Закарпаття: Вовків боятися — в ліс не ходити

Близько тридцяти років життя віддала міліцейській службі ужгородка Тетяна ШТІФЕЛЬ. Починала патрульним. Тендітну жінку-міліціонера колеги називали «сержантом Марусею» — за аналогією з героїнею популярного тоді польського телесеріалу «Чотири танкісти й пес». І нині до Тетяни Петрівни, майора міліції у відставці, так звертаються ті, хто пам’ятає її по службі.

Тетяна Штіфель
Тетяна Штіфель

Вовків боятися — в ліс не ходити
— Пані Тетяно, як ви потрапили до міліції? Не лячно було йти служити?
— У міліції працював мій чоловік. Він і запропонував мені стати правоохоронцем. То був 1970 рік. Я закінчила курси машинопису й влаштувалася друкаркою у пожежний відділ, який тоді входив до складу УВС. У травні 1977 року мене атестували, хоча й не прагнула цього. Начальником кадрів тоді був Анатолій Шурубор, саме він і наполіг на цьому. А згодом запропонував навчатися в Івано-Франківській школі міліції. Склала іспити — починається сесія, а мені так не хочеться їхати! Чоловік ледь не силоміць відправив... А далі, як то кажуть, втягнулася.
Патрульний дивізіон, в якому служила, дислокувався тоді на площі Возз’єднання в Ужгороді. Ходила на обшуки, доставляла затриманих до суду. Тоді жінок в міліції було небагато, працювати доводилося нарівні з чоловіками.
По закінченні школи міліції працювала дільничним. Далі перейшла у паспортний відділ, звідти — в інспекцію у справах неповнолітніх, а вже потім — у слідство. У 2000-му році з посади старшого слідчого Ужгородського міськвідділу вийшла на пенсію.
— Чи варто жінкам іти в міліцію?
— Вважаю, що варто. Переконана: жінка зробить навіть більше, ніж чоловік. Пригадую, в 1997 році, у переддень 8 Березня, кореспондент однієї з газет брав у мене інтерв’ю і теж запитував, чи можуть жінки в міліції працювати? Я і тоді так само ствердно відповіла.
Звісно, було важко, коли я навчалася в школі міліції: синові виповнилося сім років, доньці — три. Чоловік відвозив і забирав дітей з міліцейського садочка. А бувало, часто сама вихователька привозила мою доньку в міськвідділ, тож дівчинка сиділа в кабінеті й чекала на мене.
Була у слідства мати
— А чому вас називали «сержантом Марусею»?..
— (Сміється). Ще й нині так кажуть... То в ППС було. А в слідстві мене вже називали «матір’ю», бо я була тоді найстаршою за віком жінкою в Ужгородському міськвідділі. Та ніхто мені не казав: «Петрівна». Лише — «мати»...
— Кого вважаєте своїми вчителями?
— Коли починала роботу в слідстві, начальником там був Михайло Василиндра. Перевіряв мої справи. Ніколи не забуду, як він мені клав у кримінальну справу закладки, що треба доробити. Далі казав, щоб тих закладок було менше!
Працювати у слідстві я починала із Володимиром Соймою та Райком, Петром Попдякуником. Пізніше до нас приєдналася Наталія Ондулич, котра і нині плідно працює. Усі вони вводили мене, як кажуть, у курс справ.
Допомагали мені усі начальники слідства, з ким доводилося працювати: Іван Муска, Віталій Батрин, Олексій Леміш, Юрій Сегедій, Степан Кіяк, Іван Феєр. Загалом наш слідчий колектив дружній, згуртований. Кожен уболіває за справу іншого. З такими людьми і справді не страшно було йти в розвідку.
— Які справи найбільше запам’яталися, коли працювали у слідстві?
— За дев’ять років розслідувала і крадіжки, і розбої... Взяли якось дніпропетровську злочинну групу, і наш, ужгородський, в ній був. Довелося самій проводити допит.
— Вам погрожували коли-небудь?
— У Мукачевому група неповнолітніх займалася крадіжками з автівок, близько восьми епізодів мала в своєму «активі». Підлітки намагалися погрожувати: мовляв, ми з Мукачевого, покажемо вам... Кажу: «Ви ще не доросли до того, аби мене залякувати».
Часом місцеві роми не давали спокою. Нині один із тих, кого я посадила за грати, на базарі прибирає, завжди вітається. Прізвище та ім’я моє забув, тому каже: «Тьотя міліціонер»... Чотири роки я змушена була тягнути ту справу, все чекали, коли повнолітнім стане.
— Який найбільший термін позбавлення волі одержували фігуранти ваших кримінальних справ?
— Одна злочинна група проходила за вісьмома епізодами: крадіжки, розбої, пограбування — це три томи справи. Усі одержали по 8-10 років. І дівчата були серед засуджених — тепер уже повиходили з тюрми, я їх бачила в місті. Не йшла на пенсію, доки не здала в суд тієї справи...
— Чи забезпечила вас міліція квартирою?
— Так, і досить хорошою — у так званій Рафанді. А після смерті чоловіка ми переїхали жити в село. Свого часу довелося бути головою квартирної комісії. За ті 11 років, що я її очолювала, у нас в міськвідділі щороку по 5-6, а то й 9 працівників одержували житло. Вийшовши на пенсію, допомагала комісії довідку складати, справи піднімала, аби встановити, хто відколи стояв на обліку тощо.

«Болить серце за міліцію...»
— Як би ви тепер, маючи життєвий досвід, оцінили службу нинішніх міліціонерів?
— Мені як ветерану міліції прикро, що дехто з нинішньої молоді думає не про роботу, а лише про зарплату, надбавки тощо...
Я — депутат Кам’яницької сільради (у цю місцевість перебралася з Ужгорода), водночас — помічник дільничного, бо знаєте, міліціонер — це назавжди. Нещодавно отримала грамоту як найактивніший депутат.
— Не шкодуєте тепер, що пішли в міліцію?
— (Пауза). Трохи шкодую... Завжди о сьомій годині ранку йшла на автобус, а півдесятої ввечері поверталась додому. Одного разу підвернула ногу — навіть не намагалася йти на лікарняний, брала додому деякі документи й працювала. Але то була добра школа життя. А тепер мій молодший онук дуже хоче міліціонером бути. Бо ж у нього і тато міліціонер, і бабуся.

Володимир Павлюх, "Іменем Закону"
27 серпня 2008р.

Теги:

Коментарі

НОВИНИ: Соціо

15:29
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
Приватний поїзд "Прага — Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 4
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 20
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 29
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
18:40
/ 1
Загинув Герой з Вишківської громади Святослав Корнійчук
11:17
/ 1
У Берегові діти принесли додому з річки стару протитанкову міну
10:45
В Ужгороді попрощалися з полеглим Героєм Михайлом Козаком
» Всі новини