„Хло, на моа боа!”

На Закарпатті пройшов один із найвідоміших фестивалів „Гамора-2011”

Ковалі працюють
Ковалі працюють
„Або п'єш, або сокира в плечах!"
Із почутого на „Гаморі" 
                                                        
В останні роки Закарпаття захворіло на фестивальну гарячку. Щотижня в краї відбувається фестиваль: як не вина (рожевого, білого, червоного), так голубців, грибів, картоплі, квасолі, капусти, меду, полуниці, бринзи, гурки, шовдаря, солонини... Одне слово, всього, що можна з'їсти і випити.
 
І це не випадково: ментальність закарпатця така, що він шанує тільки те, що можна покласти до власної кишені, в крайньому разі –до свого шлунку. Добре поїсти і випити – це одна із ознак закарпатського щастя. В жодній області України не проводять стільки гастрономічних фестин. А поміж тим бібліотекам області цього року не виділили жодної гривні на закупівлю книжок. Але ж книжок наша влада не читає. Бо є гідним носієм закарпатської ментальності.
 
Однак є на Закарпатті кілька фестивалів, які випадають із традиційного закарпатського „краще жувати". До таких належать фестиваль гумору „Карпатський словоблуд", фестиваль еротичного мистецтва „Березневі коти", фестиваль лялькових театрів „Інтерлялька". Серед них – і фестиваль ковальського мистецтва і фольклору „Гамора", що вже вп'яте відбувся цими вихідними в Лисичеві на Іршавщині.  
 
Пошукові системи Інтернету слово „гамора" подають переважно у словосполученні – „содом і гамора" – назви двох біблейних міст, що були знищені за розпусту.
 
Але закарпатська „Гамора" нічого спільного із Содомом не має. Це єдина в Україні діюча водяна кузня-музей. Водяна, бо величезним ковальським молотом тут рухає.... вода. Падаючи з висоти на лотки колеса, вона приводить його в рух, а той у свою чергу рухає 150- кілограмовим молотом, що б'є у чотири кінські сили. Коваль тільки вправно підставляє під цей гепаючий пристрій розжарені на вогні металеві заготовки. Унікальний пам'ятник інженерній думці наших предків!
 
Свою народну назву „Гамора" отримала від німецького слова „гамер" (молот). І велике диво, що така унікальна кузня-музей в Україні збереглася. Бо в Європі вони є далеко не в кожній країні.
 
Як не дивно, але „Гамора" збереглася не в якомусь більш-менш розвиненому центрі Закарпаття, а в глухому закутку – за сотню кілометрів від Ужгорода. Лисичево -- це природня і адміністративна межа Іршавського та Міжгірського районів. Тут кажуть, що в цьому селі закінчується хліб і починається вода. В нижньому кінці ще родять злаки, а у верхньому – вже ні. Від Міжгір'я Лисичево віддаляє лише полонина Кук, яка височіє на рівні 1361 метра і є головною атракцією для туристів.
 
Чому водяна кузня, колись вельми розвинене підприємство, розташовувалося в такій глушині, Бог святий знає Але ще в міжвоєнний період на „Гаморі" працювали вісім молотів. Тобто виробництво металевих виробів тут було поставлене на потік. Старожил села Іван Денчиля згадує, що тоді там працювали винятково словаки, місцеві ж мешканці виконували підручну роботу. Про словацьких колоністів у нинішньому Лисичеві залишилася згадка у вигляді невеличкої католицької громади, яка віднедавна активізувалася і почала проводити богослужіння.
 
Завдяки музейному статусу „Гамора" пережила радянські часи. В останні десять років кузню здали в оренду і вона потрохи повертається до життя. Принаймні тепер тут знову працюють два місцеві ковалі і кують для місцевих мешканців сільськогосподарський реманент.
 
Ще більшого дихання надав унікальній пам'ятці однойменний фестиваль, який проводиться на широкому ковальському подвір'ї. Спочатку він стартував як фольклорний, а в останні п'ять років набув додаткового звучання: ковалі України обрали його як одне із важливих місць свого щорічного гуртування.
 
Тож нині „Гамора" -- єдиний на Закарпатті фестиваль ковальського мистецтва та фольклору. Цього року організатори спробували розширити спектр представлених традиційних закарпатських ремесел. Тут не тільки кувався метал, але й ткалися покровці, ліпилися вироби з глини і навіть тесалося корито. Унікальне уміння демонстрував, зокрема, тесля Василь Варга з Довгого, який на очах глядачів за кілька годин із суцільного дерева витесав велике корито.
 
Відвідувачів було, як ніколи, багато. В неділю по обіді вирував справжній натовп. Як виявилося, люди спраглі свого, рідного – пісні, танцю, ба навіть ремесел. Тож в Лисичеві удало спілкувалося, торгувалося, і, ясна річ, пилося та їлося. (Без цього, ясна річ, ніяк!).
 
Свято відвідав навіть голова Закарпатської ОДА Олександр Ледида і спробував своє ковальське щастя, потримавши в руках клепача. Телеканали знімали сюжети із фестивалю, як із центральної події літа.
 
Дивним чином далеке від цивілізаційних центрів село у 3,5 тисяч жителів гримить на всю Україну. Адже у Лисичеві ситуація вельми нелегка. Окрім лісництва і кузні-музею тут майже нічого не має. І якщо раніше працювало потужне колективне господарство „Кук", що випасало понад 5 тисяч овець, а в ліс ходили три сотні лісорубів, то нині кількість робочих місць на цих колишніх місцевих економічних гігантах вимірюється десятком-двома. Ще є три десятка генделиків, що розтягнулися на дванадцять кілометрів (така протяжність Лисичева), дев'ятирічна школа і все.
 
Не дивно, що село на 98% дотаційне, а абсолютна більшість лисичан є незайнятими. Відповідно, майже всі чоловіки виїздять на заробітки – в центральні області України, в Росію, Чехію, Західну Європу.
 
Завдяки цим домашнім „інвесторам" Лисичево ще тримається: хати ростуть, діти вчаться. Але через відсутність вдома чоловічих рук, чимало сільських земель пустує. А кількість корів у селі за десять років знизилася втричі.
 
Однак туристам варто би показувати не тільки кузню-музей, але й місцеву дев'ятирічку, яка теж тягне на музейний статус. Розмови про будівництво нової школи в Лисичеві ведуться вже два десятки років, бо стара ледве тримається купи. Журналісти були вражені, що на Закарпатті є ще такі „убиті" заклади освіти.
 
Але буде фестиваль, буде і нова школа. Бо не може в туристичній родзинці панувати така історична несправедливість. В цьому переконаний голова села Ярослав Пальок, який приклав чимало зусиль, аби „Гамора-2011" відбулася.
 
Водяня кузня – це єдиний шанс для Лисичева.  Бо в селі роботи нема і найближчим часом не передбачається. А от туризм міг би бути вагомою підмогою для лисичівців. Адже на два дні фестивалю приїжджає, певно, більше гостей, ніж за цілий рік. „Гамора" давно вже стала найвідомішим закарпатським фестивалем, що відбувається на селі.
 
Близько трьох десятків ковалів, що приїхали із Закарпаття. Тернопільщини, Буковини, Львівщини, Франківщини за два дні викували символічну уквітчану борону, яку традиційно залишили музею як експонат. Голова Іршавського райдержадміністрації Віктор Феєр пообіцяв, що найближчим часом кузню-музей суттєво відремонтують. А тим часом на лисичівській гаморі вже запрацював другий молот. Чи буде їх, як півстоліття тому – вісім?
 
Голова закарпатської громади ковалів Сергій Тяско теж вважає „Гамору" унікальним фестивалем. Адже ковалі, як правило, фестивалять по містах: у Франківську, Львові, Донецьку. А тут приїжджають в гори і на березі річки Лисичанка розташовуються наметовим табором. Ясна річ, це створює незабутню атмосферу спілкування.
 
Власне, за це „Гамору" й люблять. Де ще почуєте запальні співи й танці під гупання молотів? На фестивальній сцені виступило зо два десятків фольклорних колективів із кількох країн. І то було, як кажуть лисичани: „Хло, на моа Боа!" (Хлопе, на мого Бога!)
 
Ужгород-Лисичево

Лисичівські діти

Лисичівські діти

Журналісти теж спробували погончарити

Журналісти теж спробували погончарити

Сільські легіні

Сільські легіні

Голова асоціації ковалів Закарпаття Клепачі Сергій Тяско в наметовому таборі

Голова асоціації ковалів Закарпаття Клепачі Сергій Тяско в наметовому таборі

Такий малий, а вже артист

Такий малий, а вже артист

Дівчина з Іршави

Дівчина з Іршави

8. Скрипка грає

Скрипка грає

Весело!

Весело!

На сцені фестивалю

На сцені фестивалю

Сільський скрипаль

Заграли навіть продавці

Заграли навіть продавці

На фестивалі демонстрували циганську кузню, що працює в польових умовах

На фестивалі демонстрували циганську кузню, що працює в польових умовах

 На молоті гамори навіть фотографувалися

 На молоті гамори навіть фотографувалися

Коваль із Тернопілля

Коваль із Тернопілля

Румунський бубнар

Румунський бубнар

Ковальське дерево -- символ першого фестивалю

Ковальське дерево -- символ першого фестивалю

Лисичево і люди

Лисичево і люди

Речі, зроблені ковалями на минулих фестах

Речі, зроблені ковалями на минулих фестах

Емблема фестивалю

Емблема фестивалю

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
30 червня 2011р.

Теги: Гамора, Лисичево, коваль, кузня, фестиваль

Коментарі

KK 2011-07-06 / 07:53:00
Ой йой які гарні знимочки, вишиванки, діточки!

Орися. 2011-07-04 / 18:19:00
Прекрасние, щире, позитивне фото блюдо.
А добавте сюди декілька фальшивих посмішок політиків і блюдо моментально скисне

Денис Добра 2011-07-01 / 18:38:00
і ще ..бюджет фестивалю буде оголошено пізніше ....і він багатьох здивує..

Денис Добра 2011-07-01 / 18:34:00
..колезі ..Як кажуть у нас на верховині - Ти ХЛО зо мнов змагатися хоч у пошуку проблемних питань?

колега 2011-07-01 / 08:50:00
Сашко, фотки просто супер. Почала читати текст, напочатку ти підняв актуальну тему, а наприкінці вийшло все якось розмито.
З тією кузнею упродовж багатьох років розвивається таке явище, як відмивання грошей.


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
/ 11Розчарування року
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 41Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
/ 11Чому Будапешт забув про 1956 рік?
Ужгород під час війни
/ 6Галина Белей: "Любомир був прикладом безкомпромісного служіння науці"
/ 9Що показав перепис у Чехії?
» Всі записи