Рукавичка для вина, або Ціна благодійності

Нарід, ви бачили які класні торти спекла команда Валіка Штефаньо для параду наречених? І естетичні, і смачні (я куштувала). Шоколадні з горішками, і бісквітні з вишнями. (Слинки вкотре потекли).

Кажуть, Валік переживав, що його затопчуть разом з  усіма цими 130-ма тортами. Але ж ми не такі! Ми цивілізовані, ми містяни, ми виховані і культурні. Щоправда, "попахати" Валентину таки довелося. Думаю, кульмінація усього зворушливого дійства оминула нашого славного кондитера. Мені з драбини було зручно спостерігати за впевненими рухами майстра, який різав на шматки торт за тортом. І так протягом усього вечора.

Організатори кілька разів наголосили: "Торт - безкоштовний - але подумайте про хворих дітей!". Заклик до благодійності  зрозуміли далеко не усі. І перші, (я думаю до 10-ти штук) тортів  розійшлися в простягнені руки абсолютно безкоштовно так, як обіцяли ведучі Денис та Ростік. Однак, друзі! Ми говоримо про благодійність. І про ужгородський гонор.

Дівчата та хлопці зі скриньками в руках кільканадцять разів обходили усіх, хто бажав поласувати тортом. А в благодійних скриньках продовжували брязкати лічені копійки.

"Щось не дуже" - майже приречено сказала студентка. А я на драбині зітхнула так, що мало не впала. Серед купюр, які спромоглася розгледіти, рідкі 20-ти, кілька десяток, решта двійки та гривні - такий результат нашої з вами благодійності і щирого співчуття. На біохімію хворій на лейкемію дівчинці потрібно 70-т тисяч гривень, розповів мені Федя Шандор. Назбирали щось заледве до 3-х тисяч. Не будемо плакати і розводити довгі та безперспективні розмови про черстві серця ужгородців. Усе це дурниця. Можливо саме наших спільних "до 3-х тисяч" і бракує маленькій землячці, яка так само як ми і наші діти хоче жити і мріє про свій парад наречених. Ой! Щось мене конкретно затягнуло в лірику. Не стримаюсь. Дівчинко, ти лише тримайся, ми ще обов'язково будемо збирати гривеники для твого здоров'я. І будемо молитися про твоє одужання.

P.S. До речі, про рукавички.

Вечір. Приємна старша жіночка. Вочевидь, із середнього ужгородського прошарку. В черзі за шматочком благодійного торту біля замурзаного столу і двох скриньок з грошима.  Юнак, стомлений одноманітною роботою (розрізай і подавай) побіг за черговим шедевром від Валентина. Перед жіночкою невелика коробка (я подумала із серветками). Вона тягнеться до коробки і дістає одноразові гумові рукавички (організатори подбали про гігієну і культуру транспортування тістечок). Я спостерігаю. Рукавички зникають в кульку. Рука тягнеться ще раз, загрібає рукавички і знову ховає у своїй сумці. Я не витримую.

"Для чого вам стільки рукавичок? - запитую. "Для вина" - у відповідь.

Шара, панове, розмірів немає. (придумано не мною!) а ми з вами тут про якусь благодійність.

02 липня 2010р.

Теги: торт, парад наречених