У Туреччині для "горбатого ангела" з закарпатського Воловця зробили диво (ФОТО, ВІДЕО)

Два роки тому історія 11-річної Марійки Чорней з закарпатського містечка Воловець вразила всю Україну. Дівчинка, яку називали горбатим ангелом через викривлених хребта і грудної клітки, опинилася на межі життя і смерті. Марійці терміново була потрібна операція, на яку у її мами, що сама виховувала чотирьох дітей, не було коштів. Тоді на допомогу прийшла телепрограма «Говорить Україна» на каналі «Україна», присвятивши дівчинці цілий випуск. Завдяки підтримці фонду «Промінчики надії» гроші стали надходити на рахунок Марійки Чорней, і через два роки дівчинку вдалося прооперувати.

У Туреччині для "горбатого ангела" з закарпатського Воловця зробили диво (ФОТО, ВІДЕО)

«ФАКТИ» писали і постійно стежили за історією маленької героїні. А коли Марійка разом зі своєю мамою Наталею повернулася додому після операції в Туреччині, вирушили її провідати.

Будинок родини Чорней розташований на околиці Воловця. Автобуси там вже не ходять, і місцевим жителям доводиться пішки добиратися до центру невеликого містечка. Тепер цей шлях може долати і Марійка. Разом з подружками вона частіше почала з’являтися на вулиці. Дівчинка вже не соромиться свого зовнішнього вигляду і навіть поглядає на хлопчиків. Спина Марійки не стала абсолютно рівною, але і горбатою її вже не назвеш. Сусіди, які побачили Марійку після повернення з Туреччини, сказали, що трапилось диво.

Дівчинка сором’язливо посміхається і відповідає зовсім небагатослівно. Зізнається, що любить малювати, правда, олівці у неї закінчуються дуже швидко. В її невеличкій кімнатці стоїть нове ортопедичне ліжко. «Я тепер добре сплю, правда, снів не бачу, – зізнається Марійка. – А почуваюся набагато краще, спасибі лікарю». Вона з гордістю показує новий великий телефон і каже, що кожен день розповідає про своє самопочуття тітці Олені. Керівник фонду «Промінчики надії» Олена Марченко стала в цій сім’ї вже близькою людиною.

– Ми збирали потрібну суму близько двох років, – розповіла Олена Марченко. – У підсумку вийшло 30 тисяч доларів. Саме стільки коштувала операція Марійки в Туреччині. На той час ми вже розуміли, що врятувати дівчинку в Україні не вдасться. Столичні лікарі сказали, що у них немає необхідного обладнання та можливостей провести складне втручання в організм Марійки. Їй поставили діагноз "кіфоз четвертого-п’ятого ступеня", коли пішла деформація не тільки спини, але і грудної клітини. Мова вже йшла про термінову операцію, інакше дівчинка могла померти. До того ж у неї були супутні захворювання – здавлене серце, легені, їй важко було дихати.

Волонтер Олена Марченко (в центрі) їздила разом з Марійкою і її мамою Наталею до Туреччини

– В якому місті клініка?

– У Стамбулі. «Медікал» – одна з найдорожчих клінік Туреччини, саме там Марійці робили операцію. Але її палата була в іншій лікарні, де ми проходили і повне обстеження, тому що фінансово не могли потягнути «Медікану». 11 січня ми були в Стамбулі. Мені довелося супроводжувати Марію і її мати Наталю. У певний момент я зрозуміла, що Наталя просто не впорається з проблемами. Думала, що проведу в Стамбулі кілька днів, але затрималася там на три тижні. До того моменту, поки Марійка не почала відновлюватися після операції.

До операції хребет Марійки Чорней був настільки викривлений, що це загрожувало життю дитини (знімок публікується за згодою сім'ї дівчинки). Фото надано фондом «Промінчики надії»

– Вона боялася?

– Марійка дуже мужня дівчинка. Вона чекала цю операцію. Знаєте, для неї вона була як якесь диво. Марійка мріяла, як після оперативного втручання з гидкого каченяти перетвориться на прекрасного лебедя. Казала: «Я знаю, у мене перестане боліти спина і сердечко, я почну дихати». Я лише дивувалася, як ця крихітна дівчинка стійко переносить пекельні болі. Це потрясло навіть персонал госпіталю. Всі любили нашу Марійку, називали її не інакше як ангелом. Вона, не розуміючи мови, на якій до неї зверталися, лише посміхалася у відповідь, міцно стискаючи руку мами. Але Наталі було не легше. Вона весь час плакала, переживаючи за свою дитину.

– Кажуть, не всі лікарі радили проводити Марійці таку складну операцію.

– Так, ще й тому Наталя дуже нервувала. Але сумніви розвіяв турецька хірург. Він сказав, що для життя Марійки набагато небезпечніше покинути її в такому стані, ніж ризикнути і таки зробити операцію. Два тижні тривала підготовка до операції – проводили дослідження, робили аналізи. Потім було здійснено першу частину операції, а через тиждень – другу. Кожне з втручань тривало близько трьох годин.

