Чотири дні, що cколихнули Закарпаття

Незважаючи, на коротке існування, Карпатська Україна стала найвизначнішою подією XX століття в нашому краї.

Президент Карпатської України о.Августин Волошин
Президент Карпатської України о.Августин Волошин

14 березня виповнюється 70 років із часу створення Карпатської України. Буремні й трагічні події 1939 ро­ку – найважливіше, що трапилося на Закарпатті в столітті, яке минуло, вважає ректор Ужну, професор, доктор історичних наук Микола Веґеш. Без цих чотирьох днів історія могла повернутися зовсім інакшим чином, боротьба ж закарпатців за незалежність довела їхнє прагнення жити у складі української держави й надовго припинила дискусію на тему, який народ тут проживає. Напередодні святкової дати Микола Веґеш розповів «Старому Замку «Паланку» про події весни 1939-го.
 

Найбільша подія за 100 років


 – Миколо Миколайовичу, нині в Україні дуже часто говорять про те, що українська влада більше дбає про мерт­вих, ніж про живих. Мовляв, ушановують Голодомор чи бій під Крутами замість того, аби піклуватися про нинішніх громадян держави. Наближається дата 70-річчя Карпатської України, і такі розмови можуть виникнути знову…

– Та хай яка би була в Україні економічна криза, але про великі події, що сталися в історії українського народу, потрібно завжди пам’ятати. Тому я підтримую всі ініціативи Президента  з цього приводу: і заходи до вшанування пам’яті жертв Голодомору, і жертв репресій, і всього іншого. Донині цього не робив ніхто. Я добре пам’ятаю, в яких умовах ми відзначали першу офіційну річницю Карпатської України. Це було 1989 року в Хусті. Тоді навіть міліція не пускала автобуси, й ми добиралися до Красного поля своїм ходом. Нині така подія, як створення Карпатської України, відзначається на державному рівні вперше. Мине час, і люди про це пам’ятатимуть. Думаю, В. Ющен­ко зробив величезний внесок в історію нашого президентства, відзначаючи такі дати. Нам дуже приєм­но, що в принципі подію ре­гі­онального масштабу визнано етапом української державності в XX столітті. Нині немає жодного підручника з історії України, де б окремим параграфом не було подано інформацію про Карпатську Україну. Вона здобула ви­знання, і трапилося це завдяки зусиллям і Президента, і, звичайно, громадськості.

– Карпатська Україна проіснувала всього кілька днів, то чи справді таке велике значення мало створення цієї держави, яка не змогла під­твердити спроможність бути незалежною?

– Знаєте, історики по-різному ви­значають термін існування Карпатської України, тому що вона пройшла кілька етапів державотворення. Коли брати за основу те, що КУ стала автономною складовою частиною Чехословаччини, то вона існувала від жовтня 1938-го року й до 17 березня 1939-го, коли останні її захисники припинили опір. Офіційно ж держава з’явилася 14 березня, коли Авґустин Волошин проголосив незалежність, – виходить 4 дні.

Але ці 4 дні – найбільша подія в історії Закарпаття за останні 100 років. Я глибоко переконаний: якби не було Карпатської України, то, можливо, не було б такого яскравого процесу 1944-45-го років, коли Закарпаття об’єднувалося з Україною. Карпатська Україна, а також події 1919-го року, коли в Хусті на всенародному з’їзді ухвалили рішення про воз’єднання з Україною, мали більший вплив на самоідентифікацію закарпатців, ніж усі попередні століття. Тому я вважаю, що немає ніякого значення, скільки ця держава проіснувала. Навіть події одного дня можуть перевернути все.
 

Шансів не було
 

– Але все ж таки, незважаючи на те, що закарпатці ще 1919-го року оголосили про своє прагнення бути разом із Україною, об’єднав країну Сталін, то чия ж головна роль у цьому процесі? 

– Питання треба розглядати лише в комплексі. Якби я нині заявив, що єдина причина того, що сталося – во­ля українського народу й Закарпаття, це було б неправдою. У принципі, Карпатська Україна припинала своє існування  1939-го року. Після цього бу­ла окупація, потім ви­зволення. Закарпаття не було суб’єк­том державності й політики. Це була земля, яка фактично перейшла від гортистської Угорщини до Радянського Союзу на чолі зі Сталіном.

Керівник СРСР вів переговори із союзниками щодо території, яка належала колись Угорщині. До речі, переговори, й досить серйозні, тривали також і з новим урядом Чехословаччини. Ішлося про те, що чехословаки добровільно віддають край. Я не заперечую того факту, що сталінське керівництво теж відіграло свою роль у возз’єднанні, бо, працюючи в румунських архівах, дізнався про рух за об’єднання з Україною на Мараморощині. Причому органи МДБ підтримували керівників того руху, конкретно їм допомагали. Та коли на дипломатичному рівні було вирішено, що Румунія залишається у тих межах, у яких і була, Сталін відмовився від цієї української території і рух моментально був припинений. Тож без дипломатичних каналів тут не обійшлося й об’єднання – це, з одного боку, бажання закарпатців жити в одній державі зі всією Україною (нехай і в складі СРСР), а з іншого – все вирішувалося на високому дипломатичному рівні.  

– На думку сучасних істориків, були в Карпатської України шанси на збереження незалежності, чи її втратили через помилки Авґустина Волошина?

– Я ще 1990-го року писав, що Карпатська Україна не мала жодних шансів на існування як незалежна держава. Міжнародна ситуація склалася так, що КУ не отримала повноцінної підтримки жодної держави. Волошин використав усі можливості, щоб зберегти незалежність. Він навіть був готовий на переговори з Румунією, щоб увійти до її складу на правах автономії. З Угорщиною він не вів жодних перемовин і не міг їх вести, бо ця країна категорично заявляла, що Закарпаття є її частиною й інакше бути не може. Чехословаччина як держава фактично припинила своє існування: вона була захоплена німцями й перебувала під керівництвом чеських фашистів. Про Польщу мова не йшла. Це був на той час ворог Карпатської України. Поляки брали участь у терористичних акціях проти неї.

Єдина надія залишалася на Німеччину. Волошин, як і після нього керівництво ОУН, дотримувався думки, що Німеччина – надзвичайно сильна країна у Європі. До того ж він довіряв німецьким чиновникам високого рангу, які переконували, що захистять Карпатську Україну. Нині його за це критикують, але 1938 року фашистська Німеччина ще не прославилася концтаборами й іншими злочинами. Про все це стало відомо лише після закінчення війни.

Нині ми вже знаємо, що в той час, коли лише готувався сойм Карпатської України, Міклош Горті (диктатор Угорщини протягом 1920–1944 рр. – Авт.) вже дістав дозвіл від Гітлера на окупацію Закарпаття, і 14–15 березня угор­ська армія перейшла у наступ. Це настільки було несподівано навіть для самих угорців, що армія виявилася до нападу неготовою. Але враховуючи те, як була озброєна Карпатська Січ (на 10 чоловік – одна рушниця) і те, що в ній було всього 1800–2000 вояків, які мали фаховий вишкіл, решта ж – просто ті, хто підтримував Карпатську Україну, шансів не було жодних.

Я й так дивуюся, як січовики зу­міли дати опір на підступах до Хуста, в інших місцях. Угорці навіть мали жертви – від 50 до 80 загиблих, за офіційними даними. Але це не порівняти зі  втратами, яких зазнала Карпатська Україна – близько 2000 січовиків. Головна надія була на дипломатичну під­тримку – на те, що Німеччина не зрадить. Фюреру, однак, була потрібна підтримка у Другій світовій війні, і він фактично подарував Закарпаття угорцям, щоб ті стали його сателітом.
 

Міфи й реальність
 

– Нині гуляє чимало міфів про Авґустина Волошина, зокрема й про те, що він був агентом якихось австрійських спецслужб. Які ще знаєте легенди про керівника Карпатської України?

– У час, коли жив Волошин, міфів не було взагалі. Його біографія була добре відома. Преса 20–30-х рр. часто присвячувала йому статті, де розповідала, зокрема, й про життєвий шлях цього чоловіка. Це чистий педагог, науковець, толерантна людина. Саме тому він був призначений прем’єр-міністром автономії. На відміну від радикального Андрія Бродія (прем’єр автономного уряду Карпатської України 1938 року, заарештований за зраду на користь Угорщини – Авт.), який був готовий до будь-яких дій, Волошин ніколи на екстремізм не йшов. Він навіть не видав одразу зброю січовикам, бо не хотів загострення. Це була людина, яка все хотіла вирішити дипломатично й спо­кійно.

А от нині справді з’явилася маса міфів про Волошина. Зокрема, говорять, що він кинув молодих гімназистів на вірну смерть. Але, знаєте, це був та­кий порив! Гімназистів ніхто на боротьбу не кидав, вони пішли самі. Можливо, саме тому такого серйозного опору угорцям і не було. Захист виникав стихійно на окремих ділянках фронту. Я не бачив наказу, підписаного Волошином, щоб вони йшли в наступ – його просто не було.

Ще один міф, нібито Волошин у Венеції підписав договір із організацією українських націоналістів, яким фактично визнає цю організацію. Цей документ, опублікований в одній із історичних книжок, але підпису Волошина під ним немає.

Нині комусь вигідно стверджувати, що підпис був. Можливо, для того, аби довести, що ОУН відіграла головну роль у Карпатській Україні. Але це не зовсім не так. Оунівців у той час було не так і багато, а в уряді Волошина –  й жодного, самі закарпатці. До речі, цей міф розвіяв сам керівник ОУН Степан Бандера, який одразу відмовився допомагати КУ, оскільки не вірив у її успіх. Натомість Андрій Мельник (1938 р. – голова проводу ОУН) дозволив, щоб галичани переходили кордон і вступали до Карпатської Січі.

Пізніше Волошин тричі звернувся до ОУН із проханням не переходити Карпати, бо люди марно гинуть або їх заарештовують на кордоні. До того ж виникала проблема із розташуванням людей. Після Віденського арбітражу 2 листопада 1938 року від Закарпаття відійшли Ужгород, Мукачево, Берегово й прилеглі райони. Фактично нова столиця Карпатської України – Хуст – була великим селом. Тоді не могли розмістити молодих галичан, що хотіли вступити до Карпатської Січі.

Також я справді подибував у московських виданнях інформацію, що Волошин був чиїмось агентом, але це не відповідає дійсності. З того часу, як пан Авґустин став викладачем ужгородської гімназії й до оголошення ним Карпатської України, ми знаємо практично про кожен його день. Дехто з членів уряду проходив вишкіл, наприклад Іван Рогач (секретар Волошина. – Авт.) у Німеччині, але сам президент – ні.
 

Наївний політик
 

– Як сучасники розцінили емі­грацію Волошина 39-го ро­ку?

– Подейкують, що Волошину треба було залишатися на Закарпатті і бути разом зі своїм народом. Але, знаєте, коли він зрозумів, що опір не має сенсу, дав дозвіл усім керівникам КУ ви­їхати за кордон. Сам же сподівався, що Гітлер не знає про напад на Карпатську Україну, тому через Румунію і Югославію пішов до Німеччини, щоб сказати фюреру правду. Його прийняли нормально в Румунії, у Югославії взагалі влаштували почесний прийом, причому всюди представляли як президента Карпатської України. А в Берліні він, хоч і був на зустрічі із високими чинами, але до Гітлера не дійшов. Волошин, слід визнати, був деякою мірою наївним полі­тиком. Він таки сподівався, що Гітлер справді не давав дозволу на окупацію.

– Чому Волошин дозволив себе заарештувати, невже не міг емігрувати далі, щоб уникнути репресій?

– Йому пропонували виїхати разом до США й Авґустин Штефан (голова сойму Карпатської України, помер в Америці 1994 р.  – Авт.), і Степан Росоха (заступник голови Сойму, помер у Канаді 1986 р. – Авт.). Він відповідав: я за собою не відчуваю жодної вини.

– Це, знову ж таки, характеризує його як наївного полі­тика...

– Деякою мірою так. Можливо, Волошин думав, що радянська влада не така вже й страшна, як про неї писали, сподівався, що йому, як старшій людині (мав на той час уже 72 роки), дозволять дожити віку спокійно. Однак це не мало жодного значення – Волошин пройшов через всі допити. Я не зустрічав фактів, що його мучили, але людину в роках допити, які розпочиналися о 5 ранку і завершувався о 9 вечора або тривали з 11 вечора до ранку, не могли не виснажувати. Зрештою, вони й призвели до інфаркту. Принаймні про це свідчить запис лікаря Лефортовської в’язниці.
 

Порядна людина перемогти не могла


– Звісно, Волошин не був ідеальним політиком, як і будь-хто інший. Які його недоліки ви б виокремили?

– Можна, звісно, перераховувати якісь його вади. Але чим кращі були Володимир Винниченко, Михайло Грушевський, Симон Петлюра? Волошин був би хорошим політиком, якби була сприятлива ситуація. Це був би політик європейського масштабу. Але він не звик діяти в умовах, коли ділилися сфери впливу. Як не був готовий і Грушевський. Волошин просто не мав шансів тоді виграти. Він би нині був чудовим керівником такої країни, як Швейцарія, але в тодішніх умовах порядна і побожна людина, яка вірить у те, що людина – вінець Господнього творіння, перемогти не могла.

– Волошин для Закарпаття – це?..

– Це просто найвидатніший закарпатець XX століття. Нещодавно до мене звернулися, щоб я запропонував кількох діячів Карпатської України до подання на державні нагороди. Я не можу з них назвати бодай одного такого рівня, як Волошин. Саме тому його й Прага ви­знала, й президентом обрали. Рівні він собі не мав.

Юрій Лівак
26 лютого 2009р.

Теги: Закарпаття, Ужгород, Карпатська Україна, Августин Волошин

Коментарі

вася 2011-02-16 / 18:56:00
Юра ти не можеш назвати видатних людей бо ти не знаєш історію Подкарпатської Русі я шкодую лиш за одне чого ти не був у ті чотири дні шо сколихнули світ і щоби тебе погнали на червене поле вмісті з галицькими січовиками ане наших русинських діти і щоби там тебе і таких як ти мадяри побили.

Юрий 2009-03-12 / 22:40:00
Пилите Шура, пилите гирю - она золотая! Певне москалям з перепою приверзлася закарпатська золота жила. Бо пруть, як на буфет

галицький русин 2009-03-12 / 06:18:00



10 фактов, которыми владеют русины и полностью слепы украинские националисты.

Mar. 12th, 2009 at 2:28 AM



1. Факт существования суверенной русинской государственности Подкарпатская Русь с 1918-1919-1938 гг. не отрицают даже крайние противники русинской нации.



2. Факт одинакового расширения автономных прав автономной Республики Словакия и Республики Подкарпатская Русь Законом №328 от 22 ноября 1938 г. И вот Словакия на основании этого Закона стала независимым государством, а Подкарпатская Русь, при вмешательстве Польши и галицких сечевиков, 15 марта 1939 года провозгласила статус суверенной русинской Республики, но, в угоду Гитлеру, Парламент Сойм Подкарпастких Русинов вынужденно сменил название Республики на новое имя «Карпатская Украина». А сегодня…где она?



3. Факт признания Украиной суверенитета Подкарпатской Руси празднованием сегодня 70-летия провозглашения национальной автономной русинской республики Подкарпатская Русь в составе Чехословакии, как суверенного государства с именем (в угоду Сталину) «Карпатская Украина».



4. Факт того, что власти СССР подтвердили тогда, что Украинская ССР ничего общего не имеет с суверенной Карпатской Украиной. Тоже самое заявлял и Августин Волошин.




5. Факт сокрытия властями сегодня от граждан Украины: Куда же подевалась суверенная Рспублика Карпатская Украина, хотя памятник её президенту в Ужгороде стоит? С какой целью сегодня украинские националисты-антирусины скрывают правду от общественности, что суверенная русинская государственность де-юре просуществовала не два часа, а аж до 26 ноября 1944 года? Ведь Первый Съезд Народных Комитетов в Мукачеве объявил 26 ноября 1944 года о выходе Русинской Республики из состава Чехословакии и присоединялись к государству СССР суверенное государство с новым именем (тепер уже в угоду Сталину) «Закарпатская Украина». Не забудем, что тогдабыли приняты красный флаг, герб СССР , а русский язик стал вторым государственным.



6. Факт того, что СССР в лице Сталина, явно не собирался выполнять условия договора Фирлингера-Молотова от 29 июня 1945 г., а, фактически, грубо анексировал суверенную русинскую державу, превратив ее в простую область со сталинским названим «Закарпатская область».



7. Факт того, что после распада СССР и Чехословакии суверенная Подкарпатская Русь (имевшая переходные имена Карпатская и Закарпатская Украина) могла законно восстановить свой досоветский суверенитет. Но русины мудро поддержали создание новой Украины с условием, что в составе её Подкарпатская Русь восстановит свою досоветскую автономию.



8. Факт того, что уже 17 лет власти Украины, грубо проигнорировав волеизъявления народа на референдуме-плебисците 1 декабря 1991 г., проводят политику этноцида, дискриминации русинской нации, имеющих все признаки геноцида.



9. Факт того, что СБУ по приказу Киева прводит репрессии против русинов, открывши против русинской нации пресловутое уголовное дело №499, объединив его с уголовным делом против одного из лидеров русинского движения.



10. Факт того, что празднование юбилея Карпатской Украины, фактически, имеет вид панихиды над ней, ибо никто не хочет восстановить её сегодня, хотя бы как автономную республику в составе Украины, как это выражено на референдуме 1991 г. Но, сегодня время тотального обмана людей.


Юрий 2009-03-10 / 21:17:00
Боротьба Русі (України) проти іноземних загарбників ніколи не припинялась і буде продовжуватись надалі. У ті героїчні часи боротьба закарпатців за незалежність довела їхнє прагнення жити у складі української держави. Саме тоді за план "знищення Русі" (України) ОУН покарав його автора, шовіністичного міністра Пєрацького. Провідник ОУН Степан Бандера був генієм військової науки а також ідеологом і теоретиком української національно-визвольної революції. Його творча спадщина відома у цілому світі і має велике значення для національно-визвольного руху, для здобуття, закріплення та розбудови Української Самостійної Соборної Держави. Слово "бандерівець" стало окресленням і символом незламного борця за волю України проти загарбників.

Юрій Лівак 2009-03-09 / 17:13:00
Тося 08.03.2009 15:38

Як приємно. що учасник Карпатської України мало того що живий, та ще й інтернетом користуватися уміє.

Тося 2009-03-08 / 15:38:00
Дайте собі спокій! Нихто никого не колихав!

Юрий 2009-03-03 / 21:46:00
для хохми відповім ***, що в нього чи в неї є проблема з логікою (бо існує ще інтернет-кафе, а також не злодійські правила поведінки)

*** 2009-03-03 / 09:10:00
Юрий, раз ви вже написали цей коментар, значить доступ до мережі маєте. У зв’язку з цим питання: ви буржуй чи залізли за чужий, буржуйський комп’ютер?

Юрий 2009-03-02 / 23:34:00
Шановні, Україна, як і інші совковські республіки, перш за все відрізняється від цивілізованих країн тим, що в нас не була проведена люстрація. Комуняки замість того щоб сидіти у в’язниці (за голодомор і репресії, наприклад) сидять в кабінетах і офісах, продовжують тиражувати україножерство і через мережу зокрема. В нас майже немає національної буржуазії. Середньо статистичний українець не має ні мережі ні комп’ютера. А ситі українофоби, сидячи на нашій ший, скаженіють від безкарності бризкаючи отрутою через ЗМІ та мережу

Читаю і плачу 2009-03-02 / 22:48:00
Вічна біда Підкарпатської Русі: одні тягнуть віз в Росію, другі - в Україну, треті - у Мадярщину. А віз стоїть на місці, колеса місять болото, а в тому болоті сидимо ми. Чи не пора вже відв'язати лебедя, рака і щуку, і побудувати на місці воза власний дім?

православный 2009-03-02 / 20:25:00
Мать городов русских - Киев и Патриарх Кирилл:" Россия, Украина, Беларусь это и есть Святая Русь! Святая Русь- это красота, это доблесть, это непобедимость, это извечность!"

орк 2009-03-02 / 08:46:00
Україна - наша держава. За нами Сила, Правда і Майбутнє.

Тритон 2009-02-28 / 13:26:00
1939 рік

Хоче газда свиню бити

(Дуже її любить);

Бере в руки струк мелаю

Тай під ножик лудить:

„Цьоні-цьоні”-промовляє,

Доки ймив за вухо,

А там - швидко ніж під серце,


Або - грим! обухом....

Хоче рибак на вудочку

Рибу ізловити,

Зачне її черв’ячками,

Мушками дурити.

Скочить риба за черв′яком,

На гачок іметься,

Тріпочеться на вудочці,


А рибак сміється...

Хочеш, аби у западку

Одна миша впала,

Кладеш туди крихту хліба.

Або шкірку з сала.

Піде мишка на ту знаду:

Гірке її сало!

Іще його не вкусила,

А життя –пропало!


Отак і ви із русином

Хочете зробити:

Хочете ‘го на три зерна

Мелаю зловити.

Не мудруйте, пане Дюло,

Бо все тото задар!

Русин знає, яку правду,

Дав би йому мадяр.

Бо раз уже ми висіли


На вудочці вашій,

Кушали вже гарячої

Мадярської каші.

Пам′ятаєм шибениці!

Жандарів у пір′ю!

Пам′ятаєм, як плювали

Ви на нашу віру!


Як маргою та мускою

Всіх нас називали,

Як руському народови

У лице плювали!

Хочете, щоби драбинов

Русин ліз до неба...

Віримо вам! Вам русина

Бідиша не треба!

Вам потрібно землі, солі,


Карпатської Руси!

А русина ви любите ,

Як дехто – Ісуса!

Але пусто на русина

Ви гострите зуби:

Бо Карпатська Україна

Вашою не буде!

Нем-нем, шога! Не потягне

Русин за Мадяром!


Шкода, Дюло, говорити

Пусто-дурно, даром!

І на Куртяка святого

Й на Бродія- пана,

Вже не зловить Іштван -мадяр

Гуцула – Івана!

Не зженете в Мадярщину,

Як гуцул дарабу...

Самі швидше заберетесь


Всі на пессю лабу!

Коли наша правда, влада

Вас ув очі коле,

Ідіть собі до дявола,

На біду, на боли!

Ніхто не ‘ме вас держати

Як биків за роги...

Ідіть собі, а ми вам ще

Дамо на дорогу!..”


Вислухав премудрий Дюла

Промову гуцула,

Більше його пустих бесід

Гуцули не чули.



присвячео всім перевертням

1939рік нажаль мені невідомий автор










Тритон 2009-02-28 / 13:21:00
ПРИЙШОВ ДЮЛА МІЖ ГУЦУЛІВ


1939 рік

Прийшов Дюла між гуцулів

Та їх підмовляє:

„Тягніть, браття, за Мадяром,

Тамки як у раю.

Там є закон:”Коли русин

Під Мадяра верне,

Буде жити, проживати,

Як в бога за дверми.


Вже ніхто йому не скаже:

Бідиш-руснак, муска...

Мелаєм його напхають,

Як на заріз гуску.

Прінци, грофи і барони

Щовечора й ранку

Чиститимуть руснакові

Постоли, топанки.

А графині, як дитині,


Руснакові-бачі

Стягатимуть, коли треба

Для потреби, й гачі.

І як довго під Мадяром

Схоче руснак жити,

Так довго ‘муть руснакові

Мадяри служити.

І за той світ русинові

Журитись не треба,


Мадяри ‘му зроблять луйтру

До самого неба.

По тім лазиві мадярськім,

Тій луйтрі чудесній,

Сам собі руснак полізе

І в царство небесне.

І там буде він наверхи,

А мадяр на споді,

Першим святим є там Куртяк,


Другим буде - Бродій.

Третім святим буде Фенцик,-

Отак собі агітує

Хитрий мадяр Дюла...

Та слухайте, що на сесе

Сказали гуцули:

„Слухай, Дюло, що гуцули

Муть тобі казати:

Воно, Дюло, і брехати


Не прутом махати!...

Ви, мадяри, дуже мудрі

Та сильно культурні,

Не держіть ви нас, русинів,

За дітваків-дурнів!

Самі русскі люде...

Ходіть хлопці, під Мадяра,

Тамки добре буде!”.






ПРОффессор 2009-02-28 / 13:16:00
Посторонній!!!За вірш знимаву перед ВАМИ клипанью. Типирь хотів бым зазв1дати 1сторик1в,професор1в,патр1от1в Карпатсько1 Укра1ни,1 вс1х галичан. Де находиться БРАТСЬКА МОГИЛА Карпатських с1човик1в??? Штось про йсе н1ко нич не пише , а їх было около 2000 тис.1 вона е,т1льки "патр1отам",вона не потр1бна,їм главне проп1аритись....

Пудмочарськый 2009-02-28 / 10:42:00
Сонце ляже, сонце встане,


А датко ни може спати -

Хытрi й наглi галичане

Позиравуть за Карпаты:

Всьо там ипно, всьо там мило,

Є й на псови солонина...

И таку брiхню пустили,

Ош и наш край - Украйина.

орк 2009-02-27 / 15:40:00
Гість 27.02.2009 15:33 "А щодо того, чи буде завтра щось їсти – це в значній мірі залежить від кожного з нас,..." Так говорили більшовики... Тобто, від мене не залежить нічого – а дійсно, можу ж сказати що криза і нічого не робити. Криза в країні завжди починається з кризи в голові. Україні зараз бракує ладу. Хаос і розбрат ведуть до злиднів та зубожіння. Чистити все це маємо як гнійну рану – жорстко, рішуче, розуміючи!

Гість 2009-02-27 / 15:33:00
"А щодо того, чи буде завтра щось їсти – це в значній мірі залежить від кожного з нас,..."

Так говорили більшовики за часів Леніна и Сталіна, завели сістему войновичого комунізму а люди умирали з голоду. Передові кадри Совєтської держави жрали и товстіли. З позіції сили продовжовали генсеки бордацьку сістему аж ся СССР розпав. Бордак роблять держави, тобто керівники держав, які витварявуть державну сістему и представляють державу, як святу Так боло в Китаї за Мао Це Дунга, в Аргентині, так є в сіверній Кореі, так є в Бармі, Зімбабве итд. Всяде держави боли найліпші, святі и щасття приносили людям и самособов ай керівники держави боли найліпіші, святі и тільки щасття приносили людям. А коли було зл,е так говорили як орк "...залежить від кожного з нас..." , но партія (генсек, президент чи канцлер и іх слуги) и народ боли єдині, усе знали, що найліпше роблять для народа и державу. А факт є тен, що:

(1) Українська держява від року 1991 енергетичну проблему рішає и рішає, а керівники крадуть и крадуть, а Українська дежава не знає як до 7-го березня 2009 заплатить за газ Росії; Ця гарна пісня продовжується від коли є Українська держава.


(2) Україна за часів самостійності стратила майже 7 міліонов мешканців і втрачає каждий рік 250-300 000 мешканців, но українскість и Українська держава бола, є и буде свята;

(3) В середнйому українці жиють о 10 років менше як люди в Центральних и Західних Європейских державах. Но українскість и Українська держава бола, є и буде свята;

(4) Україна має найгіршу коррупцію між Європейскими державами, но українскість и Українська держава бола, є и буде свята;

(5) Україна є одна з найбільших експортерів дівчат на ринок секс-індустрії - проституток. Но українскість и Українська держава бола, є и буде свята;

(6) Гривня стратіла більше як 50% купної сили в порівняні с $ за дуже короткий час, но українскість и Українська держава бола, є и буде свята;

(7) Україна в захворюванні інфекціями як ВІЛ и туберкульоз є на попередньому місці в Європі, но українскість и Українська держава бола, є и буде свята;

(8) Україна має приблизно од 4 до 7 мілліонов українських заробітчан за границями, бо дома для них немає міста для розбудови самостійної держави, но українскість и Українська держава бола, є и буде свята;

І так можно продовжувати и само собов, що українскість и Українська держава бола, є и буде свята; Лемже и Совєтський Союз а іх керівники и слуги як орк так говорили.






orange 2009-02-27 / 15:22:00
2ember



Ага, захоплення Карпатської України мадярами. Ну хіба я не казав. мадяроне, що ти проста мадярська підстилка?.. :))

ember 2009-02-27 / 15:09:00
15-ho bereznja i ja budu svjatkuvaty!:)

НОВИНИ: Соціо

22:27
В Ужгороді попрощалися із полеглим Героєм Олексієм Кобцем
15:44
/ 1
На Закарпатті в теплицях почали збирати ранню картоплю
15:34
Юрій Лущай з Краматорська, що поліг на Донеччині і похований у Великих Лучках, був істориком і відомим вікіпедистом
11:33
/ 1
На Сумщині поліг Василь Цинканич з Бегендяцької Пастілі Великоберезнянської громади
10:56
На війні з росією поліг Олексій Кобець з Ужгорода
19:16
/ 1
На Закарпатті військовий уник реального покарання за переправлення "ухилянта" через кордон
15:47
/ 8
У Буківцьові на колишній Великоберезнянщині створили новий монастир УПЦ Московського патріархату
11:17
/ 1
Дубівська громада сьогодні попрощається з Василем Скрипником з Красної, що загинув ще в травні 2022-го
22:28
/ 1
На Запоріжжі поліг Іван Гецко з Кушниці Керецьківської громади
18:31
На Сумщині загинув Михайло Мегеш з Великих Ком’ят Виноградівської громади
10:46
/ 4
У Закарпатському апеляційному суді скінчилися марки. Тому він припиняє листуватися
10:22
/ 1
Стало відомо про загибель понад рік тому під Бахмутом Павла Головка з Виноградова
19:54
За підсумками 2023 року Закарпаття посіло 4 місце по Україні за показником захворюваності на туберкульоз
15:00
На Запоріжжі поліг Михайло Будул з Керецьківської громади
11:22
/ 1
На війні з росією поліг Віталій Лях з Чумальова Буштинської громади
09:25
У Боздоському парку Ужгорода можна побачити "живих" казкових велетнів
20:07
/ 7
Прем'єр Шмигаль в Ужгороді "запустив" будівництво євроколії до Чопа
21:26
/ 1
У Великих Лучках на Мукачівщині попрощалися з Юрієм Лущаєм, що переїхав з сім'єю з Краматорська і поліг на рідній Донеччині
15:56
В Ужгороді попрощалися з полеглим Героєм Міланом Бабілою
15:34
В Ужгороді відкрили скульптурку режисеру "Тіней забутих предків" Параджанову
11:23
/ 1
Нижньоворітська громада провела у останню земну дорогу Героя Віктора Петриканина
23:00
/ 12
Ексміністр внутрішніх справ Аваков офіційно став власником 900 га плантацій фундука на Закарпатті
11:40
Зарічанську громаду сколихнула звістка про смерть Героя з Вільхівки Михайла Матіки
11:12
В Ужгороді у середу проведуть в останню земну дорогу полеглого захисника Мілана Бабілу
09:12
У Тереблі Буштинської громади попрощаються з Анатолієм Несухом, що помер через поранення
» Всі новини