Світанкові обрії закарпатської поетеси Марини Берец

Навчаючись на філологічному факультеті Волинського держ-
університету, Марина публікувала свої перші вірші в студентській багатотиражці, декламувала вірші на міжнародних і національних молодіжних форумах, фестивалях і конкурсах.

«Марина Миколаївна Берец - талановитий педагог, висококваліфікований спеціаліст освіти,  — каже про тячівську поетку начальник відділу науки та освіти Тячівської РДА Володимир Дуда. - Більше б таких обдарованих сіячів доброго, розумного, вічного. Нехай її творчість приносить читацькій аудиторії жагу до життя, всього прекрасного...».

Поетичну збірку «Світанок» надруковано у видавництві МПП «Ґражда» (Ужгород). До неї увійшли чотири поетичні розділи: «Це - моя Україна», «Посвяти», «Торкаюсь поетичної струни», «Рятуймо планету».

Нікого не залишає байдужим сокровенне та святе у вірші «Січовики, тризуб і Красне поле»:

Ми прагнули вернуть свою державу,
Та пазурі кайдани нам кували,
Кидаючи у Будапешт й Варшаву,
У Ковнері і Кривій катували,
Та ми не вмерли, бо душа країни
Життям зоріла в зародку свободи.
Низький уклін Карпатській Україні,
Нехай Державу мають всі народи!

У вступному слові відома тячівська поетеса, відмінниця народної освіти України Ганна Рекіта-Пазуханич слушно зауважує: «Можливо, надто вимогливий читач дорікне автору збірки за надмірну традиційну моральність, постійність епітетів, щирість викладу, довірливість зізнання. Адже безпосередність відчуттів дозволяє відшукати ліричну героїню в музиці дощу, ранкових прелюдіях, травах росяних. Ми бачимо, як ластівка несе на крилах щастя, тендітними руками леліяне, піднімаємося єдиною стежиною, на якій можна мріяти ніжними трояндами, боязко торкаємося виплеканих акварельок слів, віримо у нетлінне і святе та розуміємо, що все скороминуще, а Слово - вічне...». 

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати