Досягнення, які маємо, – це результат праці всіх закарпатців

Олег Гаваші про діяльність на посаді голови Закарпатської облдержадміністрації

Досягнення, які маємо, – це результат праці всіх закарпатців

Три роки в часовому вимірі – це мить. Три роки у вимірі українського політикуму – це ціла віха, яка вміщує зміну трьох урядів, трьох парламентів і виборчі епопеї: дві – до парламенту та одну – до органів місцевого самоврядування. Скільки за цей час змінилось керівників областей, взагалі досить важко підрахувати. Серед "старожилів"-губернаторів лише четверо, котрі працюють з лютого 2005 року, – це очільники Вінниччини, Харківщини, Херсонщини і Черка-щини. 7 жовтня до них приєднався і голова Закарпатської облдержадмі-ністрації Олег Гаваші, бо саме цього дня виповнилося три роки з часу призначення його керівником Закарпаття. До слова, Олегу Гаваші на-разі залишилось зовсім небагато, щоб наздогнати основного свого "кон-курента" по "губернаторському стажу" – Сергія Устича, який у 90-х роках керував областю 3 роки, 9 місяців і 25 днів. Після Сергія Івано-вича область очолювали три голови облдержадміністрацій – Геннадій Москаль (рік, 3 місяці і 26 днів), Іван Різак (2 р., 3 м. і 24 дні) та Віктор Балога, який двічі ставав головою ОДА (у 1999– 2001 рр. та 2005 р.).  

Олег Гаваші в керівництві областю став аж ніяк не новою людиною. За 31 рік загального трудового стажу та понад десятиріччя державної служби він пройшов шлях від учителя-математика, директора школи до голови райдержадміністрації, першого заступника голови облдержадміністрації. Тож чого-чого, а управлінського досвіду йому не позичати. Якщо коротко охарактеризувати Гаваші-керівника, то насамперед слід відзначити математичний склад його розуму: вміє чітко прораховувати перспективу, керується принципом – у важливій справі другорядних деталей не буває. Принциповий, у відстоюванні інтересів краю "б’ється" до останнього – неодноразово виступав з аргументованою критикою уряду, вимагаючи вирішення проблемних для області питань.

"УКРАЇНСЬКИМ ПОЛІТИКАМ ТРЕБА КОНСОЛІДУВАТИСЬ
НЕ ПРОТИ КОГОСЬ, А ЗАРАДИ ПРОДУКТИВНОЇ РОБОТИ"

– Олеже Олодаровичу, почнемо із того, що зараз турбує кожного українця. У країні загострюється політична криза, і вона впливає на діяльність всієї владної вертикалі. Як відображається ця ситуація безпосередньо на областях? Якою є Ваша думка з приводу цих подій?

– Цьогорічна політична криза, мені дуже нагадує події річної давнини. Навесні минулого року ми вже спостерігали за ситуацією, коли купка політиків захотіла самостійно вирішувати подальшу долю країни. Паралелі між тими подіями  і нинішніми більш ніж очевидні – як і тоді, у Верховній Раді об’єдналися сили, які більш ніж 300 голосами на власний розсуд хочуть „перекроїти” Основний Закон, прагнуть перерозподілити посади в країні, намагаються всіляко нівелювати повноваження Президента держави. На мій погляд, те, що з початку вересня відбувається у Верховній Раді, можна характеризувати не просто як політична криза, це забіг за корпоративними інтересами, переможець яких хоче отримати абсолютну владу.

Однозначно можна говорити про те, що політичний конфлікт буде поширюватися і на регіони. Криза матиме вплив і на економічну ситуацію, адже економіка країни здатна розвиватися лише за умов стабільної політичної ситуації. Перипетії в парламенті можуть тимчасово „охолодити” інвестиційні інтереси іноземців. Закарпаття, де на підприємствах з іноземними інвестиціями працює кожен четвертий житель області, може на собі відчути негативні наслідки нестабільності в країні

– Який вихід із ситуації Вам бачиться?

– На початку вересня дві політичні сили завдали чергового удару по повноваженнях Президента, затвердивши у парламенті позаправові зміни до принципів функціонування держави. Своїми діями представники БЮТу та Партії регіонів  порушують фундаментальний принцип демократії – розподіл і взаємний контроль трьох гілок влади. Йдучи минулого року на вибори, ці партії обіцяли людям зовсім іншого – поліпшення добробуту, стабільний розвиток держави. Хіба цим вони нині займаються?

Об’єднання політиків навколо основних потреб українського суспільства означить спільні точки дотику. У будь-якому випадку треба консолідуватися не проти когось, а заради продуктивної роботи. Переконаний,  інституцією для встановлення політичної стабільності наразі є інститут Президента. Віктор Ющенко як гарант Конституції наділений повноваженнями, які здатен використати для припинення спроб нав’язати країні авторитарні методи правління та антидержавницький курс. Влада Глави держави є інструментом для врегулювання правового поля і повернення політичних процесів до базових принципів демократії. 

– За останні три роки змінились три уряди. За якого уряду Вам працювалось найкомфортніше?

– Ситуація з частими змінами уряду, без сумніву, не сприяє економічному поступу країни. Кожен керівник Кабінету Міністрів, прийшовши до влади, намагається встановити свої правила гри. Одночасно переглядається і стратегія розвитку держави, вирішення ключових питань. Така безсистемність, звісно, вносить і свої деструктивні корективи в роботу на місцях.

Відверто кажучи, найкращого розуміння з боку Києва ми відчували за уряду Юрія Єханурова. Хоча цей Кабінет Міністрів чимало політологів і називали технічним, стиль роботи тієї команди дозволив їй дистанціюватися від політики, всю увагу приділивши вирішенню економічних проблем. Закарпатцям цей уряд запам’ятався тим, що ним було прийнято стратегічну програму – захисту населених пунктів краю від ймовірних паводків. Ефект від її реалізації під час липневої стихії відчули мешканці понад 60 сіл Закарпаття, які вдалося вберегти від руйнівної дії води.

Цього ж, на жаль, не можу сказати про два наступні уряди. В недавньому ідеологічні опоненти Віктор Янукович та Юлія Тимошенко занадто схоже діяли при вирішенні тих чи інших проблем. Перший намагався більше преференцій надати тим чи іншим регіонам держави, ігноруючи потреби інших областей. Друга займається безперервним піаром, дешевим популізмом, так і не зробивши реальних кроків до системних змін в економіці.  Нинішній уряд  щороку пропонує нам "проїсти" гроші чергового бюджету. На жаль, останні два уряди ставили вузькопартійні інтереси вище державних. Хіба  можливо комфортно працювати за таких умов?

– Ви вже не перший рік у владі, займали різні посади. З досвіду роботи з різними урядовцями, керівниками відомств, у чому найбільша проблема – в особистостях кожного конкретного керівника чи в недосконалості системи взаємодії регіонів і центру загалом?

– Існуючу модель взаємовідносин "регіони – центр" однозначно потрібно змінювати. Наразі принципи місцевого самоврядування носять декларативний характер. Права територіальних громад потрібно розширювати у відповідності до європейських стандартів. Не може існувати така практика, яка є на сьогодні, коли регіони "вибивають" з Києва кожну копійку на ті чи інші важливі соціальні проекти.

У Європі принцип регіоналізму реалізується знизу і суть його полягає в пошуку оптимальних механізмів участі регіонів у загальнодержавних процесах. Зрозуміло, що при нинішній економічні ситуації рівень вкладу  Закарпатської та, наприклад, Донецької областей в загальний добробут країни буде різнитися. Саме тому мають бути розроблені загальнодержавні програми, які покликані вирівнювати розвиток регіонів. Якщо в нинішній ситуації в економічному плані домінують області з розвинутою важкою промисловістю, то в нас є інша стратегічна перевага – природні багатства, і завдяки туристичному зиску від них ми в майбутньому зможемо теж вийти на передові позиції у країні.

Створюючи умови для саморозвитку, держава тим самим може надати регіонам імпульси до зростання. Участь центральних органів влади у вирішенні регіональних проблем є взаємовигідною, адже розвиток регіонів, це насамперед розвиток держави загалом.

Звісно, на взаємовідносини "Київ – регіони" впливає роль керівника, який очолює те чи інше відомство, міністерство. Цей фактор, можливо, і є вирішальним при розв’язанні стратегічних проблем, адже практику, коли все вирішується в столиці, в незалежній Україні так ніхто і не захотів міняти.

Виходом із ситуації вважаю два шляхи, які потрібно втілювати в життя одночасно: реальне реформування місцевого самоврядуванням з наданням більших прав при формуванні місцевих бюджетів та прихід у владу політиків, для яких державницькі інтереси переважали б власні чи вузькопартійні.

– Чи створили Ви за цей час в області команду, на яку можете покластися у всіх сферах діяльності?

– Одне з перших  завдань, які ставилися моїм попередником на посаді Віктором Балогою, було формування команди, яка взяла б на себе  відповідальність за стан справ у області. В принципі, більшість людей з тієї команди і зараз працює в регіоні.

Без злагодженої команди нам не вдалось би зробити і десятої частини того, що маємо. Можу сказати, що  у нас кожен знає свою роль і доповнює один одного. З іншого боку, в роботі адміністрації налагоджена системність і конкретизація завдань, які кожен повинен ставити перед собою. І, звичайно, це звітність. Виконання кожного рішення, доручення відслідковується, важливі питання перебувають на особистому контролі в глави адміністрації.

– Ви не боїтесь виступати з критикою дій уряду – так було і за колишнього уряду Віктора Януковича, так і за нинішнього – Юлії Тимошенко. Чим продиктована така Ваша позиція?

– Ця позиція зумовлена, насамперед, відстоюванням інтересів краю. Практика урядів Януковича та Тимошенко нерідко зводилася і зводиться до прийняття рішень, які є неприйнятними для регіонів. В першу чергу це стосується виділення субвенцій. Наприклад, цьогоріч у першому півріччі уряд виділив нам менше 25 відсотків від передбачених коштів. Звичною практикою останніх років є надання субвенцій регіонам восени – на початку зими, коли повністю освоїти ці  кошти практично неможливо.

Що стосується фінансової політики уряду, то, на мій погляд, тут панує не системний підхід, а намагання долучити черговий бюджет до виконання нереальних обіцянок.

Цього року запропонованим урядом проектом основного фінансового документу не враховано потребу реформування міжбюджетних відносин, так і не буде розпочато бюджетну децентралізацію. Схоже на те, що і в 2009 році для місцевих бюджетів ситуація майже не зміниться, адже питання розподілу ресурсів між центральними та місцевими бюджетами залишається не вирішеним. Попри задекларовану соціальну спрямованість, цей проект передбачає „проїдання” бюджету. А коли ж врешті розпочнуться системні реформи, звідки візьмуться кошти на запровадження високотехнологічних виробництв, реалізацію масштабних проектів з енергозбереження? Ці вкрай важливі питання уряд знову відкладає на другий план.

Нерозуміння викликає і кадрова політика уряду. Що стосується області, то, наприклад, цього року Кабінет Міністрів із 10 поданих  кандидатур на керівні посади в райдержадміністрації, погодив лише 3. Через затягування з процесом призначення посадовців на ключові посади в районних адміністраціях Кабінетом Міністрів штучно створюється серйозна проблема на місцях. До прикладу, досі без повноцінної команди керівників працює Рахівщина, що найбільше постраждала від липневого паводку.

Прикладів непродуманої політики урядовців можна назвати ще чимало. Але головне – виправляти помилки, зважати на пропозиції регіонів в них не завжди є бажання.

– У продовження попереднього питання: Ви неодноразово різко говорили про те, що уряд Тимошенко не фінансує державну протипаводкову програму і попереджали: така ситуація призведе до біди. Що й підтвердилося. Чи зараз виконує свої обіцянки Прем’єр щодо фінансування цієї програми і ліквідації наслідків липневого паводку?

– А цього слід було чекати – стихію не цікавить, коли чиновники у високих кабінетах надумають виконувати свої обіцянки. Адже  в  повних обсягах  кошти  на виконання  державної протипаводкової програми були виділені лише один раз – у 2006 році. Загалом же протягом 2001-2005 років державна програма "Тиса" фінансувалась в середньому на 13 відсотків, у 2007-2008 рр. – десь на 40 відсотків. Липневий паводок ще раз підтвердив стару істину: скупий платить двічі. Якби кошти виділялись у повному обсязі, збитки були б не такими. Зрозуміли це і в уряді: області додатково було виділено 44 мільйони на реалізацію протипаводкової програми. Однак наразі надійшло 39 мільйонів гривень. А на дворі вже жовтень.

Уряд і надалі зволікає вирішення питання щодо остаточного розрахунку з постраждалими громадянами. Незважаючи на задекларовану турботу про кожного потерпілого, дотепер не здійснено відшкодування за втрачену продукцію як постраждалим від наслідків стихійного лиха, так і сільськогосподарським товаровиробникам. На сьогодні області необхідно близько 10 мільйонів гривень для остаточного розрахунку із сільськогосподарськими підприємствами та усіма потерпілими громадянами І, ІІ і ІІІ категорій. Прийнята постанова про те, щоб виплатити потерпілим І категорії кошти в розрахунку 3 тис. 850 грн. за 1 кв. м, але уряд досі не визначився із джерелами фінансування. Наразі люди отримали тільки перші авансові платежі. Тому ми і вирішити розпочинати будівництво житла власними силами – всі райони і два міста зводять по одному-два будинки. Цього тижня здали перший будинок – сім’ї Лофердюків із Ясіня.

Крім того, залишається актуальною проблема фінансування відновлення об’єктів комунальної власності. Із необхідних 81 млн. грн. профінансовано трохи більше 17 мільйонів, або 20,9 відсотка. Досі Кабмін не визначив джерела фінансування по решті коштів. Таким чином терміни фінансування розтягуються у часі, а відповідно і темпи ліквідації наслідків стихії. Зима ж не за горами!

"НА ПРОМИСЛОВОМУ РИНКУ ОБЛАСТІ СТВОРЮЄТЬСЯ ЗДОРОВЕ КОНКУРЕНТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ"

– Закарпаття – найзахідніший регіон України, який межує з чотирма державами Євросоюзу, що робить область своєрідним аванпостом у просуванні України до спільного європейського дому. Цьому зокрема сприяють ініціативи області щодо підписання з Угорщиною і Словаччиною угод про малий прикордонний рух, досвід транскордонного співробітництва з нашими сусідами, розвиток прикордонної інфраструктури тощо. Чи не так?

– Розвиток транскордонного співробітництва і прикордонної інфраструктури є для Закарпаття одним із найважливіших пріоритетів. Сьогодні ми маємо тісні і економічні, і гуманітарні зв’язки зі всіма прикордонними регіонами сусідніх країн. Підписано угоди про співпрацю із двома румунськими областями, однією – угорською та двома – словацькими. Нещодавно проведено День добросусідства з польськими сусідами з Підкарпатського воєводства, тож наша співпраця активізується. Налагоджуємо і нові зв’язки – як-то з округом Оберфранкен Німеччини та ще кількома регіонами європейських країн.

Угоди про співпрацю не є якимось формальним актом, це своєрідна дорожня карта взаємодії у різних сферах. Виступаємо і зі спільними ініціативами до урядів держав. Приклад тому – Угоди про малий прикордонний рух з Угорщиною і Словаччиною. У прискоренні їх підписання не останню роль відіграли ініціативи нашої, закарпатської, влади та прикордонних областей цих країн.

В цьому аспекті важливою є робота спільних комісій. З ініціативи облдержадміністрації відновлено роботу українсько-угорської та українсько-словацької комісій з питань транскордонного співробітництва. Вони регулярно, двічі на рік, проводять засідання і розглядають питання, пов’язані з розбудовою кордону, ситуації на прикордонних водах, екологічні проблеми, питання економічного співробітництва, зокрема в галузі туризму, взаємодії при розбудові транспортної інфраструктури тощо.

– Закарпаття – без сумніву, привабливий для інвестора регіон. Як змінюється інвестиційне середовище області, які тенденції Ви би виокремили?

– Зацікавленість нашою областю не зменшується, а навпаки зростає. На щастя, ми пройшли етап, коли хапалися за першого-ліпшого інвестора. Приємно, що на промисловому ринку області створюється здорове конкурентне середовище. Тобто вже зараз інвестора, який приходить працювати до нас, реалії змушують створювати такі умови, щоб працювати йшли саме до нього, адже провідні підприємства навколо Ужгорода і Мукачева відчувають гострий дефіцит робітничих кадрів, особливо висококваліфікованих. Сьогодні в області з іноземними інвестиціями функціонує 825 підприємств, де працює кожен четвертий закарпатець. Станом на 1 січня 2008 року в область залучено понад 345 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій. Майже дві третини продукції вироблено саме підприємствами з іноземним капіталом. Загалом, минулого року в економіку краю надійшло 55,4 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій.
В Закарпатті успішно працюють такі сучасні високотехнологічні підприємства, як "Джейбіл Сьоркіт Юкрейн", “Ядзакі – Україна”, "Гроклін – Карпати", “Єврокар”, “Точприлад”, "Фішер", "ЕНО-Меблі", "Бліцарт – Україна", “Берегкабель” та інші. Невдовзі в Мукачеві має запрацювати новий завод "Флекстронікс". Загалом, нині у краї представлена добра половина світових лідерів електронної промисловості та сфери виробництва комплектуючих до автомобілів, меблевої і легкої промисловості, а також виробництва світових брендів лиж. Важливо, що ці підприємства бачать перспективу подальшої роботи в Закарпатті. Так, до прикладу, "Джейбіл" планує розширювати виробництво і будувати ще один завод, в найближчих планах "Єврокару" – запровадження повного циклу виробництва, який включатиме також зварку та фарбування кузовів автомобілів. 

У сфері зовнішньоекономічної діяльності ми серйозно підняли планку, і приріст торгових операцій зріс майже вдвічі. Можемо з упевненістю констатувати, що в області створено всі передумови для розвитку інвестиційних підприємств, передусім провідних транснаціональних корпорацій автомобільної і електронної промисловості. А полегшити умови входження нових інвесторів у ці галузі покликані пілотні проекти логістичних центрів та індустріальних парків, які ми започатковуємо у двох прикордонних районах.

Досвід реалізації інвестиційного проекту "Джейбіл" дає можливість розгортати на базі цього підприємства індустріальний парк електронної промисловості з логістичним центром. Паралельно, з переходом "Єврокару"  на повний виробничий цикл плануємо створити індустріальний парк автомобільної промисловості. До слова, такі ж проекти будуть дзеркально розміщені на угорській стороні, що сприятиме транскордонному співробітництву між Україною й Угорщиною.

Отже, протягом останніх років вибудовується система, яка була б готова до реалізації серйозних інвестиційних проектів. Важливою у цьому плані є роль різних презентаційних, виставкових заходів, які пропагують можливості Закарпаття в різних галузях. Тому ми запланували на другу половину лютого дуже серйозний інвестиційний економічний форум "Транскарпатінвест", організаторами якого разом з облдержадміністрацією буде ціла низка відомих міжнародних компаній.

– Наш край частенько називають українською Швейцарією. При цьому мається на увазі, на жаль, тільки схожий природно-рекреаційний потенціал. Що робиться в області, аби наблизитись до туристично-рекреаційних стандартів цієї розвинутої європейської країни?

– На тему розвитку туристично-рекреаційної сфери в нашій області можна говорити дуже багато. Це одна з галузей, що розвивається в Закарпатті дуже динамічно. Загалом щороку кількість туристів, що приїжджають в наш край, зростає не менш як на 50 відсотків. Кожен рік вводиться 7-12 нових об’єктів і близько сорока – у стадії реконструкції чи будівництва. На сьогодні практично сформовано схему розвитку туристично-рекреаційних та природно-заповідних територій – розроблено близько сотні інвестиційних проектів. Ми – єдина область, яка може представити туристично-рекреаційний потенціал на рівні окремо взятого району. Так, створюються потужні туристичні комплекси в Міжгірському, Воловецькому, Рахівському, Мукачівському, Свалявському та інших районах, у розробці проект концепції розбудови туристично-рекреаційної території Усть-Чорнянського куща, велику увагу приділяємо створенню гірськолижних курортів на Великоберезнянщині – гора Красія та Перечинщині – полонина Руна. Чого тільки вартий санаторій "Джерела Міжгір’я", що будується в Соймах Міжгірського району і буде другим по величині в державі! Практично на сьогодні сплановані найперспективніші туристично-рекреаційні території Закарпаття щодо розвитку гірськолижного туризму.

Однак залишається не використаним потужний ресурс термальних і мінеральних вод. А перспективи використання цього природного багатства колосальні. На жаль, сьогодні їздять в термальні басейни Угорщини. Але років через два-три на повну потужність запрацюють нові санаторії, такі, як "Термал-Стар", "Деренівська купель" на території Ужгородського району.

Ми маємо найцінніше: чисте повітря, гірські річки, наші праліси, які недаремно називають "зеленими легенями" Європи, що дає унікальні можливості розвивати екотуризм, екстремальні види відпочинку. Тому ніякий розвиток туристично-рекреаційної чи курортної сфери неможливий без збереження екології Карпат. І ці питання ми вирішуємо з науковцями, із сусідніми країнами, на рівні Ради Європи та Ради Карпатського Євро-регіону. Маємо багато спільних проектів із прикордонними областями сусід-ніх держав і продовжуємо нарощувати цей потенціал через підписання угод.

Особливий наголос хотів би зробити на тому, що  багато туристично-рекреаційних закладів створюється в гірських районах, де великою проблемою є зайнятість населення. З кожним роком зростає кількість зайнятих в сфері обслуговування туристів. Але тут слід говорити про створення мережі освітніх закладів – як середньоспеціальної ланки, яка б готували тих же кухарів та покоївок, так і вищої ланки. Сьогодні у вищих навчальних закладах області відкрито відділення туризму, але цього вкрай недостатньо. До речі, об’єднання мукачівських технологічного і педагогічного інститутів дає нам хороші перспективи в цьому напрямі, адже, крім того, що підвищився статус вузу, зможемо упроваджувати нові спеціальності, запрошувати викладачів тощо. 

Туристично-санаторна сфера діяльності сприяють розвитку й інших галузей: транспортної, переробної і харчової промисловості, народних промислів тощо. Вже зараз деякі райони, як-то Свалявський чи Хустський,  мають від 40 до 50 відсотків надходжень від туристично-рекреаційної сфери.

Сьогодні Закарпаття використовує свій природний потенціал десь на 20-30 відсотків, тому перспективи в туристично-рекреаційній сфері у нас колосальні. Головне, грамотно використовувати цей потенціал.

– Що, на Вашу думку, першочергово необхідно зробити в області для підвищення її іміджу "західних воріт" України?

– Для поліпшення іміджу "західних воріт" України в першу чергу треба відремонтувати ці "ворота". За останні три роки на території області практично щороку починали діяти нові прикордонні об’єкти. Так, відкрито пункт пропуску "Малі Селменці – Велке Слеменце" на українсько-словацькому кордоні та пункт пропуску "Солотвино – Сігет" у Тячівському районі. Проведена реконструкція і побудовано новий вантажний термінал у пункті пропуску "Ужгород", на черзі – реконструкція пасажирського напряму. Завершені проектні роботи і розпочинається реконструкція пунктів пропуску "Лужанка – Берегшурань" і "Малий Березний – Убля". Найближчими роками необхідно провести реконструкцію практично всіх діючих на сьогодні міжнародних пунктів пропуску для забезпечення проїзду туристів на Євро-2012, а також вантажних терміналів через румунський кордон на переході "Дяково" та в районі села Соломоново – на словацькому напрямі. Нещодавно міжурядова українсько-польська комісія серед іншого розглядала і питання відкриття пункту переходу з Польщею "Лубня – Волосате". До речі,  на території Закарпаття досі нема жодного пункту переходу з цією країною.

Щодо інших складових іміджу області. Безперечно, Закарпаття ще далеко не використало свій економічний потенціал і у плані транзитних можливостей, розвитку транспортно-логістичних послуг. На футбольні матчі Євро-2012 через область проїде величезна кількість уболівальників. До того часу маємо створити необхідну мережу сервісу та побудувати сучасні автомобільні дороги. Однак Україна досі не приступала до будівництва автомагістралі М3 "Лісабон – Київ", при цьому за кілька років західноєвропейська частина автомагістралі дійде до українсько-угорського кордону. Сама точка перетину кордону пройшла всі узгодження і затверджена Указом Президента. Необхідно вже зараз терміново відводити землі, приступати до проектування і розпочинати будівництво. І визначатися з відкриттям пункту пропуску біля села Дийда, що у Берегівському районі.

Вкрай необхідно модернізувати і розбудовувати залізничну мережу. Зараз швидкісні залізничні колії з усіх боків підходять до області. З Будапешта до Чопа вже їздять швидкісні потяги Інтерсіті. В наших планах продовжити цей маршрут до Мукачева, а потім і до Берегова та Ужгорода. В той же час з Києва до Львова вже є швидкісна траса. Залишається з’єднати Чоп і Львів.

Повітряний транспорт. Цей напрям у нас є чи не найперспективніший, але при цьому взагалі не розвинутий. В даний час область практично не має повітряних воріт, які б задовольняли нас та інвесторів. Тому так важливо реалізувати інвестиційний проект по будівництву Мукачівського летовища. Проект опублікований, оголошено відповідні конкурси, і це питання будемо вирішувати.

Зрозуміло, що реалізувати такі масштабні проекти області не під силу. Це державні проекти, і їх фінансування повинно бути з державного бюджету.

– На які галузі зараз орієнтована економіка області? І які пріоритети на майбутнє?

– Закарпаття має великі потенційні можливості для прискореного розвитку. Підтвердження тому тенденції, що чітко прослідковуються протягом останніх років: у 2005 році Україна за темпами зростання промислового виробництва на 6,2% перевищила показники 1990-го року. В той же час Закарпаття перевищило цей показник на 27,2 відсотка. А за підсумками 8 місяців цього року більш ніж утричі перевищено рівень того ж 1990-го року за обсягами виробленої промислової продукції (загальний показник по Україні – 1,2 відсотка).  Передумовами, крім вигідного політико-географічного положення, є і наявність потужного та різноманітного природно-ресурсного потенціалу, достатні трудові ресурси і, зрештою, менталітет закарпатців, котрі на власні очі бачать переваги європейської моделі розвитку.

А пріоритет надаємо передусім тим галузям, про які я говорив вище. Тобто розвивати слід туристично-рекреаційну сферу, електронну та автомобілебудівну галузі, гідроенергетику. Зрозуміло, що в гірських районах недоцільно будувати великі промислові підприємства, хоча такого інвестора необхідно залучати і сюди, адже в гірських населених пунктах надлишок робочої сили. Над цим ми зараз активно працюємо. До прикладу, відроджуємо Закарпатське вертолітне об’єднання в Дубовому Тячівського району. Але, зрозуміло, що "фішкою" гірських районів має стати розвиток туристичної сфери, зокрема сільського туризму, традиційних галузей, як-то деревообробка, вівчарство, народні промисли тощо. Подивіться, яку популярність має фестиваль "Гуцульська бринза". І в той же час у нас практично відсутнє промислове виробництво овечого сиру, переробка вовни.

Або деревообробка. Я не буду зараз говорити про необхідність відродження колишньої слави закарпатських мебельників. Хочу сказати про інше. У нас гостро стоїть питання з відходами деревообробки – образно кажучи, ми потрохи тонемо в тирсі, опилках тощо. А це ж цінна сировина! Вже ближчим часом на базі Вилоцького ДОКу запрацює завод, на якому за унікальною канадською технологією із відходів деревообробки, гілок, листя, кукурудзяного бадилля тощо виготовлятимуть паливні гранули. Це дуже перспективна справа.

У низинній же зоні серед пріоритетних галузей має бути також виноградарство і садівництво – традиційні для Закарпаття галузі. Ще недавно в супермаркетах закарпатці здебільшого купували угорські і голландські яблука. Але вже цього року маємо велику пропозицію яблук із закарпатських садів не тільки для нашої торговельної мережі, але і для інших областей. Закарпаття споконвіку славилось своїми садами і виноградниками. Потроху відроджуємо ці галузі: лише минулого року в області закладено понад 260 га виноградників та 127 га садів. Цього року – відповідно понад 90 та 83 гектарів. Радує, що дуже динамічно розвивається переробна галузь – в області створена потужна мережа консервних заводів. Створюються нові підприємства по виробництву соків, чипсів. На сьогодні маємо понад 70 підприємств харчової і переробної промисловості, зокрема 8 консервних заводів. Все це сприяє розвитку рослинництва.

Однак маємо проблеми у виноробстві, вірніше, у законодавстві щодо виробництва виноградних вин. Сьогодні через високу вартість ліцензії на право продажу вин занепадають такі наші знамениті виноробні підприємства, як  середнянська "Леанка", "Бобовище" та інші. Приємно, що все більш упевнено завойовують ринок великі закарпатські виноробні підприємства: «Котнар», «Айсберг» – в Берегові, «Скілур» – в Ужгороді.

Окремо хотів би сказати про розвиток такої галузі, як гідроенерге-тика. В цьому плані область має колосальний потенціал, адже гідроенерге-тичні ресурси Закарпаття є найбільшими в Україні – чверть всієї потенційної енергії річкового стоку України припадає саме на Закарпаття. Маємо достатньо гідропотенціалу, щоб повністю забезпечити область електро-енергією, але досі його практично не використовували. В той же час, скажімо, Австрія за рахунок використання енергії річок забезпечує 80 відсотків потреб енергетики. У нас же річок у п’ять разів більше.

Лише реконструкція Теребле-Ріцької ГЕС, яка передбачає будівництво другої труби, що з’єднає Тереблю і Ріку, та заміну старих гідрогенераторів на сучасні, удвічі збільшить вироблення електроенергії.

Основний наголос робиться на будівництві каскаду міні-ГЕС. При цьому найголовніше те, що поєднуватимуться і виробництво електроенергії, і протипаводковий захист територій з обов’язковим збереження екології Карпат. Над цим не один рік працювали і фахівці-енергетики, і науковці, і спеціалісти адміністрації. Розроблена „Схема охорони та комплексного використання водних ресурсів річок області” і вже наступного року плануємо приступити до реалізації проекту по будівництву каскаду міні-ГЕС на річці Тересва. У цій сфері є високою зацікавленість як вітчизняного, так і закордонного інвестора.

"ОСВІТА, МЕДИЦИНА І КУЛЬТУРА – ТРИ "КИТИ",
НА ЯКИХ СТОЇТЬ ЦИВІЛІЗОВАНА ДЕРЖАВА"

– Від того, як наповнюється обласний бюджет, залежить розвиток соціальної сфери. Чи змінилось за останні роки співвідношення дохідної і видаткової частин обласного бюджету?

– Щоб не переобтяжувати читачів цифрами, для наочності назву лише кілька показників. Якщо у 2005 році із 350 місцевих бюджетів області (міських, селищних, сільських) не забезпечували виконання доходів загального фонду 95 бюджетів, то минулого року 351-го таких вже було тільки 22. Протягом останніх двох років стабільно перевиконуємо планові показники по надходженнях у бюджети всіх рівнів. Так, минулого року із додатково зароблених коштів понад 68 мільйонів гривень спрямовано місцевим бюджетам – передусім на соціальну сферу, і з них 25,4 мільйона – на капітальні видатки. За 9 місяців цього року додатково отримано 34,3 млн., і 12,4 мільйона спрямовано на капітальні видатки. Ці кошти пішли передусім на соціальну сферу. Скажімо, минулого року – на капітальний ремонт облмуздрамтеатру, будівництво дитсадків в селах Боржавське і Хижа Виноградівського району, капремонт Верхньостуденівської ЗОШ І-ІІ ст. (Міжгірщина), Свалявського районного Будинку культури, реконструкцію Перечинської центральної райлікарні та систем каналізації і очисних споруд у Тячівському протитуберкульозному диспансері та інші. Виділили ми і додаткові кошти на програму забезпечення молоді житлом "Власний дім" та програму "Турбота", що передбачає надання допомоги малозабезпеченим, важко- і хронічно хворим громадянам, особам з обмеженими можливостями, багатодітним і неповним сім’ям, сиротам, пенсіонерам тощо. Протягом цього року лише для допомоги цим категоріям громадян плануємо виділити близько 2 мільйонів гривень.

– За останні роки область на загальнодержавному рівні часто ставлять за приклад у вирішенні соціальних проблем. Це стосується і відкриття нових шкіл, дитсадків, медичних і культурних закладів, вирішення проблеми сирітства тощо. Які найважливіші здобутки у соціальній сфері Ви би виділили?

– Соціальна сфера залишається предметом особливої уваги обласної влади. Образно кажучи, освіта, медицина і культура – це три "кити", на яких стоїть цивілізована держава. Якщо говорити цифрами, то за багатьма показниками ми дійсно є лідерами в державі. Так, минулого року із 44 загальноосвітніх навчальних закладів, що запрацювали в Україні, одинадцять було відкрито на Закарпатті. Такі позитивні тенденції зберігаються і цьогоріч. Першого вересня було відкрито добудоване приміщення школи в селі Суха на Іршавщині, а в Нижньому Коропці Мукачівського району здано оновлену будівлю, в якій розташовані початкова школа та дитячий садок. До кінця року буде здано в експлуатацію дві нові школи – у Неліпині Свалявського та Верхній Визниці Мукачівського районів. Загалом же сьогодні в області будується 15 шкіл.
Хочу зазначити, що в області повністю завершена комп’ютеризація шкіл І-ІІІ ступенів і більш ніж на 90 відсотків – шкіл І-ІІ ступенів.

Приділяємо увагу і дошкільній освіті. З початку року вже запрацювали три нові дошкільні заклади. Якщо у 2001 році дитсадки відвідували 21 тисяча дітей, то у 2008 році ця цифра збільшиться ще на 10 тисяч. Наразі в області дитячі садки  відвідують 40 відсотків дітей дошкільного віку. За чотири роки їх кількість має збільшитися до 75 відсотків – цього від нас вимагає Президент України.
Змушений констатувати, маємо гострий дефіцит вільних місць у дитсадках. Але цьому є, так би мовити, і приємні причини: у нас зростає народжуваність, і Закарпаття один із двох регіонів держави, де народжуваність перевищує смертність. З іншого боку, це свідчить про економічне зростання – відкриваються підприємства і матері виходять на роботу. Якщо темпи створення нових дошкільних закладів буде збережено і в майбутньому, впевнений, проблему буде знято з порядку денного.

У медичній галузі маємо теж кардинальні зрушення. Так, всі хворі, які лікуються у обласних медзакладах стаціонарно, із січня отримують необхідні медикаменти безкоштовно – за рахунок обласного бюджету. Практично повністю буде вирішено проблему зі слуховими апаратами – теж з обласного бюджету виділено кошти на їх придбання. Забезпечимо всіх, хто на сьогодні стоїть в черзі.

Загалом за останні три роки видатки на медицину збільшено майже у два з половиною раза. У п’ять разів зросло фінансування капітальних видатків – тобто на будівництво, реконструкцію медзакладів. Напередодні Дня Незалежності запрацювало поліклінічне відділення обласного кардіодис-пансеру, великі роботи проводяться в онкодиспансері, ОТМ

Наталя Мигалина, Владислав Микита
13 жовтня 2008р.

Теги:

Коментарі

пішта 2008-10-15 / 08:57:00
барабан і барабанщиця

Анна 2008-10-14 / 07:55:00
Це, мабуть, Гаваші й продиктував Н. Мигалині питання для інтерв‘ю, а потім на них і відповідав. Добре, що В губернатора О. Гаваші такі вірні слуги-речники.

НОВИНИ: Соціо

23:51
30 родин із прифронтової Харківщини оздоровилися та відпочили на Закарпатті за час дії програми "Турбота"
23:19
Словаччина хоче відновити пасажирське залізничне сполучення із Ужгородом, яке припинилося 80 років тому
18:22
"Укрзалізниця" ще цьогоріч планує запустити потяг "Київ – Кошиці"
15:29
/ 5
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
/ 1
Приватний поїзд "Прага – Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
/ 3
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 4
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 20
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 29
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
» Всі новини