На Закарпатті відбулися 9 Всеукраїнські змагання з пішохідного туризму "Стежками Героїв 2008"

Голова оргкомітету "Стежками Героїв 2008" старший пластун Юрій Юзич

Змагання «Стежками Героїв» були започатковані ще Львівським Кошем Українського Козацтва (ЛКУК) у 2000 році з нагоди 100-ліття застування товариства «Січ», а також до 85-ї річниці бою УСС на горі Маківці (перший старт відбувся саме на цій горі під час урочистого відкриття пантеону). Того ж року основна частина ЛКУК вступила до Пласту і вже з наступного року саме пластуни стали головними організаторами змагань. Першим головою Оргкомітету був заступник Львівської обласної Ради, голова обласної організації «Просвіти» Ярослав Пітко (згодом КПР надала йому титул Почесного пластуна). За 9 років співорганізаторами змагань були студентські організації (Студентське Братство Львівщини, Судейське Братство НаУКМА) та Спілка Української Молоді в Україні. Майже всі роки до організації долучалась Федерація спортивного туризму України (ФСТУ) – кілька перших років це була Львівська обласна федерація.

Ідея подібних змагань – дистанції були значно меншими – виникла ще в пластунів львівського коша (станиці) у 1930 році. Того року, в травні, відбувся перший «дружиновий рейд» у двох категоріях (для юнацтва і старшого пластунства). До речі, серед команд УСП перемогла тоді дружина куреня «Чорноморці» у складі якої був і Роман Шухевич. Після заборони Пласту є згадки, що змагання були проведені лише один раз, але коли – невідомо. За радянської влади подібні змагання теж проводились в Карпатах, але інформації про це є дуже мало (принаймні мені ще не вдалось докопатись до деталей). Відомо лише, що такі пішохідні «гонки» туристів в Карпатах до останнього часу проводив Львівський обласний спортивний клуб «Гарт».

Коли ми з друзями починали «Стежки Героїв», то окрім суто туристичної складової, вкладали в них й певне ідеологічне забарвлення, що найяскравіше виражається в самій назві змагань. Ми хотіли, щоб мандрівники, що ходять Карпатами, – милуватися не тільки красою самої природи, але й знали і шанували місця, пов’язані із визвольною боротьбою українського народу – руські укріплення, опришківські скелі і криниці, шанці і могили УСС, місця боїв і розстрілів карпатських січовиків, криївки і хрести УПА.

Підготовку традиційно здійснював Оргкомітет. Цього року в його складі з’явилась свіжа кров – Іван Селехман (заступник голови Оргкомітету; йому активно допомагав Андрій Ребрик та інші члени станиці Ужгород), нещодавні вихованці львівського пластового юнацтва – Оксана Бєляєва (секретар) та Роман Пастух (скарбник). Формально, вперше членом оргкомітету став і Петро Задорожний (також із станиці Львів), хоч він вже впродовж двох останніх років займається фотоконкурсом. Активно, а головне результативно, до пошуку спонсорів долучився тернопільський пластун Максим Грищук, що врешті фактично став членом Оргкомітету з питань фандрейзингу. Дуже шкодую, що до роботи зі спонсорами, з низки причин, не змогла долучитись Катруся Кравчук, яка курувала цей напрямок торік, але ми вдячні їй і за хороші консультації. Попередньо, бо ще попереду є шмат роботи, можна ствердити, що Оргкомітет спрацював майже на відмінно (недопрацювання, як завжди були, але не настільки принциповими, щоб серйозно вплинути на результат).

Щоб сформувати маршрут, передусім треба було обрати район проведення змагань. Ще торік надійшла пропозиція від Андрія Ребрика провести заганяння в Закарпатті. У вересні 2007 року на сайті змагань було проведено голосування щодо цього питання. Ідея щодо мандрування північно-західною частиною Срібної Землі була підтримана більшістю голосів. Відповідальним за розробку маршруту традиційно є Тарас Путас (станиця Львів). Семе йому завдячуємо, що з кожним роком маршрути стають все досконалішими.

Матеріали? Сюди можна віднести багато різних речей. Наприклад, Дипломи командам-переможцям і Грамоти їхнім учасникам, відзначки та посвідки, печатку і Подяки проектувала Оксана Бєляєва. Книжечку учасника (наклад – 200 шт.) підготував Андрій Ребрик. Карти для всіх команд з позначеним маршрутом, контрольними пунктами та їхніми описами оформив Василь Мартюк (станиця Зборів). Суддівські протоколи опрацював Микола Бігус. Відео-ролик в Інтернеті та анонс в березневому числі журналу «Карпати» забезпечив Сашко Аргат (станиця Київ). А от за мобілізаційний плакат бралось двоє людей (з Луцька і Львова), але до логічного результату його не довели. Сподіваюсь, що наступного року красивий плакат-агітка таки з’явиться на стінах багатьох пластових домівок та студентських гуртожитків.

Останні роки суддівство здійснюють волонтери, які самостійно зголошуються. Торік, ми мали із цим певну проблему і цього року частково вирішили її. Головним суддею був вище згаданий Тарас Путас, що має багаторічний досвід організації і суддівства даних змагань. Його заступником був станичний Тернополя Микола Бігус (саме він пройшовся завчасно майже по всьому маршруту, коли ще лежали сніги і позначив Контрольні пункти, а також рекомендував змінити попередній маршрут «двійок»).

Однак, залишається відкритим питання, що стратегічною ціллю Оргкомітету на найближчі кілька років є залучення до суддівства професійних суддів з ФСТУ. Це в свою чергу призведе до посилення технічних етапів на маршруті, але надасть можливість надавати переможцям змагань вищі туристичні розряди (до майстра спорту включно). Цього року голова пішохідної комісії ФСТУ Ігор Парчевський не зміг підшукати кваліфіковану команду суддів, але сподіваємось, що у наступному році наша співпраця буде результативною і через кілька років ми досягнемо бажаного результату.

Ідея запровадження регіональних представників Оргкомітету змагань була реалізована три роки тому і добре себе виправдала. Цього року у Львові традиційно представником була Аня Музала. В Тернополі, Івано-Франківську і Рівному відбулась заміна на відповідно – Наталю Бурик, Тараса Дзюбу та Олега Гетуна. Непогано попрацював новий представник в Кіровограді – Дмитро Панов – з області в змаганнях взяло дві команди. Вперше з’явився регіональний представник в Житомирі. Але найбільшим успіхом можна вважати результативну появу представників в Донецькій (Сашко Гунський) та Луганській області (Юрко Житлов). З Донбасу цього року на «Стежках Героїв» було відповідно дві команди, причому луганчани йшли у «двійці».

Команди формуються по-різному. Основний принцип – хтось вже був на «Стежках Героїв» (інколи – віртуально), йому сподобалось, він агітує своїх друзів сформувати команду... З минулого року з’явилась вимога, що в кожній команді мають бути особи обох статей, що на практиці вилилось в інтенсивні пошуки дівчат більшістю команд, а відтак поступово призводить до покращення гендерного балансу. Цього року, вперше після 2000 року, з’явилось дві дівочі команди – «Мармулядки» (Кадра виховників куреня УПЮ ч. 12 ім. Марусі Чурай) та «Спартанки» (члени і прихильниці новоствореного в Україні однойменного 14-го куреня УСП).

Походження двох вище загаданих команд також наочно демонструють загальну тенденцію – майже половина команд формуються на базі пластових юнацьких куренів або куренів старшого пластунства. Можливо, з часом доведеться чіткіше «прив’язати» обидві категорії змагу і до певних вікових рамок.

Останні три роки збільшується кількість команд, які змагаються на дистанції 160 км. Це означає, що росте кваліфікація учасників. Цього року в «двійку» зголосилось 14 команд (на маршрут вийшло тільки 10). Багаторазовий переможець саме в цій категорії – Сергій Копанський (Львів) – коли подивився на список цьогорічних команд, в якийсь момент знову захотів зібрати групу і позмагатись… Сподіваюсь, що наступного року він таки наважиться!

Переконаний, що головною проблемою будь-якої організації, в тому числі і «Стежок Героїв» є правильно підібрані кадри. Люди у яких є бажання зробити щось краще, придумати і реалізувати щось нове, рідко коли зустрічають перешкоди на своєму шляху. Тому серйозних проблем, як вже говорилось вище, цього року не відстежувалось. Певною складністю можна вважати хіба збільшення числа регіональних представників і в наступному році потрібен буде якийсь окремий координатор, щоб праця в регіонах була ще більш успішною.

Співпраця з місцевою владою та МНС, завдяки ФСТУ, яка оформила відповідні клопотання, та стараннями Ужгородської Станиці Пласту НСОУ, була оптимальною. Сільські та районні ради, лісництва були повідомлені про змагання. Учасники змогли безперешкодно відвідати водоспад «Воєводин», що знаходиться в державному заказнику «Соколові скелі». Щодо МНС, то цього року вперше на старті була поважна група рятувальників, яка провела інструктаж з техніки безпеки, а головне – перевірила кожну команду перед виходом на маршрут (досвід керівників груп, аптечки, спеціальне спорядження тощо) і здійснювали оперативне відстеження проходження командами маршруту.

Змагання традиційно проходять на повному самофінансуванні. Зразу і не згадаю, коли Крайова Пластова Старшина надавала якусь фінансову допомогу (з бюджетних коштів чи власних ресурсів). Основною статтею надходжень є стартові внески команд (цього року ця сума склала понад 2000 грн; точна сума буде вказана у фінансовому звіті, який готується). Ці гроші, в принципі, покривають всі потрібні організаційні витрати (телефонні переговори членів Оргкомітету, прокладення маршруту, добові суддям, виготовлення вищезгаданих матеріалів тощо). Частково витрати покривають організатори змагань в регіоні проведення (торік, наприклад, виготовлення кубків та медалей взяло на себе Студентське Братство м. Надвірна).

Спонсорські кошти залучаються виключно для формування призового фонду для переможців. Цього року він склав 7550 грн.: мережа магазинів зброї та спорядження «Штурм» (2000 грн.), київський екіпірувальний центр «Траверс» (2000 грн.), інтернет-магазини туристичного спорядження «Чорногора» та «Горгани» (по 1600 грн. і 1200 грн. відповідно), львівський клуб-кафе «Криївка» (1750 грн.). Всі ці кошти є оформлені у вигляді відповідних сертифікатів, які на власний розсуд команди можна буде отоварити. Слід зауважити, що кожен спонсор сам визначав в якій категорії і на яку суму хоче відзначити команду-переможця.

Інші спонсори надали лише інформаційну підтримку або власну поліграфічну продукцію. Київський «Commandor» і львівські «Горгани» додатково ще надали кілька дрібничок туристичного спорядження. Лише львівський магазин туристичного спорядження «Команчеро» надав 1000 грн. для організаційних витрат. Виглядає так, що спонсором цьогорічних кубків і медалів учасників виступить 15-й курінь УСП «Орден Залізної Остроги» (близько 2000 грн.).

На місці старту зареєструвалось 36 команд (попередньо зголошувалось 45). Однак рятувальники випустили на старт лише 22 команди «одиничок» із 172 учасниками і 9 команд «двійок» з 72 учасниками. Тобто 5 команд не були допущені до офіційного заліку змагань. В ході змагань з дистанції зійшло 18 команд. Фінішувало 70 осіб, тобто 9 команд «одиничок» та 6 «двійок». Три команди сьогодні, 5 травня, ще находяться на маршруті (зокрема і «Хлопці з Донбасу», що виступають в другій категорії складності та черкаські «Княжичі» з першої категорії).

1. «Ядрьоні черепахи» (Львів), капітан – Володимир Мисак (кістяк команд сформовано з вихованців пластового юнацького куреня ч. 69 ім. Б.Хмельницького)
2. «Байдики» (Львів), капітан – Іван Попович (раніше команда славилась тим, що більшість її учасників серйозно займаються бойовим гопаком)
3. «Кальцифер» (Львів), капітан – Маркіян Келеман (саме в цій команді йшли відомі львівським пластунам Оксана і Тарас Бєляєви)

1. «Острозька Академія» (Острог), капітан – Олександр Шама (керівник цієї команди колись починав в команді старшого пластуна Андрія Жупника)
2. «Варяги» (Тернопіль), капітан – Максим Грищук (керівник команди, може ще хтось не знає, є старшим платсуном Станиці Тернопіль)
3. «Тімос» (Львів), капітан – Ярослав Дмитришин (керівник команди є зв’язковим вищезгаданого пластового куреня ч. 69 ім. Б. Хмельницького; в команді булі і не пластуни)

Остаточні результати будуть оголошені в львівському клубу-кафе «Криївка» ввечері, орієнтовно 1 червня 2008 року. Тоді ж і там відбудеться нагородження переможців. Гасло для входу буде повідомлено всім учасникам змагань додатково через відповідні комунікаційні канали.

Є кілька варіантів. Можна присвятити змагання до річниці Карпатської України і «відпрацювати» легенду відступу відділів Карпатської Січі в Карпати… Відтак в маршрут включити (вперше в історії змагань) гору Говерлу і всю Чорногору. Згідно з голосуванням на сайті восени 2007 цікавим районом виявився Буковинський кут Українських Карпат. Думаю, що з цього приводу буде ще певне обговорення і голосування на сайті.

Подякувати передусім хочу всім членам Оргкомітету, всім учасникам, що дійшли до фінішу, а також тим, хто обов’язково вирішив дійти до фінішу у наступному році. Спонсорів вище вже згадував… Велику подяку хочу висловити віце-президентам ФСТУ Юрію Штангею та Володимиру Соколову, які традиційно всіляко сприяють проведенню «Стежок Героїв».

Щодо особистих міркувань. Запрошую всіх бажаючих зробити змагання «Стежками Героїв» ще кращими до співпраці. Якщо маєте цінні думки і пропозиції – пишіть на скриньку Оргкомітету stegerzmag(@)gmail.com