Алла-верди

Господи, яке це щастя... пригнати додому, такою, і голодною, і холодною... в останні дні зими і відразу поринути в домашнє тепло, якого ніколи не буде теплою весною, сонячним літом та гарячою осінню. Лиш зимою, коли на вікнах чудернацькі візерунки, а на столі гарячий трав'яний чай.

Кайф – пірнаєш у холодну постіль в теплих шерстяних шкарпетках, які посеред ночі починають обпікати ноги. Кайф – грітися при рідному і ТАКОМУ теплому тілі, яке похрапує, та тебе це в жодному разі не дратує. Кайф  у лютневому ранку, який обов"язково буде несподіваним, бо приготувавши заздалегідь нові окуляри від сонця змушений на чоло насувати шапку та про всяк випадок прихоплювати парасолю. І у цьому – КАЙФ. Кайф у самому лютому – бо, погоджуюсь з Аллою, це останній місяць зими. І вона – весна - так близько – лиш руку простягни. Сьогодні співали пташки! Так, що змусили зупинитися, завмерти і просто слухати. Кайф! Кайф, що ми усі пережили авітамінозну (О.Д) зиму і Ви...жили, і хочемо ЖИТИ, і уже будуємо нові плани на цю нову весну. Вона за 20-ть хвилин  і мої коти усім нутром її чують. Спокійно – весна це не тільки пристрасть і не тільки любов. Весна  це несподіванка, сюрприз і перші квіти. Ми тебе любимо – зимо, бо за тобою – ВЕСНА!

28 лютого 2011р.

Теги:

Коментарі

Юрій Лівак 2011-03-01 / 17:03:00
Галь, зима теж класна) І не лише тому, що після неї приходить весна)

Лєнуся 2011-03-01 / 16:55:00
І я теж!

Алла 2011-03-01 / 13:14:00
Галко, я Тебе ЛЮБЛЮ!!!