Закарпаття онлайн - http://zakarpattya.net.ua
У чім вимірюється швидкість? І час?
Кілометрогодини? Надто просто для таких речей.
Час можна вимірювати: цигарками, пляшками, листами, душем… Написанням статті. Кавою. Врешті, навіть їжею – адже слова "після обіду" - це ж про час, так? Звісно, музикою. Сном.
У чім - швидкість?
Гаразд, швидкість ходіння крамницями, звісно, вимірюється грішми.
Іноді швидкість вечора вимірюється есемесками.
Але швидкість життя – як виміряти, коли вона надто відрізняється від потрібної? Чи вона завжди така, як слід?
Швидкість завжди – своя для певного місця. І часу. Двох з хвостиком діб у столиці виявилося досить, аби потім іще за два дні не призвичаїтися до ужгородського темпу. Темпу навіть звичайних пересувань у просторі. Вже не кажучи на швидкість прийняття рішень.
Втім, я завжди вміла миттєво вирішувати. І – ще швидше змінювати рішення. Але це не значить, що з часом у мене все гаразд. Хіба може зі швидкістю…
Ми небайдужі до речей, які змінюють швидкість часу. Цікаві розмови. Гарні книги. Намотувані на колеса поїзда кілометри. Адже потяг - він їде не із швидкістю. Він їде часом. Власне, як і авто.
Так, хороша міра – відстані. Коли я буду у Львові? За 150 кілометрів. А що це в часі? Невідомо. Час – еластична матерія.
Чому так йдеться про швидкість? Бо підтискає час?
Як телевізійник, я добре знаю, що три хвилини – це ДУЖЕ багато. Як жінка – що цього замало для макіяжу. Але як швидка жінка – що цього може усе ж вистачити, аби зібратися.
І – три хвилини – це ж кава. А кава – це дуже багато, і - дуже важливо. Навіть незалежно від того, що часом – зашвидко.
Зрозуміло, що 11 хвилин – це таки чимало.
За гостре відчуття часу, за особливу близькість із ним люблю ефіри. Зазвичай наші стосунки з хвилинами – не надто з’ясовані. Ефір же – це сконцентроване "тут і зараз", чуття себе у часі, що тримає тебе як добре припасований піджак.
У людей є незбагненна потреба зупиняти час. І – фіксувати себе в часі. Як то за допомоги фото. Любимо ми боротися з непоборними речами і заповнюємо гігабайти собою – нами у тім часі. Хоча ми самі завжди у часі цім.
Цікаве й чуття часу – зупинитися і відчувати, як він іде: тобою. Або – повз тебе. Цікавіше хіба самій йти часом. Чи відчувати його хід усе ж більш захоплює? Тим паче, що іноді він подібний на вітер.
Усе наше життя зав’язане на часі. Помножено на нього. І – ним поділено. Ми кажемо: я знаю цю людину 10 років. І – це багато значить. Але ми любимо запам’ятовувати миті. І це теж значить дуже багато. Іноді – найбільше.
Ви б поміняли свій рік на мить? Я – деякі роки на деякі миті – так, звісно. І, звісно, можна й навпаки.
Найглибші зміни відбуваються найшвидше. Життя можна не збудувати за 10 років. Можна його зламати за 10 секунд. Можна плекати любов три роки. І вбити її фразою, яка звучить менше трьох. Звісно, секунд.
Правильні рішення ми воліємо приймати довго, перевіряючи себе часом. Помилки робимо миттєво. І часом вони – важливіші. І кращі. І, знову ж таки готові міняти правильні кавалки на помилкові окрушини.
А як щодо фрази "часи змінюються"?
Я не сварюся зі своїм годинником. Хоча мої хронометри, як правило, посварені між собою - вони показують різний час: годинник на ноутбуці запізнюється десь так на чотири хвилини, у машині – на дві. А годинник на руці – поспішає на 5, у телефоні – на 7...
А, так, класично: час - це ще й гроші. Поширена навіть погодинна оплата праці. Як бути в цім разі зі швидкістю - відкрите питання. Але час – це таки гроші. Й іноді навіть гроші – це час. І, звісно, швидкість.
Усе ж час – найцінніше, що ми маємо. Може, тому так люблю кидати його на вітер?
У той самий день, коли мені катастрофічно бракує 10 хвилин для впорядкування нагальних справ, із задоволенням витрачаю годину на листування.
Водночас – дратуюся людьми, які не бережуть мій час. І в той же час доволі рідко вважаю за потрібне просити вибачень, якщо зловживаю чиїмсь часом. Звісно, якщо йдеться винятково про ділові відносини, завжди подякую за час. І тим не менш, часто спізнююсь.
А ще я переконана, що машини часу не може бути. Як і отих переміщень у часі. Так, мандруємо у часі ми всі. І – навіть не лінійно. Але з винаходом будь-чого, що змінить хід часу – життя втратить сенс.
І - з часом пов’язане й натхнення. Коли надто довго не поспішати, воно може наздогнати тебе. Вочевидь, тут справа у ваших різних швидкостях.
Врешті, час має свою швидкість. Але, так, її маю і я.
Зараз я вимірюю швидкість своїм серцебиттям. Ні, так я вимірюю час.
Чим ви вимірюєте час? І швидкість?
Я – іноді – ще й дощем.