Анатолій Синишин: "Ніколи не можна зупинятися на досягнутому, завжди треба рухатися вперед"

— Пане Анатолію, проведення подібних заходів для вас не новина, оскільки минулого року ви на велосипедах поїхали до Києва, підкорили Ай-Петрі та Говерлу. Що кличе вас цього разу?

— Якраз минулорічна наша велосипедна подорож ставила собі на мету об’єднати всіх небайдужих до активного способу життя, бо іноді на літаках, потягах чи автомобілях ми долаємо величезні відстані, але не бачимо того, що насправді нас оточує. Тому виникла ідея очима велосипедиста подивитися нашу державу, проїхати різними регіонами, поспілкуватися з людьми. Це виявилося дуже цікаво, ми жили в наметах, нас супроводжували, до нас нерідко приєднувалися, з’являлися нові приятелі. Було дуже багато емоцій. Ця подорож закінчилася створенням на Закарпатті громадської організації "Велобайк Закарпаття". Саме її активісти й цього разу звернулися до мене й запропонували знову зорганізувати зустріч, скликати патріотів, поспілкуватися, відсвяткувати День Незалежності України. А відтак й виникла ідея - чому би нам не зустрітися на Хортиці, де народжувалася молода українська ідея?

— Ця патріотична акція на велосипедах - чи стане вона традицією?

— Я думаю, вона стане початком для всіх небайдужих людей всієї нашої держави, яка є соборна, неподільна, мальовнича, багата історичними місцями. Молодь, подорожуючи, виховує в собі хороші, патріотичні якості, починає по-іншому відноситися, сприймати свою рідну країну. А якщо ми навчимо молодь любити свою державу, то тим самим ми підвищимо й повагу до України. Метою цієї акції є навіть закликати молодь з інших регіонів до зустрічей. Ми навіть домовилися з владою Запоріжжя про те, щоб зібратися на Хортиці, відсвяткувати День Незалежності, провести акції, конкурси, фестивалі.

— З владою Запоріжжя ви домовилися, чи вийшла співпраця з місцевою та обласною владами?

— Є погодження міської влади на старт нашого заходу. Це відбудеться у вівторок, 11 серпня, в Ужгороді на площі Театральній. Тут власне відбудеться загальний збір, реєстрація учасників.

— Орієнтовно, на скількох учасників розраховуєте?

— Торік було близько сорока, гадаю, зараз буде ще більше. Крім ужгородців, тут будуть учасники з Чопа, Хуста, Свалявщини тощо.

— Розкажіть детальніше про етапи цієї велоподорожі, як вона проходитиме від самого старту 11 серпня в Ужгороді і закінчуючи фінішем на Хортиці у Запорізькій області?

— Перший етап, я би сказав, це залучення молодих людей до подорожі. Ми повідомили про те, що відбувається такий захід, за допомогою мережі Інтернет, в газетах, по радіо, і закликаємо всіх молодих людей приєднатися до нас.

Щодо власне тих регіонів, якими ми проїжджатимемо, то це буде і Львівщина, і Хмельниччина, і Вінниччина, і Хотин, й інші визначні своїми історичними подіями міста. Тут заплановані зустрічі з різними молодіжними організаціями, патріотичними силами. Ми домовилися вже принаймні з кількома такими організаціями про зустріч, намітили графіки зустрічі. Я би сказав що на Хортиці підводитимуться підсумки нашої акції, нашого такого вело-активного спілкування, і саме там можна буде говорити про те, чи маємо ми спільне, чи триватимуть такі акції і в майбутньому. Щоправда, я переконаний, що все у нас вийде. Бо молодь нині активна, небайдужа, долучається до всебічного життя у державі.

— З Ужгорода куди подаєтеся?

— 11 серпня ми виїжджаємо з Ужгорода і перший табір, наметове містечко відбудеться одразу ж за містом. Ми плануємо всі разом зібратися, провести інструктажі з техніки безпеки, оглянути спорядження, опрацювати питання відпочинку, харчування, поведінки тощо. Відтак за день-два стартуємо, причому у нас буде доволі серйозний супровід. Тобто, з велосипедистами разом їхатиме автобус, лікар. Фактично близько тижня триватиме сама подорож, а 23-го серпня ми плануємо бути на Хортиці.

— У ваші плани, проїжджаючи через усю державу, входить відвідування дорогою культурних та історичних пам’яток?

— Так, однозначно, ми плануємо відвідувати всі історичні пам’ятки культури, монастирі, замки тощо, які зустрічатимуться нам дорогою. Хотин, Софія в Умані, Холодний Яр… Ми маємо ще кілька днів до старту і відпрацьовуємо моменти зупинок.

— Такі зупинки, вочевидь, крім естетичної насолоди дають і нові знайомства?

— Однозначно це буде й спілкування з людьми. І, як ми вже говорили, відвідування цікавих місць, і обмін інтересами та адресами. До речі, з таких подорожей виноситься дуже багато цікавого, хороших знайомств, ділової співпраці. Після минулорічної велоподорожі до нас уже приїжджали чотири організації, з якими ми власне й познайомилися під час поїздки, і які приєднувалися до нас у наших подорожах. Молодь об’єднується, і це позитив.

— Велоспорт нині в Закарпатті уже активно розвивається?

— На Закарпатті уже три, так би мовити, філії у містах Мукачеві, Хусті та Чопі. Мій колега зараз очолює обласну федерацію Велоспорту, яка займається не лише змаганнями велосипедними чи щось інше, а й такими акціями, як проїзди-попередження на дорогах, заклик до дотримання правил дорожнього руху. Зараз разом ми працюємо над тим, аби розробити й обладнати велосипедні доріжки, аби все ж таки й велосипедисти відчували себе захищеними на дорогах. У листопаді, за попередніми планами, буде представлений план велосипедних доріжок в м. Ужгороді.

— Сьогодні у нашій програмі "Зворотній зв’язок" глядачка якраз зачіпала екологічну тематику. Вона зауважила, що в регіоні практично немає велосипедних доріжок, хоча велосипедний рух міг би замінити автомобілі й таким чином можна б говорити про поліпшення екологічної ситуації. На вашу думку, велосипеди здатні впоратися з цією проблемою?

— Так, і потрібно б кожній людині активно долучатися до цього. Ми своїми заходами привертаємо увагу до велосипеда, до активного проведення дозвілля, до екології. Все більше велосипедистів на дорогах, це і молодь, і люди старшого віку, і ми навіть організовуємо по Закарпаттю вело маршрути, які, думаю, з часом ляжуть в якийсь відповідний альманах… Чим більше людей буде долучатися до такого екологічно чистого руху, то тим швидше ми побудуємо в Україні європейські форми співіснування, життя.

— Громадський альянс і екологи - у такий спосіб легше буде співпрацювати?

— Ми можемо бути партнерами, якщо будуть пропозиції – ми долучимося. Але під лежачий камінь вода не тече. Молодь нині активна, вона прагне щось робити. Зараз, до речі, цей захід "вийшов" саме від молоді. До мене підійшли молоді люди, з якими десь тричі ми спілкуємося протягом року, вони захотіли вкотре активного спілкування, руху. Я підтримав, гадаю, а чому б і ні?

— Це й молоді люди запропонували фінішувати на хортиці? Чи все ж таки ви зініціювали таку ідею?

— Насправді торік ми відзначали День Незалежності України саме на Майдані, в Києві. Потім виникла ідея зустріти в центрі Європи, але визначилися остаточно на Хортиці після перегляду фільму "Тарас Бульба".

— Як люди можуть долучитися до вас?

— У вівторок з 10.00 до 11.00 на площі Театральній буде відбуватися реєстрація.

— Жодних вікових обмежень у вас немає?

— Ні, можуть долучитися всі бажаючі.

— Пане Анатолію, чи продумане все повністю? Організація нічлігу, харчування тощо?

— Є практика минулого року, тому проблем не мало би бути жодних. Але й самі учасники люди активні, вони знають, що таке подорож на велосипеді, нічліг у наметі, що таке харчування в таких поїздках. Тому десь зі знання таких моментів і буде відбуватися відбір учасників для поїздки на Хортицю.

— Чи буде якась програма для телеглядачів при старті на Хортицю?

— Ні. Як такої додаткової програми не буде, буде власне збір велосипедистів, реєстрація. Бажаючим, нагадаю, треба мати лише велосипед та намети. Коли буде зібрана команда з учасників, тоді відбудеться поїздка на першу зупинку за Ужгород, де власне всі етапи будуть роз’яснені, всі правила поведінки, техніки безпеки тощо.

— Тобто, аби поїхати з вами, все, що треба мати, це велосипед, намети і здоровий глузд?

— І бажання!

— Так, і бажання. Але що ви робитимете, якщо бажаючих поїхати на Хортицю виявиться більше, ніж 50 запланованих?

— Ми зупиняти нікого не будемо, ми запрошуємо й журналістів, до речі.

— Які в найближчі й перспективі плануєте проводити заходи, що не пов’язані з велоспортом?

— Протягом цілого літа під час перебування школярів у таборах ми проводили змагання, а також конкурс малюнків на краще зображення рідного міста. Мета – привернути увагу кожного маленького ужгородця до того, що Ужгород – твоє рідне місто, і ти маєш знати все про нього, перейматися його проблемами. Ми проводимо змагання, аби виховувати патріотів. До речі, Україна цьогоріч відзначає 18-тиріччя, тобто своє повноліття, тому молодь нині – це майбутнє України завтра.

— Тобто, основна робота ваша нині спрямована на роботу з молоддю?

— Так, з молоддю та громадськими організаціями. Але молодь нині – це Україна завтра. Нині не можна осторонь стояти всіх суспільних процесів, треба молодих людей активізовувати, в перших кроках направляти, вчити вже зараз, як вести корабель під назвою Україна.

— З молодими людьми завжди трапляються якісь пригоди, різні казуси. У попередніх ваших подорожах щось було цікаве, щось запам’яталося? Може, когось дорогою забули в наметі, може, хтось в дорозі закохався й відтак одружився?

— У нас була хіба що пригода в Одесі, коли ми вже поверталися додому з чергової поїздки. Одна наша група затрималася оглядати культурні пам’ятки міста, інша група виїхала в напрямку київської траси. Домовилися так, що зустрічаємося в певній точці. Стоїмо, чекаємо – немає й немає. Приїхали аж десь за дві з половиною години. Виявилося, загубилися, не туди повернули, і ще раз Одесу об’їхали по об’їзній і в місто заїхали. Це для того, аби ще раз помилуватися…

— Є що згадати… Але скажіть ще таке: 40, 50, 60 велосипедів на вулицях міста чи села – це досить незвичне видовище. Як реагують на вас?

— Коли ми проїжджаємо, то навіть працівники ДАІ зупиняють рух і пропускають нас. А найголовніше, молоді люди під час таких поїздок здружуються, починають відчувати спільне плече, взаємну підтримку, починають діяти як єдиний механізм, співіснувати як єдина команда.

— Працівники Державтоінспекції не перешкоджають?

— Коли складні місця, то ми просимо їх про супровід, а загалом до нас відносяться з повагою як до організаторів здорового способу життя, учасників дорожнього руху.

— Можливо, велопробігами вдасться об’єднати Україну? Як ви це зараз хочете зробити, їдучи на Хортицю й скликаючи молодь об’єднатися…

— А я би сказав, що Україна й так об’єднана, бо торік де би ми не зупинялися, не виникало жодних проблем у жодних аспектах – ні в мовному, ні у віковому чи регіональному.

— Організувати таку акція нелегко як в організаційному моменті, так і в матеріальному. Чи важко було знайти людей, які охоче допомогли б?

— Ні, не виникало проблем, з нами співпрацюють низка громадських організацій, які готові профінансувати харчування та транспортне забезпечення. Ми долучаємося й до інших загальноукраїнських організацій, які допомагають, адже зорганізувати таке видовищне й велике свято на Хортиці – справді подія, та ще й у День Незалежності. Тому нині головне – це старт, а далі все буде добре.

— З якими словами ви б звернулися до наших глядачів?

— Я би хотів насамперед звернутися до всіх людей і сказати: ніколи не можна зупинятися на досягнутому, завжди треба рухатися вперед, бо якщо ти перестав рухатися, почав відставати. А життя нинішнє змушує рухатися, і тому я кажу, беріть намети й велосипеди — і гайда з нами на Хортицю!

Теги: День Незалежності, Рідний Ужгород, Хортиця, велосипеди, подорож, Анатолій Синишин

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати