Утікачі до пекла

Тисячі закарпатців загинули в совєцьких концтаборах за свою любов до... СССР

Семеро братів Селянчинів. Четверо старших утекли в СРСР, аби більше ніколи не повернутися додому
Семеро братів Селянчинів. Четверо старших утекли в СРСР, аби більше ніколи не повернутися додому

Про цю трагічну історію в Україні мало хто знає. Нещодавно документальний фільм про події 70-річної давності на карпатських хребтах зайняв перше місце на кінофестивалі у Севастополі. Тільки зараз українці дізнаються про ще один нечуваний злочин сталінізму. А скільки їх ще й досі не розкрито?

15 березня 1939 року. За згодою Гітлера, попри збройний спротив добровольців Карпатської Січі, Угорщина окупувала Карпатську Україну. Починаються масові розправи та переслідування. Сотні людей страчено, тисячі заарештовано. Особливо нещадно караються українські націоналісти та комуністи, які відразу переходять в підпілля. Тікати в принципі нікуди, бо Польща, яка пролягла за Карпатським хребтом, теж вважає ці групи своїми найбільшими ворогами.

Двоюрідний брат колишнього начальника СБУ в Закарпатській області Арзена Ухаля

Двоюрідний брат колишнього начальника СБУ в Закарпатській області Арзена Ухаля

1 вересня 1939 року. Німеччина напала на Польщу. Розв’язано Другу світову війну. Угорщина вводить надзвичайний стан. І без того обмежене політичне життя стає взагалі цензурованим і підконтрольним. В економіці вводяться надзвичайні заходи. Зокрема, ліквідовується 8-годинний робочий день та планові відпустки. Вводяться картки на продукти харчування. Зубожіння народу ще більше підсилює світова криза.

17 вересня 1939 року. СРСР починає інтервенцію на Західну Україну та Західну Білорусь. Польсько-угорський кордон змінюється на радянсько-угорський. Саме з цього моменту починається історія утікачів до пекла.

Протягом двадцяти міжвоєнних років, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини, усі провідні політичні сили краю говорили про братів на Сході. Русофіли розповідали про "русскую землю" від Карпат до Владивостока, українці про златоглавий Київ, комуністи про сонцесяйну Москву. Але всі твердили, що сонце зійде на Сході, визволення треба чекати звідти. Саме там буяє життя! Там безкоштовно вчаться і добре живе працюючий люд. Там все рідною мовою. Не дивно, що тільки-но встановився  угорсько-радянський спільний кордон, який протягнувся на сотні кілометрів по карпатських верхах і полонинах, як до "братів" потягнулися вервиці втікачів.

Єврейтор Дмитро Жирош прославився у боях на Дуклі, де й загинув. Його іменем названо безіменну висоту.

Єврейтор Дмитро Жирош прославився у боях на Дуклі, де й загинув. Його іменем названо безіменну висоту.

Спочатку радянські прикордонники, які лише освоювалися у нових для себе гірських умовах, завертали закарпатців назад. Але з погіршенням політичного та економічного становища на Закарпатті потік утікачів щодня наростав. І тут почалося нечуване.

За наявними на сьогодні в архівах документами, протягом кількох місяців 1939 року до СРСР перейшло тисяча закарпатців. У 1940 році – їх уже було понад 4 тисячі. За півроку 1941-го – ще півтисячі.

Зупинила нелегальну еміграцію, як не дивно, радянсько-німецька війна, яка почалася 22 червня. Кордон відсунувся далеко на схід, а, отже, втеча до "радянського раю" стала неможливою. 5,5 тисяч, як би тепер сказали, біженців – це цифри тільки на основі досі збережених кримінальних справ. Насправді експерти говорять про ймовірну кількість до десяти тисяч чоловік.

Що ж це були за люди? Як видно із протоколів допитів,  переважно "золота молодь" -- студенти, гімназисти, вчителі, які не любили мадярський окупаційний режим і щиро хотіли жити в державі зі своїми єдинокровними братами. Серед них були справжні політичні біженці -- комуністи, українські патріоти, євреї, яким загрожували переслідування. Чимало було й таких, які не бажали одягати угорські шинелі і втікали від армії. Траплялися й такі, котрі рятувалися від злиденного, голодного життя, щиро вірячи, що в СРСР люди живуть краще.

Перехід кордону був справою ризиковано. Тих, кого угорці ловили, відразу опинялися за грати. Але вони все-одно йшли – по одинці, парами і навіть великими групами до півсотні людей. Переходили кордон і відразу здавалися радянській владі, щиро вірячи, що тепер їхнє життя зміниться на краще. 

Майбутній генерал-полковник Чехословацької армії Василь Вальо

Майбутній генерал-полковник Чехословацької армії Василь Вальо

Але замість раю їх чекало пекло. Більшість з них було засуджено за нелегальний перехід кордону, меншість – за шпигунство. Першим пощастило більше, бо вони отримали тільки три роки концтаборів.

Але що це були за табори, якщо половина з цих молодих, здорових людей за рік-два повимирали?! Із 5,5 тисяч закарпатських утікачів 2,5 тисячі залишилися навіки в промерзлій землі безкрайньої Півночі та Сибіру.  І найбільша біда полягала в тому, що від тих, які втекли до СРСР, не надходило жодної звістки. І закарпатці далі й далі втікали до "країни Рад". Часто за старшим братом через якийсь час йшов середній, а за ним – молодший.

Історії цих людей не можуть не вражати. Адже так жахливо обманутися у своїх сподіваннях  не побажаєш нікому. Доктор історичних наук Омелян Довганич, який значну частину своєї дослідницької роботи присвятив втікачам до СРСР 1939-1941 років, наводить у своїх книжках історії варті екранізацій чи пригодницьких романів.

Малоземельний І.Варгулич  у пошуках заробітку подався у 1937 році до Бельгії, де працював у шахтах. Добровільно записався до республіканської армії Іспанії. Воював у складі 45-ї дивізії, був тричі поранений.  Після поразки республіканської армії відсидів у концтаборах Ажелес та Гюрс на півдні Франції. Після окупації Бельгії фашистською Німеччиною, поїхав у відпустку на Закарпаття. Там, боячись арешту угорських жандармів, перебрався до СРСР.

І які почесті виявили ветерану-антифашисту, який проливав кров під червоним прапором в Іспанії? Правильно: 30 липня 1942 року він помер у В’ятському таборі.

Майбутній Герой Радянського Союзу Степан Вайда перед відправкою в табори

Майбутній Герой Радянського Союзу Степан Вайда перед відправкою в табори

Ще трагічніша історія іншого іспанського добровольця В.Фегера, який воював у 1938 році у складі балканської батареї. Після важкого поранення три місяці лікувався у Празі, звідки повернувся на Закарпаття. Наснажений червоними ідеями, він один із перших перетнув угорсько-радянський кордон ще в жовтні 1939 року. Червонозоряні прикордонники його видворили назад, де його заарештували угорські жандарми. Десять місяців відсидів у Будапештській в’язниці. Після відсидки вдруге перетинає радянський кордон. І на цей раз – назавжди. 11 травня 1942 року він помер у тюрмі НКВС Іванівської області, залишивши вдома дружину і четверо дітей. 

Жахливим є те, що навіть за радянськими тодішніми законами за нелегальний перехід назначалася кара від одного до трьох років позбавлення волі. Але всім закарпатцям давали чомусь по максимуму – три роки. При цьому не бралися до уваги чимало пом’якшуючих обставин: що люди рятувалися від переслідувань, добровільно здавалися, виявляли свою симпатію до СРСР, мали комуністичні переконання, були жінками чи й малолітніми… Жахливий сталінський молох стирав усіх своїми жорнами на криваве місиво.

Так, Ю. Костяк, якого забирали до угорського війська, аби не залишати  родину на голодну загибель, перейшов до СРСР з жінкою та двома дітьми – трирічною донькою та восьмимісячним сином. У Станіславській тюрмі сім’ю після суду розлучили. Першим помер Василько – 7 січня 1940 року – в дитячих яслах Головінської виправно-трудової колонії.  Батько помер у березні 1941 року в Івдельтаборі. Донька Ганна була взята в дитячий будинок, але не встановлено коли і в який. Пережила табори лише матір. Але як їй було далі жити після втрати чоловіка і дітей?    

Найприкріше, що якщо утікачами були німці (а й такі траплялися на Закарпатті), то їх не судили, а передавали німецькій владі  через контрольно-пропускний пункт у Перемишлі. Бітте, камараде! Данке шон! Там фольксдойчів чекали, ясна річ, не концтабори. Ось така дивна "антифашистська" діяльність СРСР під час дружби двох фюрерів -- Сталіна і Гітлера.

Траплялися й цілком трагічні курйози. Трьох сільських хлопців, які в пошуках пропалих волів через великий туман заблукали на радянську територію, не відпустили після з’ясування обставин, а теж засудили до трьох років концтаборів. Хоча кордону як такого на місцевості не було позначено. 

Щоб зрозуміти масштаби того, що відбувалося, досить сказати, що утікачі до СРСР становлять половину всіх репресованих за всю історію радянської влади на Закарпатті.

Від повної винищення цих "червоних мрійників" врятував договір між Чехословаччиною та СРСР про створення чехословацької військової бригади. Більшість із них підпало під оголошену амністію, як колишні громадяни ЧСР, і були після листопада 1942 року направлені з таборів по всій Росії до міста Бузулук під Куйбишевим, де й було створено нову військову частину.

Переважна більшість її вояками були закарпатці. Так, із 1438 солдатів та офіцерів запасного полку 1363 (або 95% (!) були закарпатськими українцями ( читай – втікачами до СРСР). Вони брали участь у кровопролитних боях за визволення України, Чехословаччини та Польщі. Чимало з них полягло.

Сумна доля чотирьох братів Селянчинів, які були гімназистами, а старший навіть студентом філософського факультету Празького університету. У жовтні 1939 року перейшли до СРСР Степан та Іван, через півроку – Матвій, ще через три місяці -- Ілля. Останній помер під час етапу в тюрму Томська у грудні 1941 року. Степан – у лютому 1942-го в Ухтоіжемтаборі. Іван та Матвій загинули під час боїв за Дуклянський перевал. Додому не повернуся жоден.
 
Про рівень біженців свідчить те, що з них, колишніх в’язнів концтаборів, 10 стали генералами чехословацької армії, 96 -- полковниками, 102 -- підполковниками, 37 – майорами, 90 – молодшими офіцерами. Більшість із них не повернулися на Закарпаття, коли воно возз’єдналося з Україною. Ці люди вже  добре знали на власній шкірі, що таке "найвільніша на світі країна робітників і селян".

Натомість в СРСР на згадку про концтабірну долю "втікачів до СРСР" було накладено суворе табу. Навіть видатні партійні діячі, такі, як голова закарпатського облвиконкому В.Русин у спогадах скромно вказували: "Про війну я дізнався в Рязані", забувши дописати "в пересильній тюрмі". Ім’ям Героя Радянського Союзу Степана Вайди, підпоручика-танкіста, який загинув у Польщі, були названі на Закарпатті школи та піонерські дружини, але ніхто жодним словом не прохоплювався про його концтабірне минуле.  

Коли ж у 1970 році Омелян Довганич побіжно зачепив заборонену тему у своїй докторській дисертації, йому настійливо порекомендували викреслити цей фрагмент. Людей, які загинули в концтаборах через свою віру і любов до СРСР, не мало існувати.

На щастя, нині ми знаємо правду. Принаймні, більшу її частину. Омелян Довганич разом зі своїм колегою Олексієм Корсуном видали навіть збірник архівних документів і матеріалів "Закарпатські втікачі в СРСР 1939-1941 років". І цю книжку справді не можна читати без брому, бо складається вона в основному із протоколів допитів наївних і безхитрісних закарпатців, які абсолютно не відаючи, прямували не до омріяного раю, а до справжнісінького пекла.

На Торунському перевалі громадськість пропонувала встановити пам’ятник трагічній долі втікачів до СРСР. Але поки що меморіальне вшанування десяти тисяч найнаївніших жертв сталінського тоталітаризму не знайшло свого втілення. Будемо сподіватися, що не надовго.

