Мукачівець Олексій Товчко про те, хто допомагає чорнобильцям, коли уряд про них забуває

— У нашій організації, яка діє з 1986 року, коли сталася аварія, налічується 850 членів, — починає розмову Олексій Павлович. — Із них 350 ліквідаторів, решта — мешканці зони відчуження. Крім того, у нашому союзі 33 інваліди і 20 вдів чоловіків, смерть яких пов'язана з аварією в Чорнобилі. Ніхто, звичайно, вам не скаже, що нам зараз легко жити. Але завдяки тому, що світ не без добрих людей, найголовніші проблеми чорнобильців удається вирішувати.
— І не тільки матеріальні проблеми, а й духовні...
— Саме так, і я, як керівник організації чорнобильців, із цього дуже радий. Випереджаючи ваше запитання, скажу, що капличку, яку плануємо освятити до Дня ліквідатора, будуємо за кошти Віктора Балоги та Василя Петьовки. Взагалі-то ми проводимо різні заходи до річниць аварії двічі на рік — власне 26 квітня і 14 грудня. На щастя, вже кілька років поспіль громадські організації у Мука-чеві, в тому числі й наша, фінансуються з бюджету, тому нам не так важко, як було раніше.
— У чому полягає підтримка мерії: вам постійно виділяють кошти?..
— Так, постійно. Крім того, нам надали приміщення у міськвиконкомі, виділили комп'ютери. Я працюю вже більше 6 років, і можу сказати, що зараз проблем із матеріальним забезпеченням нашої організації практично немає. Я дуже радий і задоволений, бо раніше було важко. У нас у Мукачеві багато підприємців, але якщо бути чесним, то ми не могли на них покластися. Першим нам допоміг Віктор Іванович Балога, коли був міським головою. Він постійно тримав на контролі питання забезпечення чорнобильців. З якого приводу б ми не зверталися — чи то стосовно придбання квартир, чи то встановлення газових лічильників, чи то ремонту житла — ми завжди знаходили в нього розуміння і підтримку.
— Але він давно вже не мер Мукачева. А ви говорите про фінансування з міського бюджету...
—  Спочатку я багато до кого звертався по допомогу, але користі з того було мало. А відтак на сесії міської ради депутати вирішили закласти в бюджет
кошти на допомогу нашій громадській організації. Було вирішено підтримувати нас планово, щоб ми не займалися жебрацтвом.
За ті гроші, які нам виділяються нині, ми також даємо матеріальну допомогу людям. Звичайно, багато грошей не буває ніколи. Але ми не роздаємо їх усім гамузом, а тим, кому дуже потрібні — малозабезпеченим, багатодітним сім'ям, інвалідам і вдовам. У квітні так поділили 4,5 тисячі гривень допомоги, тепер, у грудні, плануємо дати ще 3—4 тисячі. В середньому на рік нам виділяють 8—9 тисяч гривень. Економимо, але вкладаємося.
— А як щодо державної підтримки?
— Пільги ніхто не відміняв, користуємося ними. І на комунальні послуги, і на медичне обслуговування, і на санаторно-курортне лікування. У цьому році, щоправда, нам виділили мало путівок на санаторно-курортне лікування, бо нинішній Кабінет Міністрів чомусь не передбачив на це гроші. Але завдяки нашій міській владі, нам дають курсівки. Кожного місяця таким чином оздоровлюємо по 12 людей: автобус, який виділив міськвиконком, возить людей у санаторій, вони проходять всі необхідні процедури, і повертаються назад. Недавно члени нашої організації оздоровлювалися в «Карпатах», а тепер плануємо в санаторії «Синяк».
Не хочу нікого хвалити, але правдою є те, що чорнобильці в Мукачеві постійно відчувають допомогу. Зараз, до прикладу, чекаємо на отримання квартир ліквідаторам, котрі мають багатодітні сім'ї. Цю проблему тримає на контролі колишній міський голова, а нині народний депутат Василь Петьовка.
—  Виходить, що чорнобильці в Мукачеві живуть непогано?
—  Ті, хто працює, непогано. Важко пенсіонерам та інвалідам. З ліками, зокрема, дуже складно. З держбюджету на них останнім часом виділяється мізер — 2000 гривень на місяць на 850 чорнобильців. Раніше бувало, що й по 15, і по 25 тисяч гривень виділялося на Мукачево.
— Як таке можливо, якщо уряд тільки й говорить про соціальну політику і соціально орієнтовані бюджети?
—  Відверто кажучи, я, як голова організації чорнобильців, не відчуваю підтримки уряду. Красиво говорити там уміють, але ціну цим словам усі вже відчули. Людям потрібна реальна допомога, а не словесна. Вся ця говорильня набридла, хочеться конкретних результатів. Нам, зокрема, не раз казали, що "піднімуть пенсії, а ніхто не поспішає цього робити. Пенсії чорнобильців зовсім невеликі — 700, 1000, хай навіть 1200 гривень у декого. Але ж треба врахувати, що за них маємо купувати дорогі медикаменти, на які, як я вже казав, виділяється дуже мало коштів з державного бюджету. У декого з наших членів чи не вся пенсія йде на ліки.
— Пане Олексію, ви, крім громадської роботи, є ще й активістом Єдиного центру. Чому симпатизуєте саме цій політичній партії?
—  Кожен має власний погляд на ситуацію а державі, свої політичні симпатії. Звичайно, так і має бути в демократичній країні. Але я, спілкуючись із людьми, бачу, що всім набридло протистояння амбіцій окремих політиків. І дуже багато хто впевнений, що прийшов час об'єднуватися навколо одного центру, навколо президента. Я був на з'їзді партії в Києві, вивчав її програму, спілкувався з людьми з інших регіонів. І бачу в програмі цієї партії чітко вироблену соціальну стратегію. Лишається її перетворити в життя. Якщо не будемо багато говорити, а почнемо по-справжньому працювати, впевнений, це вдасться зробити.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати