Волохи Обави ображаються, коли їх називають циганами

Унікальне поселення зберігає свої традиції ще з позаминулого століття

Волохи Обави ображаються, коли їх називають циганами

Лише спробуй їх назвати циганами -- образиш не на жарт! Волохи -- це етнічна група змішаного румунського та циганського походження. Вони мають постійне місце проживання, і в жодному випадку не підуть жебракувати.

Перші волоські сім'ї оселилися в селі Обава, що на Закарпатті, наприкінці ХІХ століття. Зараз у селі живе приблизно дві тисячі людей, десь чотири сотні з них -- волохи. Що цікаво, вони живуть на окремій вулиці. Їду в Обаву, аби познайомитися з ними. Від Мукачевого -- лише 14 кілометрів, пише газета Експрес.

...У старенький автобус разом зі мною заходить ще з десяток людей. Кожен затримує погляд на незнайомці: в Обаві всі одне одного знають, а гості навідуються нечасто.

Місцеві називають волохів “білими циганами”, адже ті не чорняві, як роми, а мають світлу шкіру й волосся, блакитні або зелені очі.

Походження волохів мало досліджене. Одна з версій стверджує, що слово волох означає "пастух", тож ці люди -- нащадки племен пастухів. За іншою -- їхні предки походять із циган Трансильванії. Спілкуються волохи давньою літературною румунською мовою, яку наче законсервували в XVII столітті.

А от в автобус заходить представниця цього народу: з-під хустини розсипається русяве волосся, великі зеленкуваті очі, світле обличчя -- та рисами все ж схожа на ромку!

Автобус виїжджає на грунтову дорогу. “До Обави ще далеко їхати?” -- запитую я у неї. “Ні, ми вже майже на місці".

Якраз під'їздимо до початку вулиці Музичної, на якій проживають волохи. Чимало будинків тут розташовані на одному подвір'ї: поруч живуть декілька поколінь однієї сім'ї. У старій похилій хаті баба з дідом, в іншій -- батьки, у зовсім новій -- діти з онуками. Через це вулиця виглядає дуже колоритно.

"Стараємося завжди жити разом, -- розповідає пан Ярослав -- Молодь допомагає старшим, а ті дають настанови й діляться порадами".

“Волохи переселялись сюди з Румунії, -- продовжує чоловік. -- Спершу в Обаві поселилося лише чотири сім’ї. Наша вулиця називається Музична, бо вони всі були музиками. Хтось на барабані грав, хтось на скрипці. Цим вони і заробляли на життя: розважали людей на весіллях та різних святкуваннях..."

Зараз же волохи живуть більш прозаїчно. "Ми беремось за різну роботу, -- розповідає Ярослав. -- Хтось прибиральником стає, хтось влаштовується на фермі, а хтось -- на заводі. Я, наприклад, їду в Чехію на автомобільний завод, допомагатиму складати та скручувати автівки".

В Обаві є лише школа І -- ІІ ступенів -- до дев'ятого класу. "Якщо хочеш далі вчитися, то потрібно їхати в Ужгород, -- приєднується до розмови пан Василь. -- Та хто хоче відпускати 15-річну дитину з села в місто? Та й не всі мають гроші, аби її там прогодувати, оплатити навчання. То що вже говорити про вищу освіту? Тому більшість волохів залишається у цьому селі".

До речі, у волохів заведено одружуватись лише між собою, аби продовжувати рід.

"Змалечку ми навчаємо дітей румунської мови. Зранку вітаємося "Буна зива, кум цьяй?" (Доброго ранку, як справи?)  Українську ж діти починають вивчати лише коли йдуть у школу", -- каже пан Василь.

Його сусідку, пані Марію, розумію ледь-ледь -- українською говорить із сильним румунським акцентом.

“Наша сім’я заробляє тим, що виготовляє дерев’яні ложки з тополі та липи, -- розповідає вона. -- Техніку зберегли ще від перших сімей, котрі поселилися в Обаві. Усі ложки вирізаємо вручну. Влітку жінки продають ложки на базарі. А чоловіки тим часом випасають овець та кіз, йдуть з ними в гори на декілька місяців”.

До виготовлення ложок залучають і дітей. У середньому за день у волоській сім'ї виготовляють 20 ложок. Найдешевші й найменші вартують по 5 -- 7 гривень за штуку, найдорожчі -- по 20 гривень.

Волохи мають у сім'ях по троє-п'ятеро дітей. "Та, правду кажучи, прогодувати всіх вкрай важко, -- каже жінка. -- Добре, що інколи ми отримуємо гуманітарну допомогу з Румунії: передають харчі та одяг..."

На території України волохів залишилось небагато: 5 -- 6 тисяч. Вони зберігають свої традиції, виховують дітей так, як їх виховували батьки. І попри те, що їх приписують до різних національностей, називають себе українськими волохами. 

Юрій Турчин

19 березня 2017р.

Теги: волохи, Обава

НОВИНИ: Світське життя

09:33
Закарпатці готуються до свята Миколая та Нового року
17:38
Гірські схили Закарпаття заполонили лижники та сноубордисти
05:19
/ 1
Сомельє з Франції відкрив органічну ферму на українському Закарпатті
10:11
/ 3
Найгарнішою дівчиною Закарпаття стала мукачівка Аліса Яковенко
02:44
Vandor з Іштваном Халусом презентував новий трек "Гудачик"
02:01
Ужгородець-самоучка виготовляє унікальні керамічні вироби
10:32
/ 1
Ужгородець Андрій Мостовий стажуватиметься в канадській філії компанії «Майкрософт»
15:06
Кіномитець В’ячеслав Бігун створює художньо-документальний фільм про письменника Івана Чендея
14:01
У Ужгороді з новою програмою виступив PUR:PUR
16:02
/ 10
Закарпатка, що вийшла заміж за йорданця, пропагує в Йорданії українську культуру
11:33
/ 2
Як колишній безхатченко з Мукачева створив власний бренд сумок
02:41
/ 2
У Пилипці на Міжгірщині родина спорудила гараж і огорожу з 8 тисяч скляних пляшок
05:08
/ 7
Закарпатський гурт "Чаламада" пройшов відбір на "Х-факторі" і подарував Каменських гусака Лоці
02:12
/ 1
Автор "гуцульського вертольота" майструє для нього модерну кабіну
17:42
/ 1
Анджеліна Джолі презентувала мультфільм, сценарій до якого написала закарпатка
05:12
Малий ростом чоловік живе без комплексів
16:28
Тиса_LIVE. Втрачений Ужгород
00:31
/ 2
За добрі справи ужгородського кондитера Валентина Штефаня нагородили майстер-класом у його французького кумира
09:56
Дизайнер одягу із Закарпаття Мар`ян Годованець про власну кар`єру, моду, стиль
05:37
Закарпатець Василь Ропчук оздоблював різьблену стелю в маєтку Алли Пугачової
04:41
Ужгородка Віра Романова за врятованих на рейках собак отримала в нагороду подорож по Європі та сертифікат на 70 тис грн
18:14
Ужгородка Наталія Донська підкорює столицю своїм карвінг-мистецтвом
16:26
Римма Зюбіна, про життя, театр, кіно, принципи, символи та смисли буття у часи війни й брехні
03:59
/ 1
Двоє ужгородців надають забутим закарпатським пісням нового звучання
16:15
«Макіяж – не комерція, а мистецтво», — ужгородська візажистка Олеся Смирнова
» Всі новини