Дві книжки, про які варто знати

У районах час від часу з'являються видання, які рідко потрапляють до масового читача через мізерні тиражі. Тим часом, це можуть бути дуже цікаві книжки, навіть серйозні наукові дослідження. Про дві такі книжечки, що мають своїм походженням Воловеччину та Свалявщину, хотілось би розповісти.

Дві книжки, про які варто знати

Винятково цікавою, багатою на досі майже не відомі факти з історії краю, виявилася праця Юрія Шиповича та Івана Козаря "Свалявщина – історичні нариси", з якою нещодавно познайомилася. Виходу книжки у 2010 році сприяла Свалявська районна рада, вона ж і профінансувала це видання (тираж 600 примірників).

Видання віддруковане приватним поліграфічним підприємством Романа Повча, з твердою палітуркою, містить кілька кольорових вкладок та чимало чорно-білих ілюстрацій. Загальна кількість сторінок – 176.

У дослідженні, яке здійснили пошуковці-аматори, почерпнуто відомості зокрема й з таких джерел, як церковні архіви, наведена детальна статистика щодо розвитку того чи іншого населеного пункту, починаючи з 14-15-го століть.

З книги можна довідатися також про ті поселення, які з тих чи інших причин зникли з мапи Свалявщини. В історичній праці наводяться імена засновників сіл та присілків - кенезів, священиків, які служили в сільських церквах. Тут подано також багатющі відомості про міграційні процеси, що відбувалися на території одного району. Зокрема, наводяться численні демографічні дані, а також інформація про те, коли оселилися в селах німці, словаки, євреї і як зростала їхня людність на наших теренах. Окрім того, змальовано цілісну картину того, як розвивалося шкільництво в районі, як відбувалися зміни економічного характеру в розрізі століть, на базі чого поставали ті або інші галузі та промисли, з яких жив місцевий нарід. Є серед них і такі, які залишилися хіба в старих літописах, так само як і багато прізвищ, які нині практично не зустрічаються на Свалявщині.

На мою думку, опубліковане дослідження Юрія Шиповича та Івана Козаря слід розглядати як ескіз майбутньої праці, значно потужнішої за змістовим, аналітично осмисленим наповненням. Переконана, що для співавторів – це лишень вихід на той трамплін, з якого вони сягнуть і другого, доповненого видання. Варто до цього рухатися. Тим паче, що вже видана історико-краєзнавча книга – це наріжна віха в хронописі Свалявщини, і нею, без сумніву, послуговуватимуться і науковці, і педагоги, і просто не байдужі до минулого свого краю люди.

***
Ще в 2008 році на Воловеччині зусиллями районної бібліотеки та її завідувачки В.А Шугаєвої вийшла книжечка "Воловеччина моя – духовності скарбниця". Це збірник звичаїв та обрядів Воловеччини, що зібрані та відтворені народним фольклорно-етнографічним колективом "Верховинка" під керівництвом Софії Василівни Губаш. У книжці 99 сторінок, роздрукована вона на звичайному принтері з кількома вкладками кольорових фотознімків.

Невибаглива в оформленні книжечка одразу стала бібліографічною рідкістю. Автори не мають змоги перевидати її через брак коштів. На жаль, нині у меценати воліють гроші виділяти на музичні центри для школи, аніж на придбання книжок для шкільних бібліотек.

Тим часом збірка могла б зацікавити навіть науковців-мовників, бо фольклорний матеріал у ній автентичний, без літературного прикрашання. Що вже казати про осередки сільської культури, яким завжди бракує гарних сценаріїв, які б відтворювали народні звичаї та обряди. Ця книжечка могла б прислужитися і тим, хто нині працює на розвиток туристично-рекреаційної галузі нашого краю, позаяк містить у собі неоціненний доробок етнокультурного змісту, який завше можна пристосувати для всіляких промоційних заходів.

Зокрема, у книжці подані сценарії різдвяно-колядницької Воловеччини "Святий вечір – свято сімейне", Бабиного вечора (Богоявлення), вечорниць ("Воліські випрядки"), обряду "Пущання" ("Минулися м'ясниченьки"), основні фрагменти верховинського весілля . Окрім того, в книжці відтворено обряд проводів у катуни, а також звичайні воловецькі вечірки на сільській лавиці.

Сама книжечка, якби її трохи допрацювати технічно, належно оздобити, могла б стати гарним пізнавальним сувеніром для гостей нашого краю. Коштувала б вона недорого, а попит могла б мати на книжкових розкладках готелів, турбаз, відпочинкових комплексів, оздоровниць, в газетних кіосках на автостанціях та залізничних вокзалах. Залишилося єдине – знайти видавця та гроші.

Ірина Мадрига (Андрійчук), Закарпаття онлайн.Блоги
30 квітня 2011р.

Теги: Свалявщина, Воловеччина, історія, звичаї, обряди, книжки

Дещо про місцеву літературну критику
/ 8И снова об уникальности русинского языка
/ 4Звіт про пригоди Кота Босоніж
/ 4Розмова з Миколою Боярчуком. Про головне
/ 2До нас їде Боярчук...
/ 4Художник Іштван Гичко. Дотик до власної сутності
/ 4Вибори. Відеоспостереження в натурі
/ 4Олександр Кеменяш. Свій не з чужими
/ 4Під напругою
/ 4Як Божа Кульбабка день Сваляви відзначила, або Надувні кульки замість ремонту
/ 4Експонати «Лужанської долини» поєднує культура спілкування
/ 4Віктор Тереля: «Таємниця світу захована в самій людині»
/ 12Свалява. Знову наруга над пам’ятником Гуці-Венеліну
/ 19Про спраглого свалявського мера та ціну на воду
/ 4Талант художника – це хист мати терпіння
/ 10Новоселиця як ментальність
/ 4Дизайн по-свалявськи
/ 3Художниця з Тули - про Україну
Не все гаразд із "силою життя". Бракне мінеральної води?
Запрошую на сайт
Фольклорний колектив «Верховинка» відзначив ювілей виданням книжки
/ 3Про розмарію Петра Скунця
/ 3Микола Холодний і Тереза з Голубиного
Як стати солдатом Чонків
/ 10Шафранна галявина. Ретроспектива в дитинство
» Всі записи