Одностайне, академічне мовчання ягнят

Важко писати про стан критики у закарпатському мистецтві. Тобто, важко писати про те, чого немає. Але мимоволі хочеться зробити хорошу справу – підтримати критиків. Це тендітні та вразливі особистості, і тому вони мовчать, хоча їх вагоме слово так потрібне стурбованим громадянам.

Прораб: – Ось бачите, раніше також здавали об’єкти з недоробками!
Прораб: – Ось бачите, раніше також здавали об’єкти з недоробками!

Зрозуміло, що в нашому маленькому суспільному художньому світі  так по-сімейному все переплелося, що навіть натяк критика на існуючі негаразди може викликати вулканічну, непередбачувану реакцію, яка завжди переходить на особистості – "Сам козел!". Але коли відбувається одностайне академічне мовчання ягнят, тобто тотальне мовчання системної критики, з великою вірогідністю чекай появи критики несистемної. І дійсно, на віртуальних майданчиках демократичної преси завівся хижак, який кровожерливо нищить місцеву художню фауну. Сам по собі цей факт можна було би вважати цілком корисним мистецькому ландшафту: вовки – санітари лісу і, попоївши хирлявих і миршавих зайчиків, він оздоровляє їх стадо. Дивишся, і от вони веселі, щасливі співають пісні і знову  розмножуються на сонячній весняній галявині.

Та справа в тому, що несистемний критик – не справжній санітар. Він тільки одягнув білий халат і шапочку з червоним хрестом, не почепивши навіть бороду, яку треба поглажувати, щоб виглядати більш переконливо. Щоб бути на висоті мистецьких проблем, він прочитав дві брошури товариства "Знання" – "Урологія" та "Час статевого дозрівання", і зробив для себе визначне відкриття – головна частина людського організму –  це ректум, звідкіля вивів і цілющий лікувальний метод. Озброївшись страшним інструментом – клізмою – він вставляє її усім без винятку мешканцям художньої діброви, від хруща до парнокопитних та тигрів. Тому у лісі такий шум, лемент, зойки.

Шановне панство, вибачте за езопову мову, просто хотілося легкими мазками означити тему. А щоб зберегти час, чорнило, папір мої майбутніх критиків, урочисто заявляю –я сам такий, я людина системи (і навіть не полегшую собі життя запевняючи, що являюсь її заручником).   Отже, до справи.  Адже у сумнозвісних статтях йдеться не про критику. Ми спостерігаємо недолугий перформанс у стилі Енді Уорхола – "15 хвилин слави".  От дивіться, як псевдокритик прикормив дівчаток, що і було його метою. Вони беруть цукерки у нього прямо з долонь. У нас люблять безстрашних героїв.

Йдеться про звичайний  журналіський жовтий самопіар, побудований у класичному варіанті, коли мова ведеться від імені абсолютного авторитета, слова котрого не потребують доказів. Ця мова плеската та одномірна, сленг братви, що хоче поговорити про мистецтво.  Вона ведеться у формі монологу, бо запитань і не чекає. Тут зрозуміле мовчання ягнят, тобто системних критиків – цією одіозною мовою вони не володіють, а псевдокритик іншою не говорить – вище голови не плигнеш. Він схожий на людину, що не змогла описати кришталеву (чи керамічну, якщо хочете) вазу і розбиває її молотком, щоб описати уламки. Так легше.  І як все просто! – не потрібно вибудовувати доказову базу, аналізувати твори,  показувати контекст художнього процесу. 

А те, що дісталося художникам, так це просто санітар лісу випадково надибав на художню виставку, от і дав всім по шапці. Наступного разу це буде хтось інший, скажімо – спілка сажотрусів, агентів по страхуванню нерухомості, чи, швидше всього, письменники, бо критик має сильний нахил до мистецтва. Дістануть і вони, що, до прикладу, погано висвітлюють інтимне життя небіжчиків. Отож, не чіпайте його, про такого треба турбуватися, вчасно поїти, годувати, гладити по голові, і тоді він буде сумирний і тішити рожевим кольором свого обличчя.

А те, що бувають невдалі виставки, так це життя. Напевно, глядач чекає якоїсь масової краси, бо в нас працють цілі комбінати з її виробництва  – гуртки,  художня школа, коледж, інститут. Але краса, це, по-перше, штучний продукт, її завжди буде мало, у цьому є її цінність, а, по-друге, давайте позиціювати базові поняття, категорії прекрасного і огидного, тому що тут – велика проблема. Наш час розширяє одну категорію за рахунок другої. Я думаю, що на цих теренах домовитися буде найважче. А щодо проблем, то вони існують. Час, обставини, ба навіть країни щезають, і мистецтво не може завмерти навічно. А класні молоді художники є, аж радісно за них, правда, вони вибирають місця для життя, де існує критика.

І зараз я зовсім не впевнений, чи справедливо дорікав системним критикам за їх мовчання. Напевно, вони мудріші за мене і діють за правилом – кожне чудо триває три дні. І справді, якщо перша стаття самопіарника викликала бурхливі емоції, то вже другу порядні люди не дочитали, а третю не прочитають всі інші, і не через якісь там принципи, а від скуки, бо автор вже вичерпав свій набір лайливих слів, а іншого там і не має.

Так проходить мирська слава. Тобто 15 хвилин слави. Можна сказати, що це історія з щасливим кінцем, скоро все повернеться до сонного спокою.  Та гнівний пафос моєї статті викликаний тим, що ці вбогі спроби критики провалилися. Адже я завжди вважав, що справжній критик і має бути позасистемним. Тільки він повинен володіти ситуацією, вміти аналізувати, пропонувати, розмовляти на хорошій мові. Тому що без цього закарпатськтй феномен повністю перетвориться на товарний бренд генделика типу "Зіна".

05 лютого 2012р.

Теги: критика, мистецтво, художник

Коментарі

Габріел Булеца 2012-02-14 / 08:37:24
Уважаемый Рудольф!

Относительно нового, прекрасного мира, так это мир Хаксли.
Согласен, что наше наше местное "современное" искусство отстало на 70 лет. И сама Украина не лидер мирового искусства. После засилья совка надо восстановить прерванную связь времен. Но некоторые "отстали" только на 20 лет, а это вселяет надежду, что оно станет актуальным, есть перспективные молодые художники.

Мейсарош - Фединишинцю 2012-02-10 / 21:39:35
На 99,9 %!

Фединишинець - Мейсарошу 2012-02-10 / 21:31:23
По-перше, ви уявляєте, що я, хижак, ледь не просльозився від останнього комента Ґобія! По-друге, вам не здається, що коли Несторович не бирує більше сам дашто вумноє повісти (уже тут одна вундеркіндка вкотре вильнула хилим задом, крутнувши убогою головою, і втекла), то в розгублености звертається до авторитетів. Доступніше, без езопового языка: такий собі мистецтвознавчий сірохман ледь не благає академіка Сирохмана взяти участь у дискусії про квадрат Малевича і перфоманс Варгола-Уорхола-Воргола-Вархола. Чувак по-обивательському попіарився на світознаних іменах, зокрема й на моєму, та ще й невдоволений. Що цікаво: так виходить, що думки Тараса Табаки – це фіґня, роздуми 1958-го – лажа, судження Рудольфа Фенцика – херня, докази Чужинця – туфта, міркування Слов’янина – фу-у, погляди Інших – йолопські. А мої – невіглаські. Хоча глас невігласа в пустельній критиці відкрив для художника-дітвака нову форму биття сердець – блогосферу. Сеґийнь гейби упав із небес! Але побувши півтора тижні (!) на сайті – уже майданчик не той (Ґобі, мабуть, гадав, що всі збіжаться штудіювати його курсову й дипломну і що в інеті лише цяцькаються один з одним), нема Сирохмана, Приймича, Гаврошів, Небесника, Біксей, Приходько, Рижової, Ерфана, Федорука (гай-гай, ще не пора падати духом, адже з’явився титан мислі – Мишанич). Мабуть, мусай дорослому пацану повторити: це – планети й планетки, в яких день розписаний по хвилинах і на півроку вперед…
Та хай там як, чи не підказати новому Островському інший майданчик – наприклад, газету «Новини Закарпаття». Її суботній тираж – чи не 20 тисяч (куди там «Законлайну» з його щоденними 5 тисячами відвідувачів!). До того ж за свою працю чутливий мужик ще дістане гривень 80. А в «СЗ-Паланку» - плюс-мінус 120 (це якщо кісасоня ще захоче цей фільософський, перепрошую, маразм напічатати).
І кінцеве третє: ось так на плаксивій, але чесній новті закінчуються 150 годин слави Ґобія!.. Ви згодні зі мною?

Рудольф Фенцик 2012-02-10 / 18:55:58
Габриэл, не согласен с Вами.

Дело в том, что искусство то как раз и не новое. Ему, нашему закарпатскому авангарду, уже лет 70 если не больше. И уже лет 20 как это показывают тут у нас. Такое впечатление что закарпатье существует отдельно от мира, от истории и от современности. То что у нас называется современным, новым искусством уже давно таковым не является.

Во вторых, оно не честное. Потому, что честное искусство не может игнорировать время и место в котором живет. Это искусство мертвое. Потому, что является только рефлексией авторов на мировые процессы 70 летней давности. И еще оно мертвое, потому, что не живет своей землей, своей историей, так глобализационная калька.

В третьих нет никакого нового гуманизма, современности совершенно насрать на личность и человека внутри вас. Теперь эра толпы. Еще ни одна эпоха не была так бесчеловечна и жестока к человеку как наше время. Дивный новый мир уже закончился.

мишанич в 2012-02-10 / 15:21:43
Молодчина,Габріел,12 балів.Дуже розумно і дотепно.Отримав задоволення,дякую...4576Хоча й не з усім згідний.

Габріел Булеца 2012-02-10 / 09:57:37
Шановні коментатори!

Я не хочу, щоб ті, хто писав коменти від сердця, залишились з лайками. На протязі дискусії був представлений широкий спектр думок про критику, від повного її заперечення до повного прийняття. І ми не дійшли до згоди. То що вже казати про сам предмет, на який направлене вістря критики?

Для дискусії про проблеми потрібен майданчик, і я хибно вирішив, що цей підходить. На жаль, паростки істини чи консенсусу затоптує стадо невігласів. Тому я розумію, чому така інтелігентна, авторитетна людина, як М.Сірохман не приєднується до інтернетних суперечок. Я сам вибачаюсь, перед Т.Табакою, що вів бесіду, можливо, занадто гостро. Дійсно, чого нам ділити.

А тих, кому не байдуже, я хотів би сказати, що ми вже живемо у новому прекрасному світі, харчуємось його їжею, дихаємо його повітрям, п'ємо його воду. Ми живемо в його архітектурі, читаємо його книжки, дивимось його кіно, і користуємось його гаджетами. І мистецтво таке, яке воно є. І це нове мистецтво. І новий гуманізм. Він важкий, нестерпний, але чесний.



Фединишинець (Мейсарош) 2012-02-09 / 11:54:05
Люди добрі й недобрі, та пишіть Гобію якісь коменти! Най чоловік тішиться! Та й закарпуцька школа живопису зависла над прірвою, а ви що-о - спите-е??? Чи невже це всім по барабану?

Фединишинець (Мейсарош) - Булеці 2012-02-08 / 23:06:44
Пане Ґабріеле, сам Бог велить мені написати 21-й комент. Я люблю очко, бо народився 12-го. Отже, у майбутньому «Слово на захист квадратів…» бажано називати вашою курсовою роботою, а «Одностайне мовчання ягнят» - дипломною, аби ми та й люди швидше й легше розумілися. Окей?

Словянин 2012-02-08 / 21:36:34
Дискусія про протиріччя між художниками і критикою, різноманітними жанрами і напрямками носить штучний характер. Будь-яка мода - в мистецтві, літературі, поезії - має завжди субєктивний характер і, як казав відомий діяч, має прізвіще, імя та по батькові. Хто контролює фінанси і пропаганду - той породжує відповідні "авторитети". Питання в тому, хто саме контролює. Якщо світлі здорові люди - значить різноманітні галузі культури облагоражуватимуть людину, якщо ні - матимемо свистопляску, характерну для сьогодення. Чомусь товстосуми далеко не тільки України (українцями і, взагалі, арійцями тут не пахне) підозріло одностайно підтримують саме ті напрямки, які повільно, але вірно руйнують дух європейських, зокрема українського, народів. Достатньо подивитись на пінчуківський арт-центр, який пропагує відверто дегенеративне мистецтво, на виставках якого тусуються ряжені - гомосексуалісти і лесбіянки... Затіяна Булецою стаття не є оригінальним ходом. Автор начебто викликав полеміку... Але на неї ведуться або люди, зліплені з одного генетичногоь тіста, або профани... Між дегенеративними художниками - Малевичем та Шагалом також були дискусії і конфлікти, але це не міняє їх суті: їх збочена мазня як була мазнею, так мазнею і лишилася. Здорова мудра людина повинна вміти триматися осторонь чужої системи з її надуманими конфліктами і дискусіями, і не грати за її (системи) правилами.

штукатур 2012-02-08 / 20:43:08

Габріел Булеца 2012-02-06 / 23:32:21 Привіт, Олег!
Моя стаття, звичайно, має певний іронічний, стьобовий характер.


Художники, як і поети щось намолотять, а потім спостерігають, чи клюне громадськість і чи буде на їхньому боці. якщо цього не сталося, то кажуть : це був стьоб. Фу, Гоб****

ярослав орос 2012-02-08 / 19:59:43
А что вы об этом скажете 2012-02-08 / 10:50:52
— может быть, самое главное, что выражает постмодернизм, - это общее умонастроение, несущее на себе печать разочарования в идеалах и ценностях Возрождения и Просвещения. Эти идеалы больше не вдохновляют мир!

ось, се -- те, що треба...

Рудольф Фенцик 2012-02-08 / 11:07:15
А в чем проблема с критиками? Результат работы художника - картина, на которую можно смотреть и шото думать или чувствовать.
Результат работы критика(в реальности) текст который публикуют в газете и на который можно смотреть о щото думать или чувствовать.

В обоих случаях имеем личное видение или переживание выраженное в различной форме.

Но художник имеет право на субьективность, а критик обязан, гад, быть обьективным. Художник имеет право на высер(это не к автору), а критик и тем более зритель, нет.

Публикации Фединишинця имеют такую же ценность как и картины союза художников рутении, потому что и то и другое всего лишь "особенное видение мира".

А что вы об этом скажете 2012-02-08 / 10:50:52
Однако сегодня дискурс модерна имеет совершенно иное содержание, чем то, которое он имел до создания постмодернистской теории:

— прежде всего, пересматривается представление, что модерн – это идеал, к которому устремляется история и к которому следовало бы привести все человечество. Все чаще модерн воспринимается как то, что нужно превзойти во имя будущего, если мы хотим его иметь. Постмодернизм, по сути, -это самодиагноз модерного Запада и предостережение остальному миру, признание существования пределов модерна, за которые не стоит выходить;

— модернизм как мировоззрение уже не выглядит некоей предельной, "абсолютной" истиной, в сравнении с которой все остальные типы мировоззрений неизбежно попадают в разряд "предрассудков", подлежащих скорейшему искоренению. Постмодернистская идея культурного релятивизма и радикального плюрализма оказывается в этом отношении чрезвычайно плодотворной;

— может быть, самое главное, что выражает постмодернизм, - это общее умонастроение, несущее на себе печать разочарования в идеалах и ценностях Возрождения и Просвещения. Эти идеалы больше не вдохновляют мир!

Габріел Булеца 2012-02-07 / 20:28:56
Шановний P.S.!

