ПЕРЕВЕРТЕНЬ

Ледве встигла перебрати та загрузити речі у машинку для прання, як прийшов колишній чоловік. Був весь заведений та роздратований.

Подумки порадувалася тому, що син уже декілька днів знаходиться у бабусі. Неврівноважений В'ячеслав міг легко зірватися та побити мене, або дитину. Інколи розважався, приставляючи до мого чола пістолет. Після одного з таких випадків у 2008-му році ми розлучились. Хоча, заради спільної дитини, намагалися створювати ілюзію добрих стосунків.

Останньою каплею, яка переповнила чашу терпіння, стало жорстоке побиття В'ячеславом та наступна загибель сімейного улюбленця, собаки Тімохи. Ця трагедія перетворила нас на недружелюбних сусідів по будинку.

Щоб не провокувати сварку, я пішла у свою кімнату та лягла спати. Проснулася від того, що мене обіляли холодною водою. Далі В'ячеслав стягнув на підлогу ковдру і почав душити подушкою. Зробила спробу вирватись, тоді колишній чоловік став мене бити кулаком у голову, підкладаючи подушку для того, щоб не залишалось слідів побоїв (садиська методика українських правоохоронців). Якось вдалось звільнитись, та В'ячеслав мене наздогнав на сходах і почав тягати за волосся. На першому поверсі прокурор кинув мене на диван, продовжуючи гамселити кулаками. З останніх зусиль я вирвалась, босоніж вискочила на вулицю..

Як результат: закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, забої нирок та грудної клітки, тупа травма живота та гематоми і вдячність Богу, що цього разу я залишилась жива.

PS: Чи варто було все оприлюднювати? Чи допустимо, щоб людина, яка повинна слідкувати за дотриманням законності в суспільстві, сама  становила небезпеку для  здоров'я та життя оточуючих, була осередком зла і ненависті? Як інакше зупинити насильство?

Теги: прокурор, насильник, В'ячеслав Конар

61 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати