Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

Мóлоді слід пам’ятати

Минулої п’ятниці Молоде крило Товариства закарпатців у м. Києві святкувало свої роковини. Безумовно, завдяки добродію Івану Магею, що, власне, і є тією дієвою та авторитетною віссю, довкола якого й гуртуються молоді закарпато-кияни. На урочу імпрезу пан Іван запросив з старійшин – почесного президента Товариства Миколу Бідзілю та професора Василя Сухана. З «підтоптаних» – мене. Тібор Вашш привітав молоду поросль від угорської громади столиці. На жаль, як не намагалися розшукати та запросити самого голову Товариства Станіслава Аржевітіна, та – він, якщо не на Канарах, то в Колочаві, якщо не в Колочаві, то в Канаді, якщо не в Канаді, то – знову – десь, в Ка... Одне слово, про бездіяльність пана Станіслава як голову Товариства по місту вже ходять байки. Мовляв, далеко не втік пан Аржевітін від свого кума, екс-президента UA Віктора Ющенка...

Мóлоді слід пам’ятати

Але, як казав свого часу поет: «Нам своє робить...»

І зайшла мова на зустрічі з молодими, кого слід вважати першими з закарпатців у Києві... Звісно, з часів не так давніх. Пан Бідзіля вважає, що першими в місті над Дніпром були футболісти-закарпатці по Другій світовій війні. Я заперечив поважному панові Бідзілі. Через що й отримав категорично у відповідь: «Доведи...» Безумовно, я не став за святковим столом виголошувати марудну доповідь, а наразі свої думки виношу на широкий загал.

Отже, наголошую, що першими закарпатцями в Києві слід вважати тих, хто поклав своє життя за визволення міста від німців і їхній прах спочиває на землі полян. Власне вони й наблизили той час, коли нарешті Закарпаття возз’єдналося з великою Україною та стало одним цілим нашої країни.

Як знаємо, що закарпатці складали переважну більшість 1-ої Чехословацької окремої бригади під орудою Людвіга Свободи, що в жовтні-листопаді визволяла Київ. І з-поміж них був уродженець села Репинне на Міжгірщині підпоручик Михайло Оленич. Ось як згадує генерал Свобода про останню мить життя хороброго солдата: «Правий фланг 1-го батальйону опинився під кулеметним вогнем гітлерівців, але поручик Оленич, ведучи за собою свій взвод, рушив уперед... «Вперед!» – закричав Оленич, але тут же й упав»...

На одному з київських цвинтарів (мені видається, військовому, Лук’янівському), встановлено пам’ятник, на якому викарбовано: «Воїнам чехословацької армії, які загинули в боях з фашистськими загарбниками при визволенні міста Києва. 5 листопада 1943 року». Викарбовано такі прізвища: підпоручик Оленич Михайло, четар Максимович Василь, воїни Улиганець Василь, Боднар Василь, Пічкар Василь, Дурда Ян, Копча Михайло, Шулевка Михайло, Андрусь Семен.

І, безумовно, Молодому крилу Товариства закарпатців у м. Києві потрібно неодмінно розшукати той пам’ятник і щороку, визначити коли, доглядати за меморіалом своїх земляків. І все те робити без помпи та дешевого піару...

Слід також пам’ятати, що похідні групи ОУН(м) під час окупації німцями Києва намагалися в місті налагодити українське життя, через що й поплатилися за те. З-поміж них був й поет Іван Ірлявський (Рошко), уродженець села Ірлява на Ужгородщині. Розстріляний гестапівцями. Покоїться його прах у Бабиному Яру з лютого 1942 року. Там – встановлено хрест.

А ще, пам’ятаймо, що, здається, на Байковому цвинтарі столиці, спочиває тлін поета Андрія Патруса-Карпатського з села Теребля на Тячівщині. Складна й завихрена була його доля. Та, після того, як відбув комуно-радянські табори 1956 року, жив і похований 1980 року в Києві.

Се – тільки дещиця інформації про життя і безсмертя закарпатців у Києві... Гадаю, і вірю, що власне Молоде крило Товариства набагато розширить мої знання, та належно вшановуватиме земляків у столиці!

Най жиє – молодь... І, пам’ять – про наших пращурів.

Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
02 квітня 2012р.

Теги:

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Лісник 2012-04-04 / 16:05:13
Правильно Ярославе!Повністю підримую.То були дійсно перші наші братці- Закарпатці в Києві в такій кількості.І залишились там назавжди.Молодій порослі це потрібно знати.

Кукер 2012-04-03 / 08:54:17
П. Орос (т). А яке Ви маєте відношення до товариства закарпатців у м. Києві ???

Словянин 2012-04-02 / 22:31:11
Зрозуміло, що в такій невеличкій статті важко згадати всіх київських закарпатців... Але в руслі теми автора можна сказати, що найближчим часом в Ужгороді побачить світ видання про закарпатців, які втікли до СРСР, а потім, опісля таборів, влилися у Армію Людвига Свободи. Одні з авторів книги - Олексій Корсун та Олександр Пагиря.

Mefistofel 2012-04-02 / 15:44:52
Пане Оросе, все дуже файно, але Ваші глибокі знання про закарпатців у Києві не мавуть ніякого стосунку до створення Товариства... Ваші зауваження, викладені як "повчання...", мож віднести до програми діяльності Молодіжки чи Товариства. Заходьте до них і пропонуйте і дійте, а не "зубоскальте" як деякі "марії". За Вашою "ідеологією" про перших закарпатців у Києві можно сказати, що і Михайло Андрійович Балудянський теж "закарпатець у Києві", адже він у 1804 р. зупинявся в Києві на пару днів, коли їхав до С.-Петебурга... А Андрій (?) Патрус-Карпатський в кінці 50-х ночував у нас в аспірантському гуртожитку, подарував мені свою збірку поезіц "Чорт на мотоціиклі" (здається так). Він, Андрй, похований не на Байковому, а на Лук'янвському цвинтарі де я був на його могилі разом з його, як вона себе назвала, дочкою...Пане Оросе, я знаву, чого Ви такий файний - бо скромність прикрашає не тільки людину, але і журналіста...

фасбіндер 2012-04-02 / 14:59:48
To: Консул 2012-04-02 / 13:28:05
Пане Орос, Ви досить глибоко посягли, на Вас це не похоже...

Ви, здається мені, надто неуважний, п. консуле. Ярослав Орос людина різнобарвна, хоч і трохи мінливого настрою. Схоже, як нинішня весна.
Майже всі його блогові записи загалом цікаві та різностильові. Існуючі його несимпатики легко купилися на формальне й необов'язкове, відтак дратуються більше з Оросової удаваної брутальності і напускного інтелектуального мачизму, часом ще й від невдало обраної ним форми публічної поведінки.
Проте, мені здається, в п. Ярослава доволі тонка й ранима душа, і в нього болить. Отака моя апологія сталої присутності тут п.Ороса.
...Жаль, давно не чути КК, він би це краще пояснив.

Консул 2012-04-02 / 13:28:05
Пане Орос, Ви досить глибоко посягли на Вас це не похоже, але молоді слід це зробити та памятати якщо вони такі активні, і вшановувати це що року я думаю це справедливо.
Як кажуть в Чехії, хто не знає минулого той немає майбутнього.
Как говорил Наполеон Император Франции:
Последнее слово всегда остается за общественным мнением!