Чемпіон України з бодібілдінгу закарпатець Бейла Балог намагається, вдосконалюючись, стати кумиром для самого себе

— Як ти вважаєш, бодібілдинг — це повноцінний спорт або все-таки лише хобі, гарна фігура та певні досягнення на чемпіонатах на зразок конкурсів краси?

— Відповім тобі чесно: бодібілдинг вважається одним із найповноцінніших видів спорту, оскільки він включає в себе не лише красу тіла, його естетику, а й здоровий спосіб життя, бо досконале тіло культуриста так просто зробити неможливо. Тим паче не можна сказати, що бодібілдинг — це якийсь різновид конкурсу краси. Двома словами, це — серйозний спорт.

— Як давно ти почав ним займатися і чому вибрав саме його?

— Перші кроки були у 2001 році, а вже у вересні 2002-го виступав на більш-менш серйозних змаганнях. Обрав саме бодібілдинг, тому що він, як на мене, з одного боку, дуже мужній вид спорту, а з іншого — естетичний. Мені завжди подобалися сильні й красиві люди, бо вони наче справжні воїни. А культурист і повинен бути воїном, бо виступ атлетів на сцені — серйозний бій. У бодібілдингу “виживає” тільки той, хто дотримується суворих дієт, важких тренувань… А найзавзятіший завжди перемагає.

— У 2002-му вже виступав? Так швидко, за рік, отримав потрібну форму?

— Ну, не за рік, а приблизно за півтора я вже вийшов на сцену, а в 2002 році став чемпіоном Закарпаття. Свого часу почав займатися не для того, щоб покращити фігуру, а тому, що завжди хотів виступати на сцені, тобто бути саме культуристом — людиною, яка виступає і показує своє досконале тіло.

— Між культуризмом і бодібілдингом є якась різниця?

— Ні, немає, просто бодібілдинг — це англійська назва (“будування тіла”), а в нас цей спорт називають культуризмом (“культура тіла”).

— Скільки часу витрачаєш на тренування?

— У сезони, коли готуюся до змагань, тренуюся щодня. За три місяці до конкурсу займаюся двічі на день, а через день вранці виконую й аеробну роботу. Кожне тренування займає в мене максимум годину і 15 хвилин, бо більше цього робити не бажано. Іноді ввечері тренуюся лише 45 хвилин — і досить.

— Розкажи про себе, родину, про роботу.

— Живу в селі Соломоново з матір’ю, батько вже помер… Працюю персональним тренером у спорткомплексі “Фанат”, моє хобі (хоча це вже не хобі, а більше професія) — офіційний культуризм. Я 1983 року народження, середню освіту здобув в угорській школі в Чопі.

— В яких змаганнях останнім часом брав участь?

— Цього року виступав на змаганнях чотири рази, став абсолютним чемпіоном Києва, абсолютним чемпіоном України і двічі — призером на міжнародних гран-прі у Києві та Сумах.

— Чи багато фінансів забирає бодібілдинг у людини, котра ним серйозно займається? Я про витрати на тренування, спортивний інвентар, харчі?

— Для тих, хто серйозно займається культуризмом, твоє слово “багато” не підходить. Надто багато! Якщо людина, яка тренується просто так, для хобі, витрачає близько 150 доларів на місяць (за які тренується і харчується), то серйозному культуристу це обійдеться десь у дві тисячі (правда, це під час підготовки до конкурсу). По мінімуму можна вкластися в тисячу двісті доларів. А були б гроші, витрачалося б ще більше…

На що йдуть ці кошти? У першу чергу, на харчування, бо це повинні бути лише якісні продукти й добавки. Культурист не може собі дозволити їсти будь-що, а їсти потрібно багато. Якісні ж продукти нині коштують дуже дорого.

— Для конкурсів потрібні вступні внески?

— Ні. Якщо ти вже чемпіон, то їдеш просто так.

— Шукаєш, де б тобі виступити, чи організатори самі запрошують?

— На кваліфікаційні конкурси спортсмени потрапляють самі, за статусом. Наприклад, я вже навіть не знаю, скільки разів був чемпіоном Закарпаття, і виступаю, коли сам захочу на конкурсах, тим більше, що я є ще й чемпіоном України. Але існують і такі комерційні турніри, на які учасників запрошують самі організатори. Дуже добре брати участь і тут, і там, бо на кваліфікаційних змаганнях ти борешся за титули, а на комерційних — за гроші. Тобто виступати треба стратегічно…

— Систему, за якою займаєшся, придумав собі сам або взяв за основу якусь класичну?

— Її мені складає тренер Микола Зубашков, також неодноразовий чемпіон Закарпаття і відомий культурист. Він мій наставник із 2002 року, ми разом тренуємось і маємо власну відпрацьовану систему роботи. Система повинна підходити тій людині, котра за нею тренується. Ось що працює і завжди працюватиме — це індивідуальний підхід. Наприклад, одній людині недостатньо виконувати чотири підходи, і вона робить вісім. Чи навпаки…

— Зараз у спорт-клубах з’явилася величезна кількість професійних дорогих станків для бодібілдингістів. Вони справді потрібні чи досить простих гантелей, турніка, штанги і лавиці для жиму?

— Якщо взяти сучасний зал, то там 50 відсотків станків узагалі непотрібні, тому що головне не те, ДЕ ти тренуєшся, а ЯК ти це робиш. Найважливіший момент, базовий варіант для тренування, — так звані “вільні ваги”. Як ти казав: штанги, гантелі, звичайні лавиці, рамки для присідань тощо. Плюс пара тренажерів та блочних пристроїв. Цього досить. А новітні багатоблочні тренажери фактично ні до чого, вони більше данина моді.

— Чи змінилося щось протягом останніх років у загальній системі бодібілдингу? Наприклад, критерії оцінки спортсменів на змаганнях?

— Усе змінилося докорінно. Якщо раніше чемпіону вистачало бути рельєфним і трохи венозним, то зараз це вже не підходить — потрібно бути сухим, венозним до шкіри, навіть до кісток, пересушеним. І ці критерії стають дедалі серйознішими та жорсткішими. Десять років тому, коли у спортсмена не були “просвічені ” сідничні м’язи, ніхто на це із журі не дивився. А тепер ця умова є обов’язковою.

— Зараз стало більше спортсменів чи менше, аніж було років десять тому?

— Якщо говорити про Ужгород, то, звичайно, професійних культуристів стало менше. Яка причина? Може, фінансова, може, психологічна, бо для цього виду спорту треба мати дуже сильний характер. Це й складна дієта перед змаганнями, важка форма тренувань, коли людина мусить від чогось відмовлятися. Багато хто цього просто не витримує.

Правда тих, хто просто для себе, для форми займається культуризмом, стало більше. Раніше ж усі “качалися” по підвалах у складних умовах, а нині відкриваються якісні зручні зали. Це можна собі дозволити і фінансово, та й працюють вони від ранку до вечора.

— Розкажи про харчування. Чи є в тебе спеціальна дієта?

— Звичайно. Щодня їм кожні дві години, всього 8 прийомів їжі. Намагаюся споживати все тільки корисне, наприклад, не їм жирного, солодощів. Із білкової їжі споживаю лише куряче, індиче філе, яловичину, телятину, яйця, іноді кисломолочні продукти. Із вуглеводних продуктів — хліб, рис, вівсянку, картоплю, макаронні вироби, гречку. Іноді з’їдаю фрукти, багато овочей. До того ж випиваю 5—6 літрів води на день. Я їм регулярно і тому ніколи не буваю голодним.

— Не секрет, що багато спортсменів приймають різні додаткові добавки до їжі? Чи приймаєш ти їх і як вважаєш: не шкодить це здоров’ю?

— Звісно, всі професіонали їх вживають. Так само і я, тому що на цьому рівні без добавок людина не може будувати таке тіло, а організм не зміг би виробляти стільки потрібних речовин із звичайної їжі.

Чи небезпечно це? Ні, якщо вживати саме якісні добавки і робити це з розумом. Бо як кажуть, із повітря та води тіло своє ніяк не зробиш, а для змагань це взагалі нереально.

— Не боїшся професійних хвороб, на які потім часто страждають активні спортсмени?

— Не боюся. Якби боявся, тоді, думаю, не був би культуристом, тому що власне тренування — це бій із залізом, бо підіймаю доволі велику вагу. Був би невпевнений у собі і врешті-решт отримав би серйозну травму. Буває, звісно, що не так поставлю руку або ногу, суглоб трошки зрушиться, десь заболить, десь запальний процес піде — таке трапляється. Тому стараюся максимально стежити за безпекою, завжди дотримуюся правильної техніки та якісної роботи.

— Яке в тебе ставлення до алкоголю і нікотину? Чи можна займатися бодібілдингом та дозволяти собі час від часу трохи пива, наприклад?

— Чесно тобі скажу, що ніколи не палив, спиртного теж не вживаю. Та мені вже навіть ніхто й не пропонує. Навіть шампанського на Новий рік. Але іноді, дуже рідко, після закінчення змагання, якщо на банкеті є хороше молдавське або французьке вино, можу випити десь 50 грамів.

— А якщо говорити не про тебе, а про інших? Чи можна сумістити бодібілдинг та спиртне? Бо багато хто з відомих культуристів вживає спиртне в розумних межах…

— У принципі можна, але небажано, тому що спиртне викликає в організмі катаболічні процеси, а це руйнівна річ для м’язових клітин, та й не тільки для них. Але якщо вже є потреба спортсмену трохи випити, то рекомендується лише натуральне спиртне, наприклад, домашнє вино. Але ніяк не горілку.

— А от Шварценегер міг собі дозволити курити сигари…

— Так, він і пив, і курив, тому що в нього все було по-іншому. Це в першу чергу стосується фінансів, коли у випадку проблеми чи хвороби він міг себе швидко вилікувати.

— Яке твоє ставлення до жінок-культуристок? Вважаєш, що це підходящий вид спорту для слабкої статі?

— Дуже шкодую, що суспільство загалом так негативно сприймає культуризм і особливо жінок-спортсменок. Не на зовнішність треба звертати увагу. Особисто в мене ці жінки викликають велику повагу. Тому що їм робити мускулисте тіло вдесятеро важче, аніж чоловікам, бо в них дуже низький рівень тестостерону. До того ж жінки — страшенно витривалі, вони сидять на таких дієтах, від яких чоловіків ламало б на три частини, а вони — все витримують і гідно виступають. І в них є й різні жіночі фізіологічні процеси — словом, це набагато важче, жорсткіше, аніж нам. Тут точно можна сказати: кров і піт.

— А на репродуктивну функцію це не впливає?

— Зазвичай більшість жінок починає займатися культуризмом уже після народження дитини. Є й такі, що до пологів, та їх мало.

— Що б ти побажав молодим і починаючим спортсменам?

— Перш за все, порадив би подумати, як вони хочуть займатися: професійно чи для себе. Людина просто так не стане культуристом, якщо іноді крутитиметься в залі. Тому насамперед необхідно визначитись. По-друге, обов’язково читати хорошу літературу, і не тільки про те, як слід тренуватися, а й як правильно харчуватися. Бо якщо взяти загальний успіх за 100 відсотків, то 70 залежить від харчування, добавок та правильного відпочинку, і тільки 30 — від тренувань. І звичайно, порадив би працювати не самостійно, а з тренером. Дуже важливо правильно застосовувати різну вагу, навчитися правильної техніки. Треба зрозуміти, що “чим більше, тим краще” — абсолютно помилкове переконання. У нашому виді спорту якраз все навпаки: “чим менше, тим краще”, бо культуристам м’язи потрібно не руйнувати, а стимулювати.

— Які плани на майбутнє? В яких змаганнях братимеш участь у найближчий час?

— Цього року я став абсолютним чемпіоном України, отримав кваліфікацію на чемпіонат Європи, і якщо все буде нормально, то першого тижня травня наступного року поїду в Македонію, де в складі нашої збірної виступатиму за Україну. До того планую ще взяти участь у відкритому Кубку Києва і в одному комерційному гран-прі у Вінниці на Кубок Поділля. Поки що відпочиваю, бо нещодавно в мене закінчився змагальний сезон.

— Чи не збираєшся коли-небудь кинути бодібілдинг?

— Чесно кажучи, ніколи навіть не думав про це. Бо для мене культуризм є способом життя. До того ж чим більше і довше людина займається цим видом спорту, тим більше та глибше хочеться в нього залізти.

— Чи є в тебе якийсь кумир?

— Коли тільки починав займатися, мені подобався один із найцікавіших та найсерйозніших бодібілдингістів світу Арнольд Шварценеггер. Він цікавий не тільки як культурист, а й як особистість. Із нинішніх спортсменів-професіоналів імпонують Рон Колман, Декстор Джексон, ну, і звичайно, мій тренер. Але якщо бути відвертим, людина, щодня вдосконалюючись, має стати кумиром сама для себе.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати