До 90-літнього ювілею Надії Затіної (ФОТО)

У своєму житті вона виконала кілька місій: виховала близько тисячі справжніх шанувальників класичної музики; сприяла формуванню багатьох сотень майбутніх професійних музикантів-виконавців; залишила по собі кілька десятків послідовників, котрі стали музикантами-теоретиками і безпосередньо продовжили її справу; піднесла викладання сольфеджіо на рівень столичних музичних шкіл країни, перетворивши його із найскладнішого в найцікавіший предмет музичної школи; найактивнішим чином сприяла поширенню і утвердженню прогресивної методики викладання сольфеджіо в усіх музичних школах Закарпаття.

Своєю педагогічною діяльністю Надія Григорівна Затіна створювала необхідні передумови подальшого розквіту музичного мистецтва – формувала так звану «тріаду»: слухачів концертів – музикантів-виконавців – теоретиків і композиторів.

Її принципи виховання будувалася на концепції доступності музики для всіх. Цей підхід – найдемократичніший, сприяє духовному збагаченню, породжує безпосередній інтерес до музичного мистецтва, а в кінцевому рахунку формує суспільний попит на музику і стимулює її розвиток. З таких позицій, незалежно від вибору учнями майбутньої професії, головним завданням дитячої музичної школи Н.Г.Затіна вважала виховання справжніх шанувальників класичного мистецтва, для яких спілкування з музикою перетворювалося на естетичну і духовну потребу. Основний педагогічний  прийом для досягнення мети, на її думку,  був дуже простим – зацікавити учнів. Плоди цієї роботи ми пожинаємо нині. На концертах Ужгороду значну частину слухачів складають колишні вихованці Надії Григорівни. Вони вважають за необхідне дати своїм дітям музичну освіту, щоби нове покоління відкривало для себе чарівну красу світу музики та назавжди закохалися у це вічне мистецтво.

До процесу музичного виховання Надія Григорівна підходила диференційовано. Із числа найобдарованіших учнів ростила майбутніх музикантів. З ними працювала по-особливому: зацікавлювала професією, формувала їх переконання та світоглядні позиції. Підвищувала планку вимог, але так непомітно, що засвоєння складних речей  перетворювалося на цікаву і  захоплюючу гру. Плеканням майбутніх митців займалася з великою радістю і натхненням. Отож, результати приємно вражали. Її вирізняв високий відсоток поступаючих в музичне училище, які на вступному іспиті із сольфеджіо завжди демонстрували високий рівень підготовки. А згодом, здобувши спеціальну і вищу музичну освіту, її вихованці органічно вливалися в музичне життя Ужгорода, Закарпаття, України і світу.

Нині відсоток колишніх учнів Н.Г.Затіної  в навчальних закладах Закарпаття досить високий. Вони викладають в Ужгородському державному музичному училищі імені Д.Є.Задора, Ужгородському коледжі культури і мистецтв, Ужгородській дитячій музичній школі №1 імені П.І.Чайковського, Ужгородській дитячій школі мистецтв і т.д., працюють у виконавських колективах  Закарпатської обласної філармонії, музикують в різних куточках України та далеко за її межами. Причому географія їх перебування досить широка – включає близько 20 країн світу.

В переліку імен – багато музикантів зі світовими іменами. Серед найяскравіших – лауреати міжнародних конкурсів і мистецьких премій: відома співачка,  народна артистка України Гізела Ціпола; знаний на різних континентах та відзначений медаллю ЮНІСЕФ композитор, піаніст і диригент Анатолій Затін; талановитий піаніст, заслужений артист України Йожеф Єрмінь;  провідний соліст Угорського державного театру опери і балету у Будапешті Віктор Мошшані; фундатор авторської професійної музичної школи у штаті Ідаго (США) – Роберт Ґотвоні; перший скрипаль симфонічного оркестру міста Гвадалахара (Мексика) – Сава Лацанич. Список органічно доповнюють  доктори музики Гліб Добрушкін, Марина Рогожина; відомі на Закарпатті заслужені артисти України  Владислав Юрош, Надія Боднар; переможець гранду молодих симфоністів-диригентів у штаті Каліфорнія – Юрій Коссей; цілий ряд кандидатів  мистецтвознавства, кандидатів педагогічних наук, ректорів, деканів, завідувачів відділами навчальних мистецьких закладів, які в нинішніх умовах сприяють утвердженню та розквіту музичного виконавства. 

Однак прямими та безпосередніми послідовниками Надії Григорівни Затіної стали викладачі музично-теоретичних дисциплін та композитори. Вони були їй особливо дорогими. Кількісно їх досить багато – близько 30-ти. Серед імен – Ю.С.Головнич, І.Г.Кухта, Р.Д.Скиба, І.І.Тетерятникова, З.Ф.Коложварі, С.І.Пергач, Е.М.Стойкович, М.О.Кобулей, В.В.Мадяр-Новак, І.М.Назаренко, В.В.Желтвай, В.А.Гойдош, К.А.Кашшай, О.Й.Токар, О.Жукова та багато інших. Більшість з них  сьогодні працюють в Ужгороді, решта – в містах України (зокрема, у Львові, Мелітополі) та країнах світу (Угорщині, Австрії, Польщі,  Росії та Ізраїлі). Продовжуючи справу Н.Г.Затіної, вони сприяють формуванню музичного майбутнього.

Оглядаючи з історичного ракурсу роль Н.Г. Затіної в становленні професійного викладання сольфеджіо та музичної літератури  в дитячих музичних школах Закарпаття, варто відзначити, що вона стояла у витоків цього процесу. Свій шлях Надія Григорівна  розпочинала в умовах, коли Ужгородське державне музичне училище ще не мало музично-теоретичного відділу, коли дефіцит викладачів-теоретиків був відчутним. Обравши за основу роботу  з дітьми, вона досягла високої майстерності, утвердила позиції високого професіоналізму і в масштабі області сприяла переходу на сучасну методику розвитку музичного слуху дітей, побудовану на творчому засвоєнні кращих традицій провідних музично-теоретичних шкіл другої половини ХХ століття.  

Різні грані обдарувань та життєві обставини дозволили Н.Г.Затіній  до того, як стати викладачем музично-теоретичних дисциплін, здобути кілька музичних професій та реалізуватися в якості  співачки, диригента, лектора...  Завдячуючи цьому вона стала неординарним теоретиком: по-перше, теоретиком з поставленим вокальним голосом, який на сольфеджіо у співі міг легко «вести» за собою учнів, а на музичні літературі допомагав «в живу» яскраво ілюструвати оперні арії та романси; по-друге, великим її плюсом стало знання специфіки дитячих голосів та вмілий розвиток вокальних даних учнів; володіння ж навиками хорового диригування сприяло якісному хоровому співу на уроках сольфеджіо.

 Попередньо набуті знання і вміння  Н.Г.Затіна направила на музичне виховання школярів, яке  виявилася для неї найцікавішою і найближчою сферою  діяльності. Саме тут талант Надії Григорівни розкрився в повній мірі та дав відчутні результати. 

На певних етапах вона працювала в різних колективах та установах: співала в заслуженому Закарпатському народному хорі, диригувала дитячим хором Ужгородської вечірньої музичної школи. Викладала в Київській дитячій музичній школі №3, на заочному відділі Ужгородського державного музичного училища, в Ужгородській дитячій музичній школі імені П.І.Чайковського, вела лекції концерти в Закарпатській державній обласній філармонії. Але основним місцем  роботи виявилася Ужгородська дитяча музична школа імені П.І.Чайковського – базова музична школа Закарпатської області. Більше сорока років пов’язалося з даним навчальним закладом, який на довгі роки перетворився в її другу домівку, а педагогічний колектив та учні  стали другою родиною.  

В стінах цієї школи вона стала провідним викладачем музично-теоретичних дисциплін, очолила музично-теоретичну секцію, перетворилася на методиста обласного рівня. 

Н.Г.Затіна так органічно влилася в колектив Ужгородської  ДМШ ім. П.Чайковського, що багатьом вона здавалося «своєю», такою, ніби все життя провела на Закарпатті. Однак, насправді,  Надія Григорівна народилася в передмісті Києва. До 29 років проживала в столиці України. Виховувалася у робітничій сім’ї з високими принципами моралі та поваги до людей. В дитинстві і юності на її долю випало багато важких випробувань. Вона пройшла через голодомор, війну, окупований німцями Київ, несправедливе звинувачення батька у сталінський період. Але завдячуючи сильному внутрішньому стержню, достойно долала труднощі, утверджувалася, здобувши дві професійні освіти. У 1941 році закінчила Київський технікум харчової промисловості, а під впливом свого чоловіка – фронтовика-танкіста Бориса Гарифовича Затінау 1953 році  – Київську вечірню консерваторію по класу вокалу. Як одна із кращих вихованок закладу була направлена в республіканську хорову капелу «Думка». Та доля розпорядилася інакше і закинула її в наш карпатський край.

За клопотанням П.Милославського, котрому для Закарпатського народного хору дуже потрібний був талановитий фаховий акордеоніст Б.Г.Затін, Надія Григорівна разом з чоловіком переїхала до Ужгороду і стала співачкою Закарпатського народного хору. Роки, проведені у цьому колективі, склали яскраву сторінку її життя. В 1950-х роках хор переживав творче піднесення. Успішні гастролі по всіх куточках колишнього Радянського Союзу та кордоном дозволили їй «побачити світ», а робота з талановитими диригентами – П.Милославським, Д.Задором та М.Кречко приносили велике естетичне та мистецьке задоволення від хорового музикування.

Та у 33 роки новий поворот долі: за сімейними обставинами довелося змінити фах. Н.Г.Затіна переключилася на хорове диригування та викладання музично-теоретичних дисциплін, розпочала педагогічну діяльність. У неї були усі перспективи стати хорошим диригентом. Надія Григорівна успішно керувала хором Ужгородської вечірньому музичної школи, закінчила відділ хорового диригування в Ужгородському музичному училищі (клас В.С.Панцо). Та початок викладання музично-теоретичних дисциплін привідкрили їй одну із найскладніших ланок музичного виховання дітей – розвиток музичного слуху. Складна, тонка і кропітка робота в даному напрямку перетворилися в найголовніше покликання життя. Тим більше, що викладання сольфеджіо в ті часи для Закарпаття виявилося своєрідною «білою плямою» – вкрай не вистачало фахівців. Надія Григорівна мала усі необхідні дані: прекрасний слух, природну музикальність, аналітичний розум, педагогічний хист та цілеспрямованість. Її професійним орієнтиром в обраній сфері тривалий час залишалися київські викладачі консерваторії, підмогою був перший  досвід викладання сольфеджіо в одній із київських музичних шкіл, вивчення досвіду колег з музичного училища. Диплом же диригента надавав їй повне юридичне право викладати даний предмет. 

Залишаючись вірною своїм життєвим правилам, Н.Г.Затіна прагне працювати якісно і в повну силу. Для цього «перелопачує» велику кількість професійної літератури, вивчає і опробовує у повсякденній  практичній роботі з дітьми важливі теоретичні положення методики викладання сольфеджіо в ДМШ. Завдячуючи титанічній самоосвіті та великому бажанню досягти бажаних педагогічних результатів, Надія Григорівна перетворюється на справжнього фахівця у викладанні музично-теоретичних дисциплін. Її помітили і запросили перейти в Ужгородську дитячу музичну школу імені П.І.Чайковського, де вона, як яскравий музикант-теоретик, розкрилася вповну.

Н.Г.Затіна покращила процес викладання сольфеджіо та музичної літератури, змінила підхід до сольфеджіо, перетворивши урок на цікаве і захоплююче дійство. Впровадила багато нововведень, які нині переросли вже у традицію і склали важливу частину музично-освітянського життя краю. Саме Н.Г.Затіна започаткувала шкільні та обласні музично-теоретичні олімпіади. Перші олімпіади вона організовувала і проводила на такому піднесенні, що перетворила їх на справжнє свято музики і знань. При цьому її вихованці виявлялися найкраще підготовленими і завойовували майже усі призові  місця. Яскраві і творчі змагання стимулювали інтерес учнів до професії музиканта-теоретика, виявляли стан підготовки майбутніх абітурієнтів із сольфеджіо та музичної літератури, а на рівні області дозволяли виявити коло бажаючих продовжити своє навчання в музичному училищі. В музичний літопис Ужгородської ДМШ №1 імені П.Чайковського Надія Григорівна  увійшла і як ініціатор відродження Дитячих філармоній, де діти-виконавці виступали з концертною програмою  для дітей-слухачів. Нововведенням Н.Г.Затіної стало перетворення дитячого концерту на концерт-лекцію, де стислі та влучні анотації ведучої емоційно налаштовували на краще сприйняття музичного твору, перетворювали концерт в єдине ціле, розширювали світогляд. Зрозуміла річ, що першою і незмінною ведучою дитячої філармонії дуже довгий час залишалася Надія Григорівна. Завдячуючи їй, концерти проходили регулярно, пов’язувалися з ювілейними датами композиторів та різними музично цікавими темами. Через дитячу філармонію Н.Г.Затіна залучала учнів до відвідування концертів, об’єднувала учнівський колектив Ужгородської дитячої музичної школи імені П.І.Чайковського в єдину дружну сім’ю однодумців.

Для майбутніх абітурієнтів в старших класах ДМШ вона сформувала спеціалізовані групи. Робота з такими групами давала хороші результати. 

Надія Григорівна віднаходила різні можливості зацікавлення дітей. В умовах відсутності в Ужгороді оперного театру вона ініціювала  роботу шкільного музичного кінолекторію. 2-3 рази на рік у  приміщенні кінозалу облпрофспілки для учнів музичної школи організовувався перегляд відео-записів оперних постановок, балетів, фільмів-опер та кінострічок про відомих композиторів. Кінофільми поглиблювали враження про життєвий і творчий шлях композиторів та яскраво доповнювали музичний програмовий матеріал. Для психологічного зближення з учнями свого класу в кінці навчального року Н.Г.Затіна організовувала виїзди на природу, де діти біля річки залюбки водили хороводи, весело співали пісні та розспівки, розучені в процесі навчання.

Поряд з викладанням  та організацією позаурочних заходів з учнями, важливою стороною її діяльності стала інтенсивна методична робота з викладачами-сольфеджистами дитячих музичних шкіл Закарпаття. В родинному архіві Затіних збереглися окремі  матеріали її методичних доповідей, поурочних планів, лекцій для курсів підвищення кваліфікації. Вони дозволяють хоча б частково розкрити окремі секрети її педагогічної роботи.

Серед ряду питань, важливу роль Надія Григорівна приділяла плануванню уроків. В одній із методичних доповідей під назвою «Планування, підготовка та проведення уроку сольфеджіо» вона зазначала: «Часто написання сценарію проведення заняття займатиме більше часу, аніж триває сам урок». Це тому, що «готових рецептів щодо конкретної групи не існує». Можливо тому «планування – це завжди творчий процес». «Протягом 30 років викладання мною були списані гори поурочних планів. І щороку – це пошуки нових, більш результативних форм роботи, раніше не застосовуваних цікавих вправ»… «Ні в якому випадку ніколи не можна зупинятися на досягнутому. Викладач повинен постійно удосконалювати свою майстерність».

Запорукою хорошого заняття повинна слугувати чітко визначена мета. У відповідності до неї викладач шукає такий варіант проведення уроку, котрий допоможе досягти бажаного результату. Ключовим у складанні плану заняття має бути словосполучення «урок повинен стати цікавим, результативним і не подібним на попередній».

У сольфеджіо обов’язково варто враховувати ряд специфічних рис. Так, головна складність викладання цієї дисципліни полягає у поєднання групового заняття з індивідуальною методикою, а також передбачає знання специфіки групи. План складається не абстрактно  а з врахуванням рівня конкретної групи в цілому та кожного учня окремо, де проблеми можуть  бути різними: у одного – з ритмом, у другого – з інтонуванням, у третього – з пам’яттю, у четвертого – з ансамблевим співом, у п’ятого – з написанням диктанту, слуховим аналізом і т.д. Все відразу виправити неможливо, тому викладач має бути терплячим  і налаштуватися на кропітку поетапну роботу, щоб  поступово вирівняти групу. 

«Хороший план повинен бути розписаний щохвилинно». «Слід охоплювати різні форми роботи та пов’язувати їх між собою». «Загальна логіка заняття вибудовується від легшого – до складнішого». «Передбачається введення способів активізації учнів». «Долучається артистизм». «Підбираються цікаві музичні приклади» і т.д.

Упорядкування та вивчення методичних рекомендацій, аналіз описаних  відкритих уроків Н.Г. Затіної – це справжній кладязь для викладача-початківця, який потребує вивчення, узагальнень, глибокого осмислення.  

Таку функцію могли би виконати обласні педагогічні читання, присвячені її світлій пам’яті. Логічно, щоб організатором таких читань стала Ужгородська дитяча музична школа імені П.І.Чайковського. 

Безперечно, в цій непересічній людині органічно поєдналися професійні і людські якості, які зробили її образ незабутнім.  Вона було духовно прекрасною: закоханою в життя і музику, цілеспрямованою, працелюбною, мудрою і щиро бажаючою бути корисною людям.

Своїм життям вона повсякчас  пробуджувала високі ідеали, додавала сил і віри у майбутнє, спонукала іти до мрій та перетворювати їх у реальність.  Н.Г.Затіна стала гордістю Закарпаття.  І на сам кінець є слушна пропозиція: на класі, в котрому довгі роки працювала  Надія Григорівна Затіна, встановити пам’ятну дошку. Адже її здобутки – це важлива частина музичного літопису навчального закладу та нашого рідного краю. 

Теги: ювілей, Затіна

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати