Фотоальбом невідомого гонведа

Україна 1943 року очима угорського пілота

Фотоальбом невідомого гонведа

Напередодні 9 травня, як завжди, в Україні багато риторики та політики і мало нового погляду, штрихів, деталей на найкровопролитнішу війну в історії людства. Можливість такого відкриття дає книжка відомого києвознавця Дмитра Малакова „Ніби й не було війни...", що побачила світ у видавництві „Грані-Т".

Завзятий шанувальник історії, пан Дмитро, нишпорячи в київських архівах натрапив на унікальний „трофейний" фотоальбом „Зі Східного фронту. 31 травня 1942 -- 6 грудня 1943". На жаль, на ньому не було зазначено імені господаря. Були тільки 600 чорно-білих, невеликих за розміром, але доволі якісних фотографій, які супроводжував авторський коментар, писаний угорською мовою. Власне, книжка Д.Малакова складається з вибраних світлин цього альбому, що стосуються України, і є наче містком у наше минуле. Бо й назва видання „Ніби й не було війни" – це теж цитата невідомого нам угорського пілота, який захоплювався фотографією. Підписав він так світлину, на якій на літньому київському пляжі засмагають разом угорські вояки і українські дівчата.

Зі світлин і коментарів під ними можна скласти уявлення про молодого угорця, 1916 року народження, молодшого сержанта Військово-повітряних сил Угорщини. Любитель фотосправи, він робив знімки скрізь, де йому траплялося бувати – чи то з кабіни літака, чи з кузова вантажівки. Любов до фото в унтер-офіцера не випадкова: він служив, очевидно, дешифратором аерознімків, літаючи у складі екіпажу бомбардувальника німецького виробництва „Хенкель" Не-111 з угорськими розпізнавальними знаками.

Як відомо, навесні 1942 року Угорщина відправила на Східний фронт Другу армію чисельністю 200 тисяч вояків – найбільшу свою військову потугу. Знайдений альбом наче простежує трагічну путь мадярських гонведів. Починається він портретом автора – симпатичного 26-річного хлопця, проводами його в армію, дорога залізницею. Основні місця його перебування – фронтові летовища. Спочатку Курська, де розпочиналися бойові дії. Судячи з добірки світлин, позначки на літаках, автор альбому мав служити в ескадрильї далекої розвідки. На її рахунку, пише Дмитро Малаков, було 100 розвідувальних польотів, у тому числі й далеких, як-от на Ельбрус, нею було збито 12 радянських літаків.

Після запеклих боїв на Дону у 1942 році, де стояла Друга угорська армія, 12 січня 1943 року війська Воронезького фронту перейшли в рішучий наступ, завдавши мадярам нищівної поразки. Втрати угорців становили 148 тисяч вбитими, пораненими і полоненими – три четвертих усієї Другої армії. Від цієї катастрофи Угорщина вже не могла отямитися до кінця війни. Угорці втратили 60 літаків. Решта машин були перебазовано в Україну. Саме тут і починається детальне фотографування українських реалій угорським пілотом-фотолюбителем.

На знімках – підготовка до польотів, літаки – свої, чужі і збиті, танки, друзі, дівчата, селяни, старі, діти, полонені, свіжі могили, міста і села.

Перед нами постає Україна 1943 року поперемінно: то з небесної висоти, то із земної тверді. Більшість фотографій у книжці „Ніби й не було війни..." стосуються Києва „при німцях". Не може не вражати зруйновані дощенту радянськими „патріотами" Хрещатик та Успенський Собор Києво-Печерської Лаври. Безглузде нищення архітектурного обличчя української столиці, пам'яток світової культури – ще один злочин комуністичного режиму, який привів до загибелі значної кількості мирних жителів і до розстрілу сотень заручників-киян.

Із Києва шлях спостережливого та інтелігентного молодшого сержанта пролягав додому – вочевидь, разом із лінією фронту – через Житомир, Бердичів, Проскурів (Хмельницький), Тернопіль, Львів і засніжені Карпати.

Дмитро Маликов вважає, що фотоальбом, очевидно, привезений до Києва із Будапешта, де був вилучений спецорганами. Як склалася доля безіменного пілота-фотолюбителя – невідомо. Загинув він у вирі війни, чи був згодом репресований каральними органами – невідомо. (Через що, цілком можливо, альбом і потрапив до радянських схронів). Але при бажанні це все можна з'ясувати, якщо підключити до пошуків угорську сторону. Адже ці фото – не тільки українська історія, але й історія угорської армії, яка зазнала трагічної долі.  Та ще й унікальний життєпис безіменного солдата крізь призму його фотокамери.

Для Закарпаття вихід цієї книжки – подія знакова. Адже найзахідніша область України у роки війни входила до складу Угорщини і десятки тисяч закарпатців були мобілізовані в мадярське військо й опинилися на Східному фронті. Скільки їх полягло на рідній українській землі в чужих шинелях?

Книжка Дмитра Малакова не тільки фіксує історію. Вона ще й навчає дивитися в майбутнє. Адже будь-яка війна зрештою закінчується миром. Бо навіть у суворі дні 1943 року часом виникало враження, що „ніби й не було війни".

Угорські гонведи їдуть на східний фронт

День народження автора альбому (крайній праворуч) у Києві в колі друзів і приятельки-українки

Зруйнований комуністичними підпільниками Хрещатик

Ніби й не було війни..Київський пляж влітку 1943 року. Угорські вояки й українські дівчата

Ось усе, що залишилося від слов'янської святині -- головного храму Києво-Печерської Лаври ХІ століття, який підірвали комуністичні варвари восени 1941 року

Попри руїни, вражає стан дороги на Хрещатику у 1943 році

Руйнацію історичного обличчя Хрещатика комунстична пропаганда десятиліттями перекладала на плечі німців. Хоча все було зроблено якраз радянськими спецами

Гонведи в Україні. Селяни Донеччини.1942 р

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.Блоги
08 травня 2011р.

Теги: гонвед, фронт, угорський

Коментарі

jurius 2011-05-12 / 23:54:00
Tibor, 09.05.2011 14:40
тільки не треба казати що серед угорців немає пещерного націоналізму. А звідки тоді така любов до "Великої Угорщини" від Карпат до Хорватії та від Бургенланду до Трансільванії? Що це, як не пещерний націоналізм? Серед угорців сильні праві настрої, не випадково "Фідес" виграв останні вибори. Ви можете прикриватися красивими демократичними гаслами, але факту це не змінить, що угорці ще ті націоналісти. Навіщо тоді давати оцінку іншим?
Соррі незважаючи на неприпустимий стиль дискусії підняв цікаву проблему і звернув увагу на "темні" мало відомі та дражливі для угорського суспільства проблеми розстрілу українців на польсько-угорському кордоні 1939 р. і за це йому варто подякувати

Анатолій 2011-05-11 / 17:19:00
До ВВ:
Коли ти стверджуєш, що в фільмі були тільки російські солдати, то ти не звернув увагу на баяніста до якого кричали " Микола, Микола!!"

Тепер про те, що говорив мені мій батько, розповідаючи про роки окупації: "Гірше всього, коли приходили мадяри! Румуни -ті крали, німці - забирали, а мадяри - то були якісь звірі!"

местный 2011-05-10 / 18:08:00
Опять-таки как далеко мы ушли от оставшегося безымянным "маленького" человека войны - венгерского солдата. И ни призывов узнать кто он, ни каких-то попыток сделать это. Ни узнать его имя, ни где и когда он погиб (или что вероятнее был замучен в системе НКВД)...

Да. В фильме по пьесе Шварца "Убить дракона" Дракон начинает своё воскрешение с маленьких детей - детей войны. Дракон победил, вселившись в нас...

з.ы. 2вв (10.05.2011 11:00) - если читали Солженицына, то там у него не менее жуткие воспоминания об "освобождении" Германии вообще и Восточной Пруссии в частности. Дракон победил. С праздником Победы?!

блеф 2011-05-10 / 11:16:00

Коментар видалений через порушення "Правил коментування". Адмін

вв 2011-05-10 / 11:00:00
Цими днями нас усіх з головою занурили в мутні води російського міфу про Війну (ні, це нині вже не той добре знаний на пост-радянському просторі давнішній радянський міф).
На УТ -1 для повноти патріотичних відчуттів нас аж двічі пригостили фільмом Марлена Хуцієва “Був місяць травень” (1971р.) – і це аж ніяк не найгірше з того, чого нам з того телевізора втухнули (не зрівняти з так званим святковим концертом, що транслювали вчора з Харкова – оце таки було справжнє торжество одурілої гопоти – без стилю, смаку чи самоповаги).
Отже, про вже згаданий фільм. Перше, що кинулося в очі, - поміж усіх солдатів-переможців не знайшлося в кадрі жодного інородця – напевно одні тільки росіяни визволяли в 1945 році нещасну поневолену Європу. Отож, тепер відомо звідки взявся Владімір Путін зі святою вірою в те, що могли б цілком обійтися у Другій світовій без участі українців, грузинів та всяких казахів з туркменами.
Фільм гарно зроблений і доволі талановито демонструє світові впевнений гуманізм радянського солдата. Наче й не було для них жорстокості війни. А війна ж, як відомо, не одного бійця духовно скалічила й зробила нещасним, отак в багатьох забравши людське. А це ж були молоде покоління Системи, що калічила й не жаліла - як своїх, так і чужих.
“Був місяць травень” – фільм-відлуння твореного в ранній брежнєвський період літераторами-шестидесятниками на швидке замовлення владної пропагандистської машини всеохоплюючого міфу про ВОВ – справедливо гуманної війни єдиного радянського народу за щастя цілого світу.
А ще для рівноваги варто б додати трохи від жорсткою правди до нас віддаленої у часі війни.

Зі спогадів радянського лейтенанта Леоніда Рабічева “Война все спишет. Воспоминания офицера-связиста 31 армии. 1941-1945” (http://www.livelib.ru/book/1000425531) :

«Да, это было пять месяцев назад, когда войска наши в Восточной Пруссии настигли эвакуирующееся из Гольдапа, Инстербурга и других оставляемых немецкой армией городов гражданское население. На повозках и машинах, пешком, — старики, женщины, дети, большие патриархальные семьи медленно, по всем дорогам и магистралям страны уходили на запад. Наши танкисты, пехотинцы, артиллеристы, связисты нагнали их, чтобы освободить путь, посбрасывали в кюветы на обочинах шоссе их повозки с мебелью, саквояжами, чемоданами, лошадьми, оттеснили в сторону стариков и детей и, позабыв о долге и чести и об отступающих без боя немецких подразделениях, тысячами набросились на женщин и девочек. Женщины, матери и их дочери, лежат справа и слева вдоль шоссе, и перед каждой стоит гогочущая армада мужиков со спущенными штанами. Обливающихся кровью и теряющих сознание оттаскивают в сторону, бросающихся на помощь им детей расстреливают. Гогот, рычание, смех, крики и стоны. А их командиры, их майоры и полковники стоят на шоссе, кто посмеивается, а кто и дирижирует, нет скорее, регулирует. Это чтобы всех их солдаты без исключения поучаствовали... Полковник, тот, что только что дирижировал, не выдерживает и сам занимает очередь, а майор отстреливает свидетелей, бьющихся в истерике детей и стариков... До горизонта между гор тряпья, перевернутых повозок трупы женщин, стариков, детей... Получаем команду расположиться на ночлег. Мне и моему взводу управления достается фольварк в двух километрах от шоссе. Во всех комнатах трупы детей, стариков, изнасилованных и застреленных женщин». (С.193 — 195).

гуцул 2011-05-09 / 22:32:00
молодець хлопець сесь мадярчук!!!Видко тепер шо хто на самому дны Пси коммуняки,якы сьогодны нам кровавий прапор суюють пыд нис!!

Tibor 2011-05-09 / 19:18:00
Сорри

"Доки не відучитеся хамити народові, серед якого живете, а, натомість, навчитеся любити і поважати його культуру, звичаї і загалом право жити на своїй землі..."

Сорри маєш рацію, такі як ти не заслуговують іншого спілкування, тому що ти не українець, так українці щирі не тощо не говорять, навіть не подумають як ти! Слава Богу я живу серед українців та росіян, і вони заслуговують тільки пошани, на відміну від тебе. Тому що, Ти є пещерний комуняка, який з гаслом кричав за пермогу комунізму у всьому світі, бувший партійний і комсомольський інструктор. Мені тебе просто жалко, тому що ти не володієш іноземними мовами, і ти напряму ніколи не спілкувався з німцями, англічанами, навіть з росіянами. Отож підвищуй свою освіченість і тоді не буде в тебе пещерного мислення!

сорри 2011-05-09 / 15:21:00

Тихше, тихше, нащадку того "залітного" гонведа. Бо вже весь монітор слиною забризкав... :)


Це я комуніст і сталініст? :)) У дзеркало давно дивився? Це ти мені пробуєш втикати тут - людина, яка ту вже вздовж і впоперек усіх тут задовбала своїми совковими стереотипами?..


Чого так вз'ївся, мадярчуку? Бо тут правду сказали про те, що ваші предки регулярно вбивали моїх - починаючи від міфічного "переходу мадярських племен через Верецький перевал", далі - через Красне Поле і закінчуючи Другою армією, що воювала пліч-о-пліч з нацистами на Східному фронті?


Угорщина заплатила? А висновки вона, твоя Угорщина, зробила з тих помилок минулого? Мої предки не вбивали твоїх на вашій землі, а ваші - вбивали наших на НАШІЙ. І тепер ви знову наступаєте на ті самі граблі, викликаючи ненависть до угорців насильним впиханням турулів і "пам'ятних знаків на Верецькому перевалі" і от такого роду коментарями. Мало получали граблями по чолі? Получите ще. Доки не відучитеся хамити народові, серед якого живете, а, натомість, навчитеся любити і поважати його культуру, звичаї і загалом право жити на своїй землі...

Tibor 2011-05-09 / 14:40:00
сорри

Тебе хлопче не вилікувати, бо сорри то є діагноз. Як розпалював, так і розпалюєш міжнаціональну ворожнечу. Ти як закорінілий сталініст, нащадки мають відповідати за своїх предків???? В якому віці ти живеш? ТОТИ Є КОМУНЯКА!!!! НА ВСІ 100!
Угорщина заплатила і дуже дорого, за ті помилки своїх політиків, які вели Угорщину у другу світову війну. Так, друга світова війна була чорною плямою для угорської історії. Але таких чорних плям є у кожного народа. І треба думати про те, що об"єднує, а не про те, що розєднує! Дивись хлопче в майбутнє і не зациклюйся коміністичними думками!

8861 2011-05-09 / 12:40:00
А таки комуністичні варвари. Свої памятки ХІ століття не підривають ті, хто цінує власну історію, культуру і народ. Цього не робили ні поляки, ні французи, ні більгійці, які відступали перед німцями. Тільки москаль міг нищити надбання, яке належало всьому людству.

waterman 2011-05-09 / 11:21:00
о "асфабадітєлі" просто потекли :)). Цікава добірка фото з влучними підписами

и Папа 2011-05-09 / 09:38:00
Все эти люди давно мертвы/ Не надо судить их/ А вот девочки украинки особым патриотизмом не отличались смотрю/ За немецкие шоколадки

и Папа 2011-05-09 / 09:36:00
Гаврош в своем духе - привлекает к себе внимание националистическими материалами/

сорри 2011-05-08 / 17:50:00
Надзвичайно цікавий матеріал. Думаю, деяким угорцям він розповість, а іншим - просто нагадає про "подвиги" їх співплемінників на території України - починаючи від Красного Поля і того, що було після нього, про що ми добре знаємо, і от тепер, наглядно, закінчуючи Східним фронтом. Золтан Ембер, ви де? В леквар впали? Ану вперед - пояснювати, що робили ці пташенята мадярських турулів на нашій землі... Сіяли добре і вічне? Чи, все-таки, як і на Красному Полі, вбивали наших людей?

цензор, 08.05.2011 16:06
За вашою підказкою я справді повісив би червоний прапор біля помешкань деяких ветеранів. Як згадку про пролиту ними на нашій землі кров. Бо більшість з них, якщо пошкрябати, виявиться колишніми енкаведистами, що нині мешкають в житлах знищених ними людей. Справжні ветерани здебільшого вже давно померли - через підірване в окопах здоров'я і здобуті в боях рани. А ці на тилових харчах добряче приберегли здоров'я...

Я, звичайно ж, узагальнюю. так що, дай Бог здоров'я всім тим, хто з честю (хоч, здебільшого, і несвідомо) виконував свій солдатський обов'язок. Перед ними схиляю голову...

Адмін 2011-05-08 / 16:45:00
Не варто плутати грішне з праведним: наскільки відомо редакції Закарпаття онлайн, підписи до фото належать не автору статті, а відображають суть підписів, зроблених під фото самим автором альбому - невідомим угорським гонведом.

цензор 2011-05-08 / 16:06:00
2местному. Да еще красное знамя нужно вывесить у дома всех ветеранов которые погибли в мирное время от "демократичних варваров", у тех у которых "незалежна держава" забрала даже те льготы которые им дали "комунистические вандалы". Вывеси флаг, пойди и вывеси. За то что, "демократическое" государство о котором мечтали якобы все ваши предки имеет вас ввиду. И еще, Хрещатик был отстроен и далеко не самым плохим образом.
Опус автора не более чем бред зараженного необоснованой ненавистью к своему прошлому человека, который готов нагадить даже в собственное прошлое лишь бы выделиться.

2011-05-08 / 15:17:00
Конечно, очень был удивлен, что автор данной статьи - Александр Гаврош. Ладно бы, какой-нибудь другой человек. Не обижайтесь, Александр, но вашему цинизму нет предела.

Помимо этого, данный автор - регулярно упоминает о том, что "хорошие" некоммунисты постоянно на него давят. К примеру, по части разных статей, которые не дают на публикации, или же утеснение в своих собственных взглядах.

О чём можно удостоверится, поискав нужную информацию в инете.

P.S. А также, автор забыл упомянуть об уничтожении некоммунистами исторических церквей на Закарпатье.

Читатель 2011-05-08 / 15:12:00
"Коммунистические варвары"? Что имеет авторп ввиду?

Итак. Специально для автора статьи. О "цивилизованных" капиталистических варварах.

1) К Евро 2012 - в Киеве (и не только) было снесено ряд ИСТОРИЧЕСКИХ ПОСТРОЕК.

2) В Москве - сведения, как с "поля боя". Некоммунисты интенсивно сносят старые исторические здания.

3) В Ужгороде - "некоммунисты" снесли старый дом, на пл. Театральной.

Rusyn Val 2011-05-08 / 13:16:00
Складається картина що автор вище приведеного "опусу" слізно жаліє за тима часами."Препаскудні комуністи" мали хутко підняти руки вгору а не класти опір.А "українські красуні" мали займати чергу аби дістатися в обійми бравих "визволителів" з Угорщини(Німеччини,Румунії,Італії) - носіям демократії і цивілізації."Комуністичні варвари" правди повелися не так як автор мріє.Підірвали Хрещатик,підірвали Київські мости,та і взагалі "наглі морди" - дійшли до Берліна.Цинізм автора не має меж.
PS:мій дід може бути на тих фотографіях.Пройшов у складі 2 угорської всю війну - до Сталінграду,потім Білорусія,Трансільванія,Будапештська операція.Зкінчив війну і був полонений весною 1945 року в Австрії.Війну проклинав.Але ніколи собі не дозволяв говорити - "комуністичні варвари".Говорив - "Тоты люди боронили свою хижу.Нас там нико не чекав у гості.А мы прийшли."

местный 2011-05-08 / 13:14:00
возможно, фотки самого автора снимков следует разместить в венгерских СМИ - кто-то может его узнает - хорошо бы знать его имя.

"Не може не вражати зруйновані дощенту радянськими „патріотами" Хрещатик та Успенський Собор Києво-Печерської Лаври. Безглузде нищення архітектурного обличчя української столиці, пам'яток світової культури – ще один злочин комуністичного режиму"
да. "Знамя Победы" еще вывесить не забыть, по решению ВР и президента. У дома каждого убитого и замученного советским режимом?


Олександр Гаврош
Публікації:
/ 4Рік Августина Волошина
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
/ 2Як закарпатські москвофіли відстоювали єдність українців
/ 2Кошиці, Пряшів і Михайлівці
/ 3Підсумки 2023 року на Закарпатті
/ 2Перо і скальпель. До сороковин Івана Коршинського
/ 5Сергій Федака пише багатотомну "Історію України"
Ювілейний рік заслуженої артистки України Наталії Засухіної
/ 1Закарпатський вимір Сергія Архипчука
/ 8Закарпатський силач Фірцак-Кротон був засновником "Українського спортивного клубу" у Білках
Ужгородський "Міст з паперу"
/ 1Сенсація від Анатолія Кралицького
/ 29Три церковні календарі на одне мале Закарпаття
/ 3Феномен Дмитра Креміня
/ 8Що показав перепис у Словаччині?
/ 2Невгамовний Саркісьянц
/ 11Розчарування року
Трохи підсумків року
/ 36Звірства московської армії є її постійною ознакою
/ 41Чому Будапешт замовчує "свій" Голокост на Закарпатті?
/ 4Ювілеї в час війни
/ 11Чому Будапешт забув про 1956 рік?
Ужгород під час війни
/ 6Галина Белей: "Любомир був прикладом безкомпромісного служіння науці"
/ 9Що показав перепис у Чехії?
» Всі записи