Закарпаття: "Ми вже готувалися до смерті, коли раптом зайшов голий, лише в трусах, чоловік, і сказав: "Я маю вас врятувати!"

ЗА ОСТАННІ 10 РОКІВ СТИХІЯ ВТРЕТЄ ВИПРОБОВУЄ ЗАКАРПАТТЯ НА МІЦНІСТЬ

Не встигли на Закарпатті призабути наслідки катастрофічних паводків 1998 і 2001 років, коли зруйновані дороги й мости, знесені будинки нагадували картину після авіанальоту, як стихія знову вирішила випробувати область на міцність. Цього разу постраждав не лише найзахідніший регіон України, а й Львівщина. Буковина та Прикарпаття, де паводок наробив набагато більшої біди, а також сусідні Румунія і Молдова.
Першими удар некерованої стихії прийняли на себе гірські райони, розташовані на схилах Карпат.

«КОЛИ Я СКАЗАВ, ЩО З ХАТИ ТРЕБА ЙТИ, ЛІТНІ ЛЮДИ… ВІДМОВИЛИСЯ»

Село Тересва Тячівського району, як і більшість інших населених пунктів, уже втретє постраждало від паводка. І це лише за останні десять років. Місцеві жителі пам'ятають і повінь 1971 року, яка була найбільш руйнівною. Тоді Тиса, що вийшла з берегів, затопила цілі мікрорайони, а руслом пливли акуратно знесені з фундаменту дерев'яні хати з господарями на даху. Вулиця Народна в селі — своєрідний вододіл. Будинки, зведені з правого боку, за 800 метрів від Тиси, знаходяться в низині, тому підтоплені всі до одного. Зате на протилежний бік ріка жодного разу не доходила. Уже втретє за останні десять років «ліві» сусіди допомагають «правим»: діляться водою зі своїх колодязів, допомагають готувати їжу, надають за необхідності нічліг. Про можливий вихід Тиси на заплаву люди знали, адже по області було оголошене штормове попередження. Проте мало хто очікував, що зливи виллються в катастрофічний паводок.
— У неділю після півночі нам подзвонили родичі з Рахова, розташованого вище за течією Тиси, — розповідає мешканець Тересви Михайло Тернівський. — «Тут почався паводок, усе валиться, рятуйте своє майно, бо через кілька годин велика вода дійде й до вас», — попередили вони. І ми з дружиною відразу почали виносити з підвалу продукти й побутову техніку. Вода прибула після шостої ранку, причому дуже стрімко. Я ледве встиг вивезти на вулицю автомобіль, як гараж затопило майже на два метри. Газове обладнання в підвалі одразу опинилося під водою, колодязь залило з верхом, потонули кури, яких ми не встигли винести з сараю, а весь город занесло мулом. Подібне за останні 10 років відбувається вже втретє  . Хоч продавай будинок і переселяйся в інше місце. Тільки хто за нього тепер дасть нормальну ціну?..
У найближчих сусідів Тернівських ситуація набагато гірша. Підвал у їхньому будинку нижчий, тому вода безперешкодно влилася в житлові кімнати й зупинилася на позначці заввишки в півметра. Господарі — літнє подружжя 78 й 72 років — із жахом спостерігали, як каламутна вода підбирається до ліжка, на якому вони намагалися врятуватися. Тікати через двері було пізно, адже в дворі глибина води сягала 170 сантиметрів, до того ж господарка — інвалідка 1-ї групи, котра самостійно не може піднятися з ліжка. На щастя, про літніх людей не забули. Хтось із сільради подзвонив у райвідділ МНС, і до будинку відразу виїхали рятувальники.
— У неділю близько 11-ї години я повертався з чергування, коли подзвонив начальник і сказав, що на вул. Народній у підтопленому будинку знаходиться літня жінка-інвалід, котрій необхідна допомога, – розповідає співробітник Тячівського райвідділу МНС, мешканець Тересви Костянтин Нестеренко. – Я знав, де знаходиться цей будинок, і відразу побіг туди, трохи пізніше під'їхала й карета швидкої допомоги. Весь двір був заповнений водою, яка заливала й житлові кімнати. Бруднити форму мені було шкода, тому я роздягнувся до трусів і рушив до вхідних дверей. У дворі вода сягала до підборіддя, я ледве чіпляв кінчиками пальців землю і вже хотів пливти, але намацав сходи й піднявся на ґанок. Кімнати були залиті водою до колін. Чоловік із дружиною лежали в ліжку, і коли я сказав, що з будинку треба йти, вони... відмовилися. Але я все-таки наполіг. Кілька місцевих хлопців підігнали до дверей надувний човен із носилками, на які ми обережно поклали жінку й через двір «відбуксирували» до карети швидкої допомоги. Вода вже почала спадати, тому її чоловік так і залишився в будинку.
72-річну жінку відвезли до місцевої лікарні, де вона перебуває дотепер. Дізнавшись, що ми щойно повернулися з її будинку, Магдалина Кунцевич починає розпитувати, як себе почуває її чоловік і чи сильно постраждало господарство.
– І в 1998, і в 2001 році я власними руками виносила майно і сама рятувалася від великої води на горищі, – каже Магдалина Людвігівна. – Але з минулого року здолала хвороба – більше не можу ходити. Лежимо з чоловіком у ліжку, дивимося, як у кімнаті піднімається вода, й подумки готуємося до смерті. Як раптом заходить молодий чоловік — голий, в одних трусах, я навіть перелякалася. І відразу до нас: «Я маю вас врятувати!» Не піду нікуди, — відповідаю йому. — Раз мені призначено потонути у власній хаті — хай так і буде. А він наполегливо: «Ні, я маю вас врятувати». Підігнав гумовий човен, поклав мене з хлопцями на носилки і через двір переправив до швидкої допомоги. У лікарні сестрички навколо бігають, запитують, як себе почуваю, дають таблетки, перев'язують ноги. Стільки уваги, турботи — дай їм Боже здоров'я... А ось і він — мій рятівник! – вигукує жінка, побачивши Костянтина, що ввійшов до палати. – Ось кому я зобов'язана своїм життям! Дай хоч розцілую тебе, – обіймає рятувальника, і раптом запитує: «А дружина не ревнуватиме?» Скажи своє прізвище. Нестеренко? Обов'язково напишу в газету подяку. Є ще все-таки на світі добрі люди. Такі молоді, а вже готові прийти на допомогу…

