Триває завантаження реклами...
Я радий, що отримав чудову можливість принагідно вітатися зі своїми земляками бодай у віртуальному просторі. Чи будуть мої міркування комусь цікавими ― не знаю. Але мені це дозволить бути в постійному зв’язку зі Срібною Землею.
Отож розпочину із самореклами чи самохвальби, недаремно ж бо закарпатська приказка каже: «Хвали ня роте, бо роздеру тя».
Василь Ґабор ― письменник, літературознавець, автор видавничого проекту сучасної літератури «Приватна колекція».
Так коротко відрекомендовую себе іншим людям. Та багато років працюю в науковій бібліотеці, де вивчаю українську пресу й охоче займаюся бібліографією, тому звик розповісти про все і всіх детальніше. Отож розповім розлогіше і про себе, але в третій особі.
Народився 10 грудня 1959 р. у сім’ї Василя і Марії Ґаборів на Закарпатті у с. Олександрівка (раніше — Шандрово), що на Хустщині. З його материнської лінії (рідний дядько мами) походить відомий закарпатський поет, представник празької школи Іван Колос (справжнє прізвище Іван Кошан). Василь Ґабор закінчив факультет журналістики Львівського державного (нині — національний) університету ім. Івана Франка (1986). Працював у львівських газетах (1987—1990) та історико-краєзнавчому журналі «Літопис Червоної Калини» (1991—1992). З 1993 р. — науковий працівник, а з 2000 р. — заввіділу досліджень іншомовної періодики Відділення «Науково-дослідний центр періодики» (нині — «Науково-дослідний інститут пресознавства») Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника НАН України (нині — Львівська національна наукова бібліотека України ім. Василя Стефаника). У 1997 р. захистив дисертацію на тему «Закарпатська україномовна преса 20—30-х років ХХ століття у контексті національного відродження краю». Лауреат премії імені родини Куриласів за краще інтерв’ю про підпілля Української Греко-Католицької Церкви (1994) та літературної імені Лесі і Петра Ковалевих (2006) за упорядкування антології «жіночої» прози та есеїстики «Незнайома». Кандидат філологічних наук (1997). Член Асоціації українських письменників (1997). Живе і працює у Львові.
Василь Ґабор — автор збірки новел «Книги екзотичних снів та реальних подій» (Львів: Класика, 1999; 2-ге вид.: Львів: ЛА «Піраміда», 2003; 3-ге вид.: Львів: ЛА «Піраміда», 2009) та один з авторів книги «Четверо за столом: Антологія чотирьох приятелів» (Львів: ЛА «Піраміда», 2004), історико-бібліографічного дослідження «Українські часописи Ужгорода (1867—1944)» (Львів, 2003) та історико-краєзнавчого есе «Моє Шандрово» (Львів, 2003), есеїв, літературних розвідок та інтерв’ю «Від Джойса до Чубая» (Львів: ЛА «Піраміда», 2010), нарису життя і творчості, бібліографії та публікацій «Іван Колос — поет Карпатської України» (Львів, 2010), перевидання у 2000 р. літературно-мистецького самвидавного журналу «Скриня» (1971), укладач біобібліографічного покажчика «Дарія Віконська (1893―1945 рр.)» (Львів, 2007), упорядник відомих концептуальних антологій «Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця ХХ століття» (Львів: ЛА «Піраміда», 2002), «Незнайома. Антологія української «жіночої» прози та есеїстики другої пол. ХХ ― поч. ХХI ст.» (Львів: ЛА «Піраміда», 2005), «"Дванадцятка". Наймолодша львівська літературна богема 30-х років ХХ ст.: Антологія урбаністичної прози» (Львів: ЛА «Піраміда», 2006), «Бу-Ба-Бу (Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак): Вибрані твори: Поезія, проза, есеїстка» (Львів: ЛА «Піраміда», 2007), «Українські літературні школи та групи 60―90-х рр. ХХ ст.: Антологія вибраної поезії та есеїстики» (Львів: ЛА «Піраміда», 2009), один з авторів проекту «АЗ, два, три... дванадцять — лист у пляшці: Антологія Авторського Зарубіжжя» (Львів: ЛА «Піраміда», 2010) та ін.
Окремі його новели перекладено англійською (Ukrainian Literature. A Journal of Translations. — New York, 2004. — Vol.1; 2007. — Vol.2; 2011. — Vol.3), німецькою (Ein Rosenbrunnen. Junge Erzähler aus der Ukraine. Eine Anthologie. — Brodina-Verlag, 1998; Die Stimme des Grases. Phantastische Erzählugen aus der Ukraine. — Brodina-Verlag, 2000), хорватською (Ukrajinski književni huligani: Izbor iz suvremene ukrajinske proze. — Zagreb, 2002; Marulić (Zagreb). — 2002. — Nr.2), сербською (Антологиjа украjинске посмодерне приповедке. — Нови Сад: Stylos, 2005; Вікно: Часопис студентів україністики (Белград). — 2008. — Вип.III: Украjинска проза ХIХ—ХХ века; Mons Aureus (Cмедерево). — 2009. — Nr.23; 2010. — Вип. IV), словацькою (Revue svetovej literatúry: Časopis pre prekladovú literatúru. — 2009. — Ročník XLV. — Č.1; Kultúra. — 2009. — RočníkXII. — Nr.7), чеською (Expres Ukrajina: Antalogie současné ukrajinské povídky. — Praha: Kniha Zlín, 2008) та японською (Сучасна українська новела. — Токіо, 2005) мовами.
Написав низку статей про закарпатського поета Івана Колоса та літературний процес 20—30-х рр., зокрема: «Пісня вівсяного колоса» (Новини Закарпаття. — 1991. — №.127/128. — 6 лип.; Дзвін. — 1993. — Ч.4/6), «Кошан Іван» (Хуст над Тисою. ― Ужгород: Бокор, 1992), «Спішу зустріти дні прозорі» (Новини Закарпаття. — 1991. — №174. — 11 верес.), «Поет Іван Колос і літературний процес на Закарпатті (за матеріалами преси 20—30-х рр.)» (Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. — Львів, 1994. — Вип.1), «Конкістадор, гордий та суворий: Поет «празької школи» Іван Колос та літературний процес на Закарпатті 1920-30 років» (Визвольний шлях. — 1999. — Кн.7. — Лип.), «Колос Іван» (Українська журналістика в іменах. — Львів, 1998. — Вип.5), «Розмова наодинці з самотнім поетом (До 90-ої річниці з дня народження Івана Колоса)» (Старий Замок. — 2001. — Ч.35/36. — 11 трав.), «Вплив літературної критики на становлення та розвиток нової української літератури на Закарпатті в 20—30-х рр. ХХ ст. (за матеріалами періодичних видань)» (Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. — Львів, 2001. — Вип.9) тощо.
Так, я горджуся, що походжу з родини Івана Колоса. Горджуся, що створив знаний в Україні видавничий бренд якісної літератури «Приватна колекція». А найбільше горджуся тим, що народився на Срібній Землі. Але водночас я безтямно закоханий у Львів і його вузькі вулички. І не можу жити без нього так само, як і без Срібної Землі. І ці дві батьківщини додають мені сил і спонукають реалізовувати такі проекти, які неодмінно дивували б людей. Напевно, для першого знайомства цього буде цілком достатньо.
З повагою Василь Ґабор
Ольга 2012-02-13 / 10:29:29
Є ще:Хвали ня роте, дам ти їсти. Привіт із Сріберної! Ми Вас читаємо, шановний пане Габор!
ярослав орос 2012-01-30 / 21:10:49
як, неборе, василю, годи л(и)тять... як вода у тисі, не кажучи вже про невидиму полтву у львові...
та й уже ніколи Тобі повчати мене, як треба писати прозу...
але м радий, що будеш тут казкувати з братами й сестрами во хресті...
тільки, василю, не надувай щоки при казці...
знаєш бо, що фатьови з марамороша сього не люблять...
так... просто, будь з нами... як серце україни...
Костянтин Куцов 2012-01-30 / 13:25:50
Пане Василю! Підкажіть, будь ласка, де можна придбати ваші праці "Українські часописи Ужгорода (1867—1944)" та "Іван Колос — поет Карпатської України"?
Олег Диба 2012-01-30 / 13:05:16
Радий вітати вас, пане Василю, у власному блозі на Закарпатті онлайн. Сподіваюся, він дасть можливість закарпатцям відкрити для себе ще одного земляка справді гідної якості і щиро радий, що ще одним цікавим співрозмовником на Закарпатті онлайн стало більше.
До читачів і коментаторів.
Перший запис в блозі пана Василя особисто прошу не сприймати як саморекламу. Василь Ґабор на прохання журналістів трохи розповів про себе під час прес-конференції в прес-центрі Закарпаття, але не всі мали можливість відвідати той захід, а прес-реліз за його підсумками вмістив не все, про що йшлося в ході тієї цікавої бесіди.
Facebook завантаження...