Меценат із Німеччини зацікавився закарпатськими Киблярами

— Після розпаду Союзу розвиток спорту, особливо в селах -завмер. І це в повному обсязі відчули й ми. Адже наша сільрада -дотаційна, грошей не вистачає на найнеобхідніше, спонсори

також не дуже «рвалися» до нас.

— З часу приходу до влади в селі нових депутатів, - веде далі Олександр Вікентійович, -які, як і я, не байдужі до розвитку фізичного виховання майбутнього покоління, все кардинально змінилося. Ні для кого не секрет, що діти нині сам на сам з жорстоким світом. А у селі їм навіть ніде проводити вільний час, а про якісь спортивні секції годі й казати.

Зваживши всі «за» та «проти», ми поставили питання відродження спорту на селі одним із першочергових для вирішення. Була розроблена та прийнята на сесії сільської ради «Програма відродження спортивного та культурного життя на території Киблярівської сільради» на період каденції нових депутатів, тобто на 2006-2011 роки. Серед пунктів даного документу й відродження футбольної команди с Лінці для участі в першості району, і створення футбольної секції на базі Лінцівської ЗОШ, й будівництво спортивних майданчиків у селах Гайдош, Кибляри, Лінці та при сільських дошкільних закладах, і матеріальне забезпечення даних закладів для впровадження нових сучасних форм роботи та багато інших. Програму прийняли й почалося найважче - пошук спонсорів. Щось піднімали власними силами, як до прикладу, нині відроджена. Лінцівська футбольна команда' завоювала путівку в першу лігу районної першості. Вже рік при школі працює футбольна секція. Тренер Василь Рущак залучив до занять у ній понад п'ятдесят діточок. Але брак коштів постійно тиснув. Адже одного бажання нині замало. Відсутність фінансування суттєво обмежувало наші титанічні зусилля. Але все ж таки ми підтримували чим могли ці «перші ластівки» змін, і, знову ж таки, продовжували пошук спонсорів.

Коли вже по великому рахунку початковий запал дещо вщух, почали потроху опускатися руки а в очі заглянуло деяке розчарування, виблиснув промінчик надії. Це вже згодом він, цей відблиск, утвердив у думці, що ніколи, за жодних життєвих пери-петій, не варто відступати.

Саме тоді на допомогу прийшов виходець із села, великий патріот малої батьківщини, затятий футбольний фанат, колишній капітан аматорської футбольної команди села Василь Химинець. Завдяки його зусиллям, особистим знайомствам, які з'явилися під час роботи у посольстві України в Німеччині, та непоказному патріотизму ми вийшли на контакт із представниками німецького доброчинного фонду ім. Егідіуса Брауна, при німецькому футбольному союзі/Це вже потім ми дізналися, що пан Егідіус довгі роки був президентом німецького футбольного союзу та є запеклим прихильником саме цього виду спорту. Але особливих слів подяки від жителів наших сіл заслуговує Отто Гьоне — член правління названого фонду. Великий прихильник України, який щиро вболіває за майбутнє нашої краї-

ни, особисто контролює та впроваджує даний проект співпраці німецьких благодійників та нашої самоврядної громади в життя. Пан Отто живе в Берліні, протягом досить тривалого часу очолював регіональний союз футболу у Західному Берліні. А стосовно знайомства нашого односельця Василя Химинця та пана Гьоне, це інша, але не менш захоплююча історія. Зустріч двох небайдужих до долі молодої держави відбулася під час чемпіонату світу з футболу в 2006 році, в Німеччині. И це ще одне свідчення того, що зірки та й вищі сили на нашому боці. Адже, будьмо реалістами, цієї зустрічі ніхто спеціально не планував і не призначав, так зійшлися зірки. А завдяки кільком обставинам, що вдало склалися, нині ми почали будівництво роздягальні на Лінцівському стадіоні та стадіону у с Гайдош. І все це - за рахунок першого траншу грошей німецьких меценатів у сумі 2,5 тисячі евро, які вже виділені й працюють. Це перший крок, але ми сподіваємося на подальшу плідну та взаємовигідну співпрацю.

За умови, якщо дані кошти будуть розумно вкладені сільською радою, куратор - вищеназваний пан Отто, обіцяє наступного року більш суттєві фінансові вливання. Контролюється кожна копійка, всі роботи фіксуються на плівку й відсилатимуться до Німеччини. Хоча, думаю,, це стимулює та організовує в першу чергу нас, бо саме нашій громаді це найбільш вигідно. Більш того, не хочеться підводити односельця, який при всіх регаліях та високих посадах не забуває село, де народився та виріс, звідки пішов своєю власною стежиною, яка згодом, знову ж таки привела його до нас.

Розмова скінчилася. Втомлений, але щасливий голова, пішов у справах. Він із молоднечим запалом вхопив ту соломинку, яка дасть змогу в недалекому майбутньому втілити в життя ідеї, які ще не так давно були лишень мріями. Нехай же все складеться якнайкраще, а зірки, що одного разу вже допомогли, мають непогану можливість зробити дубль.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати