Єлизавета Біров: Я дякую Богу за кожен прожитий день

–Чи правда, що свою кар’єру ви розпочинали на дільниці, де у більшості – ромське населення, після чого доля неначе вела вас за руку до вершин?

– Зазвичай кажуть, що робота з ромами приносить удачу, бо за переказами, вони благословенні Ісусом, який подарував їм веселе, безтурботне життя. І в цьому є, схоже, своя правда. Два роки я працювала здебільшого з ромським населенням, яке на знак подяки віщувало щасливу долю, після чого життєва стежина повела мене на кращі дільниці, на посаду лікаря–кардіолога, педіатра у справах чорнобильських дітей. Останні три роки очолюю обласну дитячу клінічну лікарню.

– І, як розповідають закарпатці, за ваше керування лікарня перемінилася.

– Дякую за добрі слова. Насправді, мені мало що вдалося б, якби не начальник управління охорони здоров’я ОДА Михайло Турянчик, він же ж – депутат облради, який видав низку розпоряджень з тим, аби обласна дитяча клінічна лікарня відповідала статусу, та всебічна підтримка опікунської громадської ради, що діє при лікарні і яку очолює Оксана Балога. І сьогодні Закарпатська ОДЛ, як визнав профільний Комітет Верховної Ради України під час виїзного засідання з питань охорони здоров’я – одна з кращих в Україні. Улітку минулого року ми відкрили відділення на 30 ліжок із виходжування недоношених дітей, а це означає, що відтепер кожне народжене завчасу дитятко має шанс на життя, бо до його послуг – команда висококваліфікованих фахівців, сучасна апаратура, чудові умови і для дитинки, і для матері після пологів, належне харчування тощо. Бюджет лікарні дозволяє нам і лікувати, і утримувати маленьких пацієнтів та їх матерів безкоштовно. Таким чином, якщо на початку минулого року лікарня мала 417 стаціонарних ліжок, то до кінця – 447. Крім того, відділення реанімації поповнилося на 2 ліжка, 2 реанімобілі. Один ми отримали у жовтні 2005 року від Міжнародного благодійного фонду «Україна – 3000», де головою наглядової ради Катерина Ющенко, у 2006 –му ще один і вже більш оснащений – від Міністерства охорони здоров’я, який вручив нам тодішній Прем’єр–міністр України Юрій Єхануров. Таким чином, реанімаційна бригада за потреби виїжджає в райони області, де надає фахову невідкладну допомогу закарпатським діточкам.

– Якщо дитинка не транспортабельна?

– Річ у тому, що реанімобіль облаштований найсучаснішою апаратурою, у т.ч. кювезом, ЕКГ, киснем і, навіть, ШВЛ (апарат для штучної вентиляції легенів), який допомагає лікарям доставити дитину без глибоких явищ гіпоксії, що дуже важливо для життя дитини. Тобто, якщо дитинка транспортабельна і її доставляє з району в нашу лікарню наш реанімобіль, то в неї більше шансів на життя, і це – однозначно.

– Кажуть, що на території лікарні діє капличка…

– Правду кажуть. Адже кожна сім’я старається якомога скоріше похрестити дитятко, бо хрещення приносить дитині не тільки ім’я, а й оберіг. Оскільки у більшості наші пацієнти перебувають в лікарні тривалий час, тобто, до повного одужання, відповідної ваги і т.д., то родини мають можливість похрестити дитя, не виходячи за межі території лікарні, що й роблять.

– Оскільки зайшлося про пані Катерину. Під час візиту Президента України Віктора Ющенка та Прем’єр–міністра Угорщини Ференца Дюрчаня на Закарпаття, який відбувся в останні дні липня ц.р., ви мали коротку зустріч з їхніми дружинами. Які враження?

– Повинна сказати, що з пані Катериною бачилась не вперше. На початку цього року, а точніше в лютому я була в числі переможців програми «Вільні рухи – радість дитинства» вище згаданого Міжнародного благодійного фонду «Україна – 3000», де наша лікарня виграла гранд на 50 тис.грн. Ще тоді я відзначила для себе одну річ: дружина Президента України, ясна річ, займається багатьма соціальними питаннями, та все ж їй найближче до душі оздоровлення дітей. Можливо тому, що вона – з числа тих жінок–матерів, для яких діти – найцінніший скарб на землі. Слухаючи її промову, я ловила себе на думці: так, їй небайдужа доля маленьких українців, яким і жити, і творити в нашій Україні. Чи не тому вона й ініціювала у нашій столиці спорудження лікарні для дітей з важкою патологією або «Дитячої лікарні майбутнього», де пацієнти матимуть і побутові умови, і лікування європейського рівня. І якщо б вона більше нічого не зробила для нашого суспільства, то самим фактом спорудження згаданої лікарні вона увійде в новітню історію України як особистість. Цього разу Катерина Михайлівна ділилась своїм баченням щодо проблем дітей України та їх оздоровлення, а дружина Угорського Прем’єра Клара Добрев у свою чергу розповіла про стан справ угорських дітей. Я інформувала про життєдіяльність нашої лікарні та дякувала Катерині Михайлівні за підтримку й допомогу.

– Вам, і справді, роми навіщували долю–щасливицю: то ви супроводжуєте керівництво Угорщини в робочій поїздці по Закарпаттю, то спілкуєтесь з дружиною Президента України, то в числі української делегації в департаменті США. До речі, чи пощастило бачитись з Держсекретарем США Кандолізою Райс?

– Я побувала в Америці двічі, де проходила стажування в рамках навчального туру для лікарів України, який проводився за сприяння Катерини Михайлівни. Під час однієї з них, справді, мала нагоду побувати і в департаменті США. Ясна річ, вразила сама будівля: архітектура, оздоблення – все дуже витримано і водночас розкішно. Щодо Кандолізи. Я бачила її, але, на жаль, поспілкуватися не випало. Хоча відмітила про себе, що у житті вона – гарніша, ніж на фотографіях чи по телебаченню: струнка, легкої ходи, вишуканих манер.

– А взагалі, хто із жінок – політиків імпонує вам найбільше?

– От Кандоліза Райс імпонує за її аналітичний розум і волю, принцеса Діана, з якою доля, на жаль, обійшлася зле, – за її красу, щире серце й шляхетність. Я мала можливість бачити багато закордонних видань, де були опубліковані її фото. Так от, то вона гладить дитину по голові, то вітається з літньою людиною – такі, й справді, народжуються раз на століття. Ця риса, до речі, притаманна й Катерині Ющенко.

– Як сталося, що ви пішли у політику?

– Часом чуємо закиди на адресу того чи іншого депутата, мовляв, він у політиці – випадково. Напевно, до таких належу і я, бо ніколи не ставила собі за мету йти в депутати. А було так. Представники партії КМКС якось підійшли до мене та й сказали, що, на їхню думку, я повинна йти в депутати Мукачівської райради з тим, аби лобіювати бодай інтереси села Дерцен, де проживаю, бо часи такі, що не можна стояти осторонь того, що відбувається довкола. Звучало переконливо і я згодилася.

– Ну і як?

– Судіть самі. 15 років районна влада, яку очолював пан Дяченко, у наше село проводила газ: труби – то завозили, то їх кудись забирали. За рік мого депутатства та за сприяння сільського голови Едмонда Бірова село таки здобуло голубе паливо, дитсадок відновив свою діяльність. Звісно, всі ці позитивні зрушення стали можливими тому, що нова генерація політиків, а це Віктор Балога, Олег Гаваші, Ілля Токар – виявилась діловою, спроможною, хазяйновитою зі знанням менеджменту і ринку, а тому кожне їхнє рішення, що називається, било в десятку на користь людей. От дякуючи саме їм Мукачівський район і вийшов із запустіння, в якому борсався не один десяток років. І коли у 2006 році вони запропонували мені йти на вибори разом із ними, я охоче прийняла пропозицію, бо знала: з цими людьми працювати – одне задоволення, їхні слова не розходяться із ділами. Так я опинилась в числі депутатів облради теперішнього скликання. І хто б що не говорив, а це скликання – потужне, кваліфіковане і, що найголовніше, здатне консолідувати зусилля попри те, хто до якої політсили належить, навколо головних питань забезпечення життєдіяльності краю. І тут ми повинні віддати належне голові облради Михайлу Кічковському. Під його чітким керівництвом проведено 8 сесій, 11 пленарних засідань, на яких розглянуто 316 рішень, прийнято 285 рішень, схвалено 43 галузеві програми, які систематизують роботу та допомагають цілеспрямовано розв’язувати проблеми. 37 рішень стосується питань економічного й соціального розвитку, підприємництва, транскордонного співробітництва, 25 – з бюджетних питань, 38 – агропромислового розвитку та землі, 62 – щодо ефективного використання майна спільної власності територіальних громад міст, сіл, селищ, 24 – з питань освіти, науки і культури, 10 – екології та використання природних ресурсів. Усі вони ретельно обговорювались у постійних комісіях, робота яких подеколи тривала довше, ніж окремі пленарні засідання та на засіданнях президії облради. До речі, за рік діяльності облради відбулося 10 засідань президії, через прискіпливий аналіз та „фільтр“ якої проходять усі важливі рішення. В процесі обговорення відхилено 6 проектів рішень, 26 – додатково внесено, опрацьовано понад 450 зауважень та пропозицій, доповнень, висловлених депутатами в ході обговорення проектів рішень на постійних комісіях.

Зрештою, як казав Ніколо Макіавеллі, щоб керувати масами людей, треба бути людяним. І керівництво нашого краю свідоме цього, а тому й справи на Закарпатті йдуть на лад.

– А справи щодень – нові – вони ж і старі…

– І мірилом їх вирішення повинен стати один показник – якість життя, досягнути якого можна шляхом утілення в наші будні спільної мети, яку озвучив Президент України:» Нас веде одна велика мета: зробити Україну процвітаючою європейською країною, дати кожному українцю гідне у достатку життя».

– Як сформулювали б показник чи, то пак, мірило свого життя, з висоти прожитих літ?

– Я дякую Богу за кожен прожитий день. Маю хорошу гармонійну сім’ю, улюблену роботу, золотих синів, справжніх друзів. І сьогодні мрію про одне: діждатися здорових і розумних онуків у заможній і щасливій нашій Україні.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати