Закарпаття онлайн » Блоги » Габріел Булеца

Слово на захист квадратів та інших страшних, чорних утворень...

...прямокутної геометрії, що так лякають чесних і простих громадян

Слово на захист квадратів та інших страшних, чорних утворень...

Відкривши для себе нещодавно нову форму існування  думки – блогосферу, я проглянув теми, коменти, суперечки відносно сучасного (актуального) мистецтва і з подивом виявив, що його завзяті критики поділяються, як і десять, двадцять років тому, на дві рівновеликі групи. Одна група стверджує, що вона намалює таке лівою ногою, а друга, більш інтелектуальна, заявляє, що вона намалює таке лівою рукою з заплющеними очима.

Проте, в одному їх вірність принципам мене дуже потішила, – уособленням найбільшого зла, об'єктом посмішок та глузування залишився той же сумнозвісний "Чорний квадрат". Тобто могутній ворог ідентифікований – це сам Люцифер. Визначення полегшує справу, звужує коло нечисті, бо мені здавалось, що інфернальних істот набагато більше. Наляканий нечистю народ тулиться одне до одного, об'єднується, відчуваючи  полегшення, сльози радості від своєї колективної сили. Страшне зло гуртує народ, готовий дати рішучу відсіч потворі. 

Але перед обрядом екзорцизму, панове, почекайте, будь ласка!

Щоб якимось чином зрозуміти суть справи, згадайте час появи вищезгаданого твору. Адже ми скоро будемо святкувати сторіччя (1915 - 2015), і є надія, що Елтон Джон у честь події дасть бесплатний благодійний концерт для тих, хто не розуміє. А поки що зверніться до документів епохи, маніфестів творчих угруповань, вивчіть стан супільства, філософію, літературу. Якщо ви почитаєте Ортегу-і-Гассета, тоді зрозумієте, що питання про дегуманізацію мистецтва вже давно поставлене. Просто зміст і форма мистецького твору віддзеркалює ті процеси, що відбуваються у суспільстві. У цей спосіб ми обмірковуємо події навколо нас. А оскільки митець у своїх передчуттях знаходиться попереду і реагує на зміни перший, то здається, що він накликає біди і розбещує суспільство. Та ні, просто актуальний митець інтуїтивно узагальнює те, що визріло у надрах суспільства і першим про це сповіщає, а ми чудово знаємо, що того, хто першим приносить погані звістки, страчують.

Звичайно, легше не знати, що відбувається навколо і прогулюватись серед гірських пейзажів, гарних квітів, овечок,  коли у весняній долині співає пастушка з кошиком полуниць, а її спідниця, ніби випадково, задерта вище коліна.

А тут якісь артисти звільнюють твір від нарративу і пропонують іншу систему координат, використовуючи у чистому вигляді такі сильнодіючі абстрактні засоби, як площина, лінія, пляма. Та, звільнивши твір від сюжету, митець не позбавляє його від логічних причинно-наслідкових зв’язків.

Розуміння цього вимагає сильної душевної роботи, на яку не всі здатні. Краще замовити під себе якесь зображення, по формулі – зробіть нам гарно! Анґажований художник віддає честь і починає продукувати нескінченні полотна, на яких, боронь боже, нема такого, що може викликати неспокій у замовника, який після важкої праці не бажає іншого, окрім пляшки пива, футбольного матчу по «ящику», а на стіні має висіти картина, на яку художник не пожалкував синьої та зеленої "ФЦ" для неба та лісу.

Стурбовані народні маси чудово розуміють, що їх дурять. Не вдасться, аферисти! Дійсно, що говорити про твір, який може намалювати і школяр, придбавши у магазині канцтоварів пляшку чорнила та лінійку? Та все ж, як може бути таке, що просте, як мичання, полотно не забуте, на відміну від правильного академічного живопису, і викликає такі жваві суперечки? Можливо не все так просто? 

Я не збираюся нікого повчати, давати готові відповіді. Хто хоче вивчити тему, може звернутися до першоджерела – К.Малевич «Супрематизм. Мир как беспредметность или вечный покой».  Просто хочеться так поставити запитання, щоб зародити хоча б крихту сумніву у практичному глузді. Справжній творчий акт – це деконструкція попередніх побудов. Не треба бідкатися, при цьому не втрачається нічого, що має художню вартість. Чому б не подивитись на «Чорний квадрат» як кінець зображення, нульову точку, від якої можна починати відрахунок такої милої серцю глядача категорії прекрасного? Чи може це модель гравітаційного коллапсу і ми маємо справу з чорною діркою і отвором у другі світи? Приходить на гадку середньовічна гравюра, де монах досяг межі, яка з'єднує небесну і земну сферу, і, знайшовши дірку, протиснув голову у космос. Так може – про це йде мова?

Я запропонував одне з можливих трактувань твору, бо картина переросла сенси, які вкладував в неї автор. Та хіба це не чудово, написати твір, що живе після тебе, і кожне нове покоління вкладає в нього нові сенси, розширюючи їх до нескінченності? Винахідник електричного струму навряд чи сподівався, що дав дорогу мобільному телефону, планшетнику i-Pad, і найкращому для чоловіків – електричній бритві філіпсшейв.

Тільки не треба сприймати цей твір як інфернальний отвір, героїчно затуляти його своїми тілами і гинути з криком на вустах – «Краса в небезпеці!»

Увесь пафос статті містить конкретну пропозицію. Не будемо зачинятись у комірчині практичного глузду і, розглядаючи через віконце паркан на городі, міркувати про явища, що знаходяться за ним.  Відчинимо двері. Так, загальнолюдські цінності існують. Але не потрібно заявляти, що вони відомі одному тобі. Треба захищати цінності, а не ринки збуту цінностей. Та це вже друга тема.

Габріел Булеца, Закарпаття онлайн.Блоги
31 січня 2012р.

Теги: Малевич, квадрат

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Словянин 2012-02-04 / 18:47:05

Як і прогнозувалося, моя думка викликала різке несприйняття в таборі ********. 1958 доповнив мою думку - в іпостасі матеріальних інтересів. Хоча останній підійшов до питання суто по-бізнесовому... При певних грошах та піарі можна розкрутити і достойну річ, і нікчемну... Мода, за великим рахунком, явище субєктивне. Ви ніколи не замислювались, чому товстосуми від глобалістів, як, наприклад, типовий ворог словянських народів Пінчук фінвнсує збочене мистецтво, у той час, коли нормальне ледь животіє?... Мені здається, що Адмін зарано зняв обговорювану статтю з титульної сторінки.

Тарас Табака 2012-02-04 / 16:30:38
Привіт Гобі.
Ніхто і не збирався нервувати з приводу того, приміром, що іде сніг і потім знову буде багнюка.
Світ – це данність, і не в ньому треба шукати причини власних проблем, а в собі. Тож не відволікайся на рекомендації іншим (як ти це зараз зробив мені), і не створюй проблем там, де їх не виникало – це те, що ти не зрозумів.
Тож уже на мій комент можеш не відволікатись - він дійсно не для тебе …

Фединишинець (Мейсарош) - Булеці 2012-02-04 / 13:53:12
Пане Габріеле, не спрощуйте дискусію до того, хто кому нібито намагається сподобатися! Смішно! Усі ми, я переконаний, - самодостатні й амбіційні. А приватні розмови – це така умовна, суперечлива й примхлива річ, що Боже упаси! Нині – так, завтра – сяк, а післязавтра – так-сяк…
Те, що ваша стаття не лише про Малевича, - зрозуміло. Цікаво, а чому ви не взяли в її основу якесь новаторське, авангардне полотно закарпуцького майстра? Ну, приміром, Бориса Кузьми або Тараса Табаки? Дивлячись на їхні два-три шедеври, також можна фільософствувати про наш загадковий і безконечний всесвіт, про плинність жизни і т.п. Пане Габріеле, зокрема й 1958-й вас опускає аргументовано – просто вам впадло визнати це! Я розумію, що іноді ліпше промовчати, склеївши зі себе, перепрошую, дурника. Не ображайтесь, це фразеологізм…

Габріел Булеца 2012-02-04 / 12:37:48
Привіт, Тарас!

Вибач, друже, що заставив тебе так нервуватися, судячи з роздратованого тону твого комента. Можливо ти помилково відніс себе до натовпу, про який я писав у своїй статті, і почав нудно і дидактично мене повчати. А в приватних художніх бесідах, мені здавалось, у нас є порозуміння. Можлива ти хотів справити гарне враження на панів О.Дибу та М.Федишинця? Так тобі це вдалось.
А взагалі, ти не зрозумів, що моя стаття не про Малевича. Її месідж - це заклик не замикатись у комірчині своїх уявлень про світ, відкрити двері і переконатись, що він більший, ніж наші уявлення про нього. А якщо кортить, то відкрий гурток по малюванню і там навчай дітей уму, а про те, що і коли хто читав, ми можемо з'ясувати у приватній бесіді. Бо мене розсмішив пасаж про "квантовий прорив", а от про самоідентифікацію я готовий посперечатись. Давай поважати свого опонента, якщо ти вже ведеш розмову, бо в іншому випадку можна і промовчати.

Тарас Табака 2012-02-04 / 12:27:47
1958
Так, я і сам знаю про свій «комплекс бусідо»..
Намагаюсь це в собі контролювати по мірі можливостей.
І коментарі ваші дуже гострі, але тут дійсно скоріше питання збереження Status Quo для уникнення летального фіналу.
Я трішки знайомий з аукціонними механізмами, і бувають ситуації ще прагматичніші, ніж ті, про які ви сказали. Але всюди передбачені певні правила, тож в одних випадках іде мова про матеріалізацію цінностей, в інших – про ринкову спекуляцію. І це властиво не тільки ринку мистецькому, бо він не є відірваною від світу фразою гуру, завислою в повітрі..
Це окрема тема, дуже серйозна, і не хатілось би з водою виплеснути немовля, тож не на часі…
Але завтра обов*язково хтось (уже вкотре) побіжить об*їдати голови сильним світу цього, ображаючись потім, що художників тримають за неадекватних.
:-)

1958 2012-02-04 / 01:50:48
Тарас Табака 2012-02-03 / 23:24:35 Я не обидчив и прекрасно вас понимаю, но исходя из ваших предыдущих комментов этот показался ну очень резким и как-то не вашим. Я прекрасно понимаю вашу точку зрения, но если честно, надоело всегда читать одно и то же, так как много авторов подобной писанины занимаются только перестановкой предложений) Мне ваша точка зрения нравится, во всяком случае приятно общаться с человеком не уходящим от коварных вопросов. Если считаете, что мои комменты могут навредить, можете их удалить, обиды не будет.

Тарас Табака 2012-02-03 / 23:24:35
До 1958:
Так, це я написав, а значить і у вас шановний десь проскочила інтонація, що мене до цього сподвигла. Людей і так налякали суммами та дозорієнтували в просторі…
Бо дійсно пафос безкорисності, пози, дефініції, - і тут же про аукціони натякати багатозначно, – це запросто.. (до речі ці данні про Пікассо неточні)
Звичайно ваш сарказм не безпідставний, але давайте трошки побережемо простих невинних людей…
Це вам, як людині у котрої все гаразд (+!) зрозумілі такі речі, як ціна – цінність- вартість – ринкова вартість, так і те, що за цим має бути ЩОСЬ.
Але ж когось з пересічного люду такі розмови можуть довести до психічного розладу, інших до банкрутства, а тих що залишаться –до втрати почуття реальності та віри в мистецтво.
Ви ж не станете заперечувати, що воно має право на існування, принаймі як феномен?
Так що не ображайтесь , гут?

1958 2012-02-03 / 23:07:02
Габриэл Булеца 2012-02-03 / 22:22:31 "Ваша вульгарно-материалистическая математика примитивна" Хм... Смешно почему-то такое читать, но сказано красиво. Самое неприятное, что вы напрочь отрицаете подобный вариант, хотя разговор не только о деньгах и вы это прекрасно понимаете, но легче перейти на личности, чем обсудить проблему с этой точки зрения. Еще раз хочу вам напомнить - разговор о субъективном. Я вынужден повторяться - к сожалению, абсолютно субъективная, построенная на сугубо чьих-то умозаключениях теория преподносится как истина. Малевич это истна! Все, кто этого не понимает, или отрицает - низшие существа, достойные порицания. Пожалуйста, не навязывайте свое мировоззрение окружающим, особенно молодежи, зажимая ее в рамки понятных и выученых вами теорий. Этих теорий множество, но на данном этапе развития искусствоведения ваша самая модная, это наиболее подходящее определение. Вы сами способствуете развитию тех финансовых взаимоотношений, о которых я писал.

Габриэл Булеца 2012-02-03 / 22:22:31
Уважаемый 1958!

Я выделял ваши комментарии, мне казалось, что вы человек достаточно широких взглядов. Я ошибался. Ваша вульгарно-материалистическая математика примитивна. За ней стоит человек,который не понимает, и боится, что его разводят.
Правда, я и сам виноват, не надо было в качестве аргумента называть стоимость картины. Это тоже примитивно и не дотягивает хорошего уровня диалога.

1958 2012-02-03 / 19:02:57
Тарас Табака 2012-02-03 / 13:21:33 Не совсем уверен, что это написали вы) Кто бы ни был, могу успокоить, что деньжат у меня хватает, сам в состоянии одолжить если что, так что при потребности обращайтесь) Ярость в том комменте понятна, просто есть темы, которые все обходят десятой дорогой. С одной сторны если покупатель поймет, что прикупил дешевую поделку, с другой - "дутые" авторитеты потеряют приличный заработок, кому это надо, правда? Лучше уж сохранить Status Quo. Может вы и правы, но излишний пафос в подобных разговорах уже достал, да и смешна заносчивость п....лов от искусства...

Фединишинець (Мейсарош) - Булеці 2012-02-03 / 17:05:23
Знаєте, пане Габріеле, життя – штука непередбачувана. Я був здивований наповал (!) тим, що саме ви відкрили блог. Калап долу й уклін до землі, що не побоялися! Доволі ефектненький і цікавенький пост – і не більше! Як завжди, коментарі – ефектніші і цікавіші. І це закономірно, адже одна голова – це добре, а десять – це вже ніби інститут.
А тепер моя дилетантська фільольогічна точка зору на ваші «біольогічні» роздуми. Я глибоко розчарований, що в пості все крутиться навколо геніального (!) «Чорного квадрата» Малевича. Ви б хоч для обивателів бодай заїкнулися про його «Червоний квадрат» або «Чорне коло», інші карколомні новаторські роботи. Словом, видримбуватися, теоретизувати й аналізувати творчість Ван Гога, Мурашка, Ревеса, Мункачі, Варгола і Малевича можна, перепрошую, до блювання, а хосен – що із пса солонина. Натомість повісти відверто й публічно про творчість своїх колег, з якими ви щодня спілкуєтеся, пропускаєте децу, дискутуєте, - оце лицарство. Я сумніваюся, що знайшов майбутнього спільника, але як лише чорт жорстко і жорстоко не жартує, коли Бог спить. Але, приміром, я радий, що відкрив для себе мистецького інтелектуала Тараса Табаку. Моя смілива витівка себе всіляко виправдала. І я ні на йоту не жалкую, що нібито по-донкіхотському пішов на рожен. Бог і час усім суддя!..
І таке. Пане Габріеле, я – далеко не прихильник вашої наївної, мовити б, дитячої творчости, як ви не любите, приміром, Варгола (газета «СЗ-Паланок» за 2008 рік). Правда, мушу визнати, що із сотні (!) робіт я впізнаю ваш почерк. І в цьому – ваші сутність, сенс, коник! Для розрядки - непересічний факт. Ніколи не забуду, як кілька років тому на різдвяному благодійному аукціоні до одного вашого полотна підійшло 14 чоловік, а до другого – жодного. Я був шокований таким контрастом. До чого веду? Чи уявляєте, як це можна подати в пресі? Так-так, щонайменше в п’ятьох варіантах. А це вже залежить від професійности журналюги, навіть від його настрою, бажання, словом, безлічі факторів, у тому числі одного з головних – містечковости… А ще я по-доброму хіхікнув (правда, тягло на регіт!) з вашої коментної відповіді 1958-му, мовляв, якась там робота деструктивного і структивного Пікассо (на жаль, ви її не назвали) коштувала 160 мільйонів доларів. Приміром, я вважаю того щасливчика ідіотом і козлом за те, що стільки заплатив. Ну в чувака ще мільярд в кишені – і нічого не вдієш! Але за найкращі (!) роботи Ерделі, Бокшая або Манайла той лохище не дав би й лимона. А чому – це на долоні. Та й загалом це безконечна дискусія…
Ви сказали «а», тому жду ваших нових постів!І повторюся: калап долу за початок!

Тарас Табака 2012-02-03 / 13:21:33
Слов*янину: дегенеративним є твій вислів про «абстракціоНІСТСЬКЕ мистецтво» (реалізм не «реалісТСЬКЕ, а - реалістиЧНЕ, класицизм- класиЧНЕ, імпрессіонізм – імпрессіоністиЧНЕ, абстракціонізм- абстракТНЕ і т.д.) – це лише напрямки, а не те, що ти собі у своїй Північно-Корейській копоні надумав.
А «рожево-блакитна» тема більше всього хвилює тих, хто сумніваєтся у собі. Не сумнівайся, ти – стопроцентний гермафродіт, до того ж ментальний.
1958 – всі твої коментарі точатся довкола фінансів… Кредит задовбав, чи неможливість його отримання? Але нахріна іншим даєш мінімум два рецепти –«намазати і дорого продати» чи «мало вкласти в мазилу та дофіга на цьому загрести»? Чому сам не скористаєшся, жебраче?
Так що валіть хлопчики із своїми проблемами у свої стійла – тут і без вашої участі їх вистачає.

1958 2012-02-02 / 23:32:15
2ГРУНЬ Я стрался обойти национальный вопрос в искусстве, но очень хорошо, что вы вспомнили Климова...

ГРУНЬ 2012-02-02 / 23:24:49
Дуже в корінь написав п.Словянин. Дійсно треба читати Г.П.Климова.

1958 2012-02-02 / 23:22:24
2Словянин. Искусство превратилось в весьма доходный бизнес и прекрасный способ отмывания денег. Представьте себе ситуацию - вы да я авторитетные, всемирно известные критики, нам обоим нужны деньги, что мы делаем? Находим какого-то недоноска-художника, обделенного разумом и талантом, покупаем у него за 100 баксов 50 его, никому не нужных работ, садимся за пивом и придумываем душевную историю формирования его таланта. На втором этапе, оформляем работы, навещаем руководство какого-то арт-центра (он конечно же прекрасно понимает что к чему) и делаем выставку) За пиар платить не надо, писакам и так не о чем писать, главное пригласить нужных меценатов, ну Пинчука, или еще кого. С кем-то из "благотворителей" добазариваемся, что при покупке работы, допустим за 5 лимонов зелени мы 4,5 лимона возвращаем наличкой, остальное наше... Продолжать? Гений готов к употреблению, главное не дать ему набухаться в день открытия выставки). Это так, ликбез для совсем непонимающих)

Словянин 2012-02-02 / 20:38:16
Може Булеца і непогана людина, як про нього пишуть коментатори… п. Габріел в характерному стилі, характерному для певної категорії осіб, видав багато тексту, але мало що путнього сказав. Якщо нормальна, але наївна людина послухає такі тексти, наповнені високою термінологією, вона може щиро повірити, що «Чорний квадрат» - це шедевр… Якщо пан Булеца намалює на білій чи жовтій стіні чорний чи зелений трикутник – на нього ніхто не зверне уваги. Але якщо в автора вкласти великі гроші і грамотно побудувати пропаганду, з часом Габріела можна буде поздоровити – він створив шедевр… За великим рахунком, абстракціоністське мистецтво – є класичним проявом дегенерації: буквально всі відомі в історії творці потворства – в мистецтві, літературі тощо – були або «голубими» або «рожевими». Питання лише в тому, хто і з якою метою фінансує і пропагує потворні форми культури, що руйнують дух європейських і, зокрема, словянських націй… Краще почитати Бурьяка, Климова або Авдеєва, і усе стане на свої місця, без мутних теоретизувань від дегенератів, що насправді полишені високих ідеалів та справжнього почуття прекрасного і примушують людей вірити у абсурди.

тарас табака 2012-02-02 / 12:48:37
Олеже! я знаю і пам"таю про це, але вільний час - це така цінність та роскіш для мене. )))

Олег Диба 2012-02-02 / 12:31:28

Ну, "непублічний тип" – це сильно сказано. У часть у коментарях, та ще й якісна і під своїм іменем – це вже 90-відсоткова публічність. Залишилося побороти в собі отих решта 10 відсотків, і вшитко буде добрі...))


Тобто, Тарасе, ти був одним з перших, кому було запропоновано створити блог на Закарпатті онлайн, і запрошення залишається в силі. Я, попри роботу в журналістиці, теж особа не надто публічна. Але ж ПУБЛІКуюся...)))

Тарас Табака 2012-02-02 / 12:22:13
Ужгородці:Дякую, але я не вважаю себе публічним типом..:-)))
Якщо вийде цього року продовжити тему "фрагментацій"та"Ідеаліста" черговою експозицією в Ужгороді - приходьте, там будуть і тема, і коментарі, і не тільки мої роботи...

Ужгородка- Табаці 2012-02-02 / 11:32:17
Глибокий респект!
Заведіть і Ви блог, бо люди і взаправду думають, що наші "великі художники сучасності" розуміються на мистецтві.