Моєму "Валентину"!

Моєму  "Валентину"!

 ***

Твоє червоне порше...

 

Твоє червоне порше –
надзвичайне!

Крім усього,
це ще і твоя шафа-гардероб.
У ньому чемно зберігаються акуратно відпрасовані
смокінги, костюми, сорочки
і навіть таємниці
про твоїх колишніх коханок та повій,
яких ти іноді підбирав
на трасі.

Мені подобається роз’їжджати з тобою
по вечірньому місту,
коли в салоні грають
мої рідні Бітлз
чи Кустуріца.

А ще
у нас є улюблена вулиця,
що стелиться вздовж Ужа...

А, пригадуєш, одного разу
ми вийшли з ресторану,
і твоє порше сяяло від щастя,
бо його, без нашого відома,
помив якийсь невідомий ром?

Я запропонувала втекти,
щоб не платити, адже знала,
що всі гроші ти витратив на мене
і тепер у твоїх кишенях
гуляє вітер.

Ми помчали на шаленій швидкості
у бік кордону.

Я уявила собі,
ніби ми щойно пограбували банк
і втікаємо від поліцейських,
ну, хоча б,
...у Мексику!

Навіть
мішки з мільйонами американських баксів
ввижалися мені
на задньому сидінні.

Незабаром
ми опинилися в ...осені.

А там
так довірливо шелестів зачаклований ліс
і надихав нас обох
на кохання.

І на біса мені ті мільйони «долярів», -
подумалось раптово, -
коли в мене є ти,
наша любов
та золото під ногами.

Але,
якщо я розкрию хоч одну твою таємницю
про інших жінок,
тоді попрощаюся з тобою
по-італійськи:
розіб’ю фари твоєму надзвичайному
порше...

 

***

Тихо на вушко

Той персик останній був найсмачнішим,
Соковитим, твердим.
Інші я тільки понадкушувала,
Чи трішки погризла...

Навіть, якщо ти живеш за тридев’ять земель,
Навіть, якщо кілометри життя між нами,
Навіть, якщо не все можемо змінити,
Я тихо на вушко тобі прошепчу,
Що сьогодні бачила, як цілувалися голуби,
Як соняхи схилили один до одного голови,
Як горіх придорожній хизувався
Перед чорноокими черешнями,
І про те...яка в тебе зачіска була вранці
Схвильована,
Коли густою, білопінною, солоною хмарою
Пролився в мені
Твій невиспаний вірш.

 

***

 

Найкращому

Мій рідний хлопчику,
Хороший мій, найкращий!
У тебе стільки ніжності й тепла!
Не залишай мене напризволяще -
Тобі ж одному щастя принесла.

Мій любий Сонцику,
Кохай мене, як вперше,
Не випускай з обіймів уночі.
Коли світанок промені розкреше
Я хочу спати в тебе на плечі.

Щоби наснились котики вербові,
Весняні квіти, вишні та айва...
А серце б"ється тихо у любові,
Бо знає всі несказані слова.

 

***

Серце одне на двох

Я зацілую всі улюблені місця на твоєму тілі.
Затим втоплю тебе у ритуальній ніжності своїй.
Ти зрозумієш: жага й кохання не зміліли,
Вони тремтять на павутиночці в душі моїй тонкій.

І ми в безбожно-голій осені відродимося знову,
І вигляне з-за хмар чутливий місяць-однолюб.
Я сотні віршів напишу. Як пісню молитовну
В цю грішну ніч я вип’ю мед твоїх нестримних губ.

Укриє ранок золотим промінням сонячні узгір’я.
Які ж солодкі і цілющі сни в обіймах ніжних рук!
Бо серце в нас одне – одне на двох. Бо перемир’я…
Щасливий кожен подих, погляд, вигин, рух…

 

***

Зізнання

Не можу тебе прогнати. Нiяк не можу…
Не можу тебе вiдпустити, але вiдпускаю
До iншого доброго ранку,
До пекла, чи раю…

Ти вчора мені сказав, що я дуже на неї схожа.
Ну майже усiм. Та ревністю, певно, найбiльше.
Ревність мене роз’їдає. Вона, як сірчана злива.
Але я не можу
Мати кращого негативу.

Тому я вбиваю в небо, мов цвяхи, залізні вiршi.
І маю єдину мрію – навіжену й таку безталанну:
Щоб надалi і ти для ревнощiв знаходив привiд.
Щоб не міг вiдпустити, не міг прогнати… Щоб я –
Як привид.

Щоб ніколи не міг розлюбити
Свою Маріанну.

 

***

Пасажир попутний...

Я хотіла з тобою пограти у ... шахи
І бути веселим чортиком із табакерки,
Я хотіла б на тебе добряче нагнати страху
І ділитися останньою смачною цукеркою.

Я хотіла з тобою ще... Дуже б хотіла
Пограти у доміно або нарди, шашки чи джокер.
Прокинулася б у мені підступниця Даліла
У тобі – справжній сучасний Самсон – хакер.

Я хотіла б з тобою не тільки кохатися -
Говорити про мрії, натхнення, погоду,
Філософствувати про життя, всміхатися
Тобі, але ти мене позбавляєш такої нагоди.

Мене убивають наші короткі зустрічі
Телефонні розмови чи «абонент недоступний».
Дивиться правда мені у душу, у серце, у вічі:
Невже в моєму житті ти пасажир попутний?

 

***

Роман у вiршах

Я утекла б з тобою хоч на край світу,
Ми жили б, щасливі, в наметі посеред лісу,
Тобі дарувала б щодня весну і літо,
Ти ж у мене маленький сонячний бісик!

Але я надихаю тебе на гарячі вірші.
Налякати натхнення твоє боюся.
Від усмішки стає на серці мені тепліше,
Та у фортеці нам повертатися мусай.

У холодні наші сумні королівства,
Де солодке життя лише на афішах
Для бідних, а для "обраних" – візантійство, –
Де визріє з болю роман у віршах...
 

***

Ти – варення

Солодке ти моє варення,
Сьогодні ти – з медових груш.
Благаю сонячне проміння,
Щоб воду спило із калюж.

Солодке ти моє варення,
Сьогодні ти – сливовий рай.
У серці я з твоїм іменням,
Що повноводе, як Дунай.

Солодке ти моє варення,
Суничне – пахнеш літом ти.
Солодким робиться натхнення –
Верлібром, віршем прорости.

Варення ти! Теплом обабіч
Що розтеклося? – Поясни.

Солодкий хлопчику, добраніч.
Хай сняться еротичні сни.

 

***

П’ятниця


На цьому острові жила печальна П’ятниця,
І катувала свою свідомість завжди самотністю,
І нарікала на недолю, бо – винуватиця,
Бо покарала цю острів’янку дурною гордістю.

На берег-мушлю до неї сходили царі із Персії,
До неї сватались сучасні шейхи та олігархи,
Встромляли в неї, неначе списи, страшні депресії
А їй хотілось в Україну, у рідний Харків.

Все виглядала, усе чекала на Робінзона!
Передчувала: у нього в серці є щира ніжність
Та тільки хвилі цілували  нестерпно лоно
А з океану приносив вітер холодну свіжість.

 

14 лютого 2012р.

Теги:

Коментарі

анонім 2012-02-28 / 17:33:23
Вірші то є, дитино. Але поезії в них нема.

прото непроста людина 2012-02-28 / 09:12:27
Я вітаю авторку! МОЛОДЕЦЬ! Дуже щиро!

Шанувальниця 2012-02-19 / 13:38:48
Та не йшли би ви вже всі додому. Холодно ж. Звсіно, хлопців зачепило червоне порше (криза, всяке-таке, а жінки вимагають). Мар’янко, гарно тобі дня, бехмарного, без коментів. З новими віршами! Тільки про машинки більше не пиши.

707 2012-02-17 / 22:31:51
2 Псевдо-707 2012-02-17 / 22:26:32

Добродію Псевдо-707!
Не приписуйте мені власних вигадок.

707 2012-02-17 / 22:26:32
Андрей Любка пише вiршi, та все гiршi, та все гiршi)))))

707 2012-02-17 / 22:11:06
Тщательнєє, Андрей, тщательнєє.
Всякий текст не без недоліків.
Візьму на себе обов'язки непрошеного редактора:

Читав, раніш росли ті вірші безсоромно
з кульбабок жовтих, там, біля паркану.
Колеса пόрше чавлять їх невтомно,
либонь везуть тих поетес до ресторану.

Андрей 2012-02-17 / 20:15:32
читав, росли раніше вірші безсоромно
з кульбабок жовтих, шо біля паркану.
тепер колеса поршів чавлять їх невтомно,
шоб потім везти поетес до ресторану.

Пан Баклажан 2012-02-17 / 18:39:12
Вже хотів сказати собі "досить", але відчуваю, що мушу продовжити. Отже, що маємо? Маємо пані, яка написала інтимні вірші, але вирішила виставити їх на публіку. Судячи з її подальшої реакції, пані ніколи не стикалася із критичним сприяттям її творчості. Таке буває...

Але щодо "Такі брудні коменти, аж моторошно", "А ви не боїтеся, що і вас так?" - то питається: які брудні, як - так?
В інтернеті є неписане правило (мовою оригіналу): "это интернет, детка, тут могут послать на х.."

І це правильно. Пам"ятаю історію з власного життя. Якось випадково потрапив на презентацію збірки віршиків юної поетеси, років 17-ти. Вірші - ще гірші, ніж ці. Але як скажеш це в очі юній дівчинці? Ось і мямлять усі оточуючи про перспективи, про "пиши ще" - хоча ті, хто хоч трохи читали справжні вірші, на думці мають одне - "зав"язуй ти з цим, дитинко, не тягни з батьків гроші на ці дурощі, в світі й без тебе достатньо поганих віршів".

Інтернет тут хоч трохи приводить до тями.

А що таке дійсно брудні коменти, пропоную подивитися на прикладі обговорення моєї статті у ЖІНОЧОМУ ЖУРНАЛІ (там, де обитають шанувальниці червоних поршів):

- Гнать этого писаку в шею... откуда такие идиоты берутся
- Такого "писашку" в шею гнать с редакции
- ТЫ ДЕБИЛ. И ВОНЮЧИЙ НИЩИЙ ЖМОТ

Звідси: http://www.passion.ru/s.php/6670-1.htm

Тож тут, у нас на уютнєньком сайті, просто жельтмєнскій клюб з літературним уклоном

2134 2012-02-17 / 17:16:56
А ви не боїтеся, що і вас так? І коли людина пише критику, вона просто зобов’язана підписуватися власним прізвищем. Інакше це справді жалюгідно і страшно.

Інша ужгородка 2012-02-17 / 17:13:43
Такі брудні коменти, аж моторошно. Як мало нам треба, щоб втратися гідність. А Маряна справді має славні вірші. І хай її цей блог не розчарує. Таке життя.

Колега 2012-02-17 / 17:05:44
Мар’янко, не зважай! Ти диво і все тут. У Маріанни є така фраза "розриваюсь грозою між небом і тобою". Хто скаже, що це не супер? І ще, і ще багато інших.

Маріанна 2012-02-17 / 15:58:21
"Мені страшенно сподобався коментар МАРІАННИ, про те що вона не автор."

Ужгородка7, з усією відповідальністю заявляю Вам, що коментарі під ніком "Маріанна" пишу я - Маріанна (до речі, це моє справжнє ім'я).

Мені б не хотілося кидати навіть тіні підозри на авторку даного блогу, тому прошу не плутати мене з Маріанною Шутко, ка вкоментарях (якщо Ви помітили) пише під своїм іменем і прізвищем - "Маріанна Шутко" ( а в мене простіше - "Маріанна"). Розрізнити можна.

Принагідно скажу, що працююя в сфері д-у-у-ж-е далекій від журналістики.

Ужгородка7 2012-02-17 / 15:24:04
Я не зрозуміла, чого мій коментар спочатку всі прочитали і навіть дехто зреагував на нього, а потім його видалили за порушення????. То, певно, мій ВАСИЛЬ постарався.
Але мова не про це. Мені страшенно сподобався коментар МАРІАННИ, про те що вона не автор.

Порядний 2012-02-17 / 10:20:30
Плахая девочка! - це про червоне порше...

Андрей 2012-02-16 / 23:41:18
2 Маріана:
Нє, це про машинки. :)

Маріанна 2012-02-16 / 23:13:14
Андрей, написане Вами - щось, певно, дуже особисте:)
я не зрозуміла)))

Андрей 2012-02-16 / 23:07:22
І все через цифри. Зміни 911 на 968 - інша справа :)

Маріанна 2012-02-16 / 22:57:42
Відразу наголошую, що я не автор.

Вірші - відверті, пристрастні....

Ніхто не знає, що буде далі в цій романтичній історії (якщо така існує і це не просто художні образи двох закоханих людей), але, хто не переживав подібне - той не зрозуміє, той буде говорити про якийсь сором і чийсь осуд.

Хлопці і дівчата! Бажаю всім зустріти своє кохання і не соромитися своїх чистих почуттів!

P.S.Я так розумію, що авторка, оприлюднюючи свої твори, не номінувалася на поетичну премію, а розповіла в День закоханих про кохання.

Олександра Чорняй 2012-02-16 / 22:20:51
Бачу, тут поділилися на табори: чоловіки-жінки. Але вірші нікчемні, пробачте, МАр’яно. МЕні соромно було б подібне давати на осуд читачів. Я повністю підтримую Баклажана.

Пан Баклажан 2012-02-16 / 21:45:18
Тобі від Баклажана

То я під впливом сучасних тенденцій, трендів-брендів, панімаєш...
Нахватався ото феміністського дискурсу, в якому найбільше образити жінку - то вважати її неповноцінною, тому завжди тільки хвалити (як важко хвору дитину) та одарювати сексистсько-потрєблятськими компліманами на кшталт "як для жінки - то це просто шидевр!" або "така красуня ще й пише?!", "для тебе - хоч зірку з неба, хоч порша під вікно!"

Забувся, уявив себе не в світі марічок-чічок, а у дещо прогресивнішому середовищі...