Довожу до вашого відома, що трансавангард, про який ви можливо чули, створений на основі проекта, (прочитайте уважніше мій комент).
Акілле Боніто не вказував його учасникам, що "гарне", а що "не гарне", на відміну від совкового підходу, про який ви так піклуєтесь.
Ваш підхід зараз називається тролінг, - нацькувати критика на художника, і потім тішитись словесним брудом, разом з печерними анонімами.
Але ви праві. У всьому винні маскалі, жидо-масони і америкоси. (До речі я знаю, хто ти, але не соромся, аноніме)


P.S. 2012-02-07 / 11:57:05
В останньому коменті Гобі договорився до того, що критика - це взагалі совковий архаізм. Відповідно і Умберто Еко, Акілле Боніто, і всі інші видатні філософи сучасності...
Оксано, ви, якщо не помиляюсь, мистецтвознавець, і у вас є дуже пристойні публікації, то ж чи варто вам давати в руки людині інструмент, котрим вона і себе покалічить, і оточенню шкоди наробить? Краще напишіть щось про творчість Габріеля.
І побережіть Умберто з красою від гуманістичного садизму.

чужинець 2012-02-07 / 10:48:55
Не перебільшуйте, пане Габріелю - тему критики зачепили не ви, а Фединишинець.
Якщо ви так добре знаєте, як воно має бути - чому б вам самому не організовувати "актуальні" виставки, та не запрошувати коллег. Ви, як член поважної організації, певно маєте якісь повноваження та права, окрім носіння квитка?
Доречі, ви погано поінформовані - такі події, хай нечасто, але все-таки мають місце.
Скоріше все мотивуєтся дефіцитом уваги до себе. Певен, що у вас знайдутся критики-прихильники, то й попросіть у них, щоб написали про вас так, як ви це вважаєте за потрібне. В чому проблема?

Оксана Гаврош 2012-02-07 / 10:36:30
Гобі, посилай народ за красою до Умберто Еко! Певно його думці люди вже точно повірять)))))

1958 2012-02-07 / 00:54:10
Господин Булеца, поосторожней) Вы помаленьку и меня переплюнете в моей нелюбви к критикам, паразитирующим на чужом таланте) Бездари от искусства, ведь давно сказано - критики походят от бездарных художников, взяли бразды правления в свои руки. Первично не искусство, а критиканы, или те, кто пытаются таковыми быть. "Ми ж просто хочемо людину, яка б вирішила наші проблеми за нас, дала розраду, і знала, що таке красота." - хотите вывести математическую формулу красоты, философский камень искусства? Критики его давно нашли, каждый свой, но как и в алхимии, это ложь, к счастью...

Габріел Булеца 2012-02-06 / 23:32:21


Привіт, Олег!

Моя стаття, звичайно, має певний іронічний, стьобовий характер. Але я так розумію, цей сайт не для наукових досліджень. В той же час, не хочеться спрощувати проблему, справа складна і неодновимірна.
По перше, поняття - критик - вже досить архаїчне і зазнало моральної девальвації, це персонаж совкового періоду, коли озброєний теорією соцреалізму критик боровся з гідрою модернізму і за незгоду з ним можна було загриміти у Гулаг.
По друге, де знайти той моральний авторитет, неангажовану, толерантну, чесну людину, думці якої ми би усі довіряли,коли сама категорія прекрасного така неоднозначна.
Такий критик має мати надзвичайні здібності та інтуіцію, щоб оцінити, виявити, підтримати нову якість мистецтва, а це майже неможливо, бо у самому понятті - новизна- уже криється код, який важко розшифрувати, і таких кодів багато.
У сучасному мистецтві, ця проблема вирішується так – куратор, (мистецтвознавець) готує проект, підбирає художників, що відповідають поставленій задачі. Цей відбір і вказує, що на даний час актуальне у мистецтві. Чи робить виставку, на яку запрошує митців, що на його думку відповідають сучасному тренду.
Ми ж просто хочемо людину, яка б вирішила наші проблеми за нас, дала розраду, і знала, що таке красота.
А це, згодься, фантастика. І я тільки трохи зачепив проблему.

Фединишинець (Мейсарош) - Прикормленій і С*-ці ЗХІ 2012-02-06 / 22:42:06
Я не доганяю, навіщо ви апелюєте до таких світил і світильників?! У вас усі вдома? Люди ж зайняті...
Дівчинко чиясь мініатюрна, я ліпше знаю, ніж ви, що хочуть Ерделі, Бокшай, Манайло, бо щороку блукаю на Калварії. Якщо раптово умру, то поховайте мене біля Контратовича...