Квітка мого життя

Недарма хтось сказав, що ми розуміємо тільки ті речі, які проживаємо особисто. Скільки разів мене питали про те, яка моя улюблена квітка. В юності це була троянда. Згодом нарцис, а потім моє серце полонив тюльпан. Точніше, це він так думає, що полонив. А серце тільки нещодавно зрозуміло, що є на світі така квітка, яка не йде в порівняння з жодною іншою.

Квітка мого життя

Ця квітка зрощена любов'ю, інколи - виплекана сльозами... Така бажана і така близька. Вона завжди радує погляд своєю красою. В її красі нема жодних сумнівів.  Ти бачиш її і розумієш – це ідеал.  Природа , ніби художник, намалювала її для тебе. Тільки для тебе. Бо розуміє, що саме ця квітка може подарувати незабутні відчуття, найсильніші емоції, радість, щастя... Вона плекає її для тебе і дарує її тільки тоді, коли цій квіточці час розквітати.

Квітка мого життя – моя донечка...  Всі інші квіти просто перестають існувати, коли я бачу її очі. Вони повні життя, дитячої радості. Її посмішка зігріває сильніше сонця, її обійми дарують стільки щастя, що жодна подія в житті не може з нею зрівнятися. Моя донечка – це моє життя. І тепер я точно знаю, що жодне життя не може бути без квітів, краси, радості та посмішки, такої грайливої, щирої та відвертої...
04 серпня 2010р.

Теги: квітка, донечка

Коментарі

Андрей 2010-08-09 / 09:36:00
Я оціночних суджень не виносив, здаєцця. Чісто констатація.
2 Алла: ну раз так, то як соловєй лєта :)

Оленка Желтвай 2010-08-07 / 13:47:00
шановненький, Урзус:)
напевно тільки жінці дано зрозуміти, чому ця сама "пусєчка" приносить стільки радості, що хочеться про це усьому світу розповісти.. і повірте, солодко і ніжно пишуть не тільки білявки, але і руденькі, і брюнетки;) бо поняття мама не має кольору волосся:)
про те, що знадимося ми всі в інтернеті... о, повірте, дуже добре пам'ятаю про це..і тому ваше "дєтка" пропускаю поміж рядків.. в іншому разі, на вашому гарному (напевно) обличчі вже б був гарячий ляпас:)
p.s. спасибі, що знайшли свій час і зайшли в "гості" в нецікавий блог (ги, два рази):)

Катя 2010-08-07 / 12:59:00
Не подобаються "пусєчкі", то читайте про леквар і вічні фестивалі

Урзус 2010-08-07 / 11:58:00
Аллі - та не злі ми, навпаки.
Але в тутешніх блогах, які й так нечасто поповнюються чимось цікавим, хотілося б почитати якраз отого цікавого, але різні "пусєчкі", якими інтернет набитий "болєє, чєм полностью"
Тим паче, що право блогу на "З-О" дається вибірково, за заслуги, тксзть. І варто цю привілею використовувати за призначенням.

Зрештою, красуні Олені, як і всім іншим тутешнім блогерам, варто пам"ятати:
"ето інтернет, дєтка..." (далі продовжувати не буду, всі ніби знають)

МК 2010-08-06 / 23:22:00
Ай ем соррі за офф- топ, пані Олено! :)

МК 2010-08-06 / 23:21:00
Та нє, не злі, хамовиті просто... залізли до гарної дівчини в блог і ну випендрюваться, мо` це в них пубертатний період затягнувся?

Алла 2010-08-06 / 21:01:00
злі Ви, панове...
блогі разниє нужни, блогі разниє важни)
а ця пані, повірте, ще явить світу і глибокі думки, і цікаву інформацію...
але я щиро не розумію - чим погано, коли людина пише про те, що її тішить і хвилює?
га?)

Урзус 2010-08-06 / 20:18:00
Андрію - і шоб кішочок побільше, і фоток "на коврє" :)

Андрей 2010-08-06 / 17:20:00
вот і стають ясними обриси т.зв. "блогів" на цьому рєсурсі (справєдлівості раді і на "конкуруючому " рєсурсі з над Латоріци) - модерована "русінсько-днявочність"... а де форомчька шоб ставити "звьоздочькі" за фотки? і сімпи, сімпи треба!...

Оленка Желтвай 2010-08-06 / 14:32:00
Спасибі:)
Сон доці, який я спостерігала, і навіяв ці думки.. Смішно те, що тільки зараз згадала про слова "діти - це квіти життя". Підпишусь під кожною літерою:)

Росана 2010-08-06 / 13:06:00
Так гарно! На вустах мимоволі з'являється посмішка:)

Віка 2010-08-06 / 11:06:00
Леночка, доця - просто красавица.....очень красиво написано. Аж самой еще и доцю захотелось)))))

Інна 2010-08-05 / 09:59:00
Яка красуня!
Дуже гарно, пані Олено.