Пам’ятаю, як нам з Наталією дозволили зайти в реанімацію, подивитися на Марійку, коли вона тільки прийшла до тями від наркозу. Вона не могла говорити, тільки відповідала нам, мругаючи своїми величезними карими очима, повними надії. Дівчинці хотілося пити, їй періодично змочували губки і вона знову засинала. Ми пробули там буквально кілька хвилин, але важливо, що переконалися – вона жива.

Сусіди, що побачили дівчинку після операції, сказали, що сталося диво

– Висловлюючись простою мовою, Марійці намагалися вирівняти хребет?

– Дівчинці зробили надріз, в хребет вгвинтили спеціальні медичні гвинти. Друга частина операції була спрямована на вирівнювання хребта і його фіксацію. Головним було зняти деформацію хребта, зменшити болі і тиск на нервові закінчення. Зміни стали помітні одразу після другої операції. Марійка ніби витягнулася, її хребет став рівнішим. Доктор Чагатай Озтюрк сказав, що зробив все можливе для того, щоб Марійці стало краще – її деформація усунена до гранично допустимого рівня. Рівняти хребет далі було небезпечно – дівчинку могло паралізувати. Більше операцій на хребті Марійці проводити не треба. Його вирівняли на 60 відсотків, і деформація зупинена.

– На який день після операції Марія змогла встати?

– Уже на наступний день після першої і другої операції Марійці дозволили вставати. Ми були просто вражені! На неї одягли спеціальний корсет, який підтримував спину. Незважаючи на знеболюючі препарати, біль був сильним. Марійка плакала, стискала зуби і все одно вставала. Лікар казав, що з кожним разом їй буде вставати все легше і легше. Вона вірила і одужувала.

Після другої операції вже через півтора тижні Марійка повернулася в Україну. Я зустрічала їх в аеропорту Одеси. Дівчинку спустили по трапу на спеціальному кріслі, я підбігла до неї, обняла, а вона прошепотіла: «Пам’ятаєш, ти обіцяла зводити мене в кіно?» Уявляєте? Я дійсно пообіцяла це їй ще в Стамбулі, сказала, що, як тільки вона видужає, ми підемо в кінотеатр. Адже дівчинка жодного разу до цього не була в кіно.

– Марійка схудла?

– Вона і так була крихітною. Важила всього 20 кілограмів. Правда, за останній час набрала вагу. Лікар сказав, що після операції Марійка буде ще рости. Тому треба дуже уважно стежити за здоров’ям, не перевантажувати спину, носити корсет. Я бачила, як дівчинка почала дихати на повні груди. Після операції у неї розправилися легені. Зізналася, що майже зникли головні болі. Правда, у Марійки є і інші проблеми – у неї одна ніжка коротша за іншу, почали випадати зуби. Так що цій сміливій дівчинці ще не раз доведеться битися за своє здоров’я. Але головне, що небезпека для життя вже минула. Знаєте, я бачила, як на моїх очах дитина буквально оживає. Вона, як всі дівчатка, почала звертати увагу на те, як виглядає. У Туреччині їй навіть сподобався один з медбратів. Було видно, як вона ніяковіє, коли хлопець заходить. Вона починає перетворюватися в дівчину.

– Пам’ятаєте, коли ви вперше познайомилися з Марійкою?

– Я приїхала до неї додому в Воловець. Перше, що мене вразило, – це умови, в яких жила сім’я. У Наталії троє маленьких дітей і при цьому повна відсутність побутових умов: гарячої води, туалету. В хаті дуже холодно, теплою була лише кімнатка Марійки, де стояв обігрівач. Дівчинка з неї практично не виходила. В основному лежала на старому продавленому дивані. Купалася в тазику. Воду Наталя носить відрами з криниці у сусідів. Слава Богу, місцева влада допомогла родині зробити нормальний дах на хаті, а Марійці подарували гарне ортопедичне ліжко.

– Слава Богу, здоров’я Марійки стабілізувався, – розповіла Наталя, мама дівчинки. – Дочка зараз в сьомому класі і посилено готується до закінчення чверті. Вчителі, як і раніше, приходять до нас додому. Тільки з погодою нам цієї весни не дуже пощастило. Лише минулого тижня виглянуло сонечко і потепліло до 20 градусів, а до цього лежав сніг, а іноді йшов град. Тому Марійка рідко виходить на вулицю, все більше сидить удома.

– Які зміни з дочкою відбулися після операції?

– Вона почала одужувати. Нещодавно зважувалися – важить вже 24 кілограми. Апетит у неї хороший, правда, як і раніше, відмовляється від молочних продуктів – не любить вона їх. Помітила, що Марійка витягнулася. Хоча її зріст вимірювали давно. Тоді він був метр 35 сантиметрів. Думаю, кілька сантиметрів додала. До речі, останнім часом Марійка частіше стала дивитися у дзеркало. Вона у мене модниця – дуже любить сукні.

– Допомагає вам по господарству?

– Я намагаюся її не навантажувати. Марійка застеляє своє ліжко, іноді миє посуд. Доньку все ще періодично турбують головні болі. Ось недавно були в Мукачеві на обстеженні. Зі спиною все начебто нормально, але найближчим часом треба буде зробити МРТ. Загалом, проблем достатньо. Мені, як і раніше, ніхто не допомагає. Я не працюю, живемо ми тільки на допомогу. Батько Марійки так і не став про неї піклуватися. Навіть незважаючи на те, що вона його єдина дитина.

– Марійко, ти чим любиш займатися?

– Мені подобається вчитися, а у вільний час люблю дивитися телевізор. Різні програми, але найкраще художні фільми. Читати я не дуже люблю, а от малюю з задоволенням. Раніше вишивала хрестиком, але зараз перестала.

– Друзів у тебе багато?

– Я дружу тільки з дівчатками, хлопчики до мене не приходять. Ми зустрічаємося на вулиці і гуляємо. Ось недавно їздила з мамою в Мукачево. Ходили в кафе, я їла тістечко – дуже люблю солодке.

– Про що ти мрієш?

– Та ні про що. Правда, хотіла б туфельки, як у принцеси. Знаєте, такі блискучі?

– Звичайно. Ти, напевно, не раз бачила уві сні принцес?

– А мені нічого не сниться. Принцес я бачила по телевізору і в книжках. Вони такі гарні! У них нічого не болить …

– А у тебе?

– Теж майже нічого. Іноді, правда, болить голова. Але лікар в Києві сказав, що це не страшно. Пригадую поїздку до Києва. Дуже гарне у вас місто. Особливо метро. Я в ньому їздила і, мені абсолютно не було страшно.

Таїсія Бахарєва, ФАКТИ

07 травня 2017р.

Теги: Марійка Чорней, Воловець, хребет, кіфоз

НОВИНИ: Світське життя

02:44
Vandor з Іштваном Халусом презентував новий трек "Гудачик"
02:01
Ужгородець-самоучка виготовляє унікальні керамічні вироби
10:32
/ 1
Ужгородець Андрій Мостовий стажуватиметься в канадській філії компанії «Майкрософт»
15:06
Кіномитець В’ячеслав Бігун створює художньо-документальний фільм про письменника Івана Чендея
14:01
У Ужгороді з новою програмою виступив PUR:PUR
16:02
/ 10
Закарпатка, що вийшла заміж за йорданця, пропагує в Йорданії українську культуру
11:33
/ 1
Як колишній безхатченко з Мукачева створив власний бренд сумок
02:41
/ 2
У Пилипці на Міжгірщині родина спорудила гараж і огорожу з 8 тисяч скляних пляшок
05:08
/ 7
Закарпатський гурт "Чаламада" пройшов відбір на "Х-факторі" і подарував Каменських гусака Лоці
02:12
/ 1
Автор "гуцульського вертольота" майструє для нього модерну кабіну
17:42
/ 1
Анджеліна Джолі презентувала мультфільм, сценарій до якого написала закарпатка
05:12
Малий ростом чоловік живе без комплексів
16:28
Тиса_LIVE. Втрачений Ужгород
00:31
/ 2
За добрі справи ужгородського кондитера Валентина Штефаня нагородили майстер-класом у його французького кумира
09:56
Дизайнер одягу із Закарпаття Мар`ян Годованець про власну кар`єру, моду, стиль
05:37
Закарпатець Василь Ропчук оздоблював різьблену стелю в маєтку Алли Пугачової
04:41
Ужгородка Віра Романова за врятованих на рейках собак отримала в нагороду подорож по Європі та сертифікат на 70 тис грн
18:14
Ужгородка Наталія Донська підкорює столицю своїм карвінг-мистецтвом
16:26
Римма Зюбіна, про життя, театр, кіно, принципи, символи та смисли буття у часи війни й брехні
03:59
/ 1
Двоє ужгородців надають забутим закарпатським пісням нового звучання
16:15
«Макіяж – не комерція, а мистецтво», — ужгородська візажистка Олеся Смирнова
15:01
Роберт Мартон: “Моя ціль – стати професійним боксером”
17:06
Україна побачила фільм про закарпатський Хуст авторства Миколи Томенка
22:25
/ 1
Військовий-закарпатець утік зі шпиталю до Києва заради автентичного експрес-весілля з волонтеркою зі Сходу
01:31
Гобі Крафчік в "Хаті на тата"-6: зірка 80-х, голодні діти та кліп з мукачівськими реперами
» Всі новини