Канадський парламент оцінив діяльність митрополита Андрея Шептицького

Знаменна подія відбулася 24 квітня 2012 року у Ка­над­ському парламенті: на засіданні Палати Громад од­ностайно прийнято ухвалу “визнати заслуги пе­ред людством митрополита Шептицького і його муж­ність, гуманність та співчуття до переслі­ду­ва­ної єврейської спільноти його архієпархії, його по­стать служить і служитиме незабутнім прикладом обо­рони засадничих людських прав, що є першим обо­в’язком людської спільноти ”.

Петро Андрусів. Портрет Митрополита Андрея Шептицького. – Рисунок, 1955 р
Петро Андрусів. Портрет Митрополита Андрея Шептицького. – Рисунок, 1955 р

Рішення ухвалено за поданням міністра імміграції, гро­мадянства та багатокультурності Джейсона Кіні. У засіданні взяли участь представники Всеук­ра­їн­ської ради церков та релігійних організацій: пред­сто­ятель УПЦ КП патріарх Філарет, глава УГКЦ ар­хі­єпископ Святослав, керуючий справами Римо-ка­то­лиць­кої церкви в Україні єпископ Маркіян Трофим’як, го­ловний рабин Києва та України Яаков Дов Блайх, пред­стоятель УАПЦ митрополит Мефодій, голова ду­ховного управління мусульман України шейх Ахмед Та­мім та глави інших релігійних інституцій в Ук­раї­ні.

Канадські парламентарі відзначили, що всі ук­ра­їн­ські церковні та релігійні лідери у особливо уро­чис­тий спосіб вшановують діяльність митрополита Шеп­тицького, котрий очолював Греко-католицьку церк­ву у першій половині ХХ ст. Митрополит Шеп­тиць­кий був вшанований перш за все за свою жер­тов­ну поміч євреям в найтрагічніший час Голо­кос­ту. Ризикуючи власним життям, життям най­до­ві­ре­ні­ших помічників та «добробутом» своєї Церкви, ми­т­ро­полит врятував життя близько 150 євреїв – чо­ло­віків, жінок, а здебільшого дітей. Більше того, не­пря­мі докази, зокрема архівні джерела, вказують, що ми­трополит не тільки був поінформований про ря­тун­кову діяльність свого кліру, але й координував її. Його дії були обдуманим кроком.

Українські духовні лідери показали приклад грома­дян­ської позиції та історичної далекоглядності, про­де­монстрували нам, громадянам та вірним, як треба за­лишати у минулому історичні релігійні непоро­зу­мін­ня та уникати політичних та історичних мані­пу­ля­цій. Особа митрополита Шептицького і його по­ди­ву гідна мужність та милосердя у роки німецької оку­пації стали тим чинником, котрий у залі ка­над­сь­кого парламенту поєднав зусилля українців різного ет­нічного походження та різного громадянства, різ­ної конфесійної належності та різної мови для того, щоб показати, що Україна у минулому має цінні для всьо­го людства взірці моральної етичної поведінки. 

Вшанування пам’яті митрополита Шептицького є дуже важливою для УГКЦ, її кліру та вірних з огляду на те, що досі триває беатифікаційний процес ми­тро­полита Шептицького в Апостольській столиці, а “Яд Вашем” ще повторно розглядатиме питання про визнання митрополита Праведником Світу.

Сподіваємося, що в Мукачівській греко-ка­то­лиць­кій єпархії також будуть активно пропагувати ду­хов­ну спадщину митрополита Андрея та належно оці­нювати його небайдуже, батьківське ставлення до греко-католиків історичного Закарпаття.

Вл. інф.


Щоб ближче познайомити читачів із величною духовною спадщиною видатного діяча Української греко-ка­толицької церкви та християнського мислителя митрополита Андрея Шептицького, наша Редакція за­по­чат­ко­вує публікацію видатних творів Великого Католика і Великого Українця, які донині не втратили своєї ак­ту­аль­ності, особливо в умовах сучасного Закарпапаття. І якщо у чомусь наше церковне життя не відповідає ви­со­ким критеріям, окресленим митрополитом Андреєм, то це його послання, віримо, допоможе зорієнтуватися у наш непростий час.

Андрей Шептицький

 

З пастирського листа «Правдива віра» до вірних на Буковині

Христова Церква як народна Інституція


У всьому, що до істоти Церк­ви не належить, в цілій своїй люд­­ській ділянці пристосову­єть­ся Вона [Церква] до людей. І то­ді стає та­кою людською, такою на­род­ною, як ніяка інша народна ін­сти­ту­ція.

Бо передусім Церква пропо­ві­дає до людей їхньою власною, рід­ною мо­вою. Також на народну мо­ву пе­ре­кладає свої загаль­но­люд­ські твори – Святе Письмо і твори Отців. А бу­ду­чи сама скарбницею та опі­кун­кою наук, закликає до них усіх своїх вір­них і вже тим са­мим при­чи­ня­єть­ся до сильного роз­вою народної куль­тури і пись­мен­ства.

Крім цього, Церква від усіх до­ма­гається справедливості та веде всіх до любові. Кожному суспіль­ст­ву помагає зрівноважувати різно­рід­ні елементи і об’єднувати їх усіх для добра Батьківщини.

Усуваючи і долаючи все те, що су­­перечить природним законам і шко­­дить людству, Церква до­кла­дає зу­силь до покращання в кож­но­му на­роді морального здоров’я, а та­кож до розвитку усіх народних верств.

Часом також, як наприклад, у нас, Церква, проводячи свої бого­слу­жіння на народній мові, стає ще й силою в національній куль­турі.

Церква спонукає людей до бу­ду­­вання та прикрашування Божих хра­мів за допомогою малювання та різьби. І в такий спосіб долу­ча­єть­ся до розвитку народного будів­ни­цтва та народного мистецтва, яки­ми ублагороднює людей. А по­слу­говуючись при богослужіннях спі­вом, помножує тим способом куль­турне та мистецьке багатство.

Словом, для всіх народів, у всіх ді­лянках їх життя Церква є справ­ж­ньою матір’ю. І ми, українці, огор­нуті любов’ю католицької церкви, зав­жди знаходили в Ній свою рід­ну матір.

Такою рідною, такою укра­їн­сь­кою була і є Церква для нас, що ми часом майже забува­є­мо, що є це загальна, католицька Церк­ва, по­ши­рена по всьому світі.

І тепер, Мої Милі Браття, Церк­ва є нашою рідною матір’ю. І в ній, як у ніякій іншій Церкві, мо­же­мо найти величезну поміч для роз­витку життя нашого народу, для усіх наших суспільних сил.

З кожної проповідниці про­по­ві­дає наша Церква народною ук­ра­їн­ською мовою, Вона виховує наші ді­т­и в українському народному ду­сі, Вона вчить нас любити свою Бать­ківщину, наказує нам держа­ти­ся свого східного обряду. Вона про­свічує наш народ, несучи йому осві­ту навіть у найбільш занедбане се­ло, вчить тверезості і мораль­но­сті, згоди та любові, підтримує у кож­ному селі всяке добре діло, чи про­світнє, чи економічне, Вона всю­ди дбає про добро нашого на­роду. Словом, на кожному кроці є на­шою справжньою матір’ю.

Хто шукає для народу ма­те­рин­сь­кої любові, той обов’язково на­йде її тільки в католицькій Церкві. Так само, як хто з любові до Ісуса Хри­ста шукає його у своєму житті, той найде і Його, і правдиву Його Цер­кву. Бо ж в ній все для Христа, усе ублагороднює, все підносить і освя­чує людей.

1900 р.


 

Із архівної спадщини

 

Лист від 28 липня 1941 р.

Президента Карпатської України

о. д-ра Августина Волошина

 до митрополита Андрея Шептицького

Ваша Ексцеленціє,

Милостивий Отче Митрополите!

Передусім сердечно витаю Вашу Ексцеленцію з нагоди ювілею 40-літньої архієрейської служби, а особливо, що добрий Ісус допоміг Вам перейти найгіршу неволю наших часів і визволив Вас з большевизму для дальшої праці ду­шевного відродження нашого народу.

При цій нагоді дозволіть мені піддати одну скромненьку дум­ку.

Для здійснення загального бажання релігійного об’єд­нан­ня нашого народу, чи не могли б Ви, Милостивий Отче Ми­трополите, з дозволом св. Отця, звернутися до ком­пе­тент­них репрезентарів української автокефальної церкви з про­позицією , приступлення їх до католицької церквим, так щоб постав наш Український патріархат.

Українсько-католицький патріархат міг би заспокоїти всі сер­йозні домагання автокефалістів, а свята єдність з ка­то­лиць­кою церквою додала б нашому народові таку мо­раль­ну силу і підпору, яка принесла б нам найкращі вигляди куль­турного розвитку і забезпечила б нашу самостійність.

Працю церкви міг би значно підперти, кромі інших ін­сти­туцій, передовсім українсько-католицький університет, який мав би постати в Львові, евентуально під веденням оо.Василіян.

Молю Бога, щоб Вам дарував много сил і здоровля для здій­снення Ваших ідей.

Цілую Вашу руку з глибокою пошаною поздоровляю Вас.

Ваш слуга в Христі

Августин Волошин

 

 

ПОСТАНОВЛЕНИЕ

ВОЕННОГО СОВЕТА 4-го УКРАТИНСКОГО ФРОНТА

 

27 ноября 1944 г.

№047 Действующая Армия

 

Для обеспечения священнослужителей православной церк­ви Закарпатской Украины: игумена Феофана, Архи­ман­дрита Алексия, проотоиерея о.Дмитрия, священника о.Ива­на и мирянина Петро Линтур, делегируемых в Моск­ву к Алексию, Митрополиту Ленинградскому и Нов­го­род­ско­му, Патриаршему Местоблюстителю, выдать за счет средств НКО в качестве пособия 10.000 рублей, 35 су­то­дач продуктов по 1-й норме красноармейского пайка и 10 бу­тылок виноградного вина.

 

Командующий войсками 4-го Украинского фронта ге­нер Ар­мии Ив.ПЕТРОВ.

Члены Военного Совета 4-го Украинского фронта

ге­не­рал-полковник Л. Мехлис, генерал-майор Новиков.

Закарпатська греко-католицька спілка імені Івана Маргітича, Закарпаття онлайн.Громадські організації
13 червня 2012р.

Теги: Шептицький, митрополит, Волошин

Коментарі

/ 7Чи оправдане "наше" русинство?
/ 35За лаштунками урочистостей хіротонії владики Ніла
/ 38Як хрестили Русь-Україну?
/ 7Мудрий душпастир
/ 4Пам’яті о.Йосипа Штилихи
/ 3Владика Ніл – єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії
/ 2Промова Глави УГКЦ на могилі Вла­­дики Івана Маргітича
/ 8Деміфологізація чи незграбна міфотворчість?
/ 21Олександр Духнович – подвижник нацiонально-визвольної боротьби українцiв Закарпаття
/ 8о. А. Пекар, ЧСВВ. Греко-католицька церква під час мадярської окупації Закарпаття (1939-1944)*
/ 3Ще раз про хрещення Русі-України
/ 73Sui iuris Мукачівської греко-католицької єпархії: примара чи надбання колоніального минулого?
/ 6Чому вдома по-чужому?
/ 56Мiфи i реальнiсть про перебування св. Кирила на теренах сучасної України
/ 2Схиляємо голови в тихій молитві. Слово про о. Монс. Авґустина Волошина
/ 1Книжкові новинки: В Ужгороді видали Великопісний молитовник
/ 38SUI IURIS Мукачівської греко-католицької єпархії,
/ 5Лист
/ 4Світлій пам'яті пастиря
/ 4Хто ініціював непристойну бійку за місце глави УПЦ МП?
/ 27Інцидент, що межує із вандалізмом. І не тільки…
/ 30Спілка імені Маргітича звернулася до владики Мілана і Папи Бенедикта ХVІ
/ 242В Ужгороді вшанували пам’ять владики Маргітича та прийняли звернення проти «русинської церкви»
/ 4В Ужгороді вшанують пам’ять єпископа Івана Маргітича
/ 4УГКЦ: від митрополії до патріархату
» Всі записи