Триває завантаження реклами...

Талант Педагога

1 вересня для мільйонів школярів початок нового навчального року, початок нового відрізку шляху під назвою «здобуття знань». Однак для більшості, вже дорослих людей, це період, коли ми згадуємо свої шкільні роки, спостерігаючи за усміхненими школярами, що із піднесеним настроєм поспішають до школи осіннім ранком. У житті кожної людини школа має визначальне значення, адже саме у ній ми підкоряємо ту «першу сходинку» у самостійне життя, здобуваємо перші знання та навички, що згодом стають для нас чи не головним фундаментом для професійних здобутків, тією складовою, що дає нам змогу зайняти своє місце у суспільстві. І підкорення цієї «першої сходинки» неможливо без них…

Наше знайомство почалось з провокації, що по суті і сформувало характер подальших взаємостосунків.

 

Дейнека Микола Сильвестрович викладав у школі одразу три предмети: малювання, креслення і фізику. Це був кремезний, високий, сорокарічний чоловік, що мав незвичну для його віку зачіску - довге, хвилясте, темне волосся, яке уже торкнула сивина. Певна різкість і безцеремонність у спілкуванні, відсутність сентиментів, неординарність суджень та надзвичайна обізнаність-ерудиція викликали в учнів захоплення вчителем і якийсь пієтетичний острах.

 

На першому ж уроці малювання, перед нами, чотирикласниками, було поставлено завдання зобразити кленовий лист і спробувати відтворити його різноманітне забарвлення.

Не пам'ятаю свого запитання, та воно викликало у вчителя підозру, що я дальтонік. На потіху однокласникам, Микола Сильвестрович влаштував справжній екзамен з впізнання кольорів. Відтоді мнемонічна фраза "Ка́ждый охотник жела́ет знать, где сиди́т фазан" назавжди закарбувалась у моїй пам'яті.

 Ця, пересічна подія стала викликом. У мені сумніваються ?!

 

Малювання, креслення, згодом, фізика перетворились на найважливіші для мене предмети. Їх освоєння супроводжувалось "провокаціями" Сильвестровича та постійними моїми намаганнями довести, що можу, що вмію, що знаю...

  Завдяки  талановитому педагогу я закінчила з відзнакою художню школу, неодноразово ставала переможницею усіляких конкурсів малюнків та переможницею районних, міських, обласних олімпіад з фізики.

  Не стану стверджувати, що любила ці предмети. Та дозволити "торжествувати" Сильвестровичу? Ніколи ! Нізащо!

 

Моя розповідь буде незакінченою, якщо не згадаю про дружину вчителя.

 

Дейнека Валентина Петрівна – повна протилежність свого чоловіка. Цю, дуже інтелігентну, витончену жінку, приємної зовнішності, з м'яким характером школярки поміж собою називали "француженкою". І не тільки тому, що саме цієї мови Валентина Петрівна нас навчала. Її манера розмовляти, рухатись, одягатись – усе викликало відповідні асоціації та дівчаче обожнювання і наслідування.

 

Учителька зуміла просякнути нас любов'ю до мови, відчути її красу, мелодійність. Ми вивчали романську мову на адаптованих творах її носіїв, на історії Франції. Я "знала" кожну вулицю, кожну частинку Парижу, що дихали минулим, героїчними подіями, романтикою.

Валентина Петрівна несла знання через любов до дітей, через любов до предмету, до своєї професії. Я отримувала задоволення від вивчення французької мови. З легкістю здобувала призові місця в олімпіадах усіх рівнів. Поряд завжди була моя Вчителька, яка вірила у мене, була впевнена у мені і це надихало.

 

Хоча, подальше моє життя не було пов'язане ні з малюванням, ні з фізикою. Та й, при потребі, англійську мову використовую значно частіше, ніж французьку, яку поволі забуваю від відсутності мовної практики. Але все це не важливо.

Мені пощастило зустріти на своєму життєвому шляху Великих Учителів, які заклали міцний фундамент для подальшої надбудови академічних знань, які дали поштовх постійному розвитку, які породили бажання пізнавати світ, здобувати нові знання, освоювати нові навики, які сформували з мене поціновувача швидкоплинного життя.

 

Уже давно не має серед живих Сильвестровича. Валентина Петрівна, з віком залишила, вчительську практику. Проте, іскри, які вони колись викресали,  розгорілись у полум'я пам'яті , любові і шани та палають в серцях їх учнів.

"Неділя"

Інна Конар, Закарпаття онлайн.Блоги

02 вересня 2010р.

Теги: школа, талант, педагог, учитель, учень

Ділитись На головну Додати в закладки Версія для друку Переслати

Додати коментар

Імя або нік:

Коментар:

Введіть число
* Будьте уважні, в разі помилки коментар буде скасовано.

Погода, Новости, загрузка...

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати

Схожі публікації

Шкільна освіта: досвід угорців

В Ужгороді відбудеться Парад випускників

В Ужгороді даішники вчили дітей правилам дорожнього руху (ФОТО)

Голова федерації мотокросу розповів про розвиток цього виду спорту на Закарпатті

На Іршавщині у сільській школі відкрили музей Юрія Станинця

  Facebook завантаження...