Олександр Гаврош, "Український тиждень"
22 серпня 2009р.

Теги: концтабір, СССР, трагічний, КарпатськаУкраїна, Угорщина, втікачі, протокол, кордон, шпигунство, жертва

Коментарі

память 2012-03-25 / 21:39:49
Дід часто споминав шо по селах часто ходили комуністи агітатори,Морочили голову людям обіцявучи дарьмовий сир в Росії і пояснювали як попасти в краЇну благоденствія.Коли хлопці збиралися то за перевалом вже їх чекали Росіяни.Шо було далі знаєте.От вам і правда про Руських агітоторів.

Гуцул 2009-08-28 / 09:09:00
Автор компетентний.:) Бо стаття не про фільм, а про втікачів до СРСР як явище.



А про фільм треба окрему статтю писати. От хай Ладислав і напише. Якщо зможе, звичайно. Це ж не коментах чужу роботу хаяти

Ладислав 2009-08-27 / 23:13:00


Автор не компетентний. У Севастополі відбувся не кінофестиваль, а Міжнародний телерадіофестиваль... Науковим консультантом документального фільму-переможця "Втікачі у безсмертя" є саме Омелян Довганич, а у фільму, мабть, є автор. Сказав "а", то кажи "б", інакше як то ся кличе?

Юрий 2009-08-27 / 22:22:00
Якщо на підставі маси коментів, припустити, що у Закарпатті вже керує п'ята колона, то навряд чи це буде помилкою. Українців тут вже шапками закидали. Не дарма, кажуть люди, що привілейованій нацменшині легше тут до вузу вступити.

Обозриватиль 2009-08-24 / 06:30:00
Коректура в слові НЕПУДПИСАВ:



Президент Волошин бов в Москві товди и НЕПУДПИСАВ сийс Сталінсьий доґовор. Туй бов Волошин ґероєм! Сийс доґовор є точно такий, як в Мунхені Ґітлеровський доґовор о Чехословакії, який чехи и словаки називали и називають доґовор 'О нас, без нас!'

Обозриватиль 2009-08-24 / 06:16:00
'А Чехословаччина сама нас передала СРСР, підписавши про це і ратифікувавши всі міжнародні угоди. З 1945 року питання приналежності Закарпаття давно є вирішеним.'



Чехословаччина нас передала СССР, бо Сталін так хотів и мав величезну Красную Армію и танки. А зато Сталін так хотів, бо з Закарпаття леґко посилати танки до Будапешту, як ся ай стало в 1956 році, чи до Праги и Братіслави (рік 1968).



За Чехословакію підписав "доґовор" Фірлінґер, а за СССР підписав Молотов. Представителі Украйини там не боли при пудписані доґовору, а ани представителі русинів, чи Карпатської Украйини там не боли. Президент Волошин бов в Москві товди и НЕПУДИСАВ сийс Сталінсьий доґовор. Туй бов Волошин ґероєм! Сийс доґовор є точно такий, як в Мунхені Ґітлеровський доґовор о Чехословакії, який чехи и словаки називали и називають доґовор 'О нас, без нас!'

Такі важні міжнародні доґовори о території держави и ґорожанстві людей ратіфікує повноправний парламент, який бов вибранний народом при ґолосовані. Чехословакія не мала товди иштьи повноправний парламент, мала лем дочасний "воєнний" парламент. Не лем ратіфікація сьоґо Сталінскоґо доґовору Чехословацьким парламентом не бола, але всі остатні международні права, які суть меджі державами, боли порушені починаючи НКВД и СМЕРШ орґанізованним плебисцітом на території воєнних действій.



Украйина не має ниякий правовий документ, який бо оправдав приналежність Закарпаття (Пудкарпатя) до Украйини. Украйинська держава паразитує зо Сталінської імперіалістичної аґресії, а є ґаньбов Украйини, што за 18 років самостійності сийс важний вопрос приналежності Закарпаття в правовом полі нерішила.

Обозриватиль 2009-08-24 / 05:33:00
Радянська Украйина бола державов на бумажці так, як ай Мадярська держава за режиму Салоші-го бола на бумажці, бо Мадярштьина бола окупована Гітлеровськым Вермахтом. Депортації євреюв з мадярським горожанством організовав сам СС-фюрер Айхман з Будапешту. Державы з НАЦІ одеологіёв, як ай їх представытелюв Салошіёвцёв в Мадярштьыні отсудили, а сам Айхман бов в 1960-х роках одсудженный на смерть в Ізраілі. В часі нацистичного Салошіёвського пучу в Мадярштьині, регента Мадярштьини Горті-го націсты депортовали в Райховськый концлагерь. Де факто політика регента Горті-го помогла охоронити 70 000 євреюв Будапешта. Иншак Горті бо кончив перед трібуналом, який бов в Норімбергу. Президент Тісо Словаччини не охороняв євреюв Словаччини, так ай кончив перед трібуналом и бов отсудженный на смирть.



Аны з Горті-го и ёго людей, аны з Тіса и ёго людей героїв держави Мадярштьини чи Словаччини не роблять. З Бандери и Шухевича героїв на Украйині роблять, а украйинські гілф-полицаї боли головно з групи Бандера-Лебідь-Шухевич, які активно помагали розстріляты 1 500 000 євреюв на Західній Украйини (Волинь, Лвівська обл., Тернопільська обл., Івано-Франківська обл.). Типирь єдного з них (гілф-поліцая) пана Демянюка судять в Німеччині.

Обурений 2009-08-23 / 23:50:00
Української держави не існувало під час Другої світової війни. Вона не має за що відповідати. А угорська -- існувала. І вона організувала примусовий вивіз "своїх" громадян до газових камер в Освенцім. В тому числі -- і євреїв Закарпаття. І має відповісти за 115 тисяч невинних жерт із Закарпаття.



А Чехословаччина сама нас передала СРСР, підписавши про це і ратифікувавши всі міжнародні угоди. З 1945 року питання приналежності Закарпаття давно є вирішеним.

Русын из Америкы 2009-08-23 / 21:02:00
http://www.c-rs.org/RadioPgm/mp3/08162009.mp3

Janko 2009-08-23 / 20:54:00
сорри 23.08.2009 00:05

Звичайно, що окупувала. За Тріанонським договором наші землі формально належали Чехословаччині, а не Угорщині.



Сорри,ти знаш думати.



Добре сь написав!



Формально и нысь ми належеме Чехословаччинi,a Украина

нас окупуйе!!!



Шо правда,то правда!



Обозриватиль 2009-08-23 / 20:11:00
Обурений говорить, ош окрем Обозривателя ай Тімотій Снайдер (Timothy Snyder), ай Єшуагу Єлінек (Yeshayahu A. Jelinek), ай Міхал Крічфалуші (Michal Kricfalusi), aй Карел Ріхтер (Karel Richter) суть "невігласи і україножери", бо не пишуть так, як українці-стахановці, ученні-лисенки і поети як Тичина писали за Сталіна.



Невидумуйте міфи, а історичні факта нефалзіфікуйте, бо тим лем шкодите Україні. Є Німеччина сильна держава? Фалзіфікувуть німці Гітлеров нацизм? Побзерали ся німці чесно, што ся стало за Гітлеровго режиму, зробили з того понавчення, зробили и удуть далше. А Украйіна тупцює на місті.



П.С. Іштьим забов. Католицький священик француз Патрік Дебоа на Західній Украйині обнаружив 800 общих гробів, де боли похоронені постріляні євреї. 1 500 000 євреів боло ростріляних на західній Украйині.

http://www.frenchculture.org/spip.php?article1775

Обозриватиль 2009-08-23 / 19:48:00
Подробно о русинах, які поутікали до СССР по окупації Пудкарптаскої Русі (Карпатольо) Мадярштьинов, и які кончили в Сталінськом ГУЛАГУ, мош ся дочитати в автобіографії и споминах генерала Чехословацької армії Міхала Крічфалуші-го в 2-ох томах:

Міхал Крічфалуші а Карел Ріхтер: Michal Kricfalusi a Karel Richter

Учтовання с часом том-І В обятях ГУЛАГУ:Uctovani s casem dil prvni, V Naruci GULAGU

Учтовання с часом том-ІІ За што йсме войовали:Uctovani s casem dil druhy, Zac sme bojovali

Spolecnost' pratel Podkarpatske Rusi, Ceska expedice, Praha 2004



Генерал Міхал Крічфалуші ся народив на Тереблянщині, село Крічово, 25 км от Хуста. Як 17 ручний по Мадярській окупації перейшов Карпати до зони СССР, вудтідь на пару років до ГУЛАГУ з ГУЛАГУ до Чехословацької брігади генерала Свободи, од Кієва по Прагу войовав проти Гітлерові за демократичні цінності, за демократичну Чехословакію и Пудкарпатську Русь. Булшинство воякув (солдати) в Чехословацькій арміі ген Свободи боли русини, а не украйинці (тоті боли в Красной арміі або у Бандери), чи словаки. Булшинство офіцерув в армії ген. Свободи боли чехи. Сталінська політика бола, убо русини-вояки які перейшли через ГУЛАГ живими, убо ся неверули з фронту. Треба боло з памяті народу вимазати ГУЛАГ. Так іх русинських воякув з ГУЛАГУ давали на майтяжші фронтові лінії як напримір Дукла. Ген Міхал Крічфалуші пережив. В року 1968 по окупації Чехословаччини арміями Варшавського договора, вшиткі ордена (медайли) за героіческую борьбу вернув Советскім окупантам. За презідента Гусака в Чехословакії бов деградованний на вояка, по ніжной революції 1989 президент Чехословакії Гавел вернув Крічфалушіму генеральске названіє и пенсію.

Обозриватиль 2009-08-23 / 18:57:00
В рокох 1943 и на початку року 1944 євреі на Пудкарпатскій Русі творили майже 18% жительства, приблизно тулько, як ай мадярська меншина, около 160-170 000 людей. З тих, около 120 000 боли євреї наші з Пудкарпаття які мали горожанство (паспорта) Мадярштьини. Приблизно 45-50 000 боли емігранти, які поутікали зо Словакії, Польші и Західної Украйини, перед депортаціями и екстермінаційов. Тих, приблизно 45 000 євреїв не з мадярським горожанством з Пудкарптаської Русі, депортовали иштьи за режиму Горті-го на західну Украйину, Каменецк-Подольск, де іх розстріляли украйинські гілф-поліцаї з СС-Зондер командо (Айнзацгуппен) фюрера Гайдриха.



По сих інформаціях, регент Мадярштьини Горті остановив депортаціі євреїв з Мадярштьини (ай Подкарпатської Русі). Аж по окупаціі Мадярштьини Гітлеровським Вермахтом и державним переворотом Ньілашовцями зачали ся зась депортації євреїв з Пудкарпатськоі Русі (Карпатальо) до концлагерів (Аушвітц, Майданек ітд.), починаючи з апріля 1944 року. Кулько іх пережило, точно ся не знає, бо многі євреї з концлагерів ийшли прямо до Канади , США и до формовавшого ся Ізраіля. Суть данни, ош по войні в року 1945 на Пудкарпатську Русь вернулося приблизно 45 000 євреїв Пудкартпаття. Айбо дуже скоро велике булшинство з них одійшло до Чехословакії, коли ся дузнали о "Віковічном Возєднані", о анексіі Подкарптської Русі к Радянській Україні (СССР).



Подробніше читай:

Yeshayahu A. Jelinek: The Carpathian Diaspora. The Jews of Subcarptahian Rus' and Mukachevo, 2007. East European Monographs, Columbia Iniversity Press, New York

Обурений 2009-08-23 / 18:34:00
А "обозриватиль" -- невіглас і україножер

Обурений 2009-08-23 / 18:32:00
Голокост на Закарпатті вчинили мадяри. Це факт.

Обозриватиль 2009-08-23 / 18:13:00
Обурився, што бы муг передёрговати факты!.

Голокост ся зачав на Волыні в 1941 році, де 12 000 украйинськых гілф-полицаїв з групи Бандера-Лебідь-Шухевич и 1200 СС командо (Зондер командо) постріляли 200 000 євреїв. Туй "люди" СС фюрера Гайдрыха прийшли на то, што 6 000 000 євреїв Європи пулями постріляти не мош, так видумали газові комори. Ось український внесок до людської цівілізації.

Побзерай подробніше в книзі:

The reconstruction of nations: Poland, Ukraine, Lithuania By Timothy Snyder, 2004 - History - 384 pages (читай аспонь від страниці 85)



Пудмочарськый 2009-08-23 / 13:13:00
не передьоргуйте факти.ви про "холокост" навірно не чули?там і шукайте ті ваші 115 тисяч.

Обурений 2009-08-23 / 09:08:00
Що значить вернула? Ми що бидло, аби нас заганяти в отару? Та закарпатці насмерть стояли, аби Угорщиною тут більше не пахло. Це була спражня окупація із масовим терором. За 5 років угорського панування загинуло 115 тисяч закарпатців. Практично кожен шостий. Тому старші люди ( та й молоді теж)нічого не хочуть чути про спільне життя з мадярами.

сорри 2009-08-23 / 00:05:00
Звичайно, що окупувала. За Тріанонським договором наші землі формально належали Чехословаччині, а не Угорщині.

Janko 2009-08-22 / 23:15:00
Угорщина окуповала або вернула?



Думайте!

НОВИНИ: Соціо

04:17
Новозбудований спорткомплекс у Тячеві відкриють до Дня міста
03:50
/ 3
Руслана виступила на фесті в Синевирі та скупалася у водоспаді Шипіт
03:28
Вибори голови та депутатів Баранинської ОТГ призначено на 29 жовтня
02:54
/ 4
Заступниці начальника Мукачівського ЦНАПу подарували елітний Mercedes за майже 3 млн грн
02:35
У Чомі на Берегівщині відбувся фестиваль угорської греко-католицької молоді Закарпаття
16:41
В Ужгороді до Дня Незалежності відбудеться святковий концерт
16:33
Сьогодні відбулося офіційне відкриття фестивалю "Медовий Спас"
11:29
/ 3
В Ужгороді обстежують правильність і якість дорожньої розмітки
11:25
На Закарпатті поліція за тиждень до Дня Незалежності перейшла на посилений варіант несення служби
10:58
/ 1
Тячівщина та Рахівщина отримали 10 млн грн на розвиток окремих територій
10:56
Середня номінальна зарплата на Закарпатті у червні, порівняно з травнем, збільшилась на 10,2% – до 6803 грн
09:25
У Берегові нетверезий винуватець зіткнення двох ВАЗів утік з місця пригоди
04:59
В Ужгороді виступить колектив-партнер Ніно Катамадзе та Бориса Гребенщикова
04:31
В ужгородському Амфітеатрі виступить запальний і талановитий Monatik
04:01
/ 3
Великий Бичків ніяк не спроможеться стати центром об'єднаної громади
03:29
На День Незалежності України до Києва приїде міністр оборони США
17:55
154 портфелі зібрали для першачків в Ужгороді з багатодітних сімей, родин переселенців і неповних сімей
17:26
/ 1
у Хусті змагалися на вправність та швидкість водії пожежних автомобілів
17:23
/ 16
Громада Ганичів на Тячівщині проголосувала одноголосно проти міні-ГЕС на Тересві
16:49
Цього року зустрічати з "Молитвою за Україну" новий день Незалежності в Ужгороді будуть священики, волонтери та діти
16:33
Кожна одинадцята сім’я на Закарпатті – багатодітна
16:30
Три з чотирьох домогосподарств Закарпаття мають у користуванні земельні ділянки, а 61% – утримують худобу, птицю, бджіл
15:48
У неділю на Закарпаття чекає різке зниження температури й дощі
14:57
Голова Тячівської РДА просить Москаля скасувати розпорядження райадміністрації по міні-ГЕСах (ДОКУМЕНТ)
14:52
У Мукачеві заборонили на всіх ринках торгівлю живими свиньми та продуктами зі свинини домашнього виробництва
» Всі новини