Духнович не вважав русинів відмінною від решти українців нацією (ФОТО)

В часи Олександра Духновича мадяри в Угорщині не творили навіть половини населення. Тому вони робили все для того, щоб інших людей ″їхньої″ країни змадяризувати. Однак народи Угорщини не піддавалися мадяризації, боролися за своє. Одною з форм боротьби були патріотичні пісні, в яких кращі сини окремих народів гордо й демонстративно виражали свої патріотичні почуття, свою приналежність до свого народу.

Духнович не вважав русинів відмінною від решти українців нацією (ФОТО)

Можемо правом сказати, що серед таких патріотичних закликів-вручань до кращих належить "ВРУЧАНІЄ″ нашого Духновича.  Відома словацька пісня ″Hej, Slováci″,  вірш Сама Томашіка ″Už Slovensko vstáva″, але й популярна "Slovák som a Slovák budem, čierne čižmy nosiť budem".  В подібних чеських піснях говориться про те, що ″Čechem byt – to naše čest″. В іншій чеській пісні дівчини чешка відкидає кавалерів різних національностей, бо вони ″ten je takovej, ten je makovej" і хоче вийти заміж тільки за чеха, тому що  ″Čech je mému srdci nejmilejší″.

В порівнянні з усіма наведеними та подібними піснями, навіть у порівнянні з високопатріотичним віршем Шашкевича: ″Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас кормила; Чому ж мова єй не мила? Чом ся нев встидати маєм? Чом другую полюбляєм!″, поезія Духновича високо перевершує все подібне  своєю сміливістю, своїм художнім рівнем, високим патріотизмом, ясністю думок, відвертістю визнання своєї любові до ″свого″:

"Я Русин был, єсмь і буду, Я родился Русином, Чесний мой род не забуду, Останусь його сином.., – а далі ще виразніше, точніше, ґрунтовніше і сміливіше: Русин был мой отець, мати, Руськая вся родина, Русини сестри і брати, І широка дружина..!″ В подібному дусі автор далі розводить та уточнює свою прив'язаність до свого через Руський воздух.., Руський хліб.., через Азбуку.., а не через  серцю наймилішого хлопця та не через ″чорні скірні″.

Треба мати на увазі тодішній правопис, граматику й рівень мови, бо помимо того – на фоні державної мадяризуючої політики Угорщини – не є що дорікнути цій патріотичній програмі Духновича, його сміливості та бойовій позиції за свою руськість (а не за політичне русинство!)

Гріх до неба вопіючий роблять ті, які пояснюють цей вірш з позиції якогось вузького русинства Духновича, а не  розуміння цього твору як національної програми Духновича. Своїм ВРУЧАНІЄМ Духнович на всю Угорщину та на всю слов'янщину заявив: Я не мадяр (не словак, не чех, не поляк, не німець), а РУСИН, РУСЬКИЙ (а тодішні слова РУСИН, РУСЬКИЙ однозначно означало те, що сьогодні в усьому світі означає слово УКРАЇНЕЦЬ!).

Отже, якщо історія є учителькою життя, якщо ми маємо виходити з досвіду минулого, щоб розуміти сучасне життя і вірно визначити нашу дорогу до завтрашнього життя, нам треба мати сміливість та гордість Духновича та бути, як він. Бо й сьогодні є сили, які хочуть уніфікувати всіх громадян держави на один спосіб. Та, за прикладом Духновича, нам не треба ганьбитися за своє, а на основі історії та культури нашого руського коріння гордо голоситися до свого українського народу!

Юрій Бача
Нове життя,  № 15-16/2011, 21.4.2011

 

 

 

 

Олександр Духнович (1803 – 1865) коротко перед своєю смертю у щоденнику-нотатнику "Записка Александра Духновича 1863" наводить таку статистику слов'ян:
 
СТАТИСТИКА СЛАВ'ЯН. 1862
 
Слав'ян єсть всіх сполу 95 мілліонов, іменительно:
Велико Россов ...................................... 50 мілліонов
Мало- і Білорусинов ............................ 15 мілліонов
Лєхов, Поляков, Мазуров ..................... 9 450 000
Чехов, Морав'ян і Шлезаков.................. 5 600 000
Сербов, Хорватов і Славонцев............... 5 300 000
Болгар.....................................................   5 мілліонов
Словаков....................................................3 020 000
Словінцев і Країнцев................................1 200 000
Кашубов, Словенцев і Кабашков.............. 250 000
Лужичан.......................,................................180 000
Із сих ісповідуєт віру:
1. Восточно-православную................65 мілліонов
2. Римско-католичеськую..........................21 —"—
3. Греко-католичеськую.............................. 3 —"—
4. Євангеличеськую (Лютера).................2 200 000
5. Мугамеданськую......................................800 000
 Нове життя, № 9-10/2011, 11.3.2011
 
Українці Словаччини, Закарпаття онлайн.Блоги
26 квітня 2011р.

Теги: Духнович, русин

Коментарі

Капітан очевидність 2013-09-15 / 21:42:32
Вбийте в гугл книгу "Русини а москалі" і все стане на свої місця.

Обозриватиль 2011-05-01 / 22:16:00
сорри: "ПсевдоУчителю, запитую вдвадцяте: де в записі з блокноту Духновича русини як окрема слов'янська нація?"

Пан сорри, де є в записі з блокноту Духновича записана окрема українська нація, чи слово українці? Я там лем вижу:Мало- і Білорусинов .... 15 мілліонов". З мало і білорусинов могли створити ся лем білоруси и українці, а для русинов уж міста не боло, бо білорусини могли ся стати лем білорусами а кідь одбіліли так ся стали лем українцями, а не русинами. Слово українець там у Духновича не є, а слово "русини" там є, ай кидь в сполучені со словом "біло".

Так маєте сорри правду, як колись великорусские державники, коли гаварили о гілці велікого русского народа о малоросох.

Обозриватиль 2011-05-01 / 21:53:00
А чого бо подля вас пан сорри боло бо трагедійов, кібо на місто 23 400 русинів на Словакіі записало собі національність русин/русинка 35 000 жителів Словакії, а українцями боло би тільки 9500, на місто 10 800 українців?

В році 2001 записали русинську національність 23 400 жителів Словакії, а 10 800 записали українську національність. Векшина, які ся записали українцями на Словакії боли переселенці споза Карпат и споза Збруча.

На Словакіі, типирішній віце-премєр и міністер фінації І. Міколош и бовший міністер внутрішніх діл Р. Калиняк офіціально ся голосять к русинської національності, а на Україні пан Балога ся мусить прятати за тим, што мав в паспорті записане українець.

Кібо Українська держава нормально приступила к проблемом русинів в Закарпатскій обл. так, як к другим меншинам, визнала іх як меншину и одсудила Сталінську анти-русинську політику на Україні, число людей які бо ся голосили к русинам ай в сусідніх державах (Польщі, Словакіі, Мадярштьині, Румунії) бо боло омного, омного висше. Чим бо бов такий розвиток бо0в опасний для України и українців?

АНЦЯ 2011-04-28 / 09:43:00
ООО!!! ДЕЛІТАНТЫ ПРОСНУЛИСЯ!

сорри 2011-04-28 / 09:43:00
Після перепису, завдяки вашим старанням, може не лишитися ні українців, ні русинів

2011-04-28 / 09:32:00
Xaxa, dexto spodivajets'a, shho pid chas perepesa naselennja 2011. roku, na Slovensku shhe zalyshutsa Ukrainci....

Учитель 2011-04-27 / 20:20:00
Русин, 27.04.2011 18:47
Коли тя фотькавут, не тримли рукы на яйцёх!

Учитель 2011-04-27 / 20:06:00
местный, 27.04.2011 16:30
А у вас всё утрировалось!

1. Не знал Духнович такой нации "украинцы", у него – великороссы и малороссы, точнее – малорусины. Согласитесь, малорусины, даже малороссы, с одной стороны, и украинцы, с другой, – это не совсем одно и то же!!!Духнович знал об украинофильском политическом движении в Малороссии, но не одобрял его. В его терминологии украинец – это сепаратист ("измінник"), который посягает на территориальную целостность малорусинского мира как части общерусского мира. Украинская идея стала общепризнанной уже после смерти Духновича – к концу 19 столетия, а точнее только в эпоху социальных революций начала 20 столетия. Да и то украинские национальные движения (УНР, ЗУНР)оказались неспрособными утвердиться гео-политически и только на спине Третьего Интернационала и сталинского Советского Союза получили юридическое оформление как УРСР. Так вот, период с середины 19 ст. и до образования УРСР характеризуется утверждением украинского национального самосознания. Это длительный процесс, он не везде проходил безболезненно, иногда – драматически. В Малороссии (в царской России) – очень вяло, без особого энтузиазма и массовости. Одни уже "переродились" в украинцев, а другие – оставались в рамках русского культурного и языкового поля. (И до сих пор пребывают в этом состоянии – русскоговорящий Киев и все кульитурные центры в Украине –от Винницв, Черкасс, до Днепропетровска и Харькова, и Донбасс!!!)
В Галичине и Лемковине (в Австрийской империи) общество разделилось на две активных половины – русофилов (вокруг "Слова") и украинофилов-народовцев. Друг друга не признавали, а спустя десятилетия во время Первой мировой войны (когда Россия уже подходила к Галичине) по наводке украинофилов были составлены списки русофилов как неблагонадёжных и русских шпионов. Списки передали немецкому (австрийскому) командованию. Разве вы не слышали о массовом терроре в Галичине, о тысячах убитых и повешенных русофилах – убитых руками австрийцев, но по заказу народовцев? О Талергофе и Терезине не слышали? Это называется галицким сомоедством! Иное дело – Подкарпатская Русь (в Венгрии) и Воеводина. Здесь украинские идеи в период будительства не имели никакого шанса стать массовым движением. И только украинская эмиграция уже после 1920 года начала эти процессы будировать, да опять с помощью идей Третьего интернационала, т.е. получился интересный гибрид агитатора украинской идеи – коммунист-националист. (Яркий пример – Ґренджа-Донский).
Так вот только когда одни уничтожили других, через крах Российской империи, через идеи Третьего Интернационала и идеи мировой революции, через создание монстра – СССР, который под себя создал и УРСР, так вот только тогда окончательно победила украинская идея, на сей раз победила гео-политически. И у своїй хаті була вже своя правда, і своя мова, тільки от не треба забувати, що хата стоїть на кістках тих малоросів, угрорусинів, галицьких русинів, які (теж українці!!! – в сучасній термінології),на великому просторі МАЛОРУСИНІЇ мали інші ідеали, інші цілі, мріяли про інше майбутні.
Ось чому треба бачити різницю між малорусинами та українцями. Ніби одне й те саме, а як придивитись – так тисячі й тисячі жертв. За свою рідну Малорусинію-Україну, яку вони любили, але у кожного з них вона була своєю.

Русин 2011-04-27 / 18:47:00
"учителю" - Падяку прочив твою "статю" в Словацькій русинській газеті, Диба спокуйно може її публіковати, як антирусинська. Же бим мав ти дати по писку за оту брехню на СРР русинів, коли ти ся там годовав то било всьо добре. З твойх слух уходить што нитко нич на Пудкарпаттю лем ти еден. Та открий мало чоловіче очи туй ти свіжий днишний доказ - http://transkarpatia.net/ де чилядь памятає про наші історію. Де діти читавуть вірші А.Духновича. Не лем як ти язиком лопочеш.

местный 2011-04-27 / 16:30:00
2Учитель - всё у Вас опять смешалось ;)
1. ("де ви побачили в записі з блокноту Духновича українців як окрему слов'янську націю?") - пункт 2, сразу за великороссами :)

2. ("статистичні переписи у ті часи фіксували мову, а не націю") - с точностью до наоборот. Современные переписи во многих странах указывают родной язык, а не национальность, а тогда - национальность. Поэтому украинцы и белорусы как народы в переписях появились раньше, чем были официально признаны украинский и белорусский языки.

3. ("За мовою, руською, був великий етнічний ареал – і в Російській імперії, і в Австрії, і в Туреччині. Духнович і посилається на нього, – це мало (не велико) РУСИНИ.(у т.ч. підкарпатські русини)") - т.е. Вы наконец-то признали, вслед за Духновичем, что подкарпатские русины - часть этноса, который сейчас называют "украинцы" :)

сорри 2011-04-27 / 14:15:00
Особисто я серйозну розмову з псевдоУчителем припинив: для чого витрачати час на чергового низькоякісного "русинського" фантазера, що видає бажане за дійсне і не здатний відповідати за власні слова?

вв 2011-04-27 / 13:57:00
Учитель, 27.04.2011 11:59

Знов одне блефування. Бо хто там як не українці та білоруси в блокноті Духновича: "Мало- і Білорусинов ..... 15 мілліонов". Чи може Учителю вже так дуже кортить записати нас "Велико Россами". Духнович вважав інакше, якщо добре видіти очима. А вже сліпому й щось інше могло б привидітися... Такому важко помогти, бо й не слухає.

Учитель 2011-04-27 / 11:59:00
А де ви побачили в записі з блокноту Духновича українців як окрему слов'янську націю?
Та й статистичні переписи у ті часи фіксували мову, а не націю.
За мовою, руською, був великий етнічний ареал – і в Російській імперії, і в Австрії, і в Туреччині. Духнович і посилається на нього, – це мало (не велико) РУСИНИ.(у т.ч. підкарпатські русини).

сорри 2011-04-27 / 10:29:00
ПсевдоУчителю, запитую вдвадцяте: де в записі з блокноту Духновича русини як окрема слов'янська нація?

Якщо не знайдете, то не видавайте оце своє "Вони не бажали бути й надалі "малоРУСИНами" / малоРОСами " за духновичеве...

Учитель 2011-04-27 / 10:20:00
Кришеник, 27.04.2011 09:51
"У тогочасній Росії (особливо у Великій Україні) після чергового польського повстання, яке якраз тоді ( в 1863 р.) вже розпочалося, пропагувати ідеї Духновича було б небезпечно....."

Ви й не помітили, як перевернули нашу історію з ніг на голову. Для русинів, які сповідували ідеї слов’янської єдності, поляки були саме тою силою, яка розбивала цей єдиний простір. Слідом за ними цей простір почав руйнуватись під впливом ідей окремішності українців від росіян. Тобто, українці, які не бажали єдиного простору, а мріяли про окрему Україну (й формували свою "мову"), для Духновича були сепаратистами та "измЬнниками". Вони не бажали бути й надалі "малоРУСИНами" / малоРОСами та з білорусинами під началом великоРОСів – як запоруки й підгрунтя тої слов’янської єдності. (Тобто 65 млн з 95 млн. усіх слов’ян). Ось чому Духнович не міг себе асоціювати з УКРАЇНОЮ та УКРАЇНЦЯМИ, бо це би значило зраду тих ідей, яким він присвятив своє життя.

Кришеник 2011-04-27 / 09:51:00
Учитель, 26.04.2011 18:24
"Та чей Галичина не на Україні... Тай для чего должна Галичина стреміти до Украины?" – писав Духнович у 1863 році. А тих інтелігентів, хто з Галичини, але йшов до України, він різко проти цього застерігав ("буди галичанин и не ходи на Украину...!"), бо иншак "ты – измінник".


Я не побачив в цих словах жодного підтвердження тих думок, що ними розписується за Духновича фальшивий Учитель. А ким ще мав би вважатися підданець Австро-Угорщини (на той час вже ніяк не дружньої до Російської імперії), як не зловмисником та "измінником"?
У тогочасній Росії (особливо у Великій Україні) після чергового польського повстання, яке якраз тоді ( в 1863 р.) вже розпочалося, пропагувати ідеї Духновича було б небезпечно. Подібні думки і дії в Російській імперії жорстко придушували, і так само не віталася австрійською владою інспірована Росією в Галичині діяльність місцевих русофілів.

местный 2011-04-27 / 08:27:00
Это называется: «наша песня хороша, начинай сначала» :)
Давайте разложим всё «по полочкам», а не будем сваливать в одну кучу Духновича и Талергоф:

1. Духнович никогда не считал русинов Угорской Руси (Подкарпатской Руси, Закарпатья) отдельным народом.
2. Духнович всегда подчеркивал общность русинов Угорской Руси с русинами «за перевалом» - в Галичине, на Буковиче и Малороссии (Украине).
3. Духнович считал важным единство всех славянских народом, главным из которых является, по его мнению, великорусский народ (русские, россияне).
4. Малорусский (руський, украинский) народ, как он считал, должен был развиваться в неразрывной связи с великорусским народом, поэтому он выступал против использования украинского языка в качестве литературного языка русинов Угорской Руси, Галичины и Буковины, равно как и малороссов российской Малороссии (Украины).
5. Тот «великорусский» язык, который использовал сам Духнович, уже тогда был во-первых чрезвычайно архаичным для носителей русского языка, а во-вторых, изобиловал регионализмами, которые характерны как раз для украинского языка - покажите тексты Духновича (не упоминая автора) филологам-русистам Москвы или Питера, они определят текст как написанный в конце XVII - начале XVIII века одним из украинских авторов (т. н. III южнославянское влияние в русском языке). И сравните по языку с жившими даже до него Пушкиным или Лермонтовым, или его современниками - Достоевским или Тургеневым...

Причем в пунктах 3, 4 и 5 ничего преступного или постыдного нет - это были поиски путей развития своего народа, вполне в духе того времени и совершенно объяснимые с учетом тогдашних реалий.

И давайте сделаем вывод: Духнович прилагал все усилия для пробуждения русинов - на то он и будитель :), неустанно твердил о единстве и привязывать его к современным "лже-русинским" (как называл их потом Волошин) сепаратистам нельзя, т.к. он был диаметрально противоположного мнения.

сорри 2011-04-27 / 01:10:00
Учитель, 26.04.2011 23:41
Дійсно, є такий вірш у Духновича... (с)

Звичайно, що є. Навідміну від тих дурниць, які "цитуєте" ви...

Тих, хто залишався галичанином та й надалі практикував свою руську мову, ..., Духнович тримав за своїх. До них звертався у цьому вірші: ... (с)

Не інтерТРЕПуйте Духновича. Він звертався до всіх русинів за перевалом. І ваші інтерТРЕПації нікого не цікавлять. А якщо ваші мрії вимагають чогось іншого, то рийте носом творчість Духновича, шукайте цитати і наводьте в доказ своїх слів з ПЕРШОДЖЕРЕЛАМИ...

Досі ви демонстрували виключно свою здатність видавати бажане за дійсне... :)

ярослав орос 2011-04-27 / 00:36:00
як виявляється, прізвища майже всіх жидів колись закінчувались на -ич...
і, виявляється, й олександер духнович - пархатий жид...

геть усіх антирусинів від духновича!

русини всього світу сього не дозволять...

а я тим часом поїхав на козацькі села...

рьу-сє-ни...

Учитель 2011-04-26 / 23:41:00
Дійсно, є такий вірш у Духновича.

Тих, хто залишався галичанином та й надалі практикував свою руську мову, чи то були староРУСини, чи й РУСофіли, Духнович тримав за своїх. До них звертався у цьому вірші:
"Бо свої то за горами – не чужі:
Русь єдина, мысль одна у нас в душі..."

Повторюю: ця ігенерації галицької інтелігенції трагічно загинула в австрійському Талергофі. Це дуже жахлива сторінка історії галицького самоїдства.

Музей української культури вже 60 років є перлиною міста Свидник у Словаччині
/ 22У Пряшеві за участі Глави УГКЦ відбулася архиєрейська хіротонія та інтронізація Глави Словацької греко-католицької церкви
/ 5Архиєпископом і митрополитом Пряшівським іменовано ігумена Святоуспенської Унівської лаври УГКЦ
На Пряшівщині втридцятьдруге пройшли туристично стежками будителя Олександра Павловича
Свято "перогів" пройшло у музеї української культури у Свиднику
Пласт відзначив 95-ту річницю перших гуртків на Пряшівщині таборуванням
Український народний хор із Кошиць завершив цикл різдвяних концертів
Через проблеми з фінансуванням у Пряшеві можуть закрити клас для українських дітей в місцевому дитсадку
Після річної перерви у Кошицях у рамках Днів України відбувся концерт хору "Карпати"
Табір "Карпати-2022" у Словаччині знов приніс дітям і молоді багато знань і забави
Музей української культури у Свиднику запрошує на "рекордні" та антивоєнні "Вишиті обійми"
У музеї української культури у Свиднику пройде День народних традицій зі змаганням у приготуванні вареників
У таборі Пласту "Карпати 2021" у Словаччині знов зустрілася майже сотня дітей і молоді
/ 2Микола Мушинка. Боротьба за "минуле"
/ 1Миколу Мушинку з Пряшівщини нагороджено найвищим орденом України
Після довгих місяців в Кошицях прозвучав традиційний концерт хору "Карпати"
/ 1На Пряшівщині на 89 році життя відійшов у вічність професор Юрій Бача
Ювілей визначного україніста. До 90-ліття Михайла Романа з Пряшівщини
/ 1Перший лемко, творчість якого визнали в Європейському Союзі
/ 335 років відзначає хор "Карпати" у Кошицях
У Кошицях вітали з ювілеєм Левка Довговича
/ 3Левко Довгович – "Заслужений діяч мистецтва України" та лауреат "Премії Пам’яті народа"
/ 2Зеленський зустрівся з українською громадою Словаччини
Українці Словаччини зберуться на День народних традицій та "Пероги-2020"
У Кошицях молодь знову зустрілася на ювілейному 25-му літньому таборі "Карпати 2020"
» Всі записи