Дюла з пусти

Нарешті ми з тобою й зустрілися, Дюло!.. Ієш. (Читаю якраз твої твори). Ти ще з тих – справжній половецький мадяр. Як і мій цімбор Тібор Вашш. Антибіотик. Не слід, виявляється, любити Мадярщину тільки в Мадярщині. Мадярщину, виявляється, можна любити ба навіть у втрачених кресах. Як се роблять, наприклад, нинішні ляхи!.. Дюло…

Дюла Ієш
Дюла Ієш

Ти ж бо, Дюло, – х-проміння. Пройняв наскрізь угорця зсередини.
Як се вчинив наш Іван Пулюй…
А, виявляється, ти пройняв не тільки мадярське тіло… Ти взяв на себе всю мадярську пусту! Дух…
За що й люблю тебе, брате!
Дюла Ієш – мадяр без тіла та кісток…
Читаю ж бо Дюлу Ієша! ..

 
 

14 червня 2012р.

Теги:

Коментарі

іштван сабо 2012-06-15 / 14:35:04
"Люди пусти". Великий твір про назавжди зниклу, колись замкнену в собі, маргінальну Угорщину. Цим і привабливу.
Ледве нагадує наше Закарпаття - ізольованим від світу життям, яким було десь зі століття тому.
"Мадярщина у втрачених кресах" - несподіваний поворот. Це не з Ійеша.
Хоча, невпорядковане - ним завжди повіює в Оросовій голові. Чому дивуватися.