Закарпаття онлайн - http://zakarpattya.net.ua
"Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні —
маючи, щоб не довелось гірко любити втративши."
(В. Чорновіл)
Не є жодним секретом, що у найвищих російських політичних колах домінує погляд, що державна незалежність України є "випадковістю" ("несуразіцей"), яку слід виправити. Тому це є одним із найголовніших завдань зовнішньополітичної стратегії Російської Федерації. Підтримує цю політику, згідно з соціологічними опитуваннями, і більшість її громадян. Вона важлива для політичної верхівки Росії ще й тому, що можливі успіхи у цій царині "відволікають народ" від провалів у інших, зокрема у соціально-економічній.
Розробка шляхів та реалізація дій для "виправлення "нєсуразіци", тобто "повернення" України до складу Росії, покладені на потужні установи – від наукових інститутів (працівників останніх, приміром Корнілова, Затуліна тощо ми бачили, приміром, на різних "свободах") до спецслужб. Передбачає вона і активну діяльність агентури, стимулювання та координацію дій російської "п’ятої колони". Забігаючи вперед, нагадаю, як 27 квітня по теленовинах показали мітинг у Севастополі з нагоди "великого свята" – ратифікації угоди по Чорноморському флоту. Організатори (місцева влада) увімкнули український державний гімн. Учасники – люди із російськими державними прапорами та прапорами ЧФ, як зіронізував телекоментатор, "підтримали": заспівали державний гімн Російської Федерації (він же – СРСР).
Думаю, нема потреби пояснювати, чому люди, котрі мріють про відновлення "великой і єдіной", так радіють угоді. Є достатньо зрозумілим, що це, на їх погляд, наближає їхню мрію. Чому ж тоді очільники влади – Янукович, Азаров, Литвин стверджують, що жодної "п’яді" української землі не віддали, суверенітетом не поступилися? Невже не розуміють?..
Без сумніву, розуміють чудово. Але це і є ідеологічна мета Партії Регіонів (та "примкнулого" Литвина) – знищення незалежності України. Адже ця партія і є найпотужнішим загоном "п’ятої колони" Росії у нашій державі.
Знищення незалежності – не обов’язково означатиме негайну, у найближчі роки, ліквідацію держави під іменем Україна. Вірогідніше за все, певні ознаки формального суверенітету, такої собі квазі-держави, залишаться, але у якій економіка буде "об’єднана" із російською економікою, вірніше – підпорядкована їй, зовнішня політика буде "узгоджена" з російською, вірніше підпорядкована їй, внутрішня політика у гуманітарній сфері, включно з мовою, освітою, навіть "спільною історією" будуть російськими, збройні сили підпорядковані "спільній стратегії". Українці в цій квазі-державі, де пануватиме тоталітарний режим, перетворяться у пригноблену меншину, яка інтенсивно буде русифікуватися (російщитиметься). Останнє стосується і інших неросійських національних меншин.
Тобто, Україна перетвориться на ще одну російську державу, де від українського залишиться лише назва. Вона стане частиною відродженої Російської імперії із її претензією на гегемонію у Європі та світі, з наступною метою - перетворення низки, передусім центральноєвропейських держав, на сателітів (ще З. Бжезинський підкреслював – єдине, що заважає Росії знову стати світовою імперією – це незалежність України, невходження її до складу Росії).
Я не впевнений, що є необхідність детального роз’яснення загрози зазначеного. Адже за подіями стежать усі. Тож коротко.
– Іржаві "бляшанки" Чорноморського флоту у морі, яке блокує у Босфорі член НАТО – Туреччина, не мають важливого військово-стратегічного значення для Росії (окрім, хіба що проти Грузії). Справжня мета присутності російських моряків у Севастополі – організовувати деструкцію проти України в Криму та загалом на півдні нашої країни, підтримувати місцеву "п’яту колону". Водночас, це унеможливлює вступ України у Євросоюз та НАТО, "прив’язує" її до Росії.
– Гуманітарна політика віце-прем’єра Семиноженка, міністра освіти Табачника та й самого Януковича (здав навіть тему Голодомору) направлена на викорінення із всіх сфер того всього незначного українського, яке заледве вдалося вибороти із 1989 р., підпорядкування російським великодержавним інтересам.
– У економічній політиці планується поставити під контроль Росії (із непідсудністю українським судам російських господарюючих суб’єктів) атомну енергетику, авіабудування, газо-транспортну системи, об’єднання в одну структуру російського Газпрому та українського Нафтогазу, будівництво військово-стратегічного автобану Москва-Сімферополь, мосту через Керченську протоку тощо.
Мало не все (окрім поки що прапора та гімну), що за 18 років, причому дуже дрібненькими кроками Україна виборола, режим Януковича здав за неповних два місяці, чи планує це зробити найближчим часом.
Щодо тоталітаризму. Перше. Нині під контролем Президента – Кабінет міністрів, Верховна Рада, Конституційний суд, інші суди. Генеральна прокуратура, Національний банк, "губернатори" в областях - всюди поставлено своїх. Різко запроваджується цензура у ЗМІ. Такої концентрації влади в одних руках не було в жодного президента України.
Друге – Конституція наче ще є, але абсолютно ігнорується та порушується. Це щось схоже на радянські (доперебудовні) часи. Те ж і щодо законодавства. Такого брутального поводження із Конституціє України не дозволяв собі навіть Кучма. Брутально і нахабно – ну і що, що Конституція забороняє: "начхати !" - така логіка у її "Гаранта" (вона дійсно нагадує ставлення до норм закону у зеків). Так само вільно поводяться із законодавством його підручні – Азаров, Семиноженко, Табачник тощо.
Ознакою тоталітаризму є і те, як ратифіковувалася угода по ЧФ, приймався бюджет. Зневажливе ставлення (так, як в СРСР ставилися до дисидентів) нинішньої влади до опозиції (Азаров із Януковичем заявляють, що "справжньої опозиції вже нема", бо вона себе "здискредитувала", а "порядок" у "демократії" вони наведуть).
Українське суспільство перебуває у шоковому заціпенінні. Бо "що може бути ТАКЕ" воно собі просто не уявляло. Проблема і у тому, що громадськість розчарована у тих, кого нині називають лідерами опозиції. Бо є за що…
Однак заціпеніння мине швидко. Адже коли стоїть питання загрози існуванню самої української нації – воно пройде. Без сумніву, зіграє імунітет само(націо)збереження. Тим більше – ще свіжі у пам’яті недавні "уроки" того, що з нашим народом творили, коли він не мав державності. А актуальність вислову сл. п. В. Чорновола - "Україна починається з тебе!" - стають нині особливо зрозумілими кожному свідомому громадянинові.
Тож, без сумніву, встане Україна! І об’єднаються на її захист всі її діти.
Що ж до методів і засобів. Територіальну цілісність, державну незалежність та Свободу дозволяється захищати всіма доступними методами і засобами.
Що ж до лідерів..
Та будуть нові лідери! Народ висуне...