Британський стандарт Закарпаття

Особиво такі репортажі часто відзняті в Великій Британії – батьківщини  першого парового локомотиву та сучасного руху з збереження та відродження  історичних залізниць. В ТОП-5 історичних залізниць згаданого каналу є вузькоколійна залізниця розташована в Центральному Уельсі - залізниця Уелшпул – Лланфаір.
       
Але що може бути спільним в технічних стандартах вузькоколійних залізниць двох регіонів: Закарпаття в Україні та Уельсу в Великій Британії ?  - Це стандарт  вузькоколійної згаданої залізниці в Уельсі  та  Боржавської  вузькоколійки, а саме ширина колій 750 мм. Вибір такого стандарту (у них) був зумовлений особливостями рельєфу – колія проходила берегами річки та мала невеликі пагорби. Цікавим є і той факт, що обидві збудовані в один час – Британська в 1903 році, а Боржавська – в 1908 році. Передумовами будівництва залізниці  Велшпул – Лланфаір стало бажання  сільських громад вийти на ринки міста Уелшпул – в цей час індустріалізоване місто потребувало теж сільськогосподарської продукції. Залізниця прослужила вірою і правдою валійцям дві світові війни, пережила націоналізацію і була закрита в 1956 році: конкуренцію їй склав автомобільний транспорт. Але вже в 1963 році завдяки старанням групи ентузіастів залізниця була відкрита знову – в сучасній історії Уельсу та Великої Британії проект відродження цієї історичної вузькоколійної залізниці став першим і найбільш успішним: візити королівської родини, особливо принца Уельського Чарльза,  є тому підтвердженням.  Певно це і є найбільшою різницею, що відрізняє вузькоколійку з Уельсу та Боржавську малу залізницю. Адже на сьогоднішній день закордонна 50 кілометрова залізниця відіграє важливу роль у туристичному житті – за рік вона перевозить більш ніж 30 000 пасажирів, хоча з 12 місяців регулярний рух потягів відбувається тільки 6 місяців за спеціальним розкладом.  На постійній основі там працює як і 100 років тому - 8 осіб, а кількість волонтерів сягає більше 400 осіб. Волонтерський рух займає особливе місце в житті залізниці  Уелшпул – Лланфаір – завдяки волонтерам проводяться всі роботи повязані з функціонуванням залізниці.: від ремонту колії до обслуговування пасажирів та управлінням на станціях та потягів. Роботи сплановано на рік вперед, а управління компанією та коштами відбувається максимально прозоро. На сьогоднішній день завдяки приватним пожертвам  залізниця має найбільш широку колекцію вузькоколійних історичних парових локомотивів та вагонів: 8 паротягів та 20 вагонів з Румунії, Австрії, Бельгії,Угорщини  та самої Британії. Цікава вартість проїзду: туди –назад – дорослі 11 фунтів, діти від 3-15 років – 1 фунт, студенти – 5 фунтів.

Мені доводилося спілкуватися з волонтерами цієї залізниці – для справжнього британця вести розмову про основну роботу  мало прийнято; але що стосується хобі – то вони можуть говорити 24 години підряд -  напевно це ї є особливістю британської культури. Стати волонтером може будь-яка особа, яка внесла символічний внесок в 20-25 англійських фунтів на рахунок компанії, а також яка бере участь в роботі залізниці згідно затвердженого плану. 
 Фото: 
   

P.S.  Багато читачів напевно скептично поставляться до Британського досвіду та можливості його застосування в Україні. Технічний стандарт маємо єдиний – а суспільний...?!  В продовження теми: сьогодні є модним серед закарпатської(і всієї України) еліти відправляти своїх чад на навчання за кордон: Велика Британія в цьому рейтингу займає навищу позицію за престижністю, і тому є пояснення ... а приведений вище приклад стосується не тільки теми  вузькоколійної залізниці, а і інших суспільних інтересів, які  мусимо ще також вчитись "сокотити".

Теги: вузькоколійка, залізниця

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати