Закарпаття онлайн - http://zakarpattya.net.ua

Закинута станція закинутого минулого

Поїзд, туризм, подорож... Що може бути краще?.. Хіба що поїздка кудись на своєму авто. Але ж в маленьку машину велика компанія друзів не влізе. Та й подорож видасться дещо складною: принаймні, водій пляшку-другу холодного пива випити не зможе. Інша справа поїзд... Сіли дружньою компанією і поїхали. Далеко-далеко... Без пива - його пити в поїздах віднедавна заборонено. Але ж із правил інколи можна робити виняток.

Будучи 5-річним, дуже здивувався, коли якось у Мукачеві побачив пасажирський поїзд, який стояв далеко не там, де знаходився залізничний вокзал. Були пасажирські вагони, асфальтований перон і навіть лавиці на ньому. “Тут що, ще одна станція?..” — перепитав я тоді у старших. “Ні, — відповіли мені. — Тут стоять спеціальні поїзди, котрі возять туристів”.

Про той день згодом забулося. Згадалося, коли років три тому, гуляючи Ужгородом, випадково вийшов на закинуту залізничну станцію “Турист”. І все згадалося. І до обласного центру, виявляється, ходили туристичні поїзди. Наскільки я зрозумів, система була такою — сюди заганяли поїзд, який привіз до Закарпаття туристів. На станції для них працювала їдальня, душ тощо, ночували у вагонах. Вдень гуляли містом і областю. Потім їхали геть, натомість на перон приїжджав інший поїзд. Зараз подумалося: та це ж ідеальна система соціального туризму! Поїзд стає таким собі міні-готелем. Не погано було б відродити саме такий вид туризму.

Нині туристична станція Ужгорода стоїть за Підзамковим парком наче пам'ятник стихійному лиху. Непотрібна ні залізничникам, ні місцевій владі, ні, власне, ужгородцям. Хочу вірити, що колись тут знову їздитимуть поїзди. Хороше із минулого потрібно відновлювати.