Просторове територіальне планування – один із головних інструментів євроінтеграції

Семінар провадився з участю міністрів, відповідальних за регіональне територіальне планування, зокрема, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства економіки України, а також представників Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України, Українського державного науково–дослідного інституту проектування міст „ДІПРОМІСТО“, Проекту „Інноваційні регіони СЕМАТ“ (Німеччина), провідних вітчизняних та закордонних фахівці, науковців, впливових осіб заінтересованих державних органів та органів місцевого самоврядування, громадськості. Так от, сам рівень учасників свідчив про те, що питання– надзвичайно важливе для нашої держав й стає інструментом визначення оптимальних шляхів досягнення довгострокових цілей, забезпечення більш ефективного використання економічного, природного, людського потенціалу країни, повнішого урахування загальнонаціональних, регіональних, місцевих пріоритетів, комплексного розвитку територій, подолання диспропорцій, активізації транскордонного співробітництва з іншими державами.

У роботі семінару взяли голова обласної ради Михайло Кічковський – учасник засідання Ради Карпатського Єврорегіону (ТОК «Богольвар» Ужгородського району, Закарпаття), член постійної делегації України у Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи (Страсбург, Франція), а також головний архітектор області Василь Коблик.

Розмову з ними пропонуємо вашій увазі.

ПРИНЦИПИ НАЦІОНАЛЬНИХ І ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ

Кор.: Регіональне просторове планування – це, як розумію, розробка Схеми планування території області, генерального плану самоврядної території, у даному випадку, нашої області. Але ж як ув’язати цю позицію з державами Європи?

М.Кічковський: Ви правильно підмітили – ув’язати. Іншими словами, ота соціальна єдність, що визначена як головна ціль Ради Європи на другому самміті (жовтень, 1977 р) має бути доповнена політикою збалансованого просторового розвитку, що узгоджує вимоги соціального й економічного розвитку територій з їхніми екологічними і культурними цінностями. Адже в житті європейської спільноти відбулася одна надзвичайно важлива зміна, а саме: завершилась епоха політичного роз’єднання, під час якого домінували не лише відмінності економічних систем, а й методи організації суспільства. Сьогодні, як відмічалось на пленарному засіданні 14–ої сесії Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи, в роботі якого я брав участь як член Конгресу, Рада Європи об’єднала 47 держав, а це майже увесь Європейський континент, а також північ Азії, з тим, аби напрацювати спільні, об’єднуючі принципи національних і європейської політик, що допоможе всім людям усіх держав порозумітись, знайти спільний знаменник у питаннях співіснування і співробітництва, бо це одна з важливих складових стабілізації демократичних структур у регіонах і муніципалітетах нашого континенту. Беручи до уваги той факт, що за минуле десятиріччя зроблено помітні кроки до загальноєвропейської інтеграції, які вимагають подальших і конкретних дій на всіх рівнях, ми повинні виходити з того, що стратегічна мета нашої держави передбачає створення оновленої концепції європейської інтеграції для якнайшвидшого входження України до європейських структур. Однією з перспективних форм цього процесу є співпраця на рівні регіонів та територіальних громад сусідніх європейських країн. І тут просторове територіальне планування – один із головних інструментів входження в Європу.

В.Коблик: У цьому процесі у контексті перерахованих вище завдань Держбуд України доручив Українському державному науково-дослідному інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» розробити Схему планування території України, яка затверджена Законом України “Про Генеральну схему планування території України“ (від 7 лютого 2002 року N 3059-III), та визначені шляхи її реалізації Постановою Кабміну України від 29.08.2002р. №1291 Про забезпечення реалізації Закону України “Про Генеральну схему планування території України “.

Інститут зібрав та проаналізував величезну кількість довідкового матеріалу вмасштабах України, на основі якого дано всебічний аналіз природного середовища, розселення, транспортної, інженерно-технічної інфраструктур, культурної спадщини, рекреації, туризму тощо. Маючи такий науково опрацьований матеріал, інститут й розробив відповідний головний документ країни. Зараз настав час визначення меж та розроблення проектів розвитку транскор-донних регіонів, що утворюються на стику прикордонних територій сусідніх держав, зокрема: Українсько–Польського, Українсько – Білоруського, Українсько–Словацького, Українсько–Угорського кордонів тощо. В його основі мають бути – спільні історичні умови, спільні мовно–культурні та етнографічні особливості, єдність природних умов, єдині умови розвитку транспортної та інженерної інфраструктури.

КОЛИШНІЙ ЗАХІДНИЙ КОРДОН МАЄ СТАТИ СХІДНИМ

Кор.: Тобто, Україна повинна гармонійно влитися в міждержавну інтеграцію.

М.Кічковський: В Єдиній Європі напрямки територіальної інтеграції держав визначаються двома важливими документами: „Засади європейської політики територіального розвитку“ та „Перспективи європейського територіального розвитку“. У рамках ініціативної програми Євросоюзу „ІНТЕРРЕГ ІІ С“ розроблено декілька програм, одна з яких – КАДСЕС спрямована на центральноєвропейські, балканські, придунайські держави. На базі цієї програми була підготовлена програма про співпрацю 12 держав під назвою ВІЗІОН ПЛАНЕТ, яка включає територію Словацької Республіки та України ( Закарпатська область). Закінчено розробку і проекту розвитку Словацько–Угорського транскордонного розвитку. У цих умовах для України надзвичайно важливе питання полягає у розбудові ТКР уздовж її західного та південно–західного кордону на осередку Балтійсько–Чорноморської осі, яка географічно пролягає по кордону Росії, Польщі, Литви, Білорусії, України, Словакії, Угорщини, Румунії, Молдови. А після входження наших сусідніх держав у Євросоюз західний кордон колишнього Союзу має стати східним кордоном Євросоюзу і в цьому аспекті для нашої держави дуже важливо використати всі переваги на кордонах із названими державами. І тут органи місцевого самоврядування мають зіграти неабияку роль.

В.Коблик: Авжеж, обласні та районні ради розробляють і затверджують програми соціально–економічного розвитку відповідних самоврядних територій, контролюють їх виконання, затверджують місцеві бюджети, вирішують і інші питання, на основі проектів планування та забудови територій якими визначаються – обґрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання території, урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій, обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб, визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико–культурних та інших територій і об’єктів, визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико–культурну цінність, охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів.

Кор.: Тобто, суспільству належить на основі Генеральної схеми планування території України виробити модель на зразок: Європа – Україна – регіони.

М.Кічковський: Така, як ви кажете, модель співробітництва або концепція сталого розвитку повинна працювати в двох напрямках: по вертикалі – від країн Європейського континенту до України і по горизонталі – від села до села, від району до району і т.д. При цьому органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень повинні керуватися Генеральною схемою планування території України та Схемою планування території Закарпатської області.

Кор.: Усвідомлення такої необхідності відкриває нові перспективи для просторового планування і разом із тим ставить нові завдання, чи не так?

М. Кічковський: Я б сказав, навіть нові виклики. Адже у кожної країни, регіону є свої унікальні можливості, які, можливо, використовуються не повністю, є свої цінності, котрі, однозначно, необхідно розвивати по наростаючій, є й свої слабкі сторони і т. д. Так от, політика просторового планування покликана всі ці моменти узгодити, врахувати і зробити все для того, аби слабкі позиції тієї чи іншої держави, а в межах нашої країни – регіону, посилити шляхом взаємодопомоги, співпраці, а сильні – інтегрувати.

В.Коблик: Скажімо, загальновідомо, що наша область межує з чотирма країнами Європи: Румунією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною. Стрижнем їх взаємозв’язків є транспортна інфраструктура та розвиток логістики. Так от, транспортна політика в рамках просторового планування повинна лягти в основу спільних програм з сусідніми країнами, в яких слід передбачити якість доріг та забезпечення розвитку логістики на них, завантаженість автострад, їх модернізацію, маршрути і, що також дуже важливо, навантаженість на екологію держав–партнерів, спричинена транспортом. Якщо автострада в Угорщині – відмінна, а в Україні –ні, то програма просторового планування повинна спрямувати зусилля, кошти на те, аби і в Україні автостради відповідали європейським стандартам. Образно кажучи, цей процес нагадує канву, на якій майстриня збирається вишити картину. Так от, вона спочатку наносить малюнок на ній, а затим крок за кроком вишиває фрагменти, і лише відтак з– під її рук вимальовується цілісний сюжет. Доповнений, довершений, вартий уваги й похвали.

СПІЛЬНІ НЕ ТІЛЬКИ ЗДОБУТКИ, А Й ПРОБЛЕМИ

- Кор.: Як розумію, просторове планування передбачає не тільки економічні перспективи країн–учасниць транскордонного співробітництва, а вирішення спільних проблем. Отож, про наболіле. Як відомо, Тиса неодноразово потерпала від викидів з боку Румунії, коли там, на золотодобувному підприємстві ставалися аварії. І що? Українська сторона навіть не виставляла претензій, бо доказати такі факти – надто складно.

М.Кічковський: Наше завдання – охороняти й примножувати природні ресурси, які не тільки підтримують баланс екосистеми, але й забезпечують зацікавленість до краю з боку інвесторів, підвищують його рекреаційну цінність, поліпшують якість життя, додають йому краси й доброї слави. При просторовому плануванні ми керуватимемося у стосунках із сусідніми країнами, у т.ч й Румунією, Конвенцією про збереження дикої фауни і флори та природних середовищ існування в Європі, а також Загальноєвропейською стратегією збереження біологічного й ландшафтного розмаїття. Це означає, що всі країни Карпатського регіону ретельно дотримуватимуться міжнародних вимог транскордонного співробітництва. В іншому випадку вступатимуть у силу міжнародні правила співіснування, а це не тільки словесні пояснення чи розмови, а й санкції. Далі. Річка Тиса – наша гордість і водночас наша тривога – є складовою загальноєвропейської річкової мережі, що потребує комплексного підходу у вирішенні екологічних проблем не тільки з боку України, а й країн Європейської спільноти. Більша частина її водостоку формується на території Румунії –50,9 %, Словаччини – 13,4 %, Угорщина – транзитна територія. За нормативною класифікацією вона належить до гірського типу, у зв’язку з чим її водний режим характеризується частими паводками зливного походження, які можуть досягати, як показали повені 1998 –го та 2001– го рр., – 6,5 м. Враховуючи те, що Тиса – транскордонна водна артерія, то вона потребує зкоординованої дії усіх країн басейну Тиси з розробкою проекту «Територіальне планування прикордонного регіону країн басейну Тиси» та залучення спеціалізованих проектних, науково–дослідних інститутів, а також організацій, що експлуатують протизсувні, протиселеві споруди. Так от, на сьогодні є двосторонні угоди між Україною й Угорщиною та іншими суміжними країнами в галузі водного господарства на прикордонних водах, в основу яких покладені принципові положення Гельсінської Конвенції ( 1992 р) про охорону та використання транскордонних витоків та міжнародних озер. Проведено узгодження та схвалення суміжними країнами заходів Програми стосовно об’єктів інженерного захисту від паводків та повеней, які будуватимуться згідно з міжнародними угодами про співробітництво. Вся ця робота сприяє виконанню національної «Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р.Тиса на 2006–2015 рр.» та відповідної регіональної програми.

Кор.: На 14 –му пленарному Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи ви виступили у Комітеті сталого розвитку, а відтак і на пленарному засіданні Конгресу.

М.Кічковський: Так, справді, я виступив перед поважною європейською громадою і вів мову про екологічну ситуацію у Карпатах та шляхи її вирішення. Адже Карпати об’єднують сім держав. Екологічні проблеми, які час від часу нам вготовує природа, самотужки не вирішити жодній країні, а тому зусилля необхідно об’єднати. Іншими словами, потрібна скоординованість дій, сконцентрованість фінансових і людських ресурсів багатьох держав, причетних до Карпат і тих, що залежні від них у питаннях кліматоутворення. Порадившись із ученими Закарпаття, зокрема, Василем Комендарем, Степаном Попом, Віталієм Ніколайчуком, Федором Гамором та ін., колегами з Угорщини, Польщі, Румунії, я вирішив донести до європейців інформацію про Карпати. Повинен сказати, що там, у Страсбурзі мене зрозуміли й підтримали одноголосно. Подані матеріали направлено до Бюро Конгресу з метою підготовки питання для розгляду у Комітеті та винесення його на 15–у сесію Конгресу.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ

Кор..: Сьогодні, як відомо, в рамках транскордонного співробітництва ведеться багато розмов довкола питання розробки енергетичних ресурсів та забезпечення безпеки співіснування країн–сусідів. М.Кічковський: Враховуючи інтенсивне зростання енергоспоживання економіками деяких євродержав, пріоритетним напрямком, однозначно, повинно стати підвищення ефективності використання наявних ресурсів і потужностей, освоєння – нових. Адже експерти вважають, що слід підвищити ефективність традиційних електростанцій, аби зменшити забруднення повітря, та посилити безпеку на старих АЕС, термін експлуатації яких, до слова, спливає в найближчі десятиліття, що стане також спільною проблемою просторового планування. І тут є один цікавий момент. Доки ці питання обговорюються на європейському рівні, Україна і Угорщина уже працюють в цьому напрямку предметно. 11 липня 2007 р. на рівні керівництва наших держав – Прем’єр–міністр Угорщини Ференц Дюрчань після перегорів з Президентом України Віктором Ющенком, який перебував в Угорщині з робочим візитом, заявив, що Угорщина зацікавлена у спільному з Україною будівництві каскаду гідроелектростанцій на річці Тиса. За попередніми даними на Тисі планується збудувати 5 ГЕС проектною потужністю – 440 МВт. Витрати української сторони складуть 500 млн.дол.США, із яких більше двох третин заплатить держава, решту – приватні інвестори. Таким чином, держави, як бачите, вже нині реально працюють за принципами сталого просторового розвитку. І це слід лише вітати, бо гріх не скористати скарб, який подарувала нам природа. Тим більше, що будування ГЕС на Тисі сприятиме створенню нових робочих місць, розбудові інфраструктури, у. ч. доріг, рекреаційно–туристичних об’єктів – ставків, озер, де можна розводити форель й облаштовувати бази відпочинку. В. Коблик: Узагалі я повинен відмітити один суттєвий факт. Як відомо, на семінарі серед виступаючих був і голова Закарпатської облради Михайло Михайлович. Я уважно слухав усі виступи, і відмітив таку річ. Якщо інші ділись думками про те, як вони бачать розвиток країн–сусідів у рамках просторового планування, перспективи, переваги тощо, то М.Кічковський, приємно здивував поважну публіку інформацією про напрацювання керівництва нашої області в плані транскордонного співробітництва. Адже, і то не секрет, з метою забезпечення плановості й послідовності процесу транскордонного співробітництва України, Угорщини та Словаччини, узгодження шляхів вирішення проблем, спільних для наших прикордонних регіонів, згідно із діючою законодавчою базою, згаданими країнами прийнято цілу низку документів, що регламентують цей процес. Зокрема, у червні минулого року укладено Угоду між Закарпатською облдержадміністрацією і органами самоврядування Саболч-Сатмар-Березької області (Угорщина); у березні 2005 року – Угоду про співробітництво між Закарпатською областю та Пряшівським самоврядним краєм, а в жовтні того ж року – Угоду про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво між Закарпатською областю та Кошицьким самоврядним краєм. На виконання зазначених угод підготовлені й підписані детальні програми співробітництва між регіонами и на 2007 рік. Прийнято Меморандум про розуміння між Міністерством економіки України, інститутом Урбаністики та обласною державною адміністрацією ( 25.04.2006). Словом, керівництво Закарпатської області йде попереду найновіших віянь у питаннях налагодження транскордонного співробітництва. Зрозуміло, що це викликає повагу з боку європейців.

М.Кічковський: Дякую за добрі слова, але правда в тому, що наша область у напрямку транскордонного співробітництва працює досить давно, інтенсивно, послідовно, результативно, бо така необхідність зумовлена самим життям: на Закарпатті проживає понад сто націй і національностей у злагоді і взаємоповазі, де європейська ментальність і духовні надбання людей злились воєдино. Нащі добросусідські стосунки формувались упродовж тривалого історичного періоду, пройшли непрості випробування, зумовлені суспільно–політичними катаклізмами. Але вони завжди були щирими, добросусідськими, взаємо корисними, сприяли державотворчим процесам та інтеграції, про яку тільки сьогодні заявили європейські держави. З незалежністю України Закарпаття не тільки оперлось на набутий досвід, а й зміцнило добросусідство і стало своєрідним полігоном для відпрацювання механізмів формування нових міждержавних взаємовідносин. Ця роль і відповідальність ще більш посилились після вступу Угорщини, Словаччини, Польщі, Румунії до Євросоюзу. Тому органи виконавчої влади, місцевого самоврядування стали ще більш наполегливо працювати в питаннях розвитку регіональних інтеграційних процесів, напрацюванні програм, документів, які б регламентували цей процес, підтримуючи новаторські ініціативи і, водночас, чітко спрямовуючи їх у русло Закону України «Про транскордонне співробітництво». Відповідно до світового стандарту, за участю органів місцевого самоврядування, створено Раду з питань регіонального розвитку. Спільними зусиллями ОДА, обласної ради, громадських організацій проводиться робота щодо запровадження Комунікаційної Стратегії, розробленої у червні 2006 року, проведено кущові семінари в 5-ти районних центрах з питань територіального і регіонального розвитку, регіональний форум «Інструменти сталого економічного розвитку: стратегічне планування в Закарпатській області та міжнародний досвід» з участю вчених-економістів, представників владних структур із Канади, Києва, Запоріжжя, Львова. На базі Закарпатської області проведено Другу міжрегіональну конференцію підприємств-членів УСПП «Прикордонне співробітництво: нові можливості для вітчизняного бізнесу ( жовтень, 2006 р.). Крім того, рішеннями сесії облради прийнято низку Програму щодо транскордонного співробітництва. Схвалено Програму з питань підбору й працевлаштування робітничих та управлінських кадрів із числа випускників навчальних закладів області на підприємствах, що реалізовують інвестиційні проекти на території області. (03.07), Регіональну програму співпраці із закордонними українцями та русинами на період до 2010 року (03.07), Програму забезпечення розвитку освіти, культури, традиції національних меншин області на 2007-2010 роки. (05.07), Про внесення змін до Програми формування позитивного інвестиційного іміджу області на 2007-2008 рр.) та багато ін. Крім того, проведено День депутата обласної ради на базі Ужгородського району щодо вивчення досвіду районної і сільських рад з питань розвитку прикордонного й транскордонного співробітництва (2006), виїзне засідання в м. Мішкольц (Угорщина) Координаційної ради з питань місцевого самоврядування в області при голові облради для вивчення досвіду роботи голів місцевого самоврядування Угорщини щодо збереження довкілля. Всі напрацювання обласної ради та облдержадміністрації позитивно позначились на залученні інвестицій. Лише декілька цифр. Прямі іноземні інвестиції в область у 2006 році сягнули 261,3 млн. дол. США. З розрахунку на 1 людину цей показник становить 240, 1 дол. США. Серед лідерів інвестування в економіку області за обсягом після США (44 млн.), Німеччини ( 36,6 млн.), Японії ( 33,7 млн.) - стала Угорщина ( 27,2 млн. дол. США). На початок 2007 року в області – 1504 іноземні засновники українських підприємств. Найбільша активність з боку підприємств Угорщини – 472 засновники і Словаччини – 180.

ПРОСТОРОВЕ ПЛАНУВАННЯ СТОСУЄТЬСЯ ВСІХ СФЕР ЖИТТЯ

Кор.: Як виглядає просторове планування на рівні області?

М.Кічковський: Під час зустрічей із сільськими головами, головами районних рад я стараюсь донести до них саму суть цього надзвичайно важливого, багатогранного питання. Насамперед, треба, образно кажучи, піднятись над селом, розстелити карту і позначити на ній усі цінності населеного пункту: скажімо, тут – ліси, а тут– церква, там – школа, а ось тут може бути готель чи купіль, до якого під’їзні шляхи проляжуть таким чином І у такий простий спосіб громада зможе вийти на генеральний план. Тобто, кожен клаптик землі, кожна стежка мають бути занесені в план, кожна споруда. Тоді будь–якої миті голова села, як мовиться, із закритими очима знатиме, яка ділянка – вільна, яка зручна під забудову чи потребує охорони як пам’ятка і т.д. Водночас наголошую, що просторове планування не можна сприймати лише як документ села. Воно стосується всіх сфер життя. Наприклад. Якщо людина будує будинок, то вона повинна не тільки виробити план забудови, як то є сьогодні, а й узгодити його з геодезичною, санітарною, екологічною службами з тим, аби відтак не виявилося, що він споруджений на повзучих грунтах, у зоні зсувів чи в екологічних непридатних місцях. Таких фактів упродовж останніх років виявлено надто багато, які потягнули за собою численні проблеми, котрі сьогодні забудовники вирішити самотужки не спроможні. Чи, скажімо, якщо через населені пункти протікає русло, то громада повинна чітко усвідомлювати, що ні в якому випадку не можна дозволити будувати поблизу сміттєзвалище чи іншу споруду, яка несе загрозу для довкілля, бо від неправильного рішення страждатиме у кінцевому результаті не тільки сама громада, а й сусіди інших самоврядних територій. Словом, сьогодні вже не можна планувати тільки самого себе, необхідно свої потреби ув’язати із потребами сусіда. Тобто, добросусідство набуло реальних оновлених рис, серед яких найголовніша – спільність цінностей.

В.Коблик: На місцевих рівнях питання планування територій полягає у розробці та корегуванні генеральних планів – одне з першочергових питань сьогодення. Щодо Закарпаття. Як мовиться, не було б щастя, якби не нещастя. Після паводків 1998 – го та і 2001–го рр. держава повернулась обличчям до Закарпаття: було надано субвенцію для розробки генпланів та відбудовчих робіт. Таким чином, постало питання планування територій потерпілих районів. Ми виїжджали на місця, вивчали документи, територію і таким чином у відведені строки всі потерпілі будинки і території мали проектно –кошторисну та планувальну документацію. Сьогодні ми працюємо над розробкою генпланів міст і селищ міського типу, що вважаються перспективними в плані рекреації й туризму. Отож, генплан мають м.Берегово, м.Чоп, смт.Солотвино, працюємо з документами Хуста, Тячева, полонини Драгобрат.

Кор.: Драгобрат, як відомо, завдав клопоту архітекторам, і не тільки їм.

В.Коблик: На даній території генплан довелося робити постфактум, тобто після того, як роздали людям землю, на якій кожен на свій розсуд щось набудував. Довелося брати за основу новоспоруди, і, відштовхуючись від них, формувати потреби каналізування, водопостачання, інфраструктури тощо. Це дуже ускладнило роботу спеціалістам, але іншого виходу не було. Питанні вирішені не всі¸адже це багато затратний механізм. Спірним залишається в питання облаштування на вершинах готелів, торговельних точок і закладів харчування. Одні мають за краще спорудити їх на верху, інші – внизу. Я переконаний в одному: заклади харчування та відпочинку треба будувати внизу, на горі –медпункт, майданчик для фотографування і кав’ярню, де можна було б випити гарячого чаю чи кави. Адже водозабір формується на вершинах і там має бути повний порядок. Тим більше, що курс обласної влади – охорона довкілля. Узагалі, як на мене, законодавчо прийняте рішення держави про фінансування розробки та коригування генеральних планів забудови населених пунктів області за рахунок місцевих бюджетів – не перспективне. Наша область – дотаційна, 60 відсотків населених пунктів не мають змогу профінансувати ці роботи. Тому на семінарі я звернув увагу поважної столичної громади та гостей на ці моменти і, користуючись нагодою, звернувся до представників вищих ешелонів виконавчої влади з відповідним клопотанням: по – перше, розробку Схеми планування території областей доручити Українському державному науково–дослідному інституту проектування міст „ДІПРОМІСТО“, як розробнику основного планувального документу "Схеми планування території України». Бо цю роботу повинні вести спеціалісти вищого ґатунку, і тут тендерна політика лише "викачує" кошти. По–друге, фінансувати розробку генпланів повинна держава. Самоврядним територіям цю справу не подужати – там нема таких коштів.

Кор.: До речі, органи архітектури, як відомо, були підпорядковані Міністерству будівництва, архітектури та житлово–комунального господарства і такі слова як «архітектура й планування» читались хіба що між рядками.

В.Коблик: Гірка правда. На всіх нарадах зазвичай йшлося про водопостачання, енергоносії тощо. І тільки на цьому, останньому семінарі та колегії Міністерства регіонального розвитку та будівництва вперше слово – архітектура зазвучало гідно. Щоправда, на рівні області влада завжди ставилася шанобливо до управління архітектури і містобудування. Як доказ тому – обласна рада прийняла Програму розроблення проекту схеми планування території області (03.07.) і виділила кошти на ці роботи. Молода еліта вищого керівництва переймається проблемами планування та архітектури, за що я вдячний їй.

Кор.: Оскільки зайшлося про земельні питання. У краю малоземелля, мабуть, непросто буде провести територіальне планування, тим більше, що землі – розпайовані.

М.Кічковський: Звичайно, що, плануючи створення нових виробничих потужностей, транспортних магістралей, ми думаємо про землю, яка в умовах Закарпаття – на вагу золота. У зв’язку з цим, у нас розроблено проект «Впровадження супутникової системи спостережень для Державного земельного кадастру як складової української постійно діючої мережі перманентних станцій». Наявність такої мережі дозволить забезпечити централізовану інформаційну підтримку геодезичних картографічно та кадастрових робіт на території всього регіону. Для її впровадження потрібне фінансове забезпечення в сумі близько 2 млн.грн. Це теж – один із аспектів транскордонного планування та прикордонного співробітництва. Між іншим, на наше переконання було б перспективним створення в Ужгороді Українського центру європейської інтеграції, а в Брюселлі – Дому українських регіонів, який би представляв інтереси усіх областей України, що працюють з грантами ЄС. Ці інституції могли б успішно координувати діяльність усіх учасників інтеграційного процесу, запобігати від помилок, які допущені були країнами, що вже вступили до Євросоюзу. Просторове територіальне планування поступово і неухильно переходить із наукових проектів у площину конкретних і реальних дій.. Як на регіональному, так і на транскордонних рівнях. За ним – перспектива. За ним – майбутнє.

Кор.: Спасибі за розмову.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати