Експонати «Лужанської долини» поєднує культура спілкування

На Свалявщині сфера санаторно-курортних послуг в останні роки набирає нових обертів. Доволі жорстка конкуренція між місцевими закладами рекреації та відпочинку, величезний перелік розваг та цікавинок, впроваджувані ними задля приваблення відпочивальників до себе, спонукають менеджерів санаторіїв та готельних комплексів всякчас дбати про організацію цікавого і пізнавального дозвілля для своїх гостей. Можна б, звісно, покластися на доволі розгалужену мережу підприємницьких структур, які надають послуги з організації та проведення екскурсійних турів у нашому краї. Однак у санаторії «Квітка полонини» вирішили піти дещо іншим шляхом і створили ще один екскурсійний об’єкт безпосередньо в оздоровниці. Причім, це не теренкур до якогось природнього раритету, не вольєр з екзотичними тваринами, не ресторан, не дегустаційний шинок, не чергова сауна, а найсправжнісінький краєзнавчий музей з гарною назвою «Лужанська долина».

Експонати «Лужанської долини» поєднує культура спілкування

Музей було відкрито одразу по Великодню, і на сьогодні в книзі відгуків вже зібралася ціла колекція подяк організаторам закладу, залишених відвідувачами після знайомства з напрочуд цікавими його експозиціями.  А в музеї представлені численні предмети побуту і ремесел, які розвивалися на Свалявщині, зокрема в населених пунктах, які нині входять в ареал санаторію. Є тут розділ, присвячений використанню мінеральних вод – від давнини до наших днів. Увагу відвідувачів привертають стенди, присвячені історичним та культурним подіям на теренах Підкарпатської Русі загалом і зосібна Голубиного, яке має власний багатющий хронопис, збережений родиною сільських педагогів Молнарів.

Тут варто наголосити, що ініціатором створення санаторного музею та його привітною і обізнаною господинею стала представниця цього шанованого голубинського роду – Маргарета Іванівна Безик, ветеран освітянської ниви Свалявщини. Саме ця поважна жінка виконує в музеї обов’язки екскурсовода, детально розповідає відвідувачам про кожен його експонат. А кожна річ тут, - чи кросна, чи старенька залізна праска, чи вишивка, чи оригінал фотографії, яка відображає реалії кінця позаминулого століття, чи пожовкла книжка, датована початком минулого століття, чи кишеньковий годинник часів Другої світової війни, - все це дбайливо збережено впродовж майже століття представниками сім’ї Молнарів. Тому у Маргарети Іванівни немає нецікавих експонатів, бо кожен промовляє до неї особисто, кожен для неї як давній друг, сусід чи родич, про якого вона може розповісти так хвилююче й щиро, що мимоволі заслухаєшся тією оповідкою.

У мене знайшовся час для відвідин музею 9 травня. До 67-ї річниці Перемоги центральною стала експозиція, присвячена пошуковій роботі учнів та педагогів Голубинської школи, які багато літ встановлювали зв’язки з сім’ями радянських льотчиків, що їх машини було підбито над Голубиним. Загинув тоді капітан авіації Григорій Кузьмін, уродженець Вітебської області. Живим зостався В. М. Дудніченко, який намагався допомогти однополчанину, підставивши у польоті, в прямому смислі, крило свого літака. В останній момент перед падінням його пошкодженої машини йому вдалося вистрибнути з парашутом. За п’ять діб гірськими хребтами він дістався місця дислокації своєї частини в селищі Попеля поблизу Борислава. За бойові заслуги В. М. Дудніченку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу і мешкав він відтак у місті Ізмаїл.  А останки загиблого Григорія Кузьміна поховав тієї ж воєнної ночі голубинець Дмитро Грабар. І довго ім’я льотчика, який знайшов останній прихисток у землі Лужанської долини, було невідомим.  А в 1972 році в урочищі Розтоки, де й розбився радянський літак, школярі натрапили на промовисті знахідки – пістолет та іменний годинник, які й допомогли встановити особу героя.

Родзинкою музею мені особисто видалася книжкова поличка, укладена Маргаретою Іванівною. Лишень імена авторів на палітурках та роки видання, зазначені на титульних сторінках, вражають. Це вже потім я довідалася, що окремі з них у букіністів мають чималий попит і нині коштують значно дорожче, аніж будь-який бестселер сучасного письменника чи навіть розкішний художній альбом. Судіть самі. В міні-книгозбірні музею на момент моїх відвідин були представлені «Сборникъ современной русской поэзіи», виданий  1922 року у Львові в друкарні Ставропігійського інституту,  збірка Маріетти Шагінян «Orientalia» того ж року видання, підготовлена видавництвом З. І. Гржебіна з географічною позначкою «Петербург-Германия» і присвятою поетеси Сергієві Рахманінову. А з якими відчуттями береш до рук  «Букварь южнорусскій», укладений Тарасом Шевченком, виданий у Санкт-Петербурзі 1860 року! Це остання прижиттєва книжка Кобзаря.

У цьому музеї сусідують, здавалось би, непоєднувані експонати – з різних історичних епох, різних політичних устроїв.  Але єднає їх культура – культура толерантного спілкування місцевих мешканців, яскравою представницею яких є одна зі старійшин Голубиного Маргарета Іванівна Безик, з усіма, хто так чи інакше впливав на життя в Підкарпатті, чиє ім’я зосталося в пам’яті людській на нашій землі всупереч будь-яким суспільним потрясінням та революційним і воєнним лихоліттям.

Відрадно, що керівництво «Квітки полонини» знайшло можливість до багатющого переліку сучасних послуг лікувально-оздоровчого комплексу санаторію додати не менш важливу дозвіллєво-пізнавальницьку складову, яка допоможе нашим гостям глибше й більше дізнатися про історію тієї місцини, де зцілюються не лишень тіло, а знаходять собі поживу душа та розум.

Ірина Мадрига (Андрійчук), Закарпаття онлайн.Блоги
07 червня 2012р.

Теги: Лужанська долина музей Свалявщина

Коментування вимкнено автором публікації.

Дещо про місцеву літературну критику
/ 8И снова об уникальности русинского языка
/ 4Звіт про пригоди Кота Босоніж
/ 4Розмова з Миколою Боярчуком. Про головне
/ 2До нас їде Боярчук...
/ 4Художник Іштван Гичко. Дотик до власної сутності
/ 4Вибори. Відеоспостереження в натурі
/ 4Олександр Кеменяш. Свій не з чужими
/ 4Під напругою
/ 4Як Божа Кульбабка день Сваляви відзначила, або Надувні кульки замість ремонту
/ 4Віктор Тереля: «Таємниця світу захована в самій людині»
/ 12Свалява. Знову наруга над пам’ятником Гуці-Венеліну
/ 19Про спраглого свалявського мера та ціну на воду
/ 4Талант художника – це хист мати терпіння
/ 10Новоселиця як ментальність
/ 4Дизайн по-свалявськи
/ 3Художниця з Тули - про Україну
Не все гаразд із "силою життя". Бракне мінеральної води?
Запрошую на сайт
Фольклорний колектив «Верховинка» відзначив ювілей виданням книжки
Дві книжки, про які варто знати
/ 3Про розмарію Петра Скунця
/ 3Микола Холодний і Тереза з Голубиного
Як стати солдатом Чонків
/ 10Шафранна галявина. Ретроспектива в дитинство
» Всі записи