Закарпаття онлайн - http://zakarpattya.net.ua
На щастя для американців, у них такої традиції нема. Та й не могло бути в принципі – виборці не зрозуміють.
В Україні все з точністю до навпаки – виборець терпить вибрики і брехню своїх політиків. Тому маємо те, що маємо – на попередніх виборах голосували за одні гасла і програми, а сьогодні, без нашої згоди, в життя втілюються зовсім інші.
Найприкметнішою у цьому питанні у парламенті є фракція "НУ-НС". Там що не депутат – то лідер якоїсь партії. Тієї, яка нібито представлена у парламенті. Хоча за неї ніхто і не голосував. Така унікальна ситуація можлива лише у нашій країні.
Накінець сталося – 31 жовтня вибиратимемо нових депутатів місцевих рад. І звістка про прийняття законопроекту №6601 має радувати. Це стане невеличким ляпасом для тих, хто відчув себе великим політичним лідером за день до виборів. Це ляпас всяким фронтам, платформам, громадянським позиціям, сильним країнам та іншим подібним політичним проектам. Точніше – політиканським. І говорити про удар по демократії тут нічого. Скоріше – це справедливий удар по тих, хто передчасно відчув себе гетьманом. І це добре. Тому що у нормальній країні партія не може створюватися перед виборами. У нормальній країні не може балотуватися блок партій у парламент, а за кілька років кожен із першої п"ятірки цього блоку оголошувати про створення своїх нових політичних проектів. При цьому, звісно, не складати свого депутатського мандату, отриманого від попередньої політичної сили.
Чи знайдеться найближчим часом у Верховній Раді хоч один політик, який скаже: "Я не згоден з політикою своєї партії, тому виходжу з неї. А заразом, оскільки я пройшов від цієї партії до парламенту, складаю свій мандат"? Чи знайдеться – питання нині риторичне. Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, В"ячеслав Кириленко... Йшли у першій п"ятірці блоку "НУ-НС". Отже, мали б понести найбільшу відповідальність перед виборцями блоку за те, що сьогодні це не фракція, а суцільне болото. Натомість заявили про нові політичні проекти... Класична українська політична традиція.
А тепер згадаймо місцеві вибори 2006 року. Більшість із кандидатів думали не що запропонувати виборцю, а що зробити, аби потрапити у прохідну частину прохідної партії. Наслідки цього пожинаємо до сьогодні – зв"язок між виборцем і депутатом втрачено. Варто пригадати партії "Пора", СПУ, "Наша Україна", "Відродження"... Усі вони мають своїх представників у місцевих радах Закарпаття. На загальноукраїнському рівні ці політичні сили або вимерли, або не далекі від цього. А що ж їх депутати?.. Забули про гасла і, головне, програми, з якими йшли на вибори, і нині живуть своїм життям. Багато з них навіть змінили партійні прописки. Воно й не дивно – є з кого брати приклад зверху...
Новий закон про вибори забороняє балотуватися кандидатам від партій, які зареєстровані менше, ніж за 365 днів до виборів. Нормальне рішення. Хоча варто було б цей термін зробити ще більшим. Наприклад, 5 років. Так було б цікавіше. Так було б більше відповідальності. Це б, зрештою, посприяло, аби в країні активізувалося партійне життя. В принципі, а не лише перед виборами. Місцевими чи парламентськими. Це б навчило політиків, що коли вони йдуть до влади, то треба бути вірним своїй партії. Якщо щось у ній не подобається – намагатися змінити партійну лінію зсередини. Але аж ніяк не грюкати щоразу дверима, і створювати нову політичну силу. Треба сподіватися, що колись так і буде. А нині ж – 31 жовтня, український виборець матиме змогу дати оцінку нинішньому політиканству на місцевому рівні. Сподіватимемося, що вона буде об"єктивною.