Закарпаття онлайн » Блоги » Мирослава Каламуняк

Мріяти, вірити і діяти

Час летить невловимо швидко. В пам’яті, здавалося б, ще зовсім свіжі враження від 2009-го, а вже знову підбиваємо підсумки економічного розвитку підприємства – вже за минулий, 2010-й рік…

Мріяти, вірити і діяти

Справді приємно, що в складних умовах фінансової кризи підприємство працювало стабільно: за рік випущено понад 300 тисяч одиниць готових виробів на суму понад 11 мільйонів гривень, вдалося дещо збільшити зарплати, в колектив прийшли молоді спеціалісти та робітники. Однак, не відпускає нагальна необхідність шукати найоптимальніший і найефективніший напрямок розвитку на майбутнє.

Не є секретом ні для кого, що сьогодні швейна галузь в Україні переживає далеко не найкращі часи. У нашій країні наразі легше працюється підпільним цехам, а підприємству, яке працює цілком легально, доводииться долати неймовірні труднощі. Зрештою, важко протистояти засиллю товарів китайського та турецького виробництва, секонд-хенду,  які потужними контрабандними потоками прямують крізь наші кордони.

У прийнятому Податковому кодексі передбачається нульова ставка податку на прибуток для підприємств легкої промисловості. Однак прибуток вітчизняні швейні підприємства вже давно не отримують і здебільшого просто виживають. Власники, котрі не надто зважають на людські долі, мінімізують витрати, просто звільняючи працівників. А як вчиняти з тими, хто все своє життя працює на швейній фабриці і не вміє робити нічого іншого, хто за ці зарплати утримує сім'ї, ростить дітей? Питання, звісно, риторичне.

Ніколи не мала сумнівів у тому, що треба робити все можливе, щоб зберегти колектив, який складався десятиліттями. На фабриці збереглися швейні традиції та культура виробництва, існують кваліфіковані кадри, сильні дизайнерські традиції. Тобто, потенціал є. Щоб зберегти його, наразі доводиться працювати за давальницькими схемами. Але в цьому, начебто, негативі є очевидний позитив – на підприємстві шиються серйозні, технологічно складні вироби, а високоякісна продукція під відомими брендами успішно продається за кордоном. Такі схеми дають змогу підприємству не тільки існувати, а й, певною мірою, вдосконалюватися. Паралельно розвиваються власні бренди – торгові марки "Парада" та "Vertex", йде цілеспрямована робота на внутрішній ринок. Торік уже близько 20 тисяч виробів на понад 1 мільйон гривень реалізовано саме на вітчизняному, українському ринку.

Мабуть, на цьому і треба зосередити основні зусилля. І не втрачати віри, що настане час, коли держава дослухається до проблем підприємств легкої промисловості, активно і усвідомлено сприятиме їх розвитку. А ми всі з гордістю будемо вдягатися у брендові вітчизняні вироби, і серед них найпрестижнішими будуть "Парада" і "Vertex".

Треба мріяти, але й діяти. І тоді все задумане – збудеться...

Мирослава Каламуняк, Закарпаття онлайн.Блоги
01 лютого 2011р.

Теги: фабрика, швейні, давальницька сировина, Парада, Vertex

Share Ділитись Home На головну Add to favourites Додати в закладки Print version Версія для друку Send Переслати

Додати коментар

Коментарі

Саша 2011-02-03 / 21:13:00
Що не кажіть, а Каламуняк молодець. Так тримати і розвиватись далі не зважаючи ні на що.

Ліля 2011-02-02 / 16:56:00
А я в Ужгороді, окрім Паради з наших виробників бачила тільки ужгородську вязальну Селену, відділ у магазині, також львівську Живу. А ще Арбер, це теж українське виробництво. Якість виробів набагато вища, ніж речі базарні, і стиль не занадто гламурний, а ціна приблизно така ж. З дорогими фірмовими, на жаль, порівняти не можу, Ціни не мої.

Ліля 2011-02-02 / 16:31:00
п.Баклажане, довозити людей із сіл, це теж плюс, як для роботодавця, так і для того працівника. А на рахунок бангладешців, то нехай це буде проявом антисемітизму, але я не хотіла б дочекати того часу, коли вони масово у нас працюватимуть, а наші діти, не витримавши конкуренції, повтікають до Іспаній-Португалій. Так і будемо буферною зоною для Європи. І де ті політики, що відстоюватимуть інтереси нації в цілому, а не окремих осіб?

2011-02-02 / 15:53:00
Нажаль, таких майже не має. Старі фабрики знівелювались, як у своєму значенні, так і рівні. Ті які викуплені закордонними і деякими нашими інвесторами шиють спідній одяг, наволочки і т.д.
Звичайно, це теж необхідні речі, але вони далекі, поки, що від творчості.
Проте є винятки.

Хочу відмітити Кременчужську швейну фабрику.

У Львові постійно відвідую їх спеціалізований магазин.
Костюми, плаття, пальто, блузки - все таке вишукане та красиве.
Ціна досить висока, проте посильна - і який дизайн та якість! Тут справді можна розповідати про творчість.


Рекомендую. Доступна альтернатива дорогим французським та англійським речам.

Це не прихована реклама (на відміну від вище розміщеного посту), оскільки до даної галузі не маю ніякого відношення.

Я вибагливий споживач :) , який поряд з відомими брендами шанує результат роботи наших національних виробників, таких як КРЕМЕНЧУЖСЬКА фабрика.

masyava 2011-02-02 / 15:07:00
можна й так, але до пори до часу. а потім посуватися не буде куди, бо й самим затісно стане. як на мене, респект тим, хто в нашій країні знаходить сили творити і розвиватися.

мишка 2011-02-02 / 11:08:00
анонім
а може жити в свое задоволеня і плювати на цю державу
ну а якщо зловлять тоді можна і подвинутися

2011-02-02 / 10:54:00
цікаво, а хто пише цей піар-матеріал для Каламуняк?

2011-02-02 / 10:49:00
мишка, мрії переходять в дійсність тоді, коли вони реальні. Можна мріяти про зміну всієї держави, і при цьому сидіти на гузиці і нічого не робити. А можна мріяти і змінювати життя в тій його частині, якою живеш, в якій працюєш. Звідси і мрії Каламуняк - вона живе фабрикою

мишка 2011-02-02 / 10:40:00
дивні у вас мрії......
"про розвиток промисловості......."
особисто я мрію жити в нормальній державі де цінять людей і їх працю
а не використовують людей як бидло

Пан Баклажан 2011-02-02 / 00:05:00
Наприклад, набрати найбідніших людей із сіл - підприємцям вигідніше витратитись на їхню щоденну довозку до роботи навіть за 30 км, аби не піднімати зарплати (в Берегові це може бути й 700-800 грн).
А в перспективі взагалі пустити до верстатів вихідців десь із Бангладеш, ті й за 500 грн. по 12 годин працювати погодяться. Євросоюз вже заздалегідь готує для них на Закарпатті низку "прийомників"

Kergudu 2011-02-01 / 21:01:00
Оля, радуйся! Могли зробити навпаки:)

Ola 2011-02-01 / 20:17:00
да збільшили мені зарплату з 1225 грн стали платити 1450