Осіння послідовність (не параліч)

Осінь. Ходиш по місту, метушишся (якби працюєш), а вона ковтає і ковтає все підряд… Ні тобі людей, ні слів, ні тем, ні дзвінків, а всі твої дзвінки, як на той світ – безадресно і безперспективно... Тоді сядеш на лавочку у скверику – добре, зрозуміло, що всі готуються до зими, бояться морозів, авітамінозів, заметів до вікон, але ж … Але ж не проходить. І ти сидиш, дивишся як ходять люди, як злітає з дерев листя, шурхоче під ногами, як попіл… в очах жовкне від краси і безнадьоги… і повторюєш собі наче мантру - це просто природа, це просто осінь… І немає нічого дивного, немає нічого безнадійного і кінцевого…

Осіння послідовність (не параліч)

В голову плавно приходить Єва Михайлівна Райз, колишній заступник голови райдержадміністрації, і ти розумієш, що несподівано знайшов співзвучність, а значить доречність, а значить "повторилася у світі неминучість". Раз на те пішло, відвідаємо ми Єву Михайлівну, думаємо ми собі, тим більше, що вона нас чекає, бо хоче розказати до якого ж висновку дійшла комісія райдержадміністрації, вивчаючи осінню ситуацію в Олешницькій школі мистецтв .

- Єво Михайлівно, ми до вас заходили, як і обіцяли, але нам сказали, що ви на лікарняному.

- Так, я була деякий час на лікарняному.

- Ну, то що ж ви порадили Тетяні Дмитрівні? Яким чином ту ситуацію вирішити?

- Я хочу сказати, що ми дійсно вивчили ситуацію, зустрілися з членами колективу на місці і прийшли до висновку, що це чудовий колектив, що їм під силу вирішувати ті завдання, які перед ними поставлені. Але їм необхідно знайти порозуміння і почати співпрацювати.

- Чудово. Дуже мудрі слова. І яким чином це порозуміння повинно влаштуватися? Адже вони там всі розсварилися, до суду дійшло.

- А так: кожен повинен зрозуміти, що думати потрібно перш за все про загальну справу, а не про особисті амбіції.

- Але як практично цьому посприяти? Які засоби ви для цього порекомендували новій голові райдержадміністрації?

- Комісія виклала своє бачення і рекомендації голові письмово.

- То ж поділіться ними з нашими читачами, бо вони вже рік переймаються цією ситуацією, слідкуючи за перебігом подій, відображених у циклі статей "Хіміотерапія".

- Я знайома з цими публікаціями. А які рекомендації? Я ж вам говорю: повинно бути порозуміння і співпраця.

- Добре. Єво Михайлівно, ми розмовляли з членами вашої комісії - Наталією Юліусівною Сорводі і Вірою Степанівною Столець. Одна пані працює методистом у відділі освіти, інша - заступником по навчальній роботі у Виноградівській школі мистецтв ім. Бейли Бартока. Обидві в один голос кажуть, що необхідно скористатися "хірургічними засобами" - директора звільнити, призначити нового (не з Олешника), а з кожним членом колективу, який хоче продовжити працювати, укласти піврічний контракт. І вже після цього випробувального терміну прийняти (чи не прийняти) на постійний наказ.

- Володимире Івановичу, Віра Степанівна і Наталія Юліусівна висловили вам свою особисту думку...

- Ми уважно вислухаємо і вашу особисту думку.

- Я ж вам і кажу: необхідно, щоб було порозуміння і співпраця. До того ж, там недавно працювала атестаційна комісія із обласного відділу культури, то на основі їхніх і наших рекомендацій і буде прийнято рішення.

- Що ви кажете. І до якого висновку дійшла комісія?

- Я не знаю, то мене вже не стосується.

- Єво Михайлівно, дякуємо вам за розмову. Як добре, що ви хоч і на пенсії, але залишилися працювати. Ви тільки працюйте, не залишайте нашу владу, їй без вашого досвіду і мудрості навряд чи обійтися.

Ми дійсно відчули вдячність, бо щось дуже важливе у нашому виноградівському житті зрозуміли. І це важливе ще довго на пенсію не вийде. А коли вийде, то відразу наступить зима. За якою, як відомо, приходить ВЕСНА. Але до ВЕСНИ ще потрібно дожити.

Володимир Мочарник, Закарпаття онлайн.Блоги
18 листопада 2011р.

Теги: осінь, Олешник, школа мистецтв