Закарпаття онлайн - http://zakarpattya.net.ua

Театральне невігластво

Коли робочий тиждень закінчується і, нарешті, настає довгоочікуване пообіддя п'ятниці, одним із варіантів відпочити від усього є похід до театру. Тим більше, що це не просто відпочинок, а, так би мовити, культурне збагачення. Колись казали, що кіно витіснить театр. Прогноз не справдився. І це добре.

Минулого тижня до Ужгорода завітали із гастролями актори Київського академічного обласного муздрамтеатру імені Саксаганського з Білої Церкви. Показали дві ну просто шикарні вистави, від яких у більшості глядачів залишилися чудові враження.

А от дикунство у глядацькому залі вразило. Інакше назвати поведінку деяких присутніх важко. Невже так складно здогадатися, що під час вистави мобільний телефон слід або вимикати, або ж принаймні знезвучувати. Банальні речі, чи не правда?.. Так, але грати акторам частенько доводилося у супроводі рингтонів.

Дехто прийшов на виставу із 3-річними дітками. Чи то не було на кого їх залишити, чи батьки просто вирішили привчати чада до високого з дитинства, але малюк на виставі для дорослих почувається так, як студент на найнуднішій лекції. Тому діти весь час смикали батьків, заважаючи іншим глядачам.

Ще один приклад глядацького безкультур’я – ходіння залою під час вистави. Про грюкання дверей і казати нема що...

Та найбільший прояв культурного невігластва глядачі проявили одразу після вистави "Занадто одружений таксист": у час, коли актори на сцені дякували за увагу, знайшлося чимало розумників, що стали виходити із зали, показавши акторам свої зади! Мовляв, ось які ми ділові: часу почекати, доки опуститься завіса, у нас уже нема. Декому, очевидно, однаково, що стадіон покинути за 5 хвилин до закінчення матчу, що виставу – за дві хвилини до завіси. Саме так чимало краян подякувало театралам за 3-годинну комедію, під час якої зал сміявся і аплодував.

Окрема "вдячність" і керівництву Закарпатського облмуздрамтеатру. За те, що кожен, хто йде на виставу, ризикує бути збитим із ніг підлітками на роликах чи скейтбордах. Ну немає в Ужгороді місць, де б тренувалася молодь, – нехай це роблять перед храмом Мельпомени. Але ж не тоді, коли там починається вистава! Що заважає керівництву закладу домовитися з міліцією, аби патруль хоча б 30 хвилин перед початком вистави доглянув громадський порядок, – невідомо.

Ще варто "подякувати" дирекції й за те, що кожен, хто йде з вистави, ризикує бути збитим уже автомобілем, бо саме сюди приїжджають молодики "потусити" просто неба. Що заважає встановити при в’їзді на площу перед театром штучну перешкоду (наприклад, таку, як на набережній Незалежності)?

Отак і живемо. А потім дивуємося, чого в нас при владі стільки невігласів. Не можемо навчитися елементарних правил етикету самі. Чого навчимо майбутнє покоління, страшно й подумати.