Європейський Уругвай,

або Чому з Україною не дуже рахуються сусіди

Європейський Уругвай,

Влітку минулого року, у самий пік судового процесу над лідером закарпатської організації ВО «Свобода» О.Куцином з приводу подій на Верецькому перевалі, на замовлення одного зі столичних видань я написав статтю про нинішні особливості та насичену непростими подіями багатолітню історію україно-угорських взаємин на Закарпатті. Звісно, це був мій суб’єктивний погляд, хоча й базувався він на фактах відомих історичних подій та сьогоднішніх реалій. Тоді редакція відмовила в опублікуванні матеріалу, вважаючи його тенденційним.

Колегам не сподобалося моє твердження, що стан нинішніх україно-угор­ських стосунків зводиться до несиметричних поступок української сторони в політичній й історичній площинах та самовідстороненості офіційного Ки­єва, зорієнтованого на зовнішньополітичний вектор, вказаний булавою Богдана Хмельницького на Софіївському майдані, від розплутування клубка  проблем з європейськими сусідами.

Для тих кількох тисяч столичних чиновників, депутатів, олігархів із членами їх сімей, журналістів із президентського пулу та попсової тусовки Києва Європа – це лоск офіційних Брюсселя та Страсбурга, недоторканність банківських рахунків Женеви та Лондона, шарм бутиків Парижа й Мілана, морський бриз Лазурового берега, кураж казино Монако і Монте-Карло. Для мільйонів звичайних громадян України (надто її західних регіонів), які на своїх плечах тримають цю орду, Європа – це багатовікова складна історія співжиття з поляками, угорцями, австрійцями, чехами, словаками, румунами, близькі культура, віра, побут. Це дуже схожі життєвий уклад, ментальність мислення, культура суспільної поведінки, філософія життя. Це – мільйони особистих, родинних, приятельських, колегіальних, ділових, культурних контактів, брутально обірваних «залізною завісою» радянського режиму в 1944–46 роках та поступово відроджуваних упродовж ос­танніх 25 років.

Українська ж влада згадує про існування своїх західних сусідів, як правило, тоді, коли ті відчухрають від них нафтоносний шельф у Чорному морі, висунуть територіальні претензії чи почнуть роздавати українським громадянам паспорти своєї держави.

Минають роки, міняються президенти і уряди, незмінним залишається лише вперте нерозуміння українською владою, що немає великих чи малих сусідів. З усіма слід вести постійний і конкретний діалог, уважно вислуховувати їхні тривоги і претензій, відверто говорити про власні пріоритети й інтереси. Але цього, за винятком хіба що певного порозуміння у питаннях спільної історії з поляками (заслуга Кваснєвського та Кучми), немає. Ніхто не задав собі питання, чому Словаччина, на східних теренах якої мешкають етнічні українці, відмовилася визнавати голодомор геноцидом і воліє залишатися у фарватері зовнішньополітичних пріоритетів Росії. Чому владі не вдалося відстояти економічний інтерес України в Чорному морі, маючи кращі вихідні позиції, ніж мали румуни? Загалом, з якою західною сусідкою Україна має справді дружні стосунки? Тривожні сигнали від сусідів йшли давно, але українська правляча верхівка вічно зайнята більш важливими справами – поборюванням одне одного.

При всій контраверсійності політичного єства Віктора Балоги – він сьогодні єдина постать в українському уряді, яка не дала кінцево віддалити Україну від Європи ще і в часовому сенсі.

Нині топ-темою більшості впливових українських ЗМІ є коментарі стосовно найбільш провального за всю 18-річну історію засідання Змішаної угорсько-української міжурядової комісії. Політики, вустами політологів, всерйоз заговорили про існування в Угорщини територіальних претензій до України і втручання у її внутрішні справи через наполягання створити на Закарпатті Притисянський адміністративний район, де б компактно проживали 110–120 тисяч етнічних угорців, та гарантії обрання до Верховної Ради VII скликання представника від угорської меншини. Прозріли...

Проблема, яка дала про себе знати наприкінці грудня 2011 року, визрівала не сьогодні і не вчора. Про наявність неврегульованих проблем писала й закарпатська преса, обережно говорили політики. Питання ж створення на Закарпатті Притисянського району ініціювало наприкінці 1990-х років «То­вариство угорської культури За­карпаття» (КМКС) і неодноразово обговорювало його з українсь­кою стороною, визнає голова КМКС Міклош Ковач, учасник засідання Змі­шаної міжурядової комі­сії. Ще у 2004 році цей пункт включили в текст угоди про співпрацю між КМКС і кан­дидатом у Президенти Украї­ни В.Ющен­ком. Очолювана М.Ковачом полі­тична організація зо­бо­в’язалася підтримати його на тодішніх президентських перегонах, а він, ставши Президентом, – підтримати закарпатських угорців у створенні Притисянсь­кого ра­йону. Цей пункт неодноразово фігурував і в протоколах попередніх засідань міжурядової комісії, українська сторона обіцяла всебічно вивчити це питання. І як їй далася ця наука? За великим рахунком – ніяк. А й справді, для чого перенапружуватися? Не виголосить же через це Угорщина війну Україні. А той факт, що в міжнаціональній, гуманітарній, економічній сферах  роками залишаються неврегульовані питання, які стримують розвиток діалогу та євроінтеграцію України –  малого варте.

Звісно, якби українські президенти, особливо за каденцій «другого» Л.Кучми та В.Ющенка, зуміли піднятися над одвічним українським хуторянством, політичними чварами та змаганнями за необмежене гетьманство, наша країна давно вже могла бути повноправним членом європейської спільноти, і ни­нішніх проблем із сусідами просто в природі не було б. Але не судилося...  Нині ж, за «особливостей національного» президентства В.Януковича, Україна взагалі опинилася на задвірках Європи і сподіватися на перезавантаження не доводиться, бо фундаментальне питання «бути чи не бути» зводиться не до запровадження у суспільне життя європейських норм поведінки та моралі, а до питання – сидітиме Юля чи ні. Через це ми вже стоїмо за крок до санкцій ЄС і перетворюємося у такий собі європейський Уругвай. То чому б за цього внутріукраїнського бедламу сусідам не скористатися нагодою спробувати диктувати нам свої умови?

Василь Ільницький, Закарпаття онлайн.Блоги
06 лютого 2012р.

Теги: угорський, Притисянський, громадянство, Угорщина

Коментарі

Русин 2012-02-21 / 10:01:34
Чому до звернення трьох західних облрад за звільнення жида-Табачника, який катує наших дітей не приєдналася наша Закарпатська з Балогов. Що від Януковича наказу не било? Когосме люде до корита допустили, ганьба нам. Що й дале сисю банду, що нині будеме вибирати?

робочий 2012-02-13 / 12:39:24
А хто вам замовив статтю "Букет "Тиси"?Ви як журналіст мали спочатку хочаб поспілкуватися з Гісемом або з його заступником Рудовою Ю.В.,або зустрітися з засновниками ,а передруковувати слухи не гідно для дійсно журналіста.

??? 2012-02-09 / 12:49:59
".... Для мільйонів звичайних громадян України (надто її західних регіонів), які на своїх плечах тримають цю орду, ... " (с)

з яких це пір західні регіони України почали бути економічно більш потужними ніж східні: Доцбас, Луганськ, Запоріжжя, Дніпропетровськ ???

авторе, ви хоч усвідомлюєте, що пишете ???

а те що " ... на замовлення одного зі столичних видань я написав статтю про ..." хіба когось те "НА ЗАМОВЛЕННЯ", яке вже давно стало вашою візитною карткою у професійному і нетільки середовищі, дивує ???

і хто з "українських президентів" не гідний наступного :
http://youtu.be/1yFoaKA6NZU

Нико 2 2012-02-08 / 23:08:39
... При чем здесь -Уругвай ???

Земляк 2012-02-07 / 10:14:37
До "pfr 2012-02-06 / 19:32:11" - ви, шановний, путаєте пянку і права народів. Корінними народами в світовій практиці визнаються ті, що компактно проживали на своїй території до приходу туди представників інших народів (чи до приєднання, захоплення іншими народами їхньої території), але не менше, як 100-200 років. Отже, 100 років тому жодних українців на території Словаччини не було, тому корінним народом там можуть бути тільки СЛОВАКИ,РУСИНИ, УГОРЦІ.
Якщо хтось з них називає себе інакше і при цьому немає ризику для його прав на землю, ресурси, мову,культуру, релігію, інше, що відноситься до прав людини і прав народу - значить у цій країні все нормально.
На жаль, ми з вами разом створили зовсім іншу реальність, псевдокраїну, в якій про РЕАЛЬНІ права нацменшин, права корінних народів, про права ЛЮДИНИ врешті решт, говорити неможливо - це табу як для політиків, так і для журналістів. А якщо хтось і пробує щось висловити (як Автор), то мусить пристосовуватись, робити цез точки зору панівної ідеології.

автохтон 2012-02-07 / 09:30:15
Усе у статті правильно. Ільницький лише систематизував і оприлюднив то, про що шепчеться на кухнях та в пивнушках за справедливим висловом Рати "племя трусливих трипильцев" і з радістю спостерігають, як янучари роздягають їх співвітчизників не рохуміючи, чо і до них черга дійде. І не лише до українця, а й до мадяра, словака чи мацкаля. Не до автора треба придиратися, а свою позицію аналізувати

Це я 2012-02-07 / 00:45:11
2 ГРУНЬ
У Мадярщині ті греко-католицькі церкви що були, думаю, і полишалися. Дещо знаю про них не по наслишке.
Катуни навряд чи говорили про українські села в Угорщині, бо у ті часи там про українців ще не чули нічого. Про руснаків-русинів - так. Руснаки проживали переважно в тих селах, куди вони щороку ходили з Верховини т.з. бандами на жнива. Після кількох жнивувань полишалися сами.

До автора статті.
Згаданий Вами Богдан Хмельницький продав свій народ Москві.
На то і є Змішана угорсько-українська міжурядова комісія, щоб обговорювати подібні питання, а не для того щоб лише суточні отримували. Угорщина не просила собі теріторію, а лише запропонувала розглянути питання, за яке проголосували закарпатці одночасно з референдумом про державний суверенітет девяносто першого року. Як можна визнавати результати референдуму вибірково? Що подобається - дійсне, що ні - то ні.

А з округом справи такі, що існував такий округ, звідки потрапляв угорець до Ради не раз. З часом межі були так перекроєні, під забаганки представників іппен актуальної влади, що тепер вже угорець не має шансу пройти.

ГРУНЬ 2012-02-06 / 23:17:58
Коли прийшли мадяри в 39 році то половина їх солдат стала ходити в греко-католицьку церкву, се дуже подивувало людей. Коли тих катунів запитали, а чого ви ходите в нашу церкву, а они кажут: є багато українських сіл в мадярщині, але давно змадяризовані та ми ще трошки розуміємо по вашому-нашому і ще держимоси віри. Може тогди треба робити українську автономію в Мадярщині. Цікаво, а скільки діючих греко-католицьких парафій є у Румунії та Угорщині?

читач 2012-02-06 / 21:30:25
Для pfr
Про яку Илю бисіда?

pfr 2012-02-06 / 19:32:11
землякови - був я десь у 2002 році Красному Броді під Межилабірцями, увечері у корчмі, коли приїхав погостювати до одного місного цімбора, а точніше до його сестри. Витяг нашу горілку, здається якусь Артеміду, яка тоді ще була добра. Зразу усі краснобрідські гості корчми стали звідати - а хто, а звідки... Староста прийшов. Я спеціально казав, що родом зі Львова, а в Закарпатті працюю. "Ти - наш!" - казали. Для них і руснаки, і русини, і українці, і галичани, і лемки - це все одно. Прості люди - а їх більшість і в Східній Словаччині, і на Закарпатті, і у сербській Воєводині - різниці не роблять, над цим не задумуються. Згадав - з касети у них грала пісня "Черемшина" зі словами "прийшли браття українці визволять мене на світ". Розійшли сьмо ся десь о 2й ночі, ніхто мені не дозволив заплатити хоча б за себе, хоча рахунок був досить великий.
Потім мені дісталася до рук брошура Мушинки "Русини й українці - один народ", де він цей факт довів дуже аргументовано.
Тому, "земляче", не сій тут розбрат і твердити те, що давно спростовано.

pfr 2012-02-06 / 19:03:20
Гарно Иля зіроінізував щодо Балоги - єства. Треба було написати ЄСтва :) Добра стаття, коротко і ясно, і серйозно.

читач 2012-02-06 / 17:47:23
Для Труби дєлової
При всій контраверсійності політичного єства Віктора Балоги – він сьогодні єдина постать в українському уряді, яка не дала кінцево віддалити Україну від Європи ще і в часовому сенсі.Читай так, як написано, а не як тобі хочеться.

уважний 2012-02-06 / 17:44:09
Наскільки я розумію, тема не про угорців, а про зажравшуся і тупу українську владу!

Земляк 2012-02-06 / 17:38:43
До автора - у Вашому матеріалі є дві неточності, які його практично обезцінюють:
1. Створення Угорського національного округу - результат голосування на референдумі 1991 року, коли угорці проголосували і за незалежну Україну.
Всі ці зойки - результат ігнорування "українською" владою волевиявлення народу, ігнорування прав національних меншин та корінних народів. Ігнорування міжнародних зобовязань, ратифікованих Хартій, Конвенцій, угод.
Згадайте, чим це обернулося в свій час Чехословаччині...
2. "...Словаччина, на східних теренах якої мешкають етнічні українці" - не лукавте, тобто не прячте очі від правди - українці в Словаччині - емігранти, а живуть там на своїй землі РУСИНИ, корінний народ. І це ще одна проблема для "неньки" - але не буду - тема ж про угорців...

дєло - труба! 2012-02-06 / 17:02:10
Якщо Віктор Балога – "він сьогодні єдина постать в українському уряді, яка не дала кінцево віддалити Україну від Європи" то справи дійсно кепські, просто ніякі!!! Не те що Балога вже настільки поганий і т.ін.; просто - не той масштаб, калібр. Він робить те що може і як вміє.
Може дісно праві наші мадярчуки, що масово собі їхні ксіви виробяють?

/ 1Павло Богдан: «У Словаччині дуже мало об'єктивної інформації про життя в сучасній Україні»
Сталінські табори не зламали силу духу міжгірця Василя Бряника
/ 5Як Дні «Дня» йшли до Ужгорода
/ 1Друга світова – особистий рахунок
/ 4Погрози розправи за підтримку Майдану змусили Саманту Рац покинути батьківщину
/ 2Чи буде в Ужгороді єдиний культурний центр?
/ 2Тарифомор
/ 7Місцями життя і звитяги Ференца Ракоці ІІ
Сорок днів без «Скіфа». Пам’яті Олега Сидора
/ 9Апостол непереможного духу
/ 7Віталій Постолакі: "Ми сподіваємося лише самі на себе"
/ 3Два кольори на полотні життя
Досі не реабілітований...
«Я отримав повістку в день свого народження...»
/ 4Хто розгатить «Тису»?
/ 6Самоочищення як запорука поступу
/ 5Що за ґута, що за фрас зворохобила «Домбас»?
/ 14 «Лишь бы не было войны…»
/ 1„Не ридать, а добувати, хоч синам, як не собі...”
/ 6Від батька – до сина-4
/ 4Від батька – до сина - 3
/ 6Від батька – до сина-2
/ 4Від батька – до сина
/ 6Азійське нутро, або Чому ми не Європа?
/ 11Бізнес на свободі
» Всі записи