Не згасне тепло гуцульського краю

Цьогорічний дводенний традиційний фестиваль «Гуцульська бринза» співпав із святкуванням 560–ої річниці заснування Рахова. То ж не дивно, що впродовж минулих вихідних у Рахові тусувалось близько 50 тисяч шанувальників Гуцульщини та поціновувачів овечого сиру, серед яких були не тільки громадяни України, а й багатьох європейських держав. Словацька делегація прибула на чолі з мером м. Свидник Міхалом Бартко, німецьку делегацію у складі 11 чоловік очолив мер м. Бегрінгем Бергар Бішоф, угорську – Кірай Ласло та ін. Серед почесних гостей був і член Асоціації гуцулів Румунії Юрій Бойчук та її голова – Дмитро Коренюк. Ходили тут з прапорцями своїх держав і американці, і англійці, і, навіть, португальці. На запитання: яким чином вони потрапили на Рахівщину, іноземці розповіли про те, що, перебуваючи у Києві у приватних справах, дізналися про фестиваль «Гуцульська бринза»,то ж, не гаючи часу, прибули у Рахів, де сподобалось буквально все – від гостинних людей до унікальної природи. Єдине, що доймає, наголосив англієць, – це проливний дощ, якого вдосталь і вдома. А дощ – по – осінньому густий і теплий, як на замовлення, не вщухав. На що рахівчани реагували оптимістично, мовляв, яке свято без благословення та святої водиці. Зрештою, казали вони, головне – інше: аби фестиваль запам’ятався.

Фестиваль не міг не запам’ятатись. Уже при в’їзді у Рахів про велич дійства говорили транспаранти з написами „Вас вітає славетна Рахівщина“, «Запрошує фестиваль–ярмарок „Гуцульська бринза“ та ін.. Додавали святковості й барвисто прибрані вулиці міста та художньо оформлені сценічні площадки амфітеатру «Буркут». У фойє райдержадміністрації бажаючі мали можливість познайомитись з персональною виставкою творів художника Івана Доробана. А до послуг тих, хто з дороги хотів перепочити, гостинно чекали туристичні бази та оздоровчі комплекси Рахівщини, яких тут чимало.

 Недільного дня вже зранку лунали українські народні пісні та гуцульські мелодії. Сільські та селищні ради облаштовували свої сценічні місця, відповідно до розроблених макетів, формуючи плетену огорожу, розвішуючи на ній глиняні глечики, казани, а поруч них розташовуючи лялькових господаря й господиню в гуцульському вбранні, які щиро запрошують до своєї садиби посмакувати бринзу, банош і горілочку – без неї у такий дощ не обійтись.

А тим часом на площі біля пам’ятника О.Борканюку шикувались колони з числа учасників, художніх колективів та гостей фестивалю, які попрямували до амфітеатру. Попереду – вівчарі на конях в національній одежі, за ними – трембітарі, оркестр гуцульських народних інструментів та учасники самоврядних територій – Рахова, Богдана, Видричка, Розтоки, Костилівки, Ділового, Кос.Поляни, Луга, Росішки, Вел.Бичкова, Коб.Поляни, В.Водяного, Сер.Водяного, Біл.Церкви, Лазещини, Чор.Тиси, Ясеня, Білин, Квасів. Діставшись до амфітеатру, сільські громади наче розсипались по своїх художньо оформлених селах, де на розсуд шанованої публіки представили кулінарні вироби вівчарства, народних умільців тощо. Біля кожної громади вигравали троїсті музики, коломийкарі правили своєї, а окремі виконавці наспівували українські мотиви на різних мовах.  Під звуки трембіти на сцену вийшли ансамблі пісні і танцю «Лісоруб“, оркестр гуцульських народних інструментів м.Рахів та с.Кваси, які виконали музично–хореографічну композицію «Привітальна». Ведучі запросили почесну президію з числа керівництва області та району, які прибули на свято у чудових вишиванках – одна краща іншої, що переливались то червоною калиною, то спілою вишнею. Защеміло серце. Від гордості за свою минувшину, до якої представники влади ставляться шанобливо, а, це означає, що самобутність, унікальність нашого народу житиме у віках. Від покоління до покоління. Як доказ тому – зустріли поважних гостей юні рахівчани також у вишиванках з хлібом–сіллю.

Голова райдержадміністрації Едуард Зелінський, звертаючись до присутніх, зазначив, що гуцульське життя у всій його різноманітності ніколи не було легким. Суворі зими, ризиковані праця бокораша й лісівника, важкий вівчарський труд загартували цей народ і він став сильним і витривалим, здатним знаходити вихід з будь–яких ситуації і становища. І саме там, на високогір’ях Карпат й народилася весела коломийка і тужлива балада, легенда про Довбуша і цікаві бувальщини. А ще – неповторні сир і вурда, запашна гуцульська бринза. І тому щороку, далі вів Едуард Федорович, ми збираємось тут, щоб вшанувати нелегку працю вівчаря, який і в дощ, і в спеку щодня майстерно робить свою справу, секрети якої передаються з покоління в покоління.

На правах господаря голова райради Іван Сурмачевський повідомив, що територіальні громади Рахівщини на суд людський представили свої експозиції, полонинську продукцію, вироби майстрів декоративного прикладного мистецтва, традиційні гуцульські страви, серед яких – кулеша, скумирд, цілющий овечий сир, бринза, та найважливіше – свою щиру верховинську вдачу і гостинність, яка панує в цьому краю одвіку. «Хочеться вірити, – підкреслив Іван Михайлович, – що спогади про наш фестиваль зігріватимуть ваші серця ще довго, а звуки трембіти, тепло вишитих рушників та вироблених ліжників, краса Карпатських гір, щирість гуцулів кликатимуть вас сюди знову і знову».

Голова ОДА Олег Гаваші свої слова – вітання адресував насамперед вівчарям, які 15 квітня ц.р. вирушили на полонини, а сьогодні, сповнені сонячних сил, гірських вражень і здобутків, повернулись до своїх родин і осель. Розмаїття свіжо вироблених продуктів – результат, який красномовно говорить сам за себе.

« Та все ж родзинкою Гуцульщини є фестиваль-ярмарок «Гуцульська бринза», – зазначив Олег Олодарович. – Бо де ще можна побачити таке дивовижне розмаїття плодів і витворів праці гуцулів? Де ще можна так відчути смак і пахощі полонинського літа, як не тут, на цьому неповторному мальовничому дійстві?! Справді, з кожним роком все більше і більше людей приходить сюди, щоб, поєднуючи красиве і корисне, відпочити, збагатити себе духовно, почерпнути наснаги до праці та творчості. То ж будьте здорові, збагачуйтесь і процвітайте в ім’я дорогих родин, рідного краю та нашої України».
 Тепло вітали рахівчани на своїй землі й голову облради Михайла Кічковського, який буває тут часто: то він проводить засідання координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові облради, то прийом громадян з особистих питань, то виїзну нараду–семінар з головами сільських рад, де обговорюють з участю керівників відповідних служб і управлінь ОДА та райдержадміністрації, громадськості нагальні проблеми та шукають шляхи їх вирішення на конкретний результат, що дозволяє реально поліпшити ситуацію на місцях та скоротити відстань між владою й громадою. У своєму вітальному слові Михайло Кічковський звернувся до рахівчан як до добрих друзів, зазначивши: „Благодатний і щедрий вересень ступає нашим Закарпатським краєм. У кожний район золота осінь приходить по-своєму: де обжинками, де винобраннями. На Рахівщину вона прийшла співом полонинських трембіт і святом «Гуцульська бринза», що достойно увінчує карпатське літо, сповнене нелегкою працею вівчарів, тваринників, трудівників полонин.

Неспроста кажуть: «У горах легко дихати, але важко жити». Тут просто не буває легких професій і дешевого хліба. Все дістається щоденною працею, яка вимагає високого професіоналізму, терпіння, витримки, і, звичайно - любові. До свого краю, до свого народу. Це ще більше підносить значимість свята, на яке приїхали люди з різних куточків Закарпаття, України та з багатьох країн Європи. Сьогоднішнє велелюдне зібрання підтверджує думку наших друзів і колег з Івано-Франківщини, які у березні цього року на засіданні Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради, що відбулось тут, у Рахові, сказали: «На Рахівщину ваблять туристів чи не з усієї Європи незрівняні краєвиди і цілюще повітря, Говерла, і Драгобрат. І, звісно, – гуцульська бринза, на честь якої люди назвали фестиваль, котрий, як і інші свята: – «На Синевир трембіти кличуть», що відбулось на Міжгірщині, «Мелодії солених озер», якими уславилась Тячівщина, «Червоне вино», що стало візиткою Мукачева та інші, підтверджує істину: не хлібом єдиним живе людина» Авжеж, духовний світ закарпатців щедрий своєю багатогранною красою, багатством прекрасних традицій наших славних попередників. А це означає, наголосив Михайло Михайлович, що нашому роду не буде переводу! Нашій Україні –міцніти, сміливо йти вперед і перемагати! До цього нас закликає наш Президент Віктор Ющенко. Своїми діями він подає добрий приклад шанобливого ставлення до духовних набутків українського народу взагалі і всіх регіонів нашої держави, зокрема.

«Цьогоріч ми зібралися напередодні всенародного віче, коли громадяни нашої незалежної держави здійснять вибір, віддаючи свій голос на виборах нового Парламенту України. Я хотів би побажати нам усім, аби таке ж відчуття єдиної родини, яке об’єднує нас сьогодні, проймало наші помисли і дії і в день виборів.
На завершення, дорогі рахівчани, трудівники полонин, народні умільці, організатори свята, дозвольте побажати вам, аби сьте були здорові та дужі! Родинного вам щастя, погожої погоди, доброго настрою. Нехай до Ваших осель, на благословенну Рахівщину, завжди приходить багато щедрих і добрих гостей, щоб ви завжди зустрічали їх так само щедротно: хлібом-сіллю, свіжою бринзою, гарною дзвінкою піснею, як сьогодні вітаєте нас. Дай Боже, аби при доброму здоров’ї, веселому настрою зустрілися ми і наступного року, і через багато літ», – такими словами завершив офіційну частину фестивалю Михайло Кічковський.

Почесні гості, поступившись місцем самодіяльним артистам, які вихором винеслись на сцену і веселковим вінком попливли у танцю, немов поміж дощ, попрямували до полонинської ватри, яка загорілась умить, від чого довкола стало і світліше, і тепліше. Хтось вигукнув: такою гарячою, як це багаття, є і гуцульська любов. Авжеж, чи не під її покровом люди, незважаючи на негоду, оглядали виставки конкурсантів, дегустували незвичні страви, купували бринзу, ліжники, вироби з дерева і гостились смачно – від щирого серця!

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати