Цей такий бажаний... відпочинок

Днями мені зателефонував колега і висловив щиру заздрість з приводу того, що я у відпустці. І хоча солодку фразу «я у відпустці» зможу сказати ще не дуже скоро, колезі не пояснювала нічого: розмови влітку про відпочинок є цілком логічними і дуже доречними. Кожен має свої причини чекати відпустку. І кожен має свої можливості, як її провести. Думаю, що відпустка – це не стільки оплачуваний відпочинок від основної роботи, скільки певний стан душі і тіла…

Ось американські вчені вже підрахували, що відпустка на 20% покращує здоров’я людини. Для тих, хто не використовує можливості законного відпочинку, вони навіть придумали хворобу, яку назвали «синдром відсутності відпочинку». Запевняють, що вона дуже серйозна і краще з її лікуванням не зволікати, бо наслідки можуть бути дуже і дуже поганими. Залежність від роботи, уявіть собі, ще страшніша для організму, як залежність від алкоголізму. Правда, справжніх трудоголиків це не лякає. До прикладу, моя кума, поскаржившись хвилинку-другу на надмірну зайнятість на роботі, все ж починає переконувати (більше, мабуть, себе, аніж мене), що у відпустку не йтиме, бо, по-перше, її роботу за неї ніхто не зробить, а, по-друге, після відпочинку їй важко повернутися до звичного робочого ритму. Каже, що вихідних та святкових днів їй достатньо, аби відновити сили для нових трудових злетів. Зазвичай, шкодую її, мовляв, згориш на роботі, на що моя кума гордівливо знизує плечима: «А що поробиш, без мене все завалиться». 
 В одному моя кума таки має рацію: відпочивати тридцять днів і справді важко. Більше того, набратися сил, як кажуть, на цілий рік, навіть за тридцять днів активного відпочинку неможливо. Корисний ефект відпустки, за словами тих же вчених, повністю закінчується через три дні після виходу на роботу. І це ще не все. Як з’ясувалося, в тих, хто відпочиває місяць, суттєво понижуються інтелектуальні здібності та навіть послаблюється імунітет. Місяць – надто великий термін для відновлення моральних і фізичних сил, ось чому так важко ввійти в робочу колію. У людини починається післявідпускна депресія. Ось коли стає зрозумілим, що ніхто так не потребує відпочинку, як той, хто тільки що повернувся з відпустки. Будете сміятися, але існує ще одна хвороба, пов’язана з відпочинком – це залежність від самої відпустки, так званий післявідпускний синдром. На відміну від тих, кого не можна відірвати від роботи, відпусткоголики (таке ось складне словечко) до неї повертатися не поспішають. Була б їхня воля, вони б продовжували свій відпочинок безкінечно довго. Це як запій: випив чарочку, захотів другу, потім ще, ще і так до безкінечності. Відомі випадки, коли, відправившись у місячний тур, горе-відпускник повертався на роботу місяці через три, весь в боргах і з почуттям німого докору та жалю з приводу того, що сталося.
  Та що б там не говорили вчені і психологи про відпустку, вона – свята й особиста справа кожного. Кожен має на неї право і кожен сам вирішує, коли, де і як її проведе. А ще кожна відпустка – це черговий життєвий урок, після якого робиш певні висновки і на помилках якого учишся. З цього приводу – кілька історій від моїх знайомих.
Історія перша. Як не потрапити в… історію
- Якось моя подруга запропонувала поїхати з нею в автопрогулянку Європою. Пропозиція була настільки спокусливою, що відмовитися від неї було неможливо. Навіть непросте облаштування всіх формальностей, пов’язаних із візами, путівками, страховками і так далі, не злякали нас. Ми мужньо витримали це випробування і нарешті кордон до Євросоюзу для нас відчинився. Хтось їде до Європи за покупками, хтось за розвагами, ми, як з’ясувалося пізніше, їхали за великими відкриттями. Почалися вони в Австрії. Моя подруга дуже добре водить машину і, як запевняла мене, так само добре знається на правилах дорожнього руху. Похитнули її впевненість австрійські поліцейські, що зупинили нас вночі на автобані. Як пояснили нам, за перевищення швидкості. Подруга обурювалася, що такого бути не може, що їхала вона тільки 115 кілометрів за годину, тоді як дозволяється 130 (це вона прочитала в одному з журналів). Поліцейські ж спокійно і виважено пояснили, що вночі швидкісний ліміт зменшується до 110 кілометрів за годину. Довелося платити штраф. Офіцери виявилися занадто привітними і про всяк випадок розповіли нам, що, якщо ми перевищуватимемо швидкість, до прикладу, у Бельгії, платитимемо 140 євро штрафу, у Франції – 90 євро. В Люксембурзі поліцейські порадили не сідати за кермо, випивши більше однієї пляшки пива, бо оштрафують на 1250 євро. Перший урок ми добре засвоїли і швидкості більше не перевищували. 
 А ще ми зрозуміли суть фраз про боротьбу з палінням. В Європі ця боротьба – серйозна. Необережно викинутий в Італії із вікна автомобіля недопалок коштував нам з подругою 90 євро. В одному із ресторанів ми тільки витягнули цигарки, як до нас підбіг офіціант і попередив, що у них не палять, а порушники платитимуть до 200 євро штрафу. Подібна перспектива мало радувала, тож вирішили відкласти паління до України або ж взагалі (що ще краще) кинути цю шкідливу звичку. Бодай заради вмісту гаманця.
 Та найбільше нам довелося понервувати на одній із невеличких площ Рима, в крамничках якої ми вирішили «отоваритися». Чого приховувати: з Європи нам хотілося приїхати з бодай однією-двома речами, про які можна було б похвалитися: «це від Гучі», «це від Армані» чи щось подібне. Звісно, на сумочку від Луї Вітона чи окуляри від Дольче і Габано наших заощаджень явно бракувало, тож ми вирішили схитрити. Зважаючи на те, що далеко не кожен може відрізнити копію від оригіналу, ми вирішили придбати у китайських торговців суконьку із логотипом відомої фірми всього за 60 євро. Слава Богу, що ми не витягнули гроші і не розрахувалися за покупку, а то сидіти б нам кілька місяців в італійській буцегарні. З’ясувалося, що в країні строго діють антипіратські закони. За придбану підробку можна заплатити 10 тисяч євро штрафу або ж взагалі «загриміти до тюрми». Добре, що нас вчасно попередили і ми, хоча без подарунків і сувенірів, але задоволені та радісні, повернулися до Закарпаття. Суконьку «від Армані» я придбала в одному із ужгородських «бутиків» за якихось 50 доларів. Ніхто не сумнівається, що це - оригінал… 
Історія друга. Втомлені відпочинком
- Рішення поїхати до Єгипту визріло у нас не одразу. Ми довго підраховували, скільки нам коштуватиме туристична поїздка, скрупульозно вибирали туристичну агенцію, економили кошти. Зрештою, майже річна підготовка завершилася, і всією сім’єю ми полетіли до незнайомої країни. Ми вирішили довго не «розхитуватися» і, як кажуть, брати бика за роги одразу. Аби якомога більше дізнатися про Єгипет та якомога більше побачити, ми з першого ж дня записалися майже на всі екскурсії, які пропонувались відпочиваючим. Мушу сказати, що пропозицій було багато і всі – чудові! Відмовити собі у чомусь було вкрай важко. Та, зрештою, для чого ми приїхали? Не тільки ж на пляжі валятися. Оцінивши свої фінансові можливості, ми вирішили взяти від поїздки все «по максимуму». Розписали свій тиждень по годинах, заповнивши дні різноманітними екскурсіями. Для початку, звісно, вирішили познайомитися з головними містами Єгипту - Каїром та Луксором. Два дні поїздок добряче виснажили нас, але ніхто не скаржився. Втомлені, пізно ввечері ми ледь пленталися до ліжка, однак на світанку знову піднімалися, щоб підкорювати нові туристичні «вершини»: їздили по пустелі, каталися на верблюдах, плавали на яхті…
 Першим не витримав випробування відпочинком син. На четвертий ранок він попросив «відгулу», скаржачись, що надмірна активність нашого відпочинку доб’є його і морально і фізично. Ми не здавалися: переконували, що такого шансу може більше не бути, а тому його треба використати на всі сто, щоб не було потім шкода за безглуздо проведені дні в Єгипті. Зрештою, ми просто взяли сина під руки і потягнули до чергового музею. Думаю, від екскурсії він не отримав ніякої насолоди, бо цілий день ходив набундючений. Його бурмотіння трохи вибивало нас із дружиною із колії, але ми намагалися не звертати на це увагу. Її ми міцно прикували до розповідей екскурсоводів. Дружина навіть записувала найцікавіше в записничок – щоб на довгу, як кажуть, і незабутню пам’ять.
 Правда, наступного дня з думкою про відмову від походу «історичними шляхами» древньої країни прокинулася і моя дочка. Син був страшенно радий, що у нього нарешті з’явився союзник: з неприхованим почуттям переваги він збирав речі «на пляж». Підкорившись більшості, я пішла на піщаний берег і, не приховуючи невдоволення, гепнулася на лежак. О Боже, що ж я відчула! Тіло моє кожною кісточкою, кожним м’язом раділо від наданої йому можливості просто полежати, поніжитися під яскравим та гарячим африканським сонцем. Якою же вдячною я була своїм дітям за їхній тихий «бунт». Тижневий відпочинок пішов усім на користь. Ми багато купалися та загорали. Втоми від відпочинку не відчув ніхто.
 Історія третя. Архів мандрівників
- Назвіть з ходу десять асоціацій до слів «спогади про відпустку». Впевнена, що у списку кожного з вас буде слово «фотографія». Я, як і більшість моїх друзів, зробила вибір на користь цифрового фотоапарата. Але, повірте, мені дуже шкода прощатися з епохою реальних, фізичних фотографій. Приходячи в гості до знайомих, ми все рідше і рідше просимо фотоальбом «з останньої відпустки», все рідше і рідше зручно вмощуємося з ним у кріслі, гортаючи повільно сторінки, уважно роздивляючись кожну світлину, повертаючись до тих, що вже продивився, порівнюючи їх між собою. Весь фотоархів уже, як правило, зосереджується у комп’ютері чи на диску. Так само було і в нашій сім’ї, але після одного випадку ми твердо вирішили, що віртуальні фотоспогади не повинні витіснити фізичні, такі, що можна відчути.
 Якось ми відпочивали в Ялті. Ми безперестанку фотографували, знімали все, що тільки можна. Світлин набралося кілька сотень. Час від часу, передивляючись їх, ми висловлювали не тільки враження від відпочинку, але й захоплювалися технічними можливостями сучасної апаратури. Та якось чоловік випадково натиснув не ту клавішу - і вся папка з фотографіями щезла. Ми всі були в тихому шоці! З надією, що можна ще щось зробити, покликали знайомого, котрий добре розуміється на комп’ютерах. Він допоміг вернути фото. І перше, що я зробила наступного дня, - замовила друк найкращих фотографій. А ще переконала своїх дітей, щоб вони завели власні фотоальбоми, в яких вони самі господарюють, переставляють, як хочуть, світлини, додають різноманітні наклейки, малюнки, підписують коментарями.
 Якось син, виконуючи домашнє завдання, придумав дуже оригінальний спосіб розповісти однокласникам, як він провів літо. Разом із сестрою вони купили великий аркуш паперу і підписали його «Наше літо». Далі розклали перед собою купу фотографій, вибрали найцікавіші, з деяких зробили смішні вирізки. Все це гарно скомпонували і наклеїли на аркуш. Придумали дотепні жартівливі підписи, щось домалювали, чимось прикрасили і… у-у-ух! Краса! Це була найцікавіша розповідь про канікули!
А ви вже відпочивали? Якщо ні – не баріться: вдалої вам усім відпустки, цікавого відпочинку, приємних вражень і теплих спогадів. Пам’ятайте, що відпустка – це не стільки оплачуваний відпочинок від основної роботи, скільки стан душі і тіла. Насолоджуйтесь!

Анастасія Кон, газета "НЕДІЛЯ"
02 серпня 2008р.

Теги:

Коментарі

НОВИНИ: Соціо

18:22
"Укрзалізниця" ще цьогоріч планує запустити потяг "Київ – Кошиці"
15:29
/ 2
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
/ 1
Приватний поїзд "Прага – Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
/ 3
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 4
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 20
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 29
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
18:40
/ 1
Загинув Герой з Вишківської громади Святослав Корнійчук
11:17
/ 1
У Берегові діти принесли додому з річки стару протитанкову міну
» Всі новини