Закарпаття онлайн » Блоги » Ярослав Орос

ФЕОФАНІЯ: ЖИВЕ І МЕРТВЕ

Сьогодні я бачив чудо. Біля самого монастиря піп кропив (святив, висвячував) новесенького «Мерседеса». Навстіж відчинено четверо дверей, капот, багажник. Роззяви, і я, звісно, з-поміж них, затаєно споглядали за таїною християнського обряду. Рясно крапала свячена вода з рук тлустенького ієрарха на німецьке залізо. Трохи збоку задоволене подружжя тішилося з того.

Шархавщина-Феофанія
Шархавщина-Феофанія

Сьогодні нарешті вибралося на годину і я з дружиною та внучкою подалися в історичне заміське урочище Шахравщина, обрамлене то тут, то там дібровами, що нині прибрало назву Феофанія. Тут вам і монастир, і ландшафтний парк, і обсерваторія, і музей архітектури та побуту, і лікарня та морг для крутеликів з найвищих ешелонів влади... Звідси видніються кривулястою смужкою ген-ген на півдні в степу славнозвісні Змійові вали...

Допоки піп кропив "Мерседеса", а через дорогу, біля воріт лікарні з моргом уже вишикувалася чимала вервечка автобусів і дорогих автівок з креповими стрічками... Кого тільки не забирали звідси в останню дорогу... Ба, навіть усесильного колись на всю Україну Володимира Щербицького, а ще тут кілька років тому лікувалася вже покійна баба Параска з Майдану та й не так давно Ганна Герман з Банкової. Остання, як сама часом любить розповідати, при смерті (що її, звісно, відтак відпустила) написала тута за два тижні свою майбутню книжку, що недавно побачила світ у видавництві чекіста Сергія Кичигіна. Що не кажіть: дивний збіг обставин... "Тереза" чи то пак Ганна Герман і Сергій Кичигін кого тільки не зібрали були на презентацію "Червоної Антлантиди" в Києві... Від Міхаїла Зурабова з Москви до Василя Шкляра з Холодного Яру, ба, навіть і Ларису Скорик запросили... І Борис Олійник там засвітився... Шкода, що наразі не було Дмитра Табачника з Віталіною Радецькою, щоб нагадали Ганці з українського П'ємонту, що перед вживанням їжі (на фуршеті) галичанам слід мити руки... Та менше з тим!

Я, гуляючи свіжо-салатовими дібровами та ландшафтним парком історичної Шахравщини, тішився як маля майже літнім теплом і мружився залюбки до віковічного Сонця. Як то добре, що Воно вище за нас усіх!

І лишень прийшов додому, ввімкнув на лихо собі телеящик, і знову побачив новенького "Мерседеса", та вже з штандартом Президента України, як той під'їхав до Хрещатика вітати переможців з Перемогою... Ех, Шахравщино!.. Й нема кому пожаліти переможених...

Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги
09 травня 2011р.

Теги:

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Марія 2011-05-10 / 21:21:00
Шкода, що наразі не було Дмитра Табачника з Віталіною Радецькою, щоб нагадали Ганці з українського П'ємонту, що перед вживанням їжі (на фуршеті) галичанам слід мити руки...

За цю іронію, пане Ярославе, калап долу.

ярослав орос 2011-05-10 / 19:06:00
х-ха, пане местний, а нас з Вами ще ніхто не переміг... хіба що тітка Смерть, гадаю, перегодом здолає...

местный 2011-05-10 / 12:06:00
2автор ("Й нема кому пожаліти переможених").
Увы. побежденных не жалеют. А если верить Екатерине II, то и "победителей не судят". Хотя товарищ Сталин вскоре после победы, уже в феврале 1946 подкорректировал императрицу: "Говорят, что победителей не судят, что их не следует критиковать, не следует проверять – это неверно. Победителей можно и нужно судить..." и полетели опять головы вчерашних победителей...

А побежденные... Да кому нафиг они были нужны? Кого интересует крупнейшее со времен Великого переселения народов "переселение" неугодных народов (не только миллионов немцев - товарищи Сталин и Жуков уже ведь и приказ о выселении ВСЕХ украинцев подписали, но столько бесхозной земли остается - передумали), исчезновение с карты Земли Вост. Пруссии - страны с 800-летней историей? Херня всё это. Главное - что "мы" победили. Что осталось колхозное рабство и национальное бесправие, голод и лагеря...
В одном из фильмов о разведчиках немцы поднимают тост: "За победу!", а советский разведчик многозначительно добавляет: "За НАШУ победу!". И каждый выпил за свою победу.
За НАШУ Победу, пан Орос! За то, чтоб когда-то МЫ победили!