«З ОДНОГО БОКУ ГОРИ, З ЯКИХ СХОДЯТЬ ЗСУВИ, А З ІНШОГО ДО ХАТИ ПІДБИРАЄТЬСЯ РІКА — ТІКАТИ НІКУДИ…»

Однак не скрізь рятувальники могли прийти на допомогу за першим покликом. У деяких населених пунктах Закарпаття люди після удару стихії на перших порах могли розраховувати лише на себе. Луг — останнє високогірне село Рахівського району, через яке пролягає один із маршрутів на Говерлу. Повітря тут до того прозоре й чисте, що в міського мешканця з незвички паморочиться в голові. Дивишся на круті схили з високими смереками і яскраво-зеленими галявинами і створюється враження, що знаходишся на високогірній туристичній базі. Однак земляні «язики», що залишилися від величезних зсувів, і повністю розмита автодорога нагадують, що насправді це зона стихійного лиха. Біла Тиса, на берегах якої розкинулося село, — сьогодні невелика гірська річка зі швидкою течією. Однак минулої суботи вона перетворилася на грізний потік, що з легкістю валив електричні опори і метр за метром зрізав асфальтну дорогу. У перші ж години паводка село залишилося без електроенергії, стаціонарного телефонного зв'язку й автомобільного сполучення. Фактично Луг був повністю відрізаний від цивілізованого світу. Після того, як вода пішла на спад, селяни власноруч звели електричні стовпи і взялися розчищати завали в руслі ріки. Незабаром на допомогу їм прибули електрики й автодорожники, а місцева влада організувала підвіз продуктів. Автомобілі можуть під'їхати лише до початку села, де дорога більш-менш ще збереглася. Потім починається 130-метрова мертва зона з величезних валунів, куп гравію й шматків асфальту. Селяни на руках переносять продукти, які розвозять селом на своєму транспорті.
— Дощі йшли безперервно з минулої середи, — розповідає місцева мешканка Світлана Штодлер. — Особливо інтенсивними вони були в суботу. Вода з гір текла струмками, бо земля вже не могла її вбирати. Потім на схилах почали з'являтися тріщини, які ставали щохвилини ширшими. Після полудня в кількох місцях зійшли зсуви. Величезні потоки мокрої глини ринули вниз прямо на городи. Один із них зупинився за сотню метрів від нашої хати. А ввечері бурхлива течія ріки стала підмивати берег і дорогу, яка метр за метром обвалювалася у воду. Ніч на неділю ми з матір'ю й двома 5-річними доньками-близнючками провели в страху. З одного боку гори, з яких сходить мокра земля, а з іншого до хати підбирається річка — тікати нікуди. Вода повністю розмила дорогу й зрізала частину городу, але до хати, на щастя, не дійшла. У неділю вранці дощі нарешті припинилися і Тиса почала відступати...
Зараз на місці розмитої дороги працює важка техніка. На час публікації матеріалу автомобільне сполучення з Лугом мали відновити, проте селяни все ще живуть у страху після пережитого. Подібне їм довелося побачити вперше, адже паводки 1998 і 2001 років. Луг не зачепили. Місцевих мешканців важко переконати, що стихійне лихо, від якого потерпають і благополучні європейські країни, спричинене глобальними кліматичними змінами. Вони називають інші, більш приземлені причини — безгосподарність і надмірна експлуатація природних ресурсів, насамперед вирубування лісу...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати