"Ужгородський книжковий Миколай": Зміна формату

а жаль, українські видавництва не можуть собі дозволити таку розкіш, як бути учасником двох ярмарків протягом одного тижня. Адже це не тільки кошти на дорогу, проживання та плату за участь, але й відривання людей від роботи. Адже на виставки їздять працівники видавництв. І таке абсолютна більшість може організувати хіба раз на місяць.

Таким чином „Ужгородський книжковий Миколай” відразу потрапив в умови нерівної конкуренції. А враховуючи, що ідея зимового передсвяткового книжкового ярмарку з гаслом „Подаруй собі книжку!” належить саме ужгородцям, то Львівський форум видавців, який здійснює експансію на столицю, виглядає, м’яко кажучи, не чесно.

Не дивно, що навіть постійні учасники „Ужгородського книжкового Миколая”, як-от львівське видавництво „Світ”, перепрошуючи, обирали Київ.

Шість років тому, в Україні проводилося всього кілька книжкових форумів. Наш ярмарок був єдиним, який проводився у невеликому обласному центрі. Тепер книжкові ярмарки проводяться вже в половині областей. Це також об’єктивно працює на зниження статусу „Ужгородського книжкового Миколая”, який із всеукраїнського дедалі прямує до регіонального.

Але тепер ми підходимо до найголовнішого: тож чи потрібна книжкова виставка в Ужгороді? Безперечно, що так. По суті, це єдине свято книжки на Закарпатті, своєрідна тусовка книгоманів, місце зустрічей і дискусій, довколалітературний пік року. Нині наші видавництва квапляться видати книжку до „Миколая”, аби її там побачили і оцінили, а це вже свідчить саме за себе.

Цього року ярмарок уже вчетверте змінив місце проведення, що теж не сприяє стабільності. Через ремонт театру книжковий форум відбувся у спорткомплексі „Юність”. І хоча це трохи збоку від протоптаних стежок ужгородців, більшість почувала себе тут затишно.

Понад тридцять учасників ярмарку – це вже наше набите число. Єдине, що цього року бракувало видавництв з-поза меж Закарпаття. Хоча „Теза” чи „Лілея-НВ” свою продукцію в Ужгороді представили. Покупців теж було приблизно стільки ж, як у минулі роки. Виторг, як завжди, був різний: хтось продався краще, хтось -- гірше.

Але вже зрозуміло, що „Ужгородський книжковий Миколай” має не комерційне обличчя, а культурологічне. Саме літературні зустрічі стали оздобою цьогорічного ярмарку. Літературознавець Дмитро Стус, поет Павло Вольвач, редактор „Книжника-ревю” Костянтин Родик, директор всеукраїнського рейтингу „Книжка року” Галина Родіна, прозаїк Світлана Поваляєва, українські письменники зі Словаччини Юрій Бача, Йосип Збіглей, Мілан Бобак, Іван Яцканин.

Кожна зустріч мала свій настрій і характер, але всі вони відзначалися повними аудиторіями і активністю слухачів. Стільки літературних вечорів в Ужгороді не буває за рік, як за два „Миколаївські” дні. А це і була головна мета – привернути увагу до УКРАЇНСЬКОЇ книжки.

Ще одна приємна особливість цьогорічного ярмарку – активна участь у ньому літературної молоді. Арт-перфоманс „Зимові медитації” в галереї „Ужгород” з читанням текстів, киданням снігових кульок з паперу, з лижами та санками вирізнявся веселим настроєм та оптимізмом.

І без сумніву „Ужгородський книжковий Миколай” – це ще й єдиний на Закарпатті конкурс книжки. Його можна оцінювати по-різному, але такі рейтинги необхідні і видавцям, і читачам. І чим більше їх буде, тим краще.

Хтось назве цьогорічний ярмарок провалом, хтось навпаки – твердить, що він був кращим за попередній. Та головне, що попри все, він є. Він продовжує свою історію. Тож є надія, що і наступного року закарпатські книгомани зберуться на два дні на свою щорічну тусовку. І свято нашої книжки триватиме. Як і вона сама.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати