Народний спротив серпневому путчу на Закарпатті

У квітні 1991 року, під час зустрічі президента СРСР М. Горбачова з лідерами дев’яти союзних республік, був започаткований «новоогарьовський процес» щодо укладення союзного договору. Аби не допустити підписання 20 серпня 1991 року ново-огарьовського варіанта договору, ортодоксально-комуністичні сили у керівництві СРСР, котрим він не подобався через наявні у ньому конфедеративні ознаки,19 серпня здійснили спробу державного перевороту.

Народний спротив серпневому путчу на Закарпатті
По всій країні на шість місяців уводився надзвичайний стан. Президент Михайло Горбачов був усунутий від влади, яка переходила до утвореного змовниками Державного комітету із надзвичайного стану (абревіатура російською мовою – ГКЧП).
 
Як стало відомо згодом із документів, знайдених у Львівському обкомі Компартії після провалу путчу, про введення у СРСР із 19 серпня надзвичайного стану ЦК КПРС повідомив обкоми КПУ ще 18 серпня, зобов'язавши під­тримувати заколотників.. ЦК КПУ також дав вказівку партійним комітетам вважати "содействие государственному комитету по чрезвычайному положению в СССР" "важнейшей задачей пар­тий­ных комитетов". 
 
Є підстави вважати, що на Закарпатті обком, райкоми та міськкоми КПУ, контрольовані ними органи влади дотримувалися вказівок гекачепістів. Згідно з інформацію першого заступника прокурора області В.Вязмітінова, лише 20 серпня у Закарпатський облвиконком надійшло шість шифрограм від ГКЧП. Вранці 20 серпня в обкомі КПУ відбулася нарада, на яку викликали перших секретарів райкомів, міськкомів КПУ та голів райвиконкомів, де ставилося завдання утворювати на місцях "комісії ГКЧП", заборонялись виступи проти нього. Після цього ще одна нарада з порядком денним, який говорить сам за себе: "Про завдання влади і управління, керівників установ та підприємств по підвищенню організованості та забезпечення стабільної роботи підвідомчих організацій, дотримання правопорядку у зв'язку з введенням у країні 19.08.1991 р. надзвичайного стану" (виділення наше. – Авт.) відбулась у облвиконкомі. Підконтрольним КПУ та владі газетам було дано вказівку пуб­лікувати звернення та інші документи ГКЧП. Деякі вийшли з ними 22 серпня, тобто тоді, коли головні заколотники були вже заарештовані. Однак розгорнути активну діяльність на підтримку ГКЧП обласні і районні керівники КПУ та місцевої влади просто не встигли із-за швидкого провалу путчу.
 
Якими ж були дії демократичних організацій? Уже 19 серпня активісти Закарпатської організації Руху та інших організацій зібралися у приміщенні Ужгородської міської ради та засудили ГКЧП. Тут же був утворений штаб з організації супротиву, заплановано проведення акцій протесту. Деякими місцевими організаціями НРУ були віддруковані і розповсюджені листівки з оцінкою ГКЧП як путчу та закликом до супротиву, проведення загального страйку. Зокрема, у ніч на 21 серпня на Рахів­щині був розклеєний "Маніфест Рахів­ської районної організації НРУ". Вже на 21, 22 та наступні дні серпня націонал-демократами було намічено проведення масових виступів. Влада, керуючись вказівками ГКЧП, їх не дозволяла, органі­заторам погрожувала притягненням до судової відповідальності. У випадку проведення народних зібрань їх було вирі­шено розганяти міліцією.
 
Єдиним органом влади на Закарпатті, який дав принципову оцінку ГКЧП, була Ужгородська міська рада. Вже вранці 19 серпня 26 депутатів утворили ініціативну групу з метою скликання того ж дня термінової позачергової VІ сесії міської ради. Тож, відповідно до регламенту роботи ради, її було скликано на 15.00.
 
 
На засідання прибули 67 із 125 депутатів. Позаяк голова Е.Ландовський перебував у відрядженні за кордоном, вів сесію перший заступник голови міськвиконкому В.Прокопець. Спочатку депутати прослухали у запису інтерв'ю Голови Верховної Ради України Л.Кравчука. По тому виступив депутат Ю.Ажнюк, котрий зачитав підготовлений ним спільно із депутатами Ю. Галамбою, О. Дибою, Ю. Ключевським та О. Самойленком проект "Звернення Ужгородської місь­кої ради до Верховної Ради Української РСР, до громадян Ужгорода". У ньому "створення та перші кроки діяльності ГКЧП" розцінюються як такі, що "суперечать Конституції СРСР, Конституції УРСР, Декларації про Державний суверенітет, Законам про економічну самостійність України, іншим Державним актам СРСР та Української РСР". Тут же містилося прохання "негайно скликати сесію Верховної Ради Української РСР", яка є "найвищим органом державної влади в Україні". Підкреслювалося, що "Ужгородська міська рада залишається на позиціях Декларації про державний суверенітет України і не підтримує дії Державного комітету з надзвичайного стану на території України, які суперечать законам та іншим державним актам СРСР та Української РСР".
 
Після обговорення, в якому взяли участь двадцять депутатів, звернення було поставлене на голосування. За його результатами, більшістю голосів (59 – "за", 2 – "проти", 4 – "утримались", 2 – не голосували) було прийняте. Документ був розмножений та розповсюджений серед громадськості Ужгорода. Зокрема, у той же день депутат В.Фленько зачитав його по радіо присутнім на футбольному матчі на міському стадіоні "Авангард", що викликало їх бурхливі овації. Того ж дня ввечері четверо депутатів міської ради – О.Лобода, Ю.Галамба, О.Самойленко та Ю.Ажнюк ви­йшли у прямий ефір радіостанції "Ужгород-контакт", розповіли про рішення сесії, різко засудили дії ГКЧП.
 
Після провалу путчу, 23 серпня в Ужгороді під головуванням першого секретаря ОК КПУ В.Химинця відбулося засідання бюро обкому КПУ за участю секретарів райкомів та міськкомів. На ньому було прийнято заяву "Про полі­тичну обстановку в країні і партії". Хоча напередодні В.Химинець у інтерв'ю чехословацькій газеті "Млада фронта" схвалював дії путчистів, одначе в даній заяві містилася спроба відмежуватися "від позиції і дій тих членів центральних виконавчих органів КПРС, які фактично грали на руку заколотникам у їх антиконституційній спробі державного перевороту", а також лунала спроба виправдатися: "Отримавши нечіткі, суперечливі рекомендації Секретаріату ЦК КПРС, ми керувалися заявами керівництва республіки про те, що на території України надзвичайного стану не введено". У заяві пропонувалося ще провести пленуми, з'їзд, "оновити склад керів­них органів" та, мабуть, за підказкою ЦК КПУ, "при цьому створювати перед­умови для утвердження самостійності Компартії України". Тобто керівництво обкому ще леліяло надію на її збереження. Однак було вже пізно. Це засідання бюро Закарпатського обкому КПРС-КПУ було останнім у його історії. Цього ж дня на Театральній площі в Ужгороді відбувся велелюдний мітинг, де КПУ була піддана загальному осуду, а 26 серпня за рішенням Ужгородської міської ради приміщення Ужгородського міськкому Компартії було опечатане. 
 
Мітинги, організовані демократичними силами, прокотилися у ці дні по всій області. Практично повсюдно приймалися вимоги заборонити Компартію. 30 серпня на кількатисячному мітингу в Ужгороді було демонтовано пам'ятник Леніну.
 

Володимир Піпаш

, Закарпаття онлайн.Блоги
19 серпня 2011р.

Теги: ГКЧП, путч

Коментарі

Словянин 2011-08-22 / 22:09:00
Цікаво, чому п. Піпаш, критикуючи радянську владу, не проаналізує біографію Леніна-Бланка, Троцького-Бронштейна, їх ідеологічні і, головне, фінансові джерела?

Magyar Ember 2011-08-21 / 14:36:00

Коментар видалено через порушення "Правил кооментування" . Коментуйте по темі. Адмін

Ember Zoltán 2011-08-21 / 13:35:00
Всегда удивляюсь, как можно написанное с лева на право, прочитать наоборот.
Я просто поделился своими воспоминаниями, и поделился думкой о том, кто был самым смелым в 1991 на площади Ленина.
И сраззу переходят на личность (Админ долго спит:)): камуняк, мол, чить ли не член ёббика, матай на родину-Венгрию. Ну и логика у тебя шахтер илницкий (это не фамилия!).
А аноним прав на 100: "перефарбування" произшла полнейшая: и среди номенклатур, и среди жирналистов, и среди преподователей (особенно касается все это историков УЖНУ) самые яркие борцы ленинизма (раньше сталинизма!), сейчас воспевают Шухевича и Бандеры.
А это уж совсем между прочем: никогда не был членом никакой партии. К такому принципу придерживаюсь и ныне!

аноним 2011-08-19 / 18:43:00
Ember Zoltán, 19.08.2011 11:32

Не обижайся, брат, на этих недорослей.
Безнравственность и аморальность их визитная карточка.
Вы просто напомнили, что есть люди чести, люди принципов и есть приспособленцы, уличные кликуши.
Ведь камуняков предали в первую очередь камуняки и люди типа хазяина этого ресурса.
Партноменклатуру на закарпатьи в основном составляли галицийцы, благодаря Бандровскому, сейчас "патриоты".
Одним словом "тимошенко в тюрьме украина в лайне".
Гоп гоп гоп.

даунецкий шахтер 2011-08-19 / 17:58:00
Нашего Ember Z надо бы отправить в милую его сердцу Венгрию, но сегодняшнюю. И предложить выложить свои каммуняцкие симпатии привселюдно.
Там бы ему ихние Йоббики и справа и слева накостыляли за такой уклонизм от генеральной линии.

даунецкий шахтер 2011-08-19 / 17:49:00
2 Ember Z:
А теперь - плачь, коммуно-подтирач.
коммунистам - место под землей!

тарас 2011-08-19 / 13:04:00
щоб бути "пахолком" не обов"язково бути "членом"

E. Z. 2011-08-19 / 11:33:00
Чуть не забыл: Пахмурный никогда не был членом компартии!

Ember Zoltán 2011-08-19 / 11:32:00
Помню, после того, как сняли Ленина, бывший председатель Русского Дома, Виктор Пахмурный положил цветы на пустое место. Многотысячная толпа гудела, свистела, матюкалась, угрожала.

Спустя 20 лет по-моему самыми смелыми были тогда не те люди, которые следили за снятие, даже не те, которые снимали, судя по настроению людей самым смелым был Пахмурный, бывший главврач областного наркодиспансера...

михайло 2011-08-19 / 11:08:00
да прос-ли СРОСР !! , а тепер плачуть ,що при СРСР краще жилось !!! Слухайте і далі , зїхавшого з глузду дурачка Кравчука !!!

Сергій 2011-08-19 / 09:11:00
Леніна зняли у вересні. Добре пам*ятаю цей день, ми втекли з пар, щоб на це подивитись.

василь 2011-08-19 / 08:59:00

З хамством - на "Репортер". Адмін


Володимир Піпаш
Публікації:
/ 1Домашній інжир та наукова конференція у Перемишлі
/ 6Українці та українки, захисники та захисниці, члени та членкині, медики та медикині
/ 5"Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…"
/ 7Михайло Джанда знову у строю!
/ 8Закарпатські румуни – хто вони є?
/ 25Тризуб на Верецькому перевалі
/ 5Гуцульський Лицар України
/ 11Абсурд, провокація, чи... дебілізм?
/ 3Подвижникам "четвертої гілки влади" присвячується
/ 16Мирослав!
/ 9"Жоден танк не повинен виїхати з казарми"
/ 2Пам’яті Шандора Фодо – палкого угорського патріота та доброго друга України
/ 4Різдвяна відповідь Путіну
/ 1Дарунок до ювілею
/ 2Здобуття Незалежності. Закарпаття
/ 32Про події на Верецькому перевалі у другій половині березня 1939 р.
/ 46Звернення громадськості Закарпаття до Папи Римського
/ 7Націонал-комунізм та національно орієнтовані комуністи в Україні
/ 2З історії взаємостосунків людини та природи на Закарпатті
/ 19До 100-річчя Народного єпископа
/ 3З Днем Гідності та Свободи!
/ 4Андрій Грицак та його побратими
/ 19Через десятиліття пречудове урочище Кізій відкрило свою жахливу таємницю…
/ 3Іn memoriam Лицаря Гуцульщини
Три десятиліття тому був створений український Народний фронт
» Всі записи