Гаврош презентував в Ужгороді свою документальну книжку про Фірцака-Кротона (ВІДЕО)

Олександр Гаврош здійснив журналістське розстеження про Кротона, на яке витратив 10 років. Річ у тім, що незважаючи на чималу кількість відомостей про Івана Силу, документальних підтверджень подвигів, які він здійснював, небагато. 

Під час презентації був присутній Степан Матей з Баранинців – чоловік доньки Зіри і зять Івана Фірцака. Це була найвідоміша після Батька гімнастка. Він приніс із собою вироби, зігнуті Кротоном, зокрема, знамените серце з цвяхів.

Степан – теж герой книги Олександра Гавроша, його співрозмовник. Зять Івана Фірцака зазначає, що книга закарпатця є продовженням видань, які були зроблені раніше: «Нам вона сподобалася. Є помилки, але вона доповнює книги, які були видані. Найбільше інформації про життя Кротона зібрав Антон Копинець. Вони постійно спілкувалися». 

Олександр Гаврош є автором пригодницької повісті «Неймовірні пригоди Івана Сили», яка лягла в основу першого українського дитячого фільму «Іван Сила». Цього року у видавництві «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» побачив світ доповнений на 15% варіант цієї книги. Невдовзі у видавництві «Богдан» з’явилася документальна книга «У пошуках Івана Сили».  

Автор зазначає, що намагався знайти свідків легендарного Кротона. «Про Івана Фірцака досить мало документованих даних. Є факти, що англійська королева вручала йому пояс, манжети й шолом, але не зафіксовано, де і як. Я спробував знайти те, що можна. Важливим є розділ про чеську пресу. Це переважно анонси про його виступи в Празі. При цьому ми не побачили, що він був дуже відомим у Чехословаччині. Завідувач національного музею, який займається дослідженням цирку, сказав,   що не чув про такого силача. Я думаю, що ця книга є поштовхом до нових документальних свідчень про Фірцака-Кротона», - розповідає Олександр Гаврош. 

Навіть у книжці сучасника Івана Фірцака – Антона Копинця важко визначити, що є дійсністю, що фактом. Наприклад, він пише, що у Кротона були зелені очі, а у свідоцтві про працю написано, що в нього чорні очі. Думаю, що постать заслуговує на те, аби мати про нього достовірну інформацію, зазначає Олександр Гаврош.

«В американській пресі того часу теж шукали дані про Кротона, але відомостей, на жаль, нема, розповідає Андрій Світлинець, директор іршавського музею. Для Іршавщини Фірцак – жива легенда. Дійсно, де переплелися вигадка, а де правда – пояснити важко». У музеї він створив окрему експозицію про Кротона. 

Два атлетичні клуби «Кротон» у Білках й Іршаві відкрив Петро Станко, депутат Іршавської райради, односелець відомого Кротона. Він зазначає, що завжди мав стимул бути таким, як Кротон. Поруч із плакатами Сталлоне зберігав зображення   Кротона. Через постаті подібні постаті можемо робити Закарпаття привабливим, вважає депутат. У неділю з його ініціативи у кінотеатрі в Білках покажуть фільм «Іван Сила», у понеділок – для районного будинку культури.

У видавництві «Карпати» публікували книгу Антона Копинця ще у 1972 році, через два роки після смерті легендарного закарпатця. Однак тоді до читача дійшла лише частина розповіді про Івана Фірцака, бо радянська влада не могла випустити повний варіант, тож книга була удвічі меншою за ту, яка вийшла сьогодні. За цю добру, хоч і нелегку, роботу взялася онука автора – Ліна Дегтярьова. Вона повністю опрацювала рукописи діда, віднайшла у сімейному архіві фото Кротона і презентує книгу 13 листопада в обласній бібліотеці. Під час презентації вона зазначила, що навіть якщо не підтвердяться факти з книги про Кротона, то це дивовижно, що навколо цієї постаті було створено стільки легенд. У цьому теж оригінальність Івана Сили.

Під час презентації до обговорення постаті славного закарпатця долучився і професор УжНУ Людвік Шимон. Він на власні очі бачив виступи Фірцака. У 10 років він бачив Кротона у тому шоломі й накидці, у яких описували Кротона його родичі. Професор бачив чимало номерів Івана Фірцака, зокрема, трюки зі склом, витягання зубами цвяхів.

Номер зі склом викликав шок у присутніх, зазначає Людвік Шимон. Він розчарований, що про славі Кротона досі не можуть віднайти документальних підтверджень. Він бачив Кротона через кілька років уже в часи розквіту соціалізму. Силача представляли за зразкового робітника, але це вже був не той Кротон.

Попри активізацію уваги до легендарного закарпатського силача, крім книг, фільму і пам’ятника на центральній площі Білок, про нього більше ніщо не нагадує. Автор книжки Олександр Гарош наполягає на важливості створення музею Кротона у його рідній хаті, яка сьогодні виставлена на продаж. Іван Фірцак будував її за гроші, які отримував за свої виступи у Європі й Америці, у ній виховувалися 9 дітей силача. Тому збереження того цінного релікту для закарпатців мало би стати першочерговим завданням.