ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, БАТЬКІВЩИНО!

Якби батько Волошин встали та побували зі мною минулої п’ятниці в Ужгороді, то, напевно, розчулено мовили б до себе: «Таки недаремно я проголосив лютого березневого дня 1939 року державу Карпатська Україна».

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, БАТЬКІВЩИНО!

Тридцять років тому потяг "Ужгород-Київ", що в народі має назву "Корчагінець" (позаяк закарпатські чинуші доправляли ним корчаги вина київським чинушам), доправив і мене на береги Дніпра, де я став спудеєм журфаку КДУ ім. Т.Г. Шевченка. Двадцять років тому побачила світ перша моя книжка "Заповіти білих горватів". Десять років тому... Та досить про ювілеї...

Отже, потягом "Київ-Ужгород", що має в народі назву "Жидовоз" (бо в сімдесяті-вісімдесяті роки вивозив з Союзу до Чопа "богообраний" народ якнайдалі) дістався я минулої п'ятниці Ужгорода, де на пероні зустрів мене сам професор Сергій Федака, а вже на воротах свого осідку пан Олег Диба... Знайомство, міцні чоловічі обійми, а відтак я трішечки побродив старим містом і ба, побачив одну-єдину заквітчану сакуру. Зворушив мене старий Ужгород з його надщербленими хідниками та доглянутими новобудовами...

А потому, потому, – в мене затрусилися жижки, коли до приміщення прес-центру "Закарпаття" почали сходитися пристойні сеньйори й сеньйорити. Ох, той Сашко Гаврош, і затіяв же він таку веремію, що зараз доведеться мені гідно відрекомендувати себе яко закарпатця, який уже тридцять років мешкає в Києві, й не зрадив рідний край. Щиро дякую п. Гаврошу за його "любов до ближнього", себто до моєї творчості.

І хоч я за фахом журналіст і допитував у даному разі сам не раз, як кат свою жертву, але-але... Одне, коли ти в ролі ката, а друге, коли ти в ролі жертви... Й зарябіло в мене, звісно, від хвилювання в очах. Бо зібрався довкола овального столу цвіт краю. Від "березневого кота" Віка Коврея, ділової й граційної дами Інни Конар, вишуканої пані й професійної видавця та письменниці Галини Малик, інтелектуалів Богдана Яхвака, Володимира Кришеника, незворушного у своїх національних переконаннях ґазду видавництва "Ґражда" Івана Ребрика та його сина – очільника крайових пластунів Андрія Ребрика до майстра зображення словом людської долі Михайла Фединишинця, сузір'я славної родини Федаків і словацьких письменників Івана Яцканина, Василя Дацея та Йозефа Банаша... Даруйте, якщо наразі когось не згадав, позаяк моя пам'ять уже подеколи нагадує мені гашене вапно...

А відтак я побував у затишному приміщенні ужгородської філії видавництва "Знання", познайомився з привітними своїми колегами, й потому той усюдисущий О. Гаврош запросив мене на благодійну виставку-продаж "Мистецька толока", де приємно вразили ведучі імпрези незрівнянна Оксана Гаврош і всезакарпатський староста поет Василь Кузáн. Пан Василь, якого знаю вже давненько, наполягає, щоб таки його прізвище вимовляли з наголосом на останньому складі. Василь познайомив мене з своїм сімейством і навіть онуком. Роки летять невпинно, а пан Кузáн як був років двадцять ще тим опришком, так і залишився, лем мало набрався в гречці срібла...

Ага... Трохи не забув. Там справила на мене приємне враження поетка й журналістка з яскравою лукавинкою в очах Маріанна Шутко та маститий художник Петро Шолтес, який жартома кинув мені через плече: 

– Купіть мою картину...

На що я винувато розвів руками:

– Вибачте, але я бідний, як Ван Ґоґ...

Хтось те почув і шепнув мені на вухо:

– Пан Петро – щедрий, він подарував би вам свою картину, але поруч сидить його дружина...

Ох, ті дружини... Та, проте, нічого не вдієш без них...

Гадаю, розводити теревені мені більше не слід... Одне слово, люблю тебе, Батьківщино! І на сьому квит.

Щиро дякую усім за теплу й милу зустріч!

18 квітня 2011р.

Теги:

Коментарі

наста 2013-03-03 / 14:18:01
фуууууууууууууууууууууууууууууууууууууууу

Лель 2011-04-22 / 17:59:00
Гарного здоровя, твердих переконань і людського щастя, пане Ярославе. Дуже шкодую, що не вдалося побувати на вашій зустрічі...

Настя 2011-04-21 / 09:50:00
А ви перестаньте заздрити панові Оросу.

Faust 2011-04-21 / 06:59:00
Пані Настьо, перестаньте заздрити файним дружинам!...

Настя 2011-04-20 / 10:37:00
Гадаю, пан Орос надто самодостатня особистість, і секрет його успіху не лише в дружині, а у власних якостях.

Кришеник 2011-04-20 / 10:18:00
Трошки із запізненням, але ж...
Приєднуюсь, пане Ярославе, до вже почутих Вами хороших вітань. Перебувайте в міцному здоров’ї і творчій силі. Більше добрих друзів і щасливих літ у любові. І як сказано колись Г. Сковородою: Уподібнюйтесь пальмі, бо чим міцніше стискає її скеля, тим швидше і впертіше здіймається вона догори.

Faust 2011-04-19 / 15:52:00
Приєднуюсь до всіх добрих побажань на честь пана Ороса, але хочу зауважити, що іменинник не був би такий файний як зараз, кидь би не було з ним поруч дуже файної, розумної і страшно терпеливої дружини Олени! Пані Олено, вітаю Вас з іменинником! Будьте завжди разом, будьте щасливі і здорові!

ярослав орос 2011-04-19 / 08:58:00
щиро дякую усім за привітання та добре слово...

Василь 2011-04-18 / 22:29:00
З днем народження!
Нехай у тебе будуть частіше можливості подувати вдома!

Оксана Гаврош 2011-04-18 / 20:42:00
Пане Ярославе, я просто була Вашим відображенням :)
Вітаю з Днем народження! Нехай Ваші можливості будуть більшими за бажання!

Олег Диба 2011-04-18 / 19:20:00
З днем народження, пане Ярославе!

7619 2011-04-18 / 19:06:00
Так, файно було!

местный 2011-04-18 / 15:30:00
Глубокоуважаемый пан Ярослав - поздравляю Вас с Днем рождения! Не сгибаться, ни под кого не подстраиваться - т.е. оставаться собой - ну и счастье-здоровье тоже, я думаю, не повредит :) !

местный 2011-04-18 / 15:27:00
2Інна: пани Инна /я так думаю, что Вы - Инна Конар, ну или как мы тут все Вас "за глаза" называем - Коннор :) / - так а кто ж Вам не дал возможность пообщаться? Ведь это ж Ваш профиль был на одной из фоток :)

Інна 2011-04-18 / 13:18:00
Пане Ярославе, шкода одне: Ви так мало були в Ужгороді, що, на превеликий жаль, не мали змоги зустрітися з Вашими шанувальниками-читачами.Хіба це справедливо: зустріч з письменниками зі Словаччини (хай навіть україномовними) і неможливість зустрітися з Вами! Чому тільки "обраним" - журналістам та іншим шанованим особам була надана така можливість? Тож чекаємо на Вас знову! Не забувайте про читачів!