Мамо, купіть корову!

Я так і дотепер не навчилася доїти ні козу, ні корову. Вдома всі це вміють робити, тільки не я . Навіть моя 8-річна племінниця Оля присоромила мене. Бо щовечора хапає відро, стільчик і береться до їхньої старої породистої корови на кличку Журавлина.

хочу заміж!
хочу заміж!

Відколи себе пам"ятаю, у нас на обійсті завжди жили кози. Мама купила їх для мене, щоб я пила козяче молоко, бо в дитинстві була дуже хвороблива і худа. Сусіди казали, що я така, як здихле мачатко. Так у нас з"явилася круторога і бодлива Маркіза. Через деякий час вона привела на світ Дуньку і Білочку.

Важко було мені з ними. Бувало як впруться, що не можна їх спершу на пасовисько вигнати з двору, а потім з поля пригнати додому. Але кози були невибагливі – їли все.

Коли трохи підріс мій молодший брат, то вже пасли їх вдвох на нашому діючому кладовищі. По дорозі до кладовища – чужі городи з картоплею, кукурудзою, квасолею, гарбузами. Для наших кіз – це найбільші ласощі. Тому наше завдання з братом було дійти до нього без пригод. На цвинтарі вже кози розбігалися котра куди. Ми з іншими пастушками сідали на бетонний крайчик могили і грали в карти. Потім ми навчили нашу Маркізу курити. Від тютюну в неї зіпсувалося молоко. Коза до нікотину звикла швидко. Файчила, як цуравий шпор! І чим більше Маркіза викурювала цигарок, тим гіркіше і смердючіше молоко давала. Ми вже його не пили. Навіть наші поросята від нього носом крутили.


мені випити і закусити 

В університеті на другому курсі вивчала історію. Викладач, якого студенти прозвали Кавуном через те що він, коли говорив, то плювався, сказав, що кози – це ознака бідності. Його слова тоді мене вразили, як блискавка.

— Значить ми бідні! Бо у нас є кози, – подумалося мені.

Я приїхала додому і почала просити батьків, аби вони продали кіз і купили корову.

— А слона? – запитав сердито татко. Мама ж бо замріялася: — "Корова"!

Раз у два роки "на родину" приїжджають наші добрі сусіди: попадя зі своєю донькою та внуками.

— Боже, Маркофна, да она "ф" у вас  беременная! – вигукнула їхня трирічна Верка, витріщившись на нашу молоду корову Зірку. – А я думала, "фто" она такая толфтая!

Ми всі щиро розсміялися.

21 серпня 2010р.

Теги: Мамо, купіть корову! Закарпаття онлайн. Блоги

Коментарі

бодя 2010-08-22 / 11:21:00
щось текст не повний. певно врізався коли ставили другу